Хто і як вирішує вашу долю? І що ви в цей час робите?
Навіяно оцим топіком для зареєстрованих https://dou.ua/forums/topic/55096/
Наче дорослі високоосвічені люди стверджують: «нашу долю вирішують без нас... і так було завжди...»
Мені здається, це пц яке униле твердження... якісь маріонетки, їй-богу...
Давайте подивимося під мікроскопом:
1) Визначимо об’єкт дослідження... Що таке ваша доля? Бажано поконкретніше.
2) Хто ті могутні люди, які її вирішують? Імена, прізвища.... Ви з ними зустрічалися? Вони знають про ваше існування?
3) Як саме вони вирішують вашу долю? У який спосіб ви дізнаєтеся про їх рішення стосовно вашої долі?
4) І найцікавіше — що ви робите в той час, поки вашу долю вирішують без вас?
28 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівЕх "вагонні суперечки — остання справа, коли більше нема чого пити.."©
youtu.be/9A0QBpyDwjw
Проблема в тому що всі ми бідні котики:
res.cloudinary.com/.../u65irj8m5hdlklvy7yl3.jpg
Та ні не проблема Просто не чіпайте мою коробку
скільки вас?
6 000 000 мінімум!
Завжди думав, що я найінертніша людина на землі. За 3.5 роки війни всі визначилися, як вони хочуть жити, хто хотів поїхати — поїхав, хто хотів залишитися — залишився, а я все ухилявся ховаючись на квартирі та чекав миру у війні, коли він прийде.
Але бувають події, які ламають навіть гвинтики в системі, і я пройшов ту посадку, колючку і рів, що відокремлювала мене від волі.
Респект
мою долю вирішує LRU-кеш
той топік фігня, тільки й новин про то шо краснов сказав що не сказав, що пернув і коли посрав. Те саме про хуйла. Менше в рота їм заглядати треба, то менше буде зрадойобні
ЗСУ вирішують. І енергію і підтримку спрямувати на них. Слава ЗСУ! І слава Україні! Смерть ворогам і смерть зрадойобам
No fate but what you make
Розміром в один байт
в байті цілих 8 біт, можна жить ;)
Судячи з того що прочитав ні
просто ти профнепридатний
А вам не принизливо визнавати що вами хтось керує? Що ти за Людина, що дозволяєш комусь тобою керувати?
Дозволяти керувати та дозворяти приймати рішення (особливо що визначають долю) це різні речі.
а можна цитату, яку ви коментуєте?
Та сама тема принизлива.
там у першому рядку все написано
Тут вже правильно відповіли. Теоретично: кожен сам вирішує свою долю. Але його свобода обирати обмежена наявними можливостями і зовнішніми обставинами.
Як то кажуть: «Вибір є завжди. Навіть коли тебе з’їли є два можливих виходи!»
Але на практиці кожен вибір має свою ціну і свої ризики. А можливості людини залежать від її поточного становища.
Народився з поганим здоров’ям? Це не вирок — є приклади коли люди долали усі перешкоди і робили неможливе. От тільки не усі готові платити таку ціну!
Далі на початку твого життя у батьків є гроші, є житло, є авторитет. У дитини — німа нічого. Може вона піти від батьків і обрати свій шлях у житті? Теоретично — може. І навіть буде невеликий шанс що вона досягне успіху. Але більшість бунтарів отримають болюче розчарування. А ще більше просто не наважаться повстати проти волі батьків!
І на цьому побудована уся сучасна свобода. Рабів більше нема, у кайданах нікого не тримають. Але система влаштована так, аби людина з дитинства робила те, чого від неї вимагає хтось інший. Батьки, вихователі, вчителя, начальник, держава ... Доступні можливості — це завжди бути «гвинтиком» у якійсь системі. І твою долю будуть вирішувати ті, від кого ти залежиш.
Якщо ти погодився на цю роль — то можеш насолоджуватися дозволеним ступенем свободи і можливостей. Наприклад їздити у відпустку раз на рік.
Якщо ж бути «гвинтиком» не задовільняє — то є два шляхи збільшити свободу. Перший — це нарощувати свої можливості: будувати кар’єру, лізти в начальники, шукати як урвати більше грошей. Підніматися за рахунок тих, кому ти зміг встати на голову. Другий — намагатися втекти від системи. Сховатися у лісі, вести натуральне господарство, не залежати не від кого. Або навпаки — сховатися у місті, «залягти на дно», жити не поважаючи закони.
Хоч твої пости часто лютий треш, але тут все чітко розписав😎
Завжди думала, що людина це робить самостійно, але ні. Тому, із того, що є- вже робиться вибір того, що більш- менш в конкретній ситуації підходить.
Вирішую свою долю виключно я. Не зібався до війни ну мій пройоб. Ухиляння — теж керування своєю долею (вправо, вліво — ранкова зарядка, а ви що подумали :-))
Звісно ми живемо не автономно і багато чого залежить від зовнішніх факторів, але все ж значною мірою свою долю визначаю тільки я своїми рішеннями
А далі буду робити своє життя більш автономним щоб більше впливати. Для когось це доречі хріново — багато чого щоб життя було простіше ми делегуємо іншим. Але в цьому є й недоліки. І не тільки у часи форс мажорів типу війни. Залежність від інших ставить тебе в залежність від грошей, з економічної точки зору це все звісно ок, але з точки зору автономності ніфіга не ок
Ти вирішуєш до поїздки в бусіку.
Це не пройоб, це якісь фактори вплинули саме на такий вибір ;)
В мене є близькі знайомі, котрі не поїхали чз похилий вік батьків, сімейні стосунки, друзів ітд. Вони мали можливість і кошти, але залишаються тут. Вони не служать, допомагають грошима ітд. Питання, чи би вони тоді поїхали- залишається відкритим.
Ну ми не поїхали через дітей бо в них вже все влаштовано. Але то таке — діти швидко адаптуються. Порівняно з тією х"нею що твориться не невелика втрата
Друзів у нас немає, із батьками відносини натягнуті з обох сторін (ми такі собі нелюдимі), але батькам ще далеко навіть до пенсії і вони самодостатні та їм не треба допомагати.
Гроші? Ну чув історії як люди виїзжали з парою тисяч гривень у кишені.
Тож все це через мою нездатність грамотно оцінити ризики.
Ви прийняли вірне рішення на той момент. Далі ніхто не знав, як буде. Мої родичі повернулися чз дітей навпаки. Деякі чз півроку повернулися додому, деякі зараз вперше поїдуть, бо влучання і немає дому ітд. У одного з близьких знайомих вагітна жінка навпаки додому повернулася, каже — тут їй спокійно, ніж у Іспанії. І у багатьох +/- такі ж самі ситуації.
Є ті, хто виїхав і адаптувався, ну як адаптувався — дитина в Нідерландах в вуз готувалася поступати , мама в Україні була СЕО, більш року працювала барменом, і жили в хостелі. Є ті, хто виїхав і почуває краще — це добре теж.
Вийшло щось занадто довго з мого боку, але у всіх різні ситуації, крутяться вже з тим ,що є.
а кращий вихід буває?
приміром, на тебе напала собака... але раптом чомусь передумала і втекла
Варіантів трохи більше ніж ви описали. Можна влаштуватись дрони паяти і отримати бронь. Можна переїхати в Новопечерські Липки і спокійно там жити, тцк там ні разу не було помічено.