Я сам заробив, сам зробив, а потім усвідомив: потрібна команда

💡 Усі статті, обговорення, новини про Mobile — в одному місці. Приєднуйтесь до Mobile спільноти!

Привіт! Мене звати Анатолій Левіцький, онлайн я відомий як Dinexpod. Я Java/Fullstack розробник з понад 7 роками досвіду, CTO і співзасновник Moviso — мобільного застосунку для тих, хто любить фільми та хоче вести власний вочліст.

Це не історія про стрімкий злет, мільйони інвестицій чи вихід у Кремнієву долину. Це — особистий шлях розробника, який починав сам, горів власними ідеями, вчився на ходу, вигорав, і врешті-решт прийшов до розуміння: найсильніший інструмент — це команда.

Я поділюсь досвідом створення свого першого застосунку, пошуку однодумця, запуску нового стартапу з нуля, а також тими інсайтами, які накопичились за ці роки. Можливо, комусь це допоможе почати власний шлях швидше і впевненіше, ніж це робив я.

👦 Як усе почалося

Народився в селі Цвітне, Кіровоградська область. Сімʼя була не заможна. Прекрасно памʼятаю ті часи, коли в однокласників чи інших школярів зʼявлялись смартфони, а мої батьки не могли купити мені навіть простий мобільний телефон чи компʼютер. Можливо, саме через цю «нестачу» мене так тягнуло до технологій.

У школі мені подобалась інформатика та математика. У 7 класі вчителька інформатики побачила мою зацікавленість і дала мені книжку по HTML. Я захопився — зробив уроки й за один вечір прочитав її майже всю, нотуючи найцікавіші моменти. Вже за тиждень створив свій перший простий сайт для школи на HTML. Потім почав їздити на олімпіади з інформатики, іноді займав призові місця, хоча й міг вчитись лише в школі — вдома комп’ютера все ще не було.

Після 10 класу поїхав на канікули до сестри в Крим з метою — заробити на ноутбук. Спочатку був звичайним помічником на вугільному складі, але коли звільнився головний фасувальник, я запропонував себе. За декілька днів навчився всього й заробив 3500 грн/міс — при тому, що в моєму селі середня зарплата була 1500 грн/міс. Саме тоді купив свій перший ноутбук — HP 630 за 2300 грн. Радості не було меж.

Але замість програмування — серіали й ігри. Повернувся в село, 11 клас, підготовка до ЗНО... і комп’ютер перетворився на розвагу.

Все ж любов до інформатики й математики не згасла. Завдяки вчителям я підготувався до ЗНО і вступив до НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» на ІФФ (інженерне матеріалознавство). Так, це не було програмування. І вже на 3 курсі я зрозумів — не хочу працювати за спеціальністю.

Я почав захоплюватись саморозвитком: дивився TED Talks, відео Браяна Трейсі, читав книги. Перша, яка справила величезне враження — «Лідер без титулу» Робіна Шарми. Я усвідомив: «Не треба чекати дозволу, щоб діяти». І тоді згадав свою мрію — стати програмістом.

Розібрався, що таке фронтенд та бекенд — обрав бекенд. Подивився, що (на 2017 рік) Java була найпопулярнішою мовою для бекенду, а серед IDE — IntelliJ IDEA. Так я й почав вивчати Java.

Пройшов усі безкоштовні курси, які тільки міг знайти. Створив резюме, де написав, що готовий працювати за досвід. Але відповідей майже не було. Щотижня оновлював резюме, і щотижня втрачав ентузіазм. І саме тоді натрапив на історію про бізнесмена, який обійшов понад 50 банків, щоб отримати кредит для його бізнесу. Його слова — «я ходив би, поки не обійшов би всі банки світу» — запали мені в душу.

Я пообіцяв собі: не здамся, доки не досягну своєї мети — стану програмістом.

Через тиждень на email мені написав Maks Lysak з Mate Academy. Написав, що це не робота, а курси з оплатою після працевлаштування: 10% від зарплати протягом трьох років. Спочатку я не повірив, що це все може бути так просто. Але потім вирішив: нічого не втрачаю.

Пройшов тестове завдання, співбесіду, підписав договір — і почалось навчання. Наш викладач Богдан Чупіка проводив заняття офлайн кілька разів на тиждень. Це була неймовірна атмосфера. Вдень — пари в КПІ, ввечері — кодинг. Так тривало 4 місяці.

Після завершення курсу я пройшов 7 співбесід і на сьомій отримав свій перший офер — в  Альфа-Банк Україна.

💻 Від розробника до творця продуктів

Після півтора року роботи в Альфа-Банку, під час пандемії ковіду я змінив компанію й пропрацював там ще 3.5 роки. І майже одразу після переходу я почав відчувати: просто писати код — замало. Мені хотілося створювати щось своє. Програмування — це круто, але я зрозумів, що це лише інструмент, а не мета. Хотілося придумати і реалізувати власну ідею.

Я довго не міг вирішити, що саме зробити. Пройшло два роки пошуків, коли я раптом зрозумів: мені потрібен власний тудуліст. Але не стандартний — я давно захоплювався темою продуктивності, тому хотів створити інструмент, який реально вирішує «мої» щоденні потреби. Так і народилась ідея  MyBrainOrder — застосунку для продуктивності, який я повністю створив сам.

Я почав вивчати React Native, щоб одразу писати під iOS та Android. Паралельно робив все інше: дизайн, фронтенд, бекенд, налаштування серверів, публікація в App Store та Google Play. Займався навіть юридичними деталями — як-от оформлення торгової марки.

Від моменту першої думки «що б зробити?» до реального старту пройшло 2 роки. Це дало мені головний урок: не відкладайте ідеї — поки ви будете готові щось реалізовувати, може виявитись, що плани досі не сформовані.

Самостійно справді можна зробити все. Але це повільно. Дуже повільно. Я міг тиждень щось кодити, а потім ще тиждень розбиратись із дизайном, налаштуванням AppStore Connect, створення «Term of Use» i «Privacy Policy».

Потім почалась війна, і за рік мене скоротили. Я вирішив: релізну застосунок — і тоді вже шукатиму роботу. Тож пів року я жив на фінансовій подушці та працював фултайм над MyBrainOrder. Врешті я його запустив. Але швидко зрозумів — самотужки важко розвиватись, масштабуватись, встигати за ринком. І я все більше думав: мені потрібні однодумці.

🚀 Поворот: хакатон і знайомство з партнером

У цей період я дізнався про DevChallenge — український тех-хакатон. Подався — і пройшов до фіналу, який тоді проводили офлайн в Unit.City. Саме там я познайомився з Віталієм — своїм майбутнім партнером.

Ми швидко потоваришували. Він — UX/UI та продакт дизайнер. Ми якось пожартували: «з нас би вийшла крута стартап-команда: я — спеціаліст в технічній частині, він — в розвитку продукту». Ніхто не здогадувався що це буде наше майбутнє. Пів року ми просто товаришували, обговорювали ідеї. Аж якось він запитав: «як твій стартап?» Я відповів: «роблю, але повільно». І почув у відповідь: «Я теж маю ідею. Хочеш у це вв’язатись?». Він пояснив, що побачив, що я реально зробив застосунок з нуля і не здався, довів його до релізу і не закинув протягом півтора року.

Мені стало цікаво послухати його ідею, і вона мене дуже зацікавила. В результаті ми проговорили три години. Уже того вечора ми спланували MVP, придумали назву, поділили обов’язки: він CEO, я CTO. Я сказав: «через тиждень ти вже зможеш скачати застосунок із TestFlight — із твоїм дизайном і базовим флоу». Так і було.

І в той вечір я поставив MyBrainOrder на паузу. Було складно — це моє «дітище». Але я розумів, що сам я далеко не зайду, а вдвох ми будемо рухатись значно швидше й впевненіше.

🎬 Moviso — застосунок для кіноманів

Ми домовились зробити MVP за 6 місяців, щоб не витрачати багато часу на продукт, який може не злетіти. Взялися до роботи, поставили чіткий план: базовий функціонал, дизайн, валідація ідеї — усе поетапно. Пройшло 3 місяці, і ми вирішили показати проміжну версію нашим друзям та знайомим.

І тут почалось найцікавіше: ми почали отримувати відгуки. Що зручно, що незрозуміло, чого бракує. Хтось не міг знайти кнопки, інші просили більше кастомізації, дехто плутався в потоках. Ми відчули справжній контакт із користувачами й зрозуміли — треба адаптуватися.

Ми почали переробляти. Новий дизайн, уточнене флоу, додаткові фічі. Деякі рішення здавалися очевидними, інші — дискусійними. І хоча ми не вклалися у 6 місяців, ми вже точно знали: продукт живе.

Зрештою, ми запустили відкритий бета-тест через TestFlight. Отримали десятки відгуків: люди активно користувались, ділилися враженнями, ідеями, зауваженнями. Це було безцінно. Ми відчули реальну користь зворотного зв’язку — те, що раніше не могли б спрогнозувати самі.

Ми побачили, що продукт справді подобається. І навіть якщо до повноцінного релізу треба ще пів року — ми вже були переконані: воно того варте.

👥 Команда і перший реліз

Увесь цей час ми працювали виключно за ідею та власний ентузіазм. Не було грантів, інвестицій чи зарплат. Але була велика віра в те, що ми робимо. І чим далі ми рухались, тим більше розуміли: нам потрібно пришвидшуватись. Продукт почав ставати все складнішим, фічі  -  все масштабнішими, а мій технічний стек розтягувався у всі боки. Я займався і бекендом і мобільною розробкою, і DevOps.

В якийсь момент ми зрозуміли: це вузьке горло. Я фізично не встигаю тягнути все. Тож Віталій запропонував спробувати знайти ще когось у команду.

Ми не мали чим «купити» — жодної зарплати, лише дружня атмосфера, ентузіазм і віра в продукт. Але й цього виявилось достатньо, щоб привернути увагу однодумців. До нас почали звертатись знайомі — хтось просто з цікавістю, хтось із бажанням долучитись.

За пів року ми спробували попрацювати з трьома кандидатами на роль фронтенд-розробника. На жаль, із двома досить швидко розійшлися — у нас не збігались бачення і підходи. Але один став справжнім відкриттям: він органічно доповнив команду і взяв на себе частину мобільної розробки. Це дало мені змогу більше сфокусуватись на бекенді, оптимізації та архітектурі.

Звісно ж, із появою третього учасника в команді ми ще раз переглянули багато рішень. Кожен «горів» продуктом, кожному хотілось зробити більше, краще, естетичніше. Але ми стримували себе — весь час нагадували: головне зараз — реліз. Бо інакше можна вічно поліпшувати й ніколи не запустити.

І от, нарешті — Apple Review. Ми трохи «поспілкувались» із підтримкою Apple з приводу використання постерів фільмів у застосунку. Було кілька хвиль правок, уточнень і навіть дискусій. Але ми не здались. За тиждень знайшли компроміс, зробили всі необхідні зміни — і Moviso офіційно зʼявився в App Store, через півтора року після старту. Це був справжній прорив для нас.

📈 Запуск і перші результати

У Moviso  можна відстежувати, що вже подивились, оцінювати фільми, вести власний вочліст, підписуватись на друзів і бачити, що вони дивляться. Це щось середнє між Letterboxd і персональним трекером — побудоване для тих, хто хоче більше контролю, соціальної взаємодії та гнучкості у веденні своєї кіноісторії.

У день релізу ми просто виклали новину в соцмережах — і цілий день сиділи, слідкуючи за зворотним зв’язком. Люди писали, ставили лайки, тестували функції, ділилися враженнями. Багато хто казав: «Давно хотів щось подібне». Це було дуже надихаюче. Ну і звісно в нас додалось біля +30 тасок, що ще можна пофіксити/покращити/додати.

І ось що ми отримали за першу добу після запуску:

• 🧍 160 зареєстрованих користувачів
• 📱 300+ завантажень у App Store
• ⭐️ 1133 оцінки фільмів
• 🔥 37 000+ позначок «переглянуто»
• 🎉 22 місце в App Store (категорія Entertainment)

Згодом ми також потрапили до програми EIT Founders2Founders, що стало ще одним важливим підтвердженням цінності нашої ідеї.

Зараз ми продовжуємо активну роботу над монетизацією, преміум-функціоналом і масштабуванням продукту. Найцікавіше ще попереду.

🧠 Інсайти, які я виніс

• Якщо хочеш створювати  -  почни думати та планувати вже зараз. Інакше пройде купа часу, і коли настане момент дій  -  ідеї ще не буде.
• Самому можна все, але дуже повільно. З командою  -  швидше і краще.
• Користувачі допоможуть побачити те, що ти сам не помітиш. Чим раніше даси спробувати  - тим краще.
• Команда  - це сила. Але тільки якщо ти вмієш домовлятись, делегувати і довіряти.
• Не чекай ідеального моменту. Не женися за «правильною ідеєю». Почни. Створи щось. А з часом   знайдеш тих, хто горить так само. І тоді все зміниться.
• Не обовʼязково твій перший стартап вистрелить — це може бути потрібний досвід для того, щоб вистрелив наступний.

Якщо після прочитання статті у вас залишилися питання або хочете обговорити ідеї — пишіть мені в LinkedIn або Instagram. Також можете переглянути більше про проєкт на сайті.