Як один екіпаж FPV розгромив цілу роту окупантів. Наша мотивуюча історія

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Вітаю, друзі. Я Гідеон. В паспорті записаний як Віктор, але вже давно мене так ніхто не називає. Я служу в бригаді спецпризначення в Силах Оборони України.

Це буде душевна, підбадьорлива стаття. Про наші звитяги та геноцид окупаційних військ російської федерації на Торецькому напрямку. З 2022 року веду свій канал, де можна прослідкувати мій шлях від військового капелана та волонтера до пілота FPV, справжнього Orc Slayer. Доєднуйтесь. Там можна побачити відео та скріни нашої бойової роботи.

Ця картинка — З дружиною біля села Райгородок, що на Донеччині

Передісторія

До початку вторгнення я працював на американську продуктову ІТ-компанію, Java/DevOps спеціалістом. Половину 2022 року тренувався літати дроном, стріляти та підтягував свою фізичну підготовку. Зазвичай це виглядало так. О 5 ранку я прокидався. О 6 ранку вже був на полігоні, де літав по лісу FPV-дроном та іноді стріляв по мішенях. Об 10-11 я вже був на робочому місці в хабі Lift99, де орендував стіл.

Взагалі рішення працювати в цьому хабі було одним з доленосених у моєму житті. Там я познайомився з дивовижними людьми, серед яких Стівен Мур, Рагнар Саас та інші. Перший FPV-дрон мені подарував граф Рено не Керхов, з котрим я познайомився в Lift99. До самої мобілізації я продовжував там працювати.

До речі, в мене на DOU багато написано статей. Більшість у бліндажах та підвалах. Кожен знайде щось своє. Передивіться.

Весь початок 2023 року я вагався, у який підрозділ йти служити. Не боявся екшену, тому що вже дещо бачив як капелан в Ірпені, Бахмуті, Соледарі та на позиціях біля каналу Сіверський Донець.

Зупиняли декілька речей. Розлука з рідними та нелюбов до дискомфорту. Дуже подобались мої умови вдома та родина поряд. В армії про таке можна тільки мріяти. Але кожен злочин росії, кожен розстріл полонених, кожен масований обстріл вичавлювали з мене програміста та цивільну особу, звільняючи місце для військового.

Зараз я можу впевнено назвати себе професійним безхатьком. Вже двадцять один раз переїжджав. Жив у лісі, в підвалах, бункерах, нормальних квартирах, хатах, де раніше були притони людей із залежностями. Тепер немає різниці, де спати, та що їсти. Потрібен тільки спальник та каремат.

Моя дружина називає армію «стійло», і я з нею згоден. В тебе є умовна свобода пересування, ти постійно підзвітний командуванню. Але все воно того варте. Коли оточуючі запитають, чим займався під час війни, не буде незручних пауз. Я зробив та роблю свій внесок фізично в панішмент окупантів на нашій землі. Екшн не для кожного, це розумію. Ви не уявляєте, наскільки цінується у нас, наприклад, гарний кухар, зв’язківець чи діловод.

Якщо умови не будуть критичними, та він толковий, його ніколи не відправлять в поля.

«Сімба»

Позиція, про котру піде мова, носила імʼя на честь популярного мультяшного героя — Сімби (змінено автором). Потішно було те, що поки ми громили там окупантів, наші діти дивилися мультик про нього у кінотеатрах. Сенс гумору у військових присутній. При чому на всіх рівнях. Часто він незрозумілий для цивільних, але це не проблема. Не потрібно «тягнути» армію додому. Служба має залишатись там, де їй місце, а саме на передовій та на ППД.

Структура роботи

Що у нас, що у противника, робота бойових FPV-розрахунків має декілька складників. Це сам екіпаж, де є взаємно замінювані командир екіпажу, штурман та споттер. Майстерня — де готують дрони, сапери — готують БК, сили логістики — доставляють на позиції.

Задачі «нарізає» командування. Вони бувають планові та оперативні. Тому в першу чергу будь-яка звитяга на фронті це завжди командна робота.

Ще до мобілізації у 2022 році я казав, що ніколи не зможу зібрати як волонтер для війська стільки коштів, скільки вартує один руський танк. За весь час ми уразили 5 танків. Двом з них відірвало башту. Третій ми та суміжники розібрали вночі на запчастини. Загальна вартість знищеного ворожого майна за 2 роки — 260+ мільйонів гривень.

Логістика

Великою частиною нашої роботи у 2024 та 2025 роках був розгром логістики противника. Але навесні 2025-го зведений підрозділ БПЛА рф «рубікон» довів нам, що в цю гру можна грати вдвох. За декілька тижнів батальйону розбили практично всю техніку. Слава Богу, без втрат серед особового складу.

Доходило до того, що ми їздили до позиції без РЕБу. Тому що всі автівки з РЕБом вже згоріли.

Назвати тільки дивом можу те, що наша позиція простояла понад 90 днів. Зазвичай від пари тижнів до місяця і потрібно знову перекатуватись. Ми отримували влучання ворожих дронів по бліндажу, РСЗО та артилерії поряд, але продовжували стояти, жодного разу не загорівшись.

Взагалі, мати в кожній автівці та на кожній позиції пару вогнегасників, це маст хев.

Логістика стала неможливою і ми залишились єдиним екіпажем FPV Камікадзе в тих полях. Всі суміжні позиції вже відтягнулись, а ми й надалі там залишались.

Благо були важкі дрони, котрі доставляли нам БК, дрони, воду, пальне та інше.

Пішки логістику було робити вкрай небезпечно.

Славетні дні

Той період сміливо називаємо місяцями військової слави нашого екіпажу.

Загалом на позиції «Сімба» нами було уражено:

• 4 танки;
• 2 ББМ (невизначеного типу);
• 1 ББМ Ахмат;
• 25 вс рф — 200;
• 50+ вс рф 300 та не підтверджені 200;
• 2 Гармати;
• 1 міномет;
• 3 мотоцикли;
• 1 Dessert Cross;
• 1 Урал.

Памʼятаю момент, як я підіймаю дрон і через момент три КАБи падають в сусідні село та посадку. Було яскраво. Коли Мавіки противника почали долітати що наших позицій, ми почали їх збивати.

Остання евакуація з позиції

Фото на позиції «Сімба». Після 10 днів перебування там

Той бойовий вихід був дуже ефективним щодо ураження техніки та особового складу. На, жаль тоді наша евакуація не задалась. Ми протопали 17 кілометрів замість 8. По коліно в багнюці. Вгору.

Ніколи в житті я так не впахувався. Ніколи. Наприкінці шляху ноги на кожному кроці пробивали судоми. Хотілося скинути з себе все та залишити тільки автомат. Але розумів, що таке спорядження буде складно ще раз купити/дістати. Тому я та мої побратими просто йшли. Падали, підіймались і знову йшли. В темну ніч. В шторм.

По поверненню в Дружківці не було води. Тому я ліг спати як є. Мокрий, знесилений та у багнюці.

6 годин по тому. Евакуація не задалась

Для мотивації

Ейфорія після операції «Павутина» давно стихла. Окупанти рухаються по 500км2 на місяць. У народу України почалися опускатись руки. Хтось навіть не проти віддати на відкуп Донбас.

Нижче наша точка зору. Обʼєктивна. Кожен метр фронту окроплений нашою кров’ю та потом. Опалений ворожим порохом, уламками снарядів та розірваними FPV-дронами.

Але ми воюємо не за народ. Ми воюємо за націю. Нація ніколи не буде торгувати чи міняти свою землю.

У всі часи ми програвали через декілька речей. Через те що наші партнери вирішували за нас, як нам жити та домовлялись про це за спиною. Та через розбрат всередині. В армії розбрату немає. Ми єдині. Та налаштовані стояти до кінця. Зрадити нас зараз не так просто, як в минулі часи. Ми досить автономні. Україна точно не припинить своє існування допоки буде зберігати демократичний стрій. Жодна імперія, яка поневолила народи та була побудована на крові, не встояла. Кінець у росії один — це розпад. Я вірю, що ми та наші діти це побачимо.

Доля України в руках її нації, а не на Алясці.

Підтримати мене в моїй службі можна нижче:

Підтримати мене в моїй службі можна нижче:
🔗 Посилання на банку
Номер картки банки — 5375 4112 1288 0756
PayPal — itstud87(at)gmail(dot)com
Приват — 4149 4390 4354 0214

Дякую, що дочитали до кінця. Підписуйтесь на мій канал.

Все буде Україна.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!