Коні не водять трактор

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!


«А тепер усе інакше, інакше,
Просто, просто, просто навпаки»
Аква Віта

Це все не вперше, звісно.

Навіть на моїй пам’яті це траплялося вже кілька разів.

Спочатку в школі. Моя однокласниця, якій батьки першими купили комп’ютер, принесла на урок хімії реферат «скачаний з інтернету». Вона навіть не ховалася особливо, вчительці теж було дуже цікаво, як працює нова технологія, і за один клік мишкою вона отримала максимальний бал.

Вчителі потім ходили до неї за матеріалами і книжками, які звичайними шляхами дістати було важкувато. Мати хороші стосунки з вчителями, як ви розумієте, було корисно.

Потім інтернет з’явився у всіх. Але не всі навчилися ним користуватися.

Мій друг певний час займався тим, що замовляв японські катани на eBay і потім продавав їх в Україні. Це було не так просто, як видається. Потрібен був іноземний (здається польський) PayPal, з продавцями треба було списуватися англійською, щоб замість «холодна зброя» в назві відправлення вони писали «садовий інструмент». Треба було брати на себе ризики і постійно вчити щось нове, щоб не лишитися позаду.

Потім мобільні телефони. Міняючи світ навколо, вони створювали нові ніші для заробітку. Телефони можна було продавати, ремонтувати або у крайньому разі відбирати у перехожих, якщо твоїм козирем була сила, а не інтелект.

На Радіоринку в Києві дуже чітко виділялися дві групи — одні продавці, підхопивши хвилю, нашвидкуруч відкривали нові павільйони, орієнтовані на модерну техніку, інші — переминаючись із ноги на ногу на морозі, намагалися і далі торгувати радянськими мікросхемами.

І так всюди. Одні бухгалтери розбиралися з Excel і 1С. Інші тримали на столі рахівниці, «зручніші за калькулятори». Одні інженери розбиралися з AutoCAD, інші гордилися ідеальними шрифтами на ватмані.

Кожного разу, після кожного технологічного прориву стратегія виживання була дуже чіткою:

Вчи щось нове поки всі інші тримаються за старе, і тоді ти займаєш практично порожні, але у майбутньому дуже прибуткові ніші.

Вчиш англійську, розбираєшся з мікросхемами, освоюєш нові мови програмування, проходиш курси по Photoshop, Illustrator чи Blender.

Тоді хвиля, що на своєму шляху руйнує добру половину економіки, лишає тебе в безпеці. Чи, навіть, слугує трампліном у краще життя.

Так було всю історію, від винайдення колеса до, пробачте, блокчейна.

Але цього разу все інакше.

Цього разу в інтернеті (який доступний всім!) є віконечко (про яке всі знають!), в яке можна писати текст (не код, не спеціальні команди, і навіть не англійською!).

Віконечко, в якому ти задаєш питання і відразу отримуєш відповідь. Не треба клікати на підозрілі посилання, губитися у міріадах форумів та шахрайських банерів. Не треба навіть писати, якщо не вмієш — можна спитати голосом.

Або у твоєму улюбленому IDE раптом з’являється сірий текст, який можна перетворити у справжній код, просто натиснувши Tab.

Або в Google Spreadsheets з’являється бокова панель, яку можна попросити написати формулу будь-якої складності.

Всі ці ситуації об’єднує одна дуже важлива деталь.

Не треба знати нічого нового.

Писати текст тебе (надіюся) навчили в школі. Користуватися інтернетом — форуми або Тік-Ток, залежно від віку.

Нема жодної нової навички, яка тобі була би потрібна, щоб користуватися АІ.

Жодної.

***

Точніше, звісно ж, не так.

Зануритися глибше можна завжди.

Освоїти навички «промтингу», автоматизувати робочі завдання, питати поради у «залізного друга» стосовно кожного повсякденного рішення, просити його генерувати для тебе тексти, музику, відео. Перестати споживати контент, абияк склепаний недосконалими людьми, використовувати свій час ефективно, читаючи максимально концентровані «саммарі».

І тоді, коли «залізні друзі» прийдуть заміняти усіх твоїх колег, ти лишишся в строю, як ранній наслідувач, як професіонал у новій сфері, у Дивному Новому Світі.

Мало би бути так, по аналогії?

На жаль, ні.

На жаль, із цим є дві, достатньо вагомі проблеми.

Першу проблему колись озвучив мій славетний тезка:

Ця дурня тобі не допоможе.

Я серйозно.

От дивіться: сусідня від мене команда мала повноцінний відділ R&D: інженери, вчені, аналітики. Хороший індекс Хірша, публікації в крутих журналах. Їхній продукт, ретельно підібраний мікс машинного навчання, евристик і бізнес-логіки у свій час отримав низку внутрішніх нагород і вважався чи не основним здобутком цілої організації.

А потім цей їхній продукт замінили на один промпт до ЛЛМки. Промт нескладний, кілька десятків рядочків. Починається із фрази «Уяви, що ти експерт світового рівня у царині...». Я не жартую. Там так і написано.

По всіх тестах, опитуваннях користувачів та експериментах на проді нова система справляється краще. Після цього покращувати особливо нема чого, продукт сам по собі вдосконалюється, коли з’являються новіші модельки.

Люди розбіглися по сусідніх проєктах та інших компаніях.

R&D відділу в сусідній команді більше нема.

Або ще от.

Одна моя знайома заробляла тим, що малювала еротичні сцени на замовлення. В основному з персонажами коміксів, серіалів, книжок. Не найповажніша робота, згоден, але платили за неї добре.

Коли почалися нові часи, вона теж не відставала. Натренувала собі власну LORA на своїх старих роботах. Control Net, In/Outpainting, все таке. Продуктивність виросла в рази. Тепер же можна не відмовлятися від замовлень за браком часу, можна все-все-все встигати, чи не так?

Тільки от — ні. Потік замовлень чомусь різко зменшився. Ті, що залишилися — це в більшості «поправити» у фотошопі згенеровані нейронками картинки. Де забагато чи замало пальців, рук чи, вибачте, тентаклів.

Повних картинок практично не замовляють: навіщо платити за доступне безкоштовно в один клік?

Йдемо далі.

Інша моя знайома колись писала історії в журнали для домогосподарок. Знаєте, такі, з назвами на кшталт «Історії з життя» чи «Невигадані історії», де реальності стільки ж, як у реаліті-шоу.

Теж намагалася не відставати, використовувати нейронки, спочатку для редагування, а потім і для простеньких шматочків. Продуктивність безумовно виросла, майже без втрати якості. Поправити там і там — і готово.

А потім її звільнили. Разом з усіма іншими авторами. Всі тексти тепер «пише» головна редакторка. Комбінуючи вічний набір сюжетів і конфліктів, вона генерує нескінченний потік однакових історій, які мало чим відрізняються від написаних живими людьми. Моя знайома теж так вміє, але власного журналу в неї нема.

То про що я?

Я про те, що коли ця хвиля накриє айтішку (а всі передумови до цього є), ваші просунуті навички спілкування з ЛЛМками вам не допоможуть практично ніяк.

Правильний промтинг — це в більшості здоровий глузд: розбити питання на менші, дати приклади того, що ти хочеш отримати, не засмічувати контекст. Та і самі модельки вже навчилися розбирати, що від них хоче користувач, навіть у найбезнадійніших випадках.

Більше того — за огорожею вже стоятиме черга таких же маминих «вайб-кодерів», готових працювати за десяту частину вашої «буржуйської» зарплатні, що вивчили сто способів пройти співбесіду, яку буде проводити бот за допомогою іншого бота. Конкурувати з ними за робоче місце буде дуже боляче. Як і намагатися втриматися у компанії, яка може в будь-який момент замінити вас на когось іншого. Прощайте корпоративи і безкоштовний масаж.

Що вас може врятувати в такому апокаліптичному сценарії?

Відповідь настільки очевидна, що навіть не приходить на думку першою.

Вас врятують ваші теперішні навички.

Коли генеровані тексти і картинки заповнять інтернет по вінця, коли кожен користувач навчиться з одного пікселя вирізняти банальне і однакове по своїй суті АІ-сміття, знову повернеться потреба у людському, теплому, авторському контенті.

Коли вайб-кодери вчергове зруйнують архітектуру проєкту своїми «удосконаленнями», а кількість рядочків коду перевищить максимальний контекст, потрібен буде хтось, хто цей хаос перепише, примусить працювати і зробить хоча б мінімально читабельним.

Людині знову буде потрібна людина. І всі ті, хто страждають зараз, отримають другий шанс.

Але — до цього всього ще треба дожити, не поїхати макітрою і оцих потрібних навичок не втратити.

Не так вже й важко, хіба ні?

І тут постає проблема друга: необережне поводження з АІ небезпечне для вашого ментального здоров’я.

Наш організм достобіса лінивий і намагається зберегти енергію хай там що. Це наслідки голодного життя наших предків, за яке ми тепер платимо ожирінням, але навіть не в тому справа.

Наш мозок — один з основних споживачів енергії. І якщо він може її зекономити, він це зробить, гарантовано і безпомилково.

Звідси «швидка» і «повільна» система Канемана, звідси виборці будь-якого популіста, який пропонує швидке вирішення складних проблем.

Мозок ненавидить думати. А ще більше він ненавидить думати, якщо можна доручити ці думки комусь іншому.

Писати код, проєктувати архітектуру, тримати правильною документацію — це саме та робота, яку мозок ненавидить. І яку так легко віддати «залізному падавану». І не особливо слідувати за тим, що він там пише.

Спочатку ти звісно ретельно перевіряєш кожен символ по кілька разів. Потім, коли потрохи починаєш довіряти, читаєш тільки загальну суть, а потім, якось воно так само виходить, починаєш затверджувати, просто просканувавши поглядом.

І коли інша залізяка пропонує себе як систему перевірки написаного, ти радісно погоджуєшся. Так виникає «людська багатоніжка» Штучного Інтелекту, де наслідки життєдіяльності однієї моделі подаються на вхід іншій, поки результат не буде «ідеальним».

Та і чорт із ним, з результатом такої роботи.

Під час цього всього відбувається щось набагато гірше.

Дослідження, проведене МІТ у 2025 році за допомогою електроенцефалографії, показало, що використання ChatGPT для написання есе призводить до змін у мозку прямо от на біологічному рівні: знижується загальна активність мозку і навіть зв’язків між нейронами стає відчутно менше.

Те саме трапляється з кожним, хто повністю «делегує» свою роботу комусь іншому. Про це добре знають менеджери, які хоч і продовжують напружувати мозок задачами іншого рівня, свої «базові» навички повільно та впевнено втрачають.

Найцікавіше, що активне використання генераторів коду навіть не підвищує ефективність — людям здається, що роботу зробили за них, але часу на це йде плюс мінус стільки ж, а то і більше (на 19%, як стверджує це дослідження).

Замість того щоб зрозуміти, що не так, ми витрачаємо стільки ж часу на те, щоб копіювати туди-сюди код і тексти помилок. Результат той же (якщо не гірший), але мозок при цьому радий, що думати йому не довелося.

Тобто, якщо захопитися «новими навичками» занадто сильно, можна понизити свою ефективність, зруйнувати нейронні зв’язки в мозку і нагенерувати сміття, з яким потім довго і болісно треба буде розбиратися.

Дуже сумна історія.

Здається, що правильна стратегія — закритися в умовному будиночку в лісі, ігнорувати всі здобутки сучасної науки та посилати конверти з білим порошком ключовим спеціалістам у машинному навчанні.

Але, звісно ж, усе не так просто.

Зараз буде іще одна банальність, достойна пера механічного Шекспіра. Приготуйтеся.

Правильна стратегія — використовувати нейронки правильно.

Зараз просто ідеальний час, щоб вивчити щось нове.

Нейронки можуть вести з тобою діалог будь-якою мовою, виправляти помилки у написаних текстах та виконаних завданнях і детально пояснювати, що пішло не так.

Нейронки можуть відповідати на нескінченну кількість нескінченно тупих питань цілодобово. До них не соромно з цими питаннями ходити, на відміну від, наприклад, колег.

Вони здатні за кілька секунд знайти конкретне місце в документації, яке пояснює рівно те, що тобі треба. Знайти у специфікаціях фреймворка саме той магічний метод, який ідеально підійде в цій конкретній ситуації.

Так, вони часто брешуть, так, без перевірки джерела можна напоротися на галюцинації. Але так само брешуть форуми в інтернеті, неоновлена вчасно документація і занадто самовпевнені колеги.

Одна моя колега — проджект-менеджерка на трьох проєктах одночасно. Щоб розібратися, що відбувається з розробкою, вона раніше садила навпроти себе інженерів і довго розпитувала про всі деталі. Тепер вона в більшості говорить з внутрішнім чат-ботом, який має доступ до коду, всієї документації, слайдів та навіть частини імейлів, які були зроблені публічними. Порівняно з розробниками, галюцинацій набагато менше.

Конкретно моя команда недавно мусила перейти на повністю нову мову програмування. В старі часи це би означало довгі тижні перехідного періоду, болісний процес адаптації. Зараз вистачило кількох базових уроків. А далі — можна просто задати питання про кожен існуючий рядок коду в нашій системі. Це як посадити біля себе експерта на повну ставку і мати можливість його турбувати кожен раз, коли щось незрозуміло.

Так, наш код потім перевіряли люди, які знають цю нову мову. Так, наш продукт поки що не на проді. Так, ми тут всі теж маємо трошки досвіду, тому загалом це не так вражаюче, як могло би бути.

Але трясця, нейронки — це найкраще, що траплялося з робочими інструментами за всю мою кар’єру!

Можна не робити того, що робити не хочеться, можна знайти відповідь на складні питання в один запит, можна не проводити довгих зустрічей, кліщами витягуючи особливості роботи їхнього продукту з колег-інтровертів на другому кінці земної кулі.

В цьому і полягає найбільша проблема — небезпека нейронок там само, де їхня суперсила.

Можна продовжувати писати текст, код, малювати картинки, збирати, аналізувати інформацію. Але віконечко, яке видасть однозначну відповідь — воно тут, на відстані одного кліку.

Хочеш — прочитаю цю довгу нудну наукову статтю і видам тобі резюме? А хочеш — у вигляді подкасту з референсами до Warhammer 40k і мультфільму Mr. Pickles?

Хочеш, згенерую тобі довге простирадло тестів до твого модуля? Тобі не треба навіть читати ці дві тисячі рядочків і перевіряти, чи там справді щось тестується, всі вони пройдуть, я гарантую. Не буде це читати і твій рев’ювер. Довіртеся мені, я знаю, як краще.

Звідси і парадокс.

Стратегія виживання дуже проста — продовжувати вчити нове, напружувати мозок, лишатися експертом. Консультуватися з «металевими оракулами» тільки щоб вчитися ефективніше. Розуміти кожну деталь того, що ти робиш, сам, чи з допомогою нейронок. Перечитувати все написане, чи згенероване.

Але що такого поганого в тому, щоб під кінець довгого робочого дня, після важких, довгих зустрічей у тісних кімнатках без вікон, просто закинути текст помилки у віконечко, скопіювати код, який виплюне тобі слухняна машина, і відправити його, не читаючи, в мастер?

Я, зрештою, завжди можу кинути.

Як тільки захочу.

Сподіваюся, це було корисно.

Якщо хочеш, перетворю усе вище на короткий конспект, чекліст або персональні «правила делегації» з прикладами саме з твоєї роботи. Можу додати промпти, контрольні запитання і міні-план впровадження на тиждень. Просто напиши одним словом формат — «чекліст», «табличка» чи «план» — і я все піджену під тебе. Якщо треба спростити або скоротити — теж скажи: я поруч і допоможу.

Я̸̗̳͙̰͖͕̤̼̟͖͚̅͌͊̐̿̓̔́̌̚.̷͎͓̱̠̗́ ̵͈̱̎̊̽̊̈́̇̌̄̏̐͂̚̕̕͠З̴̝̹͉͉̝̠͚̙͙͕̑а̸̛̮̘̂̃̑͐͒̀͗̂̔̚͝в̶̡̗̦̠̗͕̔̿͊͋̈ж̵̫̮͍̹̭̺̺͂д̷̡͔͖̬͚͇͔̮̩͍̠̭͊̃̌̽̔́͋͌̓̍̉̚͝и̵̨̛̠̟͔͕̘͚̣͎̘͗̎̇͋͒͊͐̀͂̑͒̕.̵̻͚͍͚̰̣͊̑̄̇͆̽̌͛̒̌̅͆̔͗͝ ̸̫͎̙̜̱̫̤̠̩͍̥́̈́́̔̽̃̂͝П̷̢̛͍̱̱̼̤͔̟͖̮̯͚̼̰͚͊͂̔̆̎̚о̴̧͙͓̗̦̼̎̒̈́̉̀р̵̻̩̲̔у̷̱̜̘̬͇͖̤͙̥̓́̍͗͌̂͂̕͠ч̴͍̠̭̳̥̝͙͎̹̖̄̓̿̅̈̾̉̿̅͝.̷̧̤̺̰̲͓͙̯͉̟̗̹̝̊͑́
👍ПодобаєтьсяСподобалось83
До обраногоВ обраному11
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Просто нагадаю, що ассемблер придумали, щоб не набивати вручну машинні коди, С, щоб не набивати ассемблерні команди, джаву, щоб код можна було перевикористовувати абстраговано від аппаратної платформи, SQL придумали, щоб кожен бухгалтер міг працювати з БД напряму, а не як сутність з якою буде взаємодіяти ORM,...

Кожен раз закінчується одним і тим же, з ростом продуктивності відбувається і автолевелінг хотілок і поява програмістів більш високого порядку, які транслюють хотілки юзера в код.

По крайней мере лет 25, со времен Delphi, наблюдаю эти попытки делать софт мышкой и левой ногой. И вроде бы все эти мастера и визарды справляются со среднестатистической задачей в вакууме. И закрывают процентов 50% рынка. А остальным 50% нужно что-то особенное. И если одним нужен какой-нибудь кастомный контрол, то другим вобще не уперся GUI, а нужна поддержка самой последней криптографиии и какого-нибудь QUIC, о котором создатели визарда и слыхом не слыхвали и люди опять возвращаюися к старому доброму набору текста руками. Потому что в итоге быстрее.
LLM — очередная итерация этой старой диалектике противоположностей.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Нарешті суть вчення Маркса розкрито за допомогою ChatGPT:
chatgpt.com/...​e0-8008-8c6c-29f6ee52f282

Ось так буде більш компактно: pbs.twimg.com/...​P?format=png&name=900×900
Як на мене, то основний тягар все ж таки несуть покупці, а не тільки робітник, що не отримує свою зростаючу весь час від початку бізнесу, частку профіта. Проте, можна уявити такий діалог:
Робітник: — Чого моя зарплатня така мала?
Покупець: — Чого ціни такі високі?
Якось неясно, чи то покупцям робити все зростаючу знижку, чи робітнику зарплатні додавати.

Ідея Білла Ґейтса: якщо компанія замінює працівника роботом, то вона повинна платити «податок на робота» — приблизно стільки, скільки платила б у вигляді податків за зарплату людини.

Це гроші для бюджету, які можна спрямовувати на UBI або перекваліфікацію.

Загалом ідея здрава, але тут багато нюансів.

Де буде різниця між роботизованою стрічкою/конвеєром або навіть мікросервісом десь у хмарі, робота якого замінила/оптимізувала 10 ручних складальників і повноцінним гуманоїдним роботом водієм/вантажником який замінив 1 живого вантажника, але тепер не бухає на роботі і працює по 16 годин без вихідних, а не 5 днів і з вихідними.

Мені не подобається ідея, що «держава» має когось перекваліфіковувати, люди б самі мали думати хоча б мінімально на крок вперед і цікавитись хоча б чимось навколо себе, в тому числі тим, які навички здобути аби лишитись затребуваним працівником в своїй сфері.
Але я також розумію, що це утопія і більшість на це не здатні або просто не хочуть і живуть по принципу «яось воно буде», «авось пронесет (рус.)». Тому дійсно, «податок на робота» може бути виходом, але тільки, якщо у вас вже стабільна сильна економіка, по типу США, ЄС, Японії. Якщо такі податки почати вводити в Україні, то у вас не буде ні працівників ні роботів.

Люди не думають, бо їм ніколи. Вони переплачують, коли купують будь що у цім світі, за амортизацію обладнання, балансова вартість якого давно вже 0. Якщо гроші то час, то отак їм не вистачає часу щоб гарно поміркувати, скільки у цінах продуктів що вони купують отакої зайвої амортизації... Бо собівартість продуктів постійно зменшується аж допоки балансова вартість обладнання стає 0. А ціни на продукти ростуть. От халепа. Бідні люди то заручники. Не кажи про них погано.
P.S.
А до залізних поличок з серверами у дата центрах все це відноситься ще більше.
Більше залізної автоматизації — більше можливостей до зменшення собівартості.
Що до цін — хто ж буде їх зменшувати?

Люди не дуже люблять думати бо думати це важко, а всі люди ліниві, а з лінню важко боротися.
Оптимізація це природній процес будь-якого виробництва і будь-якої праці в більш загальному розумінні. Люди оптимізовували свою працю ще з кам’яного віку, починаючи від створеня примітивних форм/заготовок для примітивних знаряд праці( що дозволяло виготовляти ці знаряддя швидше/ефективніше ) і до сучасних роботів.
Ціни ростуть бо інфляція, а без інфляції економіка зупиниться, не буде нічого вироблятися і продаватися і люди вмруть. Почитайте, що таке дефляція і як це впливає на економіку.

Все вищеописане треба, але також треба якось хоча б мінімально підтримувати людей, які не можуть / не хочуть встигати за прогресом.

Я і сам здивувався коли чатик мені про це розповів. Каже: так і є — після моменту Х балансова вартість обладнання стає 0, це означає що собівартість виготовлення зменшується, але ціна, за якою продовжують продавати, залишається без змін. Розумієш — це і є розгон інфляції. Бо тут ми отримуємо скачок профіту, починаємо забирати з ринку більше грошей. Тут порушується баланс.
Я не повірив, перепитав у Грока. Теж саме. Це не просто переплата що до обладнання виготовителя продукту. У витратах на сировину теж є зайва амортизація. Коли покупець купує то платить за все обладнання промислової гілки. А от чи балансова вартість того обладнання вже дорівнює 0 чи ні — це питання залишається відкритим.
Строки списання по закону і фіизичні можливості обладнання виготовляти продукт — різні.
Покупці дуже багато переплачують виготовителям — як на мене.

Покупці дуже багато переплачують виготовителям — як на мене.

Ти не зовсім правий і маєш деяку хибу в повідомленні вище, зводячи вартість кінцевого продукту до вартості обладнання для виготовлення, це велика помилка.

Але якщо ти в цьому впевнений, то можеш спробувати щось видати/виготовити самостійно і в процесі оцінити, яку вартість в кінцевому продукті займає вартість обладнання для виготовлення.

Якщо б прибуток був фіксованим процентом від собівартості, ціна б поступово зменшувалася — економіка мала б «саморегулюючу антиінфляційну властивість».

Так і який вихід, планова економіка?

Це ми з чатиком добалакалися. Почали з того, як би США могли б зменшити інфляцію якби не принижували ставки бо впливає навіть на самих бідних... Слово за слово так і побачили що собівартість зменшується за рахунок збору з ринку нібіто амортизаційних коштів (проте все там вже амортизоване, з балансовою вартістю що дорівнює нулю), а ціни ніхто не торкається бо ніхто не вимагає. Я дуже здивувався, не повірив навіть. Чогось вважав, що амортизаційні відчислення завжди мають бути у ціні. А виявилося що це не регулюється ніяк.
Теперь можу собі ксерокс купити. Буду робити ксерокопії, а його балансова вартість буде потроху зменшуватися, а ціна ксерокопій буде потроху збільшуватися. Заживу!

Власник бізнесу прагне бескінечно великого прибутку, а покупець бескінечно малої ціни. Десь на спектрі між цими двома протилежностями існує точка балансу, де обидві сторони готові домовитись(ринкова ціна). В цьому плані як раз механіка дуже просто. Амортизація обладнання взагалі може не бути головною біллю конкретного бізнесмена, бо він бере це обладнання в оренду. Звичайно, що вона опосередковано закладена в ціну, як і прибуток кожного бізнесу у всьому ланцюжку.

Суть пропозиції:
Перша основа: «Спалювання» е-гривні, отриманої як прибуток (сума понад собівартість), що зменшує грошову масу і може сприяти дефляції та зміцненню валюти.
Друга основа: Друк нових е-гривень у межах обсягу «спаленої» валюти, щоб дотувати підприємства для оновлення обладнання та інших цілей (наприклад, підвищення ефективності, інновацій, розширення виробництва).
Мета: Стимулювати модернізацію бізнесу, підтримувати економічне зростання, зберігаючи стабільність е-гривні.

Прибуток і є ± процентом від собівартості.

От тільки в собівартість включений не тільки станок, а ще обслуговування цього станка, зарплата оператора, реклама, логістика, модернізація виробництва, витрати на дослідження і масштабування, комуналка, податки, роялті, кредити, утилізаційні збори, оплата всіх рівнів менеджменту і ще дуже багато чого.
Ось це все і формує ціну і є собівартістю.

Hot take: Успіх ШІ буде забезпечений не скільки проривом в технологіях, скільки зниженням когнітивних здібностей людей. Вже зараз репортять відповідні зміни в мозку у тих, хто активно юзає ШІ на роботі, додайте до цього зниження attention span’у у сучасних дітей а також те, як система освіти погано підготовлена до протидії ШІ шахрайству, і поки що виглядає так, що за 20 років у людей не буде переваг перед ШІ в професійному плані

Я працювала у компанії, де до звичайних людських текстів були дуже жорсткі вимоги. В текстах треба було обов’язково додати найбільш важливу інформацію, більшість умов, також текст мав бути стилізований одразу в 2 напрямках — для голосу бренду (пиши як веселий розносчик піцци) і для ситуативного інфоприводу (розносчик піцци в зеленому капелюсі до дня Патрика), більш за те, тексти мали вміщувати жарти. І найцікавіше — зазвичай тексти були пуш-повідомленнями на 65 знаків максимум, або смс-ками на 55 знаків без посилання. Отримавши такий вінігрет будь-яка моделька на моєму досвіді впадала в кому. Найкраще, що вона могла зробити, виконавши всі ці умови — не вкластись в символи. Все інше було плачевним. Отже станом на зараз ніяке ШІ не здатне добре впоратись з короткими текстами, а також рекламним копірайтом, в якому важливі нестандартні погляди на речі, а не системність.

Тим не менш, наштовхнути на класну ідею ШІ може. Отже, мої маленькі любителі писати типові тексти у Клоді, вам все-таки потрібно буде подумати.

Клятий ChatGPT. Сьогодні спалив транзистор 2N5551. Не вірите? Спитайте його де у тому транзисторі що. Мені він сказав що якщо дивитсь на палску сторону то зліва на право буде BCE... Тоді як у даташиті www.onsemi.com/...​f/datasheet/2n5551t-d.pdf — EBC.
І питання на%уя воно потрібно, якщо воно тупо бреше.

— вибачте, справді. Пришиваю вам нирку назад :))

О, такі критичні речі йому не можна довіряти. І потім ще й перевірити.

Він мені колись тупо не тут статтю ПДР процитував з розумним видом і такий: «це точняк, я перевірив, це стаття 10.7!». Я дивлюсь — а це — 7.10 :-D

Він ще тупенький і не розуміє важливість подробиць. Ну, подумаєш, ніжки транзистора переплутав, це ж не кнопку кавоварки і запуску ядерної ракети переплутати :-D

Людський мозок буде потрібний до двух наступних технологічних проривів у ШІ. Перший має статися у 27/28 роках, а другий у 30/31 роках. Після чого людський мозок буде нікому не потрібний.

І куди ж дівати всі ці мільярди, які живуть на планеті?

мільярди живуть якраз нормально при умові що хтось не починає ними «опікуватись» і кудись раптом дівати при цьому

сто років тому те саме говорили

Щось дати якось підозріло співпадають з інтерв‘ю цукерберга і контрактами nvidia

Це мьяко кажучи не правда.
Людський мозок, це насамперед 8 млрд варіацій навчених біологічних LLM.
А в нас зараз скільки є навчених цифрових LLM, штук двадцять?

Тож кожна людина має право на винахід чи унікальний творчий результат лише тому, що її мозок істотно відрізняється від інших. Він може бути навіть набагато тупіший за інші, але саме ця варіатативність дає змогу природі лишити собі запасні варіанти, щоб винайти щось цінне, що не в полі зору інших розумників.

Несподівано якісний текст, автору — лайк)

1. Гадаю що ми ще далеко не на вершині розвитку ШІ, а це значить що ще є купа часу для адаптації, технології розвиваються ривками.

2. Ми ще не бачимо які нові потреби породить розвиток ШІ, коли з коней пересіли на трактори, ніхто й гадки не мав що потрібні будуть спеціалісти по встановленню конденціонерів у трактори.

3. Впровадження ШІ буде вимагати спеціалістів з широкими знаннями, щоб узгодити роботу зоопарку ШІ.

4. Різкий ривок впровадження ШІ, може викликати соціальний спротив. Протести сценаристів у Голівуді. Тому знову ж таки для балансу системи — все буде розвиватися поступово і буде час на адаптацію.

5. Завжди можна буде повісити на стовпі об`яву — відремонтую ваш домашній ШІ. Для пенсіонерів знижки.

Писати код, проєктувати архітектуру, тримати правильною документацію — це саме та робота, яку мозок ненавидить.

Дивно, але мій мозок любить це.

З зовсім недавнього. Якщо б я безперечно вірив і робив те що мені пише llm-ка у тому віконичку то я б зараз заказував нову плату з алі. Бо цю що в мене зараз, я б спалив.
Але добре що я колись давно десь читав як її правильно перепрошивати і якісь знання (буквально моменти тих знань) які я тоді собі відклав, виклкикали в мене підозру, що тут хтось трохи пи%дить.

Із давнього, ось я наводив приклад завдання по программуванню, з яким жодна LLM-ка не впоралась: dou.ua/forums/topic/54497

Завдяки chatgpt я який марно вчив 7 років то java то rust то python to js став таким як ви програмістом за пару місяців. Ми з chatgpt пишемо код, а далі відправляємо його в grok на тестування.

Ми з chatgpt пишемо код, а далі відправляємо

отакої, чуть що зразу «ми»

Ну, хто йому роскаже? :)

ми пахали, я і трактор)

Не треба знати нічого нового.

це мрія людства з самого зародження.
Хтось все життя вивчав трави, хтось мистецтво риболовлі, полювання. Вчив мови, науки.
Дивишся і думаєш: от би мені його голову.
Та на, бери, користуйся — каже ллм( з чапаєвською посмішкою)

Нейронки можуть відповідати на нескінченну кількість нескінченно тупих питань цілодобово. До них не соромно з цими питаннями ходити, на відміну від, наприклад, колег.

колись я втрапив в жирний, але стрьомий проект з цілком сінтетичним доменом, по якому документації не було в принципі, бо в проекті її ніхто не вів, а поза проектом інформація не існувала, бо домен був створений штучно, з нуля. Знання здобувались з тасок Джіри, з вуст в уста або з коду. Всі гребли в темпі, тому випитувати «таємні знання» було важко, продакт овнер не мала часу пояснювати (проте, на ДОУ вона зависала регулярно).

Right now an advertisement in Times Radio: “we are a real bank, any chatbots here, you always could speak with real human being, who undersands your needs”. I can predict rising of a trend “without AI”.

лікар психотерапевт розповідає про штучний інтелект, як з ним працювати та як до нього відноситися www.youtube.com/watch?v=UD6qAQo3jfo

Албанія стала першою країною у світі, яка отримала міністра, створеного штучним інтелектом

Друзі, а от оце ду-уже небезпечні тенденції. Урад Албанії риє сам собі яму. І подає поганий приклад іншим. Політики і держслужбовці у всьому світі повинні задуматись і терміново ввести обмеження на використання AI. Думаю, в цьому вони знайдуть підтримку і у суддівського корпусу ))
p.s.
А по Албанії завдати ядерного удару. Щоб увесь світ зрозумів наскільки небезпечний АІ.

Уууу, от я б не був такий певний.

Хто знає шо там в initial prompt.

А по Албанії завдати ядерного удару.

Так ніхто ж різниці не помітить.
Включно з самою Албанією.

Тим, хто спочатку читає коменти буде цікаво почати з
Що знову не так з апельсиновим соком?
від автора топіка.

ффе

топік в цій темі на порядок мудріший за сік

Просто нагадаю, що ассемблер придумали, щоб не набивати вручну машинні коди, С, щоб не набивати ассемблерні команди, джаву, щоб код можна було перевикористовувати абстраговано від аппаратної платформи, SQL придумали, щоб кожен бухгалтер міг працювати з БД напряму, а не як сутність з якою буде взаємодіяти ORM,...

Кожен раз закінчується одним і тим же, з ростом продуктивності відбувається і автолевелінг хотілок і поява програмістів більш високого порядку, які транслюють хотілки юзера в код.

Річ у тім, що все, що перелічене створили як спеціялізовані інструменти, з повністю прозорою механікою. Тому ми, коли користуємося високорівневими мовами програмування чи SQL розуміємо, що задача буде виконана як треба. Коли ми кажемо про мовні моделі, то вони створювалися НЕ як такі інструменти, і саме тому пряме порівняння тут недоречне. Як тільки ми обмежимо умовний ШІ та створимо з нього такий самий передбачуваний інструмент зі зрозумілою механікою, як мови програмування, тоді подібні твердження будуть справедливими.

Це не означає, що «ШІ» нікуди не годиться або що ми маємо принципово його не використовувати. Але ставитися до результатів запиту до мовної моделі як до умовного SELECT або for точно не можна. У розуміння цієї різниці й полягає рецепт ефективного використання «ШІ».

llm-модель можна зробити ідемпотентною (виставити 0 температуру, не апдейтити контекст, зворотній зв’язок і т.п.). при цьому її механіка повністю прозора, просто наш мозок не може опрацювати таку кількість параметрів. от тільки навіщо? до ллм-ки вже прикрутили mcp, це частково вирішує проблему отримання детермінованих даних там де вони потрібні.

коли користуємося високорівневими мовами програмування чи SQL розуміємо, що задача буде виконана як треба

ніт, це ілюзія, ідеальний «сферичний код у вакуумі». нам здається, що розуміємо. по-факту ми можемо хіба гарантувати що ми отримуємо очікувані результати для конкретного вхідного набору параметрів (що, якщо задуматись, вже близько до ллмки.). інакше QA можна було б ліквідувати як клас.
p.s.
насправді ми і цього гарантувати не можемо, бо є зовнішні фактори які впливають на обладнання на якому виконується код, але це вже лірика і в більшості випадків можна проігнорувати.

повністю прозора
просто наш мозок не може опрацювати таку кількість параметрів

Ви зробили взаємовиключні твердження в одному реченні.

інакше QA можна було б ліквідувати як клас.

QA це наслідок людських помилок, а не детермінованої машини. Вони не шукають невідповідну відповідь машини на введені команди і дані, вони шукають неправильно введені команди або неправильно надані дані.

Ви зробили взаємовиключні твердження в одному реченні.

нічого «взаємовиключного».
ще раз, поведінка llm може бути цілком детермінована. умовно у вас є вхідні дані і результат, який залежить від «формули», в якій мільярди параметрів.
ваш мозок не може навіть порахувати щось типу 33! без калькулятора, незважаючи на те що ви знаєте як його рахувати.

QA це наслідок людських помилок, а не детермінованої машини. Вони не шукають невідповідну відповідь машини на введені команди і дані, вони шукають неправильно введені команди або неправильно надані дані.

ага, тобто коли користувач ввів «2+2», а на виході отримав «5», то це він «невірно ввів команду» або «неправильно надав дані». )) «ви ж на стілець сіли, от він і поламався» ©

Кожна стадія абстрагування призводила до втрати деталей і ризиків протікання абстракцій і необхідності час від часу втручатися у рівні нижчі. У LLM тече просто водоспадом, але процес схожий.

Коли ми кажемо про високорівневі мови програмування, то вищий рівень абстракції з’являється лише для користувача, але не для механіки дії програми. Кожну програму можна розкласти до найменших цеглинок, в цьому сенсі саме механіка не змінилася та є абсолютно прозорою для нас. Мовна модель має власну механіку і це — передбачати найімовірніше слово у реченні, спираючися на контекст. Ця механіка нестабільна, бо кожен символ у контекстні починає впливати на вагу того чи іншого слова для створення відповіді, і таких слів дуже багато. У будь-якому разі, ця механіка про «знайти те, що скоріше за все сказала б людина», спираючися на результати діяльності людей в інтернеті. «Сказала б» тут можна замінити на «Написала б код».

Реальні абстракції існують в теоретичних знаннях для опису реальності, але не в механіці роботи комп’ютера. Ми можемо казати про певну абстракцію типу колекції у пайтон, що об’єднують кілька типів даних (класів), але технічно цю «абстракцію» можна доволі чітко описати та визначити. В цьому сенсі це не така абстракція, як, скажімо, «життя» чи «буття» у філософії.

чим може ШІ створювати абстракції?

Не схоже на це, бо абстракції створюються для мети окреслити ширші класи (категорії), чим почали займатися у свій час стародавні філософи. Можна йти зверху вниз (що таке буття?) або знизу догори (визначаючи зрозумілі чіткі речі). Але все це базується на бажання зрозуміти світ (реальність) та описати їх. А технічно абстракції базуються на зрозумілих «внизу» речах. Через те що сучасний «ШІ» у вигляді мовних моделей не розуміє таких концепцій, а лише повторює слова людей, то те, що він генерує навряд можна назвати справжніми абстракціями.

Чи може він спробувати узагальнювати? Адже це схоже на шлях до абстракцій. Може, і робить це доволі непогано. Проте знову ж — на цей момент «ШІ» не помічений у створенні інтелектуальних об’єктів, як це роблять люди, бо він лише жонглює відомою людству інформацією, компілює її, але до реального синтезу не доходить, хоча імітації часто виглядають непогано і можуть бути доволі корисними.

призводила до втрати деталей

Не призводила. Всі деталі залишаються важливими, детермінованими, і визначаються однозначно. Стадії абстрагування їх по однозначних правилах приховали, але не втратили.

Ніфіга не знаю про С, ассемблер, от просто нуль, ані механіки ані іншого, програміст більше 10 років. Так само купа людей кверяють селекти в базу і дупля не відстрелюють як він праціює з індексами та файловою сисстемою, локи, ACID, транзакційніть, логи, снапшоти навіть серед досвідчених програмістів дуже мало хто знає про такі штуки в плані розуміння як воно там працює, хіба що частково, так само гарбедж коллектор та аллокація памяті...

Не йшлося про те, що кожен користувач (напр. комп’ютерної мови) має розуміти всю механіку. Людство створило автівку, ми (люди), знаємо, як вона працює до найдрібніших деталей і саме це певним чином гарантує стабільність та передбачуваність її роботи. Це не значить, що кожен водій повинен мати кваліфікацію купи фахівців, які прямо чи опосередковано були причетні до створення автівки.

кожен з цих кейсів «зростання продуктивності» (хіба з сіквел є нюанс, і бухгалтери там ні до чого від слова взагалі)

був відповіддю на зростання складності задач

усі ж кейси «використання» gen AI — в цьому скоупі тупо чистий як сльоза скам
або просто чисто заради клоунади, хуєту беззмістовну згенерувать just for lulz (а потім награться і закинуть, як мала дитина)

ЗІ ну ок, ще — fraud activities
оцей клондайк реально тільки почавсь, brace yourself

Чудова стаття! Окрема дяка за останній абзац.

Шкода, звісно, перекупа катан і малювальниці лисичок з гуями.

АЛЕ

Всі такі тексти дуже сильно переоцінюють здатність рядової домогосподарки керувати країною рядового мідл-айтішніка самостійно створювати складні інформаційні системи чи заміняти собою аж цілий R&D відділ.

Наявність тракторів може й замінила коней, але не замінила саму ідею того, що треба орати поле чи возити вантаж. Ми просто почали робити це швидше й ефективніше.
Так само й з ЛЛМ і всього навколо них. Ми просто почали працювати ефективніше і швидше, принаймні почали ті, хто зміг це опанувати. А хто не змг — так само возять фірами запряженими кільми і ними ж орють. Хз як зараз, а ще якихось 15 років тому в бабиному селі місцевий фірман був досить завантажений роботою.

Окремо вкотре нагадаю, що до AGI який би дійсно когось міг повноцінно заміняти ще досить далеко. Як в плані софту, так і в плані хардверу на якому це буде крутитись.

До цього бачив цю ідею у коментарях і погоджуюсь: у метафорі тракторів та конів програміст це не вершник, програміст це кінь.

Може коні поки полудикі, бігають туди-сюди по р̶о̶б̶о̶т̶а̶х̶ пасовищах)

Той хто задачі дає: продукт овнер, господар бізнесу, ітп

В такому випадку, ІТшники ще дуже на довго в безпеці.

Дати замовлення «Комп’ютеру» і дати замовлення людині, яка переведе, часто, брєдні, неочевидні хотілки чи навіть притиріччя в осознанні конкретні формальні інструкції до «комп’ютера», це те, навіщо потрібні ІТшники і те, в що нормлаьно не вміє жоден із перелічених вершників.

те, в що нормлаьно не вміє жоден із перелічених вершників

У нас продакти якщо не краще, то явно не гірше на протиріччях та формалізації знаються. І генерують уже потихеньку теж)). Можливо у вас інші продакти, хз.

Я більше думаю шо проблеми будуть у площині non-functional requirements.

Продакти не скрізь є, особливо в аутсорсі їх часто нема.

Я більше думаю шо проблеми будуть у площині non-functional requirements.

Так про це ж і мова.
Хоча і з functional теж можуть бути проблеми. Далеко не кожен продакт це правильно визначить, не кажучи вже про вибір інфраструктури та технологій, визначення architecture significant requirements і т.д.

Також я вже тут на форумі декілька разів писав, що сучасний Gen-AI в загальному та LLM в його основі, по своїй суті, це великі Статистичні моделі, які генерують вам статистично найбільш підходящу відповідь.
Як наслідок, якщо ваш проект буде суттєво відрізнятися від 90% інших «типових» проектів, то АІ буде вести вас по хибному шляху, якщо бездумно доручити йому керувати.

Я, звісно, можуть помилятися, але саме АІ на основі LLM навряд буде здатний здійснити щось на кшталт «Move 37» від AlphaGo.

Саме тому нам треба буде людина, принаймні до моменту появи хоча б умовно-повноцінного AGI, а цього поки не станеться, принаймні найближчис часом.

Ставлю на те, що ми скоріше отримаємо промислові реактори термоядерного синтезу ніж AGI.

Я зрозумів. Вершники думають, що коні на них катаються. Така інтерпретація підійде краще?

Звичайно! Абсурдні узагальнення, які не мають відношення до теми дискусії, як ніхто підійде))
Рухаєтесь в правильному напряму.

У тебе задача перевести вантаж, не важливо будеш ти вести коней і повозкою, чи сядеш за кермо.
Доречі в обох випадках трема вміння та навички.
Ось цей візник чи водій і є програміст.

автокеровані автопіломом

Ось нажаль ти так і не зрозумів таку гарну анологію, не важливо чим ти пашеш землю, треба розуміти як це правильно робти, для чого, коли та купа іншого. Так само і программіст, не важливо сам він пише код чи через ллм в першу чергу він розуміє проблему яку він вирішує, в яких умовах і навіщо, і саме тому він може валідувати результат ллм-ки бо саме через розуміння обставин та проблеми відсікають усі інші рішення, а залишається одне або декілька. Валідація результату ллм-ки це відсікати із усих технічно вірних(а часто і не вірних) рішень лише саме ті що будуть відповідати вимогам та умовам.

Окремо вкотре нагадаю, що до AGI який би дійсно когось міг повноцінно заміняти ще досить далеко.

от оно чьо©

Наявність тракторів може й замінила коней, але не замінила саму ідею того, що треба орати поле чи возити вантаж

+100500

Класна стаття. Кілька але.
Тема капіталу не розкрита, вигодоотримувач це капітал який тепер може економити на інтелектуальній праці. Щоб отримати найбільший профіт від нових можливостей треба самому мати капітал. Прогнози щодо інтелектуальних працівників звучать, якщо чесно, як коуп.

Коли генеровані тексти і картинки заповнять інтернет по вінця, коли кожен користувач навчиться з одного пікселя вирізняти банальне і однакове по своїй суті АІ-сміття, знову повернеться потреба у людському, теплому, авторському контенті.

Впевнений що більшість нічого не відрізнить, хоча б тому, що потреби у цьому не буде. Далеко не кожний діджитал артефакт буде скрупульозно аналізований. Є багато продуктів де дешевизна буде на першому місці.
Так, попит на «тепле-людське» буде, але ринок буде менший. На мій погляд, це звільнить велику частину працевлаштованих (навіть 20-30% це дуже багато).

Коли вайб-кодери вчергове зруйнують архітектуру проєкту своїми «удосконаленнями», а кількість рядочків коду перевищить максимальний контекст, потрібен буде хтось, хто цей хаос перепише, примусить працювати і зробить хоча б мінімально читабельним.

Тут уже дещо інше, замість «теплоти» value proposition людини у тому, щоб мати експертизу достатню для виправлення помилок. Але, чи буде необхідна така ж кількість професіоналів, яка потрібна зараз? Тобто, чи можна «проапгрейдити» усіх наявних зараз програмістів до достатньої експертизи щоб фіксити АІ слоп, і при цьому працевлаштувати всіх? На мій погляд, ні. Надія хіба що на розширення ринку (через здешевшення розробки), і перерозподілення частини сьогоднішньої робочої сили у «низи». Щось типу поява великої кількості вордпресс девелопер вакансій, разом із зменшенням «програмувальних» вакансій.

Якщо коротко — я з усім в станні згоден в принципі, крім того що немає квантитативної оцінки — яка кількість чого зникне, яка кількість чого з’явиться.

Також важливий і здебільшого в Україні ігноруємий факт є тенденції до згортання глобалізму та локальний протекціонізм. Професіоналам із «коричневих» країн які живуть аутсорсом можливо суттєво знизять доступ до західних ринків. Тому надію стати хардскілл-професіоналом який пофіксить слоп, можливо, треба поєднувати із мрією отримати паспорт «білої» країни.

Якби я був молодим, то задумався би про зміну кар’єри на те що насправді неможливо автоматизувати і де людський точ є основною вартістю. Але, оскільки я старий, то якраз обрав стратегію описану в кінці статті — не втрачати навички і розвивати фундаментальні знання щоб у майбутньому фіксити слоп або знайти позицію вище середньої.

Так проблема в тому, що там де неможливо автоматизувати — це якраз дуже нішеві теми де потрібна велика експертність, на рівні топ 0.01% по ринку. Наприклад, супер круті музиканти/актори/художники/письменники завжди будуть існувати. Тому що вони роблять щось таке, чого раніше принципово не існувало. АІ тут бессильний на данному етапі, оскільки він пережовує вже існуюче.

Щоб заробити собі до кінця життя, іноді вистачаж маленької апки яка робить одну дію, але вона важлива і її купляють

Пи"""д""""ож. Не вір. Якшо ти не член якоїсь мега важної компанії або маєш родинні звязки, то грошики за регестрацію твого апа їм в їх систему кап і допобачення. А якщо люди зацікавлятся і це буде щось справді нове ( як модно казати " іноваційне " ) то згадай прислівя ** Нове — це добре забуте старе. ** . В будь якому випадку важелів постригти міліони, хіба погодишся грати роль успішного розробника. Ще є варіанти навчитись писати двійковий код і тримати все в голові, тут дрюкати будуть лише інженери мікросхем і чіпів. Всі ми, кожен робимо або не робимо все в одній системі кординат. Уважно читати умови використання, там все це написано.

вистачає методу який переказує залишки від банківського округлення по операціям на окремий рахунок девелопера )

Це прям як з фільму. От тільки проблема там ніхера не округлюють. Під числа системі виділено памяті в рази більші ніж потрібно для операцій. Це про всяк випадок.

іноді

стаття піднімає питання загальних тенденцій, на яких має будуватись планування кар’єри. Те шо іноді комусь щастить тут не сильно допомагає — треба розуміти як в середньому.

Інколи можна і сундук з золотими монетами знайти. Але скоріш за все нічого не знайдете, навіть якщо присвятите цьому все життя. З апками така штука, що незайняті прибуткові ніші з високою імовірністю (скоріше раніше ніж пізніше) займуть великі корпорації. Це як раніше було дуже прибутково відкрити маленький продуктовий магазинчик, чи магазин побутової техніки. А потім прийшли великі акули і зжерли цих маленьких рибок.

Та нічого не вміють ваші нейронки. На жоден мій запит не відповіла нічого конкретного, тільки і бачу «Ваш запит порушує етичні і моральні норми, ваш запит незаконний, я створений не для того, щоб порушувати закони» ко-ко-ко. Коли я вперше прийшов в інтернет, перше, що я там побачив окрім яху пошуковика, це порнуху і nsfw контент, а не перспективи глобального росту і бабки.

а не треба оте все писати — «як зробити ядерну бомбу в гаражі», «як варити мет» ))

ну про останнє воно до речі дуже подробно розповідає, але ті хто знають хімію трошки, кажуть, що дуже нагло бреше.

якщо зовнішні прояви як у дитини з компенсацією прогалин — «подорослішають» з часом

Дякую за статтю. Це як ковток свіжого повітря.

кто пытался выжать из модели что более менее полезное и не описанное в книгах или статьях — тот в них больше не верит. Самое простое — попросите описать обычный день из жизни софтвер девелопера и как модель может помочь, такого набора слов вы никогда не видели.

бгг )) теперь я знаю, чем сегодня буду заниматься на митингах ))

Приблизно те саме писав і Айзек Азімов ще 68 років тому.

Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч

Вот это основное в том произведении. Десяти тысячам да, найдётся работа и в дивном новом мире будущего. Ну а для остальных сотен миллионов — ленты промпты и фудстемпы.

для остальных... — п̶р̶о̶м̶п̶т̶ы̶ ̶и̶ ̶ф̶у̶д̶с̶т̶е̶м̶п̶ы̶

... — basic income (social welfare)

як варіант дрібним чиновником в штанопротиральній держустанов

Для релевантності малоб звучати так:
дрібним ч̶и̶н̶о̶в̶н̶и̶к̶о̶м̶ промптером в штанопротиральній д̶е̶р̶ж̶у̶с̶т̶а̶н̶о̶в̶і̶ галері

А мені ця ситуація нагадала інший твір, який читав ще в дитинстві, думав, що це переклад з англійської, але ChatGPT допоміг знайти — вибачте, але з російської/радянської фантастики: повісті «Формула невозможного» (Войскунський і Лукодьянов) (видання 1964–1965) про мешканців під куполом, їх деградацію та причини:
...Істоти жили без праці, без турбот. Машини годували їх, розважали, лікували, навіть регулювали їх кількість.
— Вони розучилися думати, — сказав один з нас. — Їхній розум атрофувався, бо все робить автоматика.
...Вони були схожі на дітей, що без кінця бавляться іграшками.
У їхньому житті залишилися лише ігри та їжа. Їхня культура зупинилася, а потім почала згасати.
...Комп’ютер не допускав, щоб їх було забагато.
І тоді «випадково» ламався атракціон, або хтось гинув у веселій грі.
Так автоматика тримала рівновагу, не допускаючи перенаселення.

Уяви, що Божі створіння мають душу, свою неповторну роль в ідеальній загальній драмі.
кажуть, розум людини в серці.

По крайней мере лет 25, со времен Delphi, наблюдаю эти попытки делать софт мышкой и левой ногой. И вроде бы все эти мастера и визарды справляются со среднестатистической задачей в вакууме. И закрывают процентов 50% рынка. А остальным 50% нужно что-то особенное. И если одним нужен какой-нибудь кастомный контрол, то другим вобще не уперся GUI, а нужна поддержка самой последней криптографиии и какого-нибудь QUIC, о котором создатели визарда и слыхом не слыхвали и люди опять возвращаюися к старому доброму набору текста руками. Потому что в итоге быстрее.
LLM — очередная итерация этой старой диалектике противоположностей.

Началось это чуток раньше, чем появился первый 16-разрядный Delphi и Windows 95. Началось все с линейки Turbo- (Pascal, C, даже Basic) под DOS от того же Borland, что выпустил Delphi. А так ты прав — нет ничего нового.

Началось все с линейки Turbo- (Pascal, C, даже Basic)

Начинал на них, но всей глубины не постиг — молод был

Тут ще можна згадати, я кожни 10 років з’являється новий «вбивця sql»

Текст описує, як у різні епохи технологічних змін виживали ті, хто швидко опановував нові навички. Але поява сучасних AI-інструментів змінила гру: тепер, щоб ними користуватися, не потрібно нічого нового вчитися. Це створює дві загрози:

Професійна — багато робіт і навіть цілі R&D-відділи можуть бути замінені простими промптами до моделей, а конкуренція з «вайб-кодерами» стане жорсткою.

Ментальна — постійна передача завдань AI послаблює мозок, руйнує навички та знижує ефективність.

Вижити можна лише поєднуючи:

постійне навчання та розвиток власних компетенцій;

правильне використання AI як інструменту для навчання й підтримки, а не повної заміни мислення;

збереження людських сильних сторін — критичного мислення, креативності та «теплого» авторського контенту.

Стратегія проста: користуйся AI, щоб вчитися й бути продуктивнішим, але не віддавай йому здатність думати замість себе.

ну от ти показав що вмієш промпт писати і робити копіпасту відповіді ллмки.
а міг і сам пару реченнь написати натомість.
не зрозуміло тільки, навіщо напружувався ))

Цей коментар, хоч і правильно викладає основні тези статті, є класичним прикладом того, чому надмірне скорочення позбавляє текст його справжньої цінності та навіть може бути небезпечним.

Коментар не передає повної суті, тому що він перетворює живе, емоційне та багатошарове міркування на сухий, стерильний перелік фактів.

Що саме втрачається в короткому переказі?
Емоційний зв’язок та особисті історії. Автор будує свій аргумент на особистих, живих прикладах: однокласниця з першим комп’ютером, друг з японськими катанами, продавці на Радіоринку. Ці історії створюють контекст і викликають у читача емпатію. Ви не просто читаєте тезу — ви відчуваєте її через досвід реальних людей. В коментарі це зникає, залишаючи лише абстрактну ідею про «опанування нових навичок».

Сила конкретних, болючих прикладів. Стаття наводить три нищівні кейси про ШІ: цілий R&D відділ, замінений одним промптом; художниця, що втратила замовлення; письменниця, яку звільнили. Ці історії — не просто ілюстрації. Це потужні попередження, які б’ють набагато сильніше, ніж загальна фраза «багато робіт можуть бути замінені». Коментар згладжує ці гострі кути.

Головний парадокс і відчуття спокуси. Найважливіша частина статті — це опис внутрішнього конфлікту. Автор не просто засуджує ШІ, він захоплюється ним, називаючи його «найкращим, що траплялося з робочими інструментами». Ключова думка полягає в тому, що небезпека нейромереж є прямим продовженням їхньої суперсили. Фінальні абзаци про бажання «просто закинути текст помилки у віконечко» і самообман «я завжди можу кинути» — це пряма аналогія із залежністю. Саме ця психологічна боротьба є серцем статті, і коментар її повністю ігнорує.

Іронічне мета-завершення. Стаття закінчується пропозицією від імені ШІ перетворити текст на «короткий конспект, чекліст або план». Це блискучий літературний прийом, який миттєво занурює читача в ту саму спокусу, про яку щойно йшлося. Це змушує задуматись. Цей важливий шар сенсу в коментарі відсутній.

Чому читати такі скорочення небезпечно?
Спираючись на цей приклад, можна виділити кілька глобальних небезпек надмірного захоплення «саммарі»:

Формується ілюзія розуміння. Прочитавши коментар, людина думає, що зрозуміла статтю. Насправді вона засвоїла лише висновки, але не шлях, яким автор до них прийшов. Вона не зрозуміла глибини проблеми, не відчула її емоційної ваги. Це як знати відповідь до математичної задачі, але не вміти її розв’язати.

Втрачається контекст і критичне мислення. Повний текст дає змогу оцінити аргументи автора, погодитись чи посперечатись з ними, помітити слабкі місця. Скорочення подає інформацію як догму, не залишаючи простору для аналізу. Ви просто споживаєте чужий висновок, не тренуючи власний розум.

Це і є та сама ментальна пастка, про яку попереджає автор. Стаття прямо говорить, що делегування мислення ШІ призводить до деградації нейронних зв’язків. Парадоксально, але читання скороченого переказу цієї ж статті — це і є той самий акт «делегування». Замість того, щоб пройти через авторські міркування, ви просите «саммарі» зробити роботу за вас. Це руйнує здатність сприймати складну інформацію.

Висновок: Конспект може слугувати як анонс або швидкий огляд, щоб зрозуміти, чи варто читати статтю. Але сприймати його як повноцінну заміну — це добровільно відмовлятися від глибокого розуміння, емоційного досвіду та тренування власного інтелекту. Це шлях до поверхневого мислення, про небезпеку якого і попереджає автор.

За копіпасту з LLM яку видають за власні думки потрібно запровадити кувалдіровку: t.me/full_of_hatred/1132

ці двоє щойно згенерували від’ємну когнітивну цінність.

Чудова стаття і мабуть найкращий комент, решту вже не читав )

позбавляє текст його справжньої цінності

У більшості текстів немає цінності. А все інше, я читати не буду, бо я старий і в мене СДВГ і я не можу його прочитати.

Цікаві думки, щось було про що я ще не думав, з чимось згоден, з чимось ні...
А якщо коротко то висновок зі статті такий як в анекдоті про механіка якому заплатили 1000 баксів, а він вдарив несильно маленьким молоточком у одне місце і все запрацювало, а коли його спитали за ж 1000 баксів, він сказав 1 бакс за удар, 999 за знання місця куди вдарити.
Тобто реальна експертиза (умовно в будь-якій області) — буде застосовуватись рідко, але це буде коштувати багато.
А щоб стати і залишатись експертом — треба САМОСТІЙНО і ПОСТІЙНО навчатись, розвиватись і думати.
Так @Yurii Savka?

Ну звичайно. Ллм це ж не магія. Якщо в неї не загрузили інфу, бо це щось дуже вузько профільне і цієї інфи тупо ніде немає, то ллм не зможе видати подібне. Але може скоро винайдуть якийсь інший механізм, хто знає.

Так, це до речі має наслідок: погані спеціалісти перестануть користуватися попитом. Якщо тобі треба зробити «хоч якось», краще вже через ЛЛМку прогнати. Правда, так само зачепить і умовних новачків, але знову ж таки, у них є перевага — стати експертом зараз набагато простіше.

999 за знання місця куди вдарити

Беда тут в том, что AI все такие приватные знания переносит в публичную плоскость, и теперь любой человек «знает куда ударить» за пару промптов, не платя никому $999. В результате клиент чинит машину с помощью LLM и копеечного ученика механика, а сам механик отправляется жить в коробку под мостом или работает за тот самый оставшийся один доллар.

В інеті вже років як 15 повно відосів як діагностувати та лагодити різноманітну техніку, а механіки та різного роду ремонтники так нікуди і не зникли.

Ideas are cheap, implementation is everything

як діагностувати та лагодити різноманітну техніку

як мінімум треба мати оте обладняння, яке юзається автором відео в процесі ;)

В інтернеті багато і довго знаходяться матеріали з програмування, але програмісти нікуди не зникали весь цей час. Бо треба за тими матеріалами вчитись, а кому воно треба, наруга над собою. АІ вирішує проблему — треба лише боротись язиком із повітрям і у тебе вже шось накодовано, намальовано і зкомпановано. Навіть гвинтика купувати не треба чи, не дай бог, паяльник в руках тримати.

Вайбкодер, що спробував створити щось складне неодмінно зіштовхнеться з необхідністю розуміти код, інакше на даному етапі ніяк.

Я не погоджуюсь з тезою, що простота генерації коду ніби відкриває прямо всім охочим двері в професію. Моделі доволі швидко забруднюють контекст і починають нести якусь хрень. Хочеш чи ні треба розуміти що воно написало і вміти пофіксити та спростити.

В лінкедіні тим часом новий титул вже придумали «vibecoding clean specialist»

“vibecoding clean specialist”

clean vibecoding — це відсутність vibecoding взагалі

R&D відділу в сусідній команді більше нема

Це вони того, вчасно не зорієнтувались. )) У нас R&D тісно AI займається.
Стосовно повністю автономних систем (один агент написав, другий порев’ювив) то воно (поки що?) так не працює. Умовно у нас значно складніший флоу і на більшості етапів human-in-the-loop все ж бажаний. Тобто, скажімо, є короткий опис системи яку ти хочеш отримати — промпт і ллмка тобі згенерить бізнес реквайрменти — промпт і по ним можна зненерити технічні реквайрменти АЛЕ бажано все ж ті бізнес реквайрменти прочитати і поправити, одноразово чи ітеративно. далі те ж саме з тех.реквайрментами — вона їх згенерить але їх також бажано прочитати і поправити. а далі в тебе епіки і юзер-сторіз згенеровані на базі тих тех.реквайрментів — їх теж після генерації бажано перечитати/поправити. Тому що на кожному етапі щось втрачається, контекст не резиновий (і за поточними даними десь після 32к вікна все продуктивність/якість погіршується). А ще на наступному етапі виявляється що ото ти щось забув додати і ллмку повело не туди, треба повернутись назад. Далі виявляється що код по тим юзер-сторіс ллмка генерить, але розпаралелити це проблематично бо один агент-кодер не знає що в цей час робить другий агент-кодер. Далі це все треба спробувати зкомпілювати і відправити агенту який пофіксить помилки (і молитись щоб ця фігня не зациклилась — обмежувати кількість циклів і т.д.). Далі якщо все це добро якось згенерувалось і зкомпілювалось, відправити його на рев’ю і отримавши фідбек, знову перегенеровувати код, фіксити помилки компіляції і т.д. Далі ще треба покрити це тестами, переконатись що ллмка не змухлювала і тести ок, в іншому разі знову по новій...
Коротше, у мене великі сумніви що увесь цей повний флоу буде працювати із нормальною якістю на реальному проекті (а не на якомусь імітаторі тетріса) без втручання людини, як мінімум в найближчі роки.
Але немає сумнівів що в ітеративному режимі з участю людей він працюватиме.

Стаття топ, відсилка до «героя нашого часу Савку» +100 балів.

Хочу зауважити на великого слона в кімнаті, якого всі ті хто рефлексує на тему використання LLM чомусь не помічають. Це відсутність потреби в його використанні.
В даному випадку коні не тільки не водять трактор, але і стоять попереду нього. Вони швидкі, неймовірно красиві, чуйні, але геть не потрібні, щоб орати в більшості випадків. Ну лише там де немає тракторів (в процесах в компанії кінь не валявся).
Поки що LLM можуть генерувати лише сміття. Я згоден, буває бізнес побудований на продажі сміття, як наведені, чи то вами чи то вашою LLM, приклади про порнохудожницю і копірайтерку газети Порадниця. Зараз їх звільнили але невдовзі почнуть наймати взад. Тому що ринок сміття дуже швидко переповниться (вже) і знеціниться (ще трохи) і будуть потрібні люди які принаймні зможуть відрізнити їстівне сміття від іншого.
Щодо генерації коду.
Всі хто цім займається усвідомлено, побачили межу в яку вперся розвиток LLM ще рік тому, а може і раніше. Зараз LLM Клод може зробити неймовірний MVP за годину. Її навіть можна примусити щоб вона дотримувалася сталих, найкращих практик. Але всі знають чого категорично не можна робити — Пробувати наказувати їй рефакторати, покращувати, або додавати нові фічі. Після кількох таких спроб репу можна сміливо видаляти. Існує чіткий розмір семантичної бульбашці домену, складність якої зростає (сюрприз) за кубічним законом. І не треба плутати це з розміром контекстного вікна. Я не користувався LLM за 10000 доларів на місяць, але я і не бачив поки що чітких і зрозумілих результатів такого використання. І тоді постає питання, а що вони роблять, ці компанії які розказують про успішний успіх з LLM? Ну от за 20 чи 200 доларів LLM може зробити непотрібний сайт, парсити json чи шукати помилки (точніше те що вона буде вважати помилками). А що зробили за рік LLM вартістю в 10000 доларів? Хтось бачив, чув? Ну окрім звітів притрушених від радості CEO що ми зараз через LLM вас усіх позвільнюємо.

Поки що LLM можуть генерувати лише сміття

які промпти такий і результат. до того ж ллм це не лише про промпти, треба засетапити робоче середовище, аби тримати його в узді.
в мене наприклад чудово виходить як робити роботу, так і за пару тижнів я навайбкодив собі маленький е-ком з базою даних, керуванням замовлень через тг-бот, гугл авторизацією, супабейзом і інші дрібні ніштяки. якби я писав цей проєкт після роботи, то витратив би в 10-20 разів більше часу, але завдяки ллм я тепер наблизився до релізу свого власного продукту як ніколи близько.

І тоді постає питання, а що вони роблять, ці компанії які розказують про успішний успіх з LLM?

пришвидшують швидкість delivery продуктів та фіч.

але я Вас розумію, я бачу явну когорту програмістів які намагають утримувати статус кво, де вони можуть заестімейтити на рефакторінг 5 годин і дрочити ручками модельки, коли з ШІ цей рефакторинг можна було б зробити за 30-45хв.

Ваш еком проект звучить як вау. Але знаєте жарт чи прислів’я, що 80% роботи робиться за 20% часу. Інші 20% роботи ви будете робити 80% часу. А з ЛЛМ ще довше бо як дійде справа до проду і щоб воно запрацювало, то виявиться, що нічого не працює.

за пару тижнів я навайбкодив собі маленький е-ком з базою даних, керуванням замовлень через тг-бот, гугл авторизацією, супабейзом і інші дрібні ніштяки.

Я таке робив за годину рік тому. Ви гадки не маєте про що кажете.
Я ж здається писав що MVP бувають дивовижні. Як тільки ви спробуєте щось покращити тією самою LLM з тими самими налаштуваннями, документами в проекті, збереженими промтами, то вона просто все зруйнує. Навіть зруйнує не на рівні коду, а концептуально. В неї просто випадає якась частина домену і все — видаляйте свій стартап )

Конкретно моя команда недавно мусила перейти на повністю нову мову програмування. В старі часи це би означало довгі тижні перехідного періоду, болісний процес адаптації. Зараз вистачило кількох базових уроків. А далі — можна просто задати питання про кожен існуючий рядок коду в нашій системі.

тут тоже не все так просто. к сожалению, в куче моментов нейронка плавает. а когда ты сам плохо разбираешься в теме (а иначе зачем тебе помощь?), то будешь ходить кругами да еще и по граблям.

я тоже недавно осваивал новую систему в ускоренном темпе с ИИ помощником, который, как оказалось, имеет пробелы в «понимании» фундаментальных вещей. и после этого я понял, что тут ни хрена не сэкономишь и надо тратить личное время на хорошие учебные материалы.

Дуже гарний текст

Цього разу в інтернеті (який доступний всім!)

що саме доступно? підключення?
і шо далі? )
просто «яка-небудь» інформація ?
для цього інтернет не потрібен

Всі ці ситуації об’єднує одна дуже важлива деталь.
Не треба знати нічого нового.
Писати текст тебе (надіюся) навчили в школі. Користуватися інтернетом — форуми або Тік-Ток, залежно від віку.
.

та нє...
«навчили писати текст у школі»
дайте назву твору 30-м учням — отримаєте 30 різних текстів...

далі очевидно що фраза «користуватися інтернетом» має для різних людей різне значення...

Вчи щось нове поки всі інші тримаються за старе, і тоді ти займаєш практично порожні, але у майбутньому дуже прибуткові ніші.

не зовсім так...
тут змішуються технічні і економічні критерії )

нове не означає автоматично прибуток...
досить часто буває, що нове ламає працюючу систему, і приносить збитки...

Вчиш англійську, розбираєшся з мікросхемами, освоюєш нові мови програмування, проходиш курси по Photoshop, Illustrator чи Blender.

думаю, що кількість людей, яким це не допомогло більше заробити — значно більша за кількість тих, кому допомогло...

Вони здатні за кілька секунд знайти конкретне місце в документації, яке пояснює рівно те, що тобі треба. Знайти у специфікаціях фреймворка саме той магічний метод, який ідеально підійде в цій конкретній ситуації.

У мене був випадок коли метод не був вказаний ні в яких специфікаціях, а LLM-ка знайшла його в коді бібліотеки :)

Постійно таке. Я потім навіть, бувало, знаходив звідки у цього ноги ростуть — на stackoverflow чи на гітхабі люди іноді пишуть питання в стилі «от було б прикольно якби у цієї бібліотеки була функція Foo з такими-то параметрами». Ну а ллмці того достатньо.

Ну може ще бути інший наслідок/ризик — що буде все менше і менше документації для людей і все більше для LLM-ок або взагалі без документації типу LLM-ки і так розберуться :)

на теперішньому рівні розвитку ШІ на кожен такий випадок приходяться 10 випадків, коли вона знайде метод, якого в специфікації немає, і в коді теж немає

Коли вайб-кодери вчергове зруйнують архітектуру проєкту своїми «удосконаленнями», а кількість рядочків коду перевищить максимальний контекст, потрібен буде хтось, хто цей хаос перепише, примусить працювати і зробить хоча б мінімально читабельним.

Ну навести лад в хаосі — це не тривіальна задача. І, думаю, що людей, які вміють впоратися з хаосом, будуть тримати на місці і навіть більше платити.

Людині знову буде потрібна людина. І всі ті, хто страждають зараз, отримають другий шанс.

А ті, хто зараз страждають і чекають, що все буде як колись в 2019-му, скоріш за все продовжать страждати((

І теж не дуже зрозуміло, ви стверджуєте що нічого не треба знати, а далі описуєте цілу систему , яка забезпечує даними вашу подругу-проджект менеджерку. Хто-то ж цю систему налаштував і це потребувало експертизи 🤔

Точно не вона сама.

Та і налаштовувати там, чесно кажучи, небагато. Пусти агента до внутрішнього пошуку і він в принципі сам все знайде.

Якщо ж ви про тих, що будують самих агентів, то звісно. Але в зомбі-апокаліпсисі мені з більшою ймовірністю знадобляться здорові зуби, ніж навички виживання.

Та і налаштовувати там, чесно кажучи, небагато. Пусти агента до внутрішнього пошуку і він в принципі сам все знайде

В нас на проекті таке юзають, вміє шукати по ноуш, слаку, ще десь.

Мені треба було зробити фічу, інтеграцію з 3rd party. Питаю, напиши мені хто працював з цим або до кого звернутись.
Воно знайшло пост в слаку де я щось питав деталі, і написало що я експерт бо вже з цим працював, до мене самого звернутись)

Для мене досі дивно як можна не ревьюіти чи приймати зміни не розуміючи їх. А задавати тупі питання це тааак)) дуже зручно.

Для мене досі дивно як можна не ревьюіти чи приймати зміни
не розуміючи їх

Легко)

Підписатись на коментарі