Нещодавно опублікували результати опитування StackOverflow за 2025 рік, і виявилося, що майже 28,4% розробників не задоволені своєю роботою. Це на 3,9% більше, ніж тих, хто почувається щасливим.
А як у вас? Чи подобається вам ваша робота, чи вона просто засіб заробітку, щоб забезпечити життя?
про щастя на роботі люблять розповідати на ютубі, хоча це дещо кумедно. це як казати «а ви щасливі, коли купуєте картоплю на ринку?»
Коли вона дешевше, ніж в магазині, то так. Особливо, коли гнилу не підсовують
Приносить задоволення фізична діяльність. Особливо якщо немає ніяких дедлайнів та інших забовязань
8ми годинне сидяче втикання в монітор де ще пасивно агресивно менегер натякає на дедлайн то лайно собаче.
Але нажаль високооплачуване лайно. Тому доводиться терпіти
був би щасливий, якби в правила ДОУ додали пункт «руский корабель іде на***»,
і, відповідно, усі коментарі узькою мовою виглядали отак
ура, мовосрач!
— куме, ходімо кацапів бити!
— та зачекай, зайнятий я — куму пику товчу!
— йо, чим він завинив?
— та москальскою на доу коментував!
— так, це вже серйозно — кацапи зачекають, я тобі допоможу побратима провчити)
В ИТ на фултайме год, и мне очень нравится.
Может потому, что долго выбирал себе новое направление, прислушивался к внутреннему голосу и вот выбрал.
Кому не нравится, желаю собраться с мыслями и выбрать свое, любимое, направление.
Был мега счастлив когда перешёл из кастомер сапорта (именного из того где ендюзерам нужно было рассказывать какую кнопку нажимать )в разработку . Несмотря что компания была а-ля ’квартирная студия’ я был невероятно горд собой. Это позволило позже реализовать ’ прыжок ’в нормальную компанию
Ти тільки не розчаруйся у стрибках в «нормальну компанію»
Бо по досвіду як проводиш співбесіди з різними людьми
Чувак з «рога та копита» — ну я написав декілька криптографічних алгоритмів, закодував супутник, з командою піднімали декілька L1 блокчейнів, а в обідню перерву збирали на кухні андронний колайдер ...
Чувак з «топ 1, галера всім галерам галера» — ну два тижні узгоджували із замовником колір кнопки ...
Все саме так, окрім умовної стабільності , зп ниже середньої, та роками не підвищується . Але я мав саме період переходу в розробку, далі окрема історія зі всіма ’’популярними’ кейсами початківця
Могу себе позволить выбирать компанию и проект, с поиском даже во время войны никогда проблем не было.
Как итог — работаю только на тех проектах, которые нравятся.
Жінкам зараз легко отримати роботу в Україні
Дуже щасливий в той день коли на рахунок прилітають долЯри😎
Солите в банках і в погріб ?
Тут такий момент, що коли нема коли їх витрачати, та вони нікуди не вкладені — зокрема, бо нема куди, то це колекціонування фантиків, які ще і педверджені інфляції (це форма податка на суспільство) та глобальним економічним ризикам.
2. Той же Маск довго не витримав після виходу з PayPal. Спочаику купив Макларен та успішно його розбив, далі пішов знову робити бізнес та поставив собі низку над амбітних цілей. Я би напевно теж працював над новим транспортом, чи космічними программами та т.п. нонстопом. Але більшість народу займається тим за, що платять, на забезпечення базових потреб. За Марксом такі звуться пролетаріат (не імучі з латини, тобто ті хто не має власного капіталу відповідно продає на ринку виключно свою роботу).
Тут такий момент, що коли нема коли їх витрачати, та вони нікуди не вкладені
Якраз навпаки, зараз спартанець в Україні може інвестувати 90% і жити на 10%
Солите в банках і в погріб ?
Тут такий момент, що коли нема коли їх витрачати, та вони нікуди не вкладені — зокрема, бо нема куди, то це колекціонування фантиків
Глобально я з вами згоден — будь які накопичення потроху знецінюються.
Але коли читаєш пост про те як айтівець 10 місяців шукає роботу і йому вже доводиться брати в борг щоб дожити до офера:
dou.ua/forums/topic/55011
то вже пофіг на ту інфляцію — хай собі скирдуються, краще плакати над фантиками ніж з голодухи(
Це більше від людини залежить, ніж від конкретної роботи. Якщо людина страждає від труднощів, якщо вона відчуває себе винятковою сніжинкою, яку всі повинні носити на руках, то ніяка робота не буде приносити задоволення.
Якщо хтось каже, що він щасливий на «роботі», то там не всі клепки в голові.
Хоча... теоретично можуть бути люди, яким, навіть якби платили ті самі гроші без необхідності працювати, то все одно б ходили в офіс і, можливо, були б щасливі. Чому? Бо вони дуже самотні, не мають сім’ї та друзів, робота це їх єдине коло спілкування.
Может они просто занимаются тем, что любят в приятной атмосфере среди коллег, которые стали друзьями? Я с некоторыми коллегами и заграницей бывала и на их свадьбе гуляла.
Це шаблонна думка. Людина може просто любити свою роботу, той вайб, що дає. При цьому мати родину, дітей ітд.
Я погоджуюся ще з коментарем пана Alex, що внутрішній стан людини не залежать від роботи. Умовно, все добре в людині — світиться і на роботі, і вдома.І навпаки.
що внутрішній стан людини не залежать від роботи. Умовно, все добре в людині — світиться і на роботі, і вдома.І навпаки.
чого це не залежить? навіть колись улюблена робота може так поднасрати, що там не тільки світитися перестане, а ще й до психіатра попаде. теж саме і про родину можна сказати.
Не подобається, бо і не має, це просто робота?
Після випуску книги «Диво голодування» Поль Брегг приступив до написання трилогії «Радість плоскостопості», «Захоплення педикульозу» та «Щастя недоумства на роботі» ©анекдот
Так, задоволення близьке до статевого.
солодка
Мама програміста
Slavik Savko
Dr Alban
Sergey Zhornak
Юрий Яворский
Evgeny Sergeev
Slavik Savko
Evgeny Sergeev
Alla
Vic
Alla
Вова Москаленко
Віталій Мартиник
Dmytro T
Alex Ischenko
Чорний Список Юджина
Євгенія Невська
Мама програміста
Viacheslav Manulik
Sergey Zhornak
Andrii Sevastianov
26 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів