Чек на 9.50 грн, або історія однієї звички з 2013

12 травня 2013 року. Я зайшов у магазин після пари, купив «Пепсі», прийшов додому, відкрив Google Keep і... просто записав витрату. Без таблиць, без категорій, без глибокого сенсу. Просто цікаво було подивитися, скільки що коштує і куди взагалі діваються гроші.

З того моменту минули роки. І я продовжую вести облік усіх своїх витрат і доходів — без фанатизму, але з повагою до себе. Спочатку були замітки в Keep. Потім були кольорові гугл-таблиці, з категоріями «кава», «подарунки», «фріланс». А вже десь останні 7-8 років — зручний застосунок у телефоні. Він став таким самим природним, як відповідати на повідомлення або ставити будильник на 7:05. Зарплата прийшла — записав. Купив щось — зафіксував. Отримав подарунок — теж сюди. Це не про те, щоб менше витрачати. Це про те, щоб більше розуміти. Розуміти, скільки грошей справді потрібно на місяць. Що ти витрачаєш на автоматі, які категорії, як часто, чому гроші є, а потім раптом немає. Де твій дохід росте, а де просто тримається на плаву.

Це дуже дивне відчуття — побачити рік свого життя в цифрах. Там є все: кава з другом, терміновий ремонт ноутбука, несподіване підвищення, імпульсивне «ну давай куплю», навіть ремонт квартири, або купівля авто. І саме це дозволяє бути чесним із собою.

Можливо вже зараз в тебе зʼявилась думка: «та хіба є сенс усе записувати?». На що хочеться відповісти: «А хіба не цікаво зрозуміти себе краще?» Бо ми ж фіксуємо свої кроки, калорії, книги, серіали. Чому фінанси мають бути винятком?

Я не закликаю перетворювати це у щоденну звітність. Але раджу хоча б спробувати. Хоча б на місяць. Щоб відчути, що фінансова прозорість — це не нудно. Це про впевненість.. Про повагу до власного часу і зусиль й просто прикольно)) І знаєте, що найцікавіше? Ти починаєш менше купувати не тому, що «треба економити», а тому, що більше цінуєш.
І це мені ок.

А ви колись пробували вести облік усіх витрат?
Як це було?