ChatGPT Study Mode — репетитори втратять роботу?

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

29 липня OpenAI випустили новий режим для ChatGPT — Study Mode. Ідея дуже цікава: замість просто давати готову відповідь, модель поступово веде учнів до рішення задачі, ніби справжній викладач. Режим доступний усім і безкоштовно.

Що ж насправді стоїть за цим нововведенням? OpenAI пояснює: зараз цей режим працює на звичайних промптах. «Today, study mode is powered by custom system instructions.»

Проте основна мета — швидко запустити проєкт і зібрати багато корисних даних від студентів, щоб потім навчити на них основні моделі. «We plan on training this behavior directly into our main models once we’ve learned what works best through iteration and student feedback.»

Я трохи погрався з новим режимом і маю кілька спостережень:

➕ Враховуються ваші попередні знання. В одній задачі я згадав, що знаю алгоритм DFS, і наступного разу модель це врахувала при поясненні іншої задачі.

➖ Основні ідеї задач іноді розкриваються надто швидко. Зазвичай я веду своїх студентів до таких ідей поступово, не відкриваючи всі карти одразу.

➖ Режим легко «зламати». Якщо постійно казати, що нічого не зрозумів і треба рішення, модель просто видасть відповідь без зайвих питань.

Що це означає для репетиторів? Поки що можна видихнути 😊. Режиму потрібно багато доопрацювань, щоб студенти не отримували відповіді раніше часу. Щоб реально замінити репетиторів, модель має навчитися казати студенту чітке «ні», поки той сам не подумає та не дасть власну відповідь.

У цьому контексті виникло кілька думок про взаємодію з ШІ — як у технічному, так і в гуманітарному аспектах.

1) Технічний аспект

ШІ зробить розумних інженерів ще розумнішими, а слабших — ще слабшими. Чому так? Ті, хто не мають достатньої технічної бази, сприймають ШІ як senior інженера, що має самостійно вирішувати всі задачі. Це породжує залежність і зупиняє розвиток. Натомість для сильного інженера ШІ — це джун: швидкий, ефективний помічник, якого можна використовувати по максимуму, не втрачаючи контроль над процесом і продовжуючи зростати професійно.

2) Гуманітарний аспект

Читаю я його «художні» тексти (не математичні висновки) і формально все правильно: граматика супер, жодної помилки, не причепишся. Але текст мертвий. Мертвий, як пластик. Його не хочеться вчити на память, як, наприклад улюблений вірш, його не хочеться цитувати, бо читається так, ніби жуєш пересмажене м’ясо — сухо. Але суть в тому, що за це в нашій освітній системі оцінки не знижують! І що тоді має сказати викладач, коли студент приносить йому сотню сторінок «ідеально правильного», згенерованого ШІ словесного пластику? Чи навчимося ми і чи зможуть майбутні покоління відрізняти живе слово від мертвого? А потім настає вечір і ти береш до рук Гессе або Забужко. І це як ковток свіжого повітря. Відчуваєш: цей текст писала людина. Людина, що пройшла серйозну освітню школу.

Я щиро підтримую розвиток ШІ і тішуся його прогресу. Переконаний, що ми зараз бачимо найслабшу його версію — вже завтра вона буде значно краще. Проте є відчуття, що ШІ ще суттєво поступається, особливо якщо перед цим перечитати сотню найкращих сучасних художніх творів, на контрасті — це особливо помітно. В умовах дистанційної освіти, яка внеможливлює особистий контакт Учитель — Учень, важливо аби ми не підсідали на ШІ, бо це тоді взагалі та бомба, котра остаточно може добити гуманітарну освіту . Думаю, що з часом буде поширюватися практика переходити на якісь «гурткові», «домашні» форми навчання (так, як до Сократа учні ходили). Бо освіта — це «не стільки передача знань, а передача цінностей, інакше 5-тисячолітня цивілізація загине» ©