5 книг про менеджмент, презентації, грошики та метрики. А також про нарцисів і психопатів в командах

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Всім привіт. Сьогодні я б хотів звернути увагу на 5 книг українського видання, які допоможуть краще розумітися на прикладах побудови архітектури організацій та мови лідерства; допоможуть зорієнтуватися, як краще та ефективніше виступати з презентаціями; розкажуть про тактики злоякісних лідерів, з якими можемо працювати або якими й самі можемо бути, та трохи про грошики з метриками.

Мене звати Роман Астаф’єв. ​​Я — Product Manager в Skylum та екзистенційний коуч-консультант лідерів та команд.

Цей матеріал буде корисний продакт-менеджерам різного рівня, які прагнуть розвивати свій лідерський потенціал та роботу з технологіями, керівникам команд, які працюють з продактами, креативним командам, а також всім, хто цікавиться технологіями та лідерськими якостями в сучасній розробці продуктів.

В овечій шкурі. Маніпулятор. Виявити та здолати — Джордж Саймон

В продуктах і командах «токсичність», політичні ігри, мінімізація проблем, перекладання провини, безкінечні «раціональні» пояснення, що ставлять вас в оборону та виснажують — можуть бути нормальними та ввічливими стратегіями контролю. Або це може бути прихованою агресією, про яку розписує детально Джордж Саймон в книзі «В овечій шкурі». Це книга про злоякісних нарцисів та психопатів, які можуть трапитись в будь-якій компанії.

Життя з цими людьми в таким системах контролю може бути стерпнішим, якщо зменшити свої шанси стати їх жертвою: прийняти, що:

  • Агресія ≠ Зло. Хоч є розділення на жертв та маніпуляторів, автор нагадує: агресія — це потужна енергія, яку ми всі витрачаємо у щоденному прагненні вижити, досягти успіху, здобути задоволення та прибрати перешкоди на шляху. Боротьба не є від природи хибною чи шкідливою. Навпаки, контрольована й спрямована агресія може стати джерелом бізнес-успіху та фінансових результатів. Проблема не в боротьбі, а в тактиках.
  • Люди бувають злими. Тактики «перевиховати» психопата чи злоякісного нарциса будуть провалюватися. Часто ми надто пізно усвідомлюємо, що вже граємо за їхніми правилами.
  • Треба вчитись розрізняти тактики маніпуляції та відповідати на них належно. Інколи це чітка реакція, інколи — стриманість і відмова грати за чужими правилами. Бо іноді найсильніша тактика — саме не відповідати.

Впродовж життя ми вчимося краще розуміти свої сильні та слабкі сторони — саме ті, за які нас можуть чіпляти тригерами не лише носії «злоякісних» характерологій, а й цілі організації.

Так би мовити — Вероніка Селега, Кирило Андрєєв, Олена Козелецька

Якщо ви на керівній посаді та вам треба робити презентації, готуєтесь до виступу на конференції від малого масштабу до DOU DAY, або ж вам треба презентувати рішення команді, то це гарний невеликий посібник про те, як це зробити. І що круто, і не завжди це є в книгах — нагадування та фіксування цілі, навіщо ви виступаєте та обрали такий формат презентації: на сцені, перед камерою, інтрев’ю чи дебати. Нам, продуктовій тусовці, яка постійно доносить свої гіпотези та працює зі стейкхолдерами — хороша допомічна книга. Особливо коли у вас ще небагато досвіду.

Мова лідерства — Девід Марке

Від авторитаризму до автономності в організаціях. Автор популярної книги «Розверніть корабель», колишній капітан ВМС, продовжує розповідати про модель взаємодії лідер-лідер, щоб створити та підтримати культуру автономії, відповідальності та змінити спосіб комунікації. Щоб команда перестала чекати вказівок і брала ініціативу на себе сміливо та з дорослої позиції.

Як і в книзі «В овечій шкурі», Девід використовує підхід дуальності — червона vs синя робота та мова:

  • Червона мова про мало вибору: «Зробіть це», «Знайдіть рішення», «Із цим треба завершувати», — коротко й «під годинник». Це може призвести до дитячої позиції в організації та типових відповідей «це був не я», «ми зробили якнайкраще за цей час», «це була не наша зона відповідальності».
  • Синя мова та робота про співпрацю та ко-досягнення: «Що ти про це думаєш?», «Наскільки ми готові?», «Що можна покращити?», «Чого ми навчилися?» — запрошує варіативність.

Хоч і місцями може здаватись, що автор перевинайшов скрам та процеси ретро, на його складних військових прикладах дуже добре видно контраст, який може зустрічатись і в продуктових командах.

Команда команд — Стенлі Маккрістал, Тантум Коллінз, Девід Сильверман, Кріс Фасселл

Від ієрархії до автономії мереж. Якщо в попередній книзі ми говорили про мову, то генерал армії США Стенлі Маккрістал на основі досвіду операцій у Іраку й Афганістані розповідає про створення організаційної моделі, де кілька автономних команд об’єднані у «мережу команд» (team of teams) з високим рівнем прозорості та синхронізації. З ключовими принципами:

  • спільна обізнаність — обмін інформацією між усіма рівнями;
  • уповноважене виконання — щоб кожна команда могла швидко приймати рішення без очікування команд зверху;
  • сильний акцент на адаптивності в складному та динамічному середовищі.

Книгу після перерви перевидали новим накладом, що підтверджує її актуальність для сучасного менеджменту. Судячи з відгуків на конференціях та досвіду різних компаній і команд, що я чую, ці принципи залишаються релевантними й сьогодні.

Ключові показники менеджменту — Кіаран Волш

Якщо ви вже сягнули ази юніт-економіки та думаєте, як би ще систематизувати свої знання по фінансових показниках, а також дізнатись щось нове — то це ідеальна книга в українському виданні, з великою кількостю прикладів, таблиць та посилань. Книга, яка рекомендується в переліку навчання на МВА. Те, що треба для кращого обґрунтування вашого впливу на метрики компанії.

Бажаю всім гарного читання та інсайтів. А якщо ви вже читали якусь з цих книг, діліться своїми враженнями.

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному4
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Якщо раптом хтось бажає поділитись прочитаною книгою з іншими, то можете скористатись ботом.

t.me/booksharing_in_ua_bot

Що означає «екзистенційний коуч-консультант лідерів та команд»?

Маркетингова назва консультанта із Soft Skills. Так само як із психологами, хтось себе називає групповим терапевтом та психологом фрейдистом і заробляє так собі — а хтось продае тренінги з пікапу, мінету там і т.д. вставляє купу гумору в лекції. Народ валить на ці семінари товпами і бобосик гребеться лопатами.

Як раз є уточнення в напрямку, щоб не писали що ще один коуч з який поверхнево працює щоб людина сама собі могла задачі поставити або йти до успішного успіху :)

Ну з точки зору маркетингу, ви так мені цю ручку не продасте. Цінності — тобто бажання заплатити грощі, не видно насправді, роботу із запереченнями ви вже провалили :) Навпаки стається враження якраз інфоцигана — а не якісного консалтингового інфопродукта.
www.youtube.com/watch?v=iawLbvCyGKw
А от стаття чипляє

Глибинний вид коучингу. Допомагаю лідерам, лідерам команд не лише досягати результатів, а й враховувати сенси, цінності, мотивації, проходити кризи та турболентності, створювати простір побути з собою, та поговорити про виклики, вибори, невизначеність і розвиток.

Спойлер якось не вийшов :) Ви консультуєте одразу в усьому і ніпрощо. От скажімо у мене наприклад є питання, збільшити власний прибуток в 4 рази в наступні 5 років ?

Ви консультуєте одразу в усьому і ніпрощо

Прикинь) Здавалося б. А ні, хтось, мабуть, звертається.

От скажімо у мене наприклад є питання, збільшити власний прибуток в 4 рази в наступні 5 років ?

Для цього, мабуть, треба дізнатись хто стільки отримує і як вони до того прийшли і чи ви маєте можливість/бажання піти схожим шляхом. Але яка тут роль коуча хз. Допомогти сформулуювати план?

А ні, хтось, мабуть, звертається.

Це ми не знаємо, я бачу тільки агресивний маркетинговий метод продажу консалтингових послуг, наприклад зачепити якорем в спойлері. На ділі коли спитали в чому полягає продукт, який продає OP — чіткої відповіді нема. Успішних кейсів нема, підвердження якості і цінності продукту кимось третім — так само нема. Що маємо на виході — ну в сутсності сирий стартап, не ясне позиціонування на ринку не ясна бізнес стратегія тощо.

Але яка тут роль коуча хз. Допомогти сформулуювати план?

Це вже інша справа, якісна порада від експерта може коштувати гроші. Якщо експерт — реально справжній експерт має справжню доведену експертизу і зумів це довести покупцеві послуги. Для мене це були би наприклад кейси де дійсно конслатер справді допоміг клієнту.

панове, ви щось не по темі поста офтом розвели :)

Ви консультуєте одразу в усьому і ніпрощо. От скажімо у мене наприклад є питання, збільшити власний прибуток в 4 рази в наступні 5 років ?

пригадалося...
колись... років у 25... поспілкувався з гадалкою... озвучив їй проблему...
вона сказала: ок, це можна вирішити... за таку суму...
питаю: а яка гарантія ?
каже: а ви готові робити усе, що я скажу?
кажу: ні

на тому і розійшлися.. щоправда, 20 гривень за консультацію я заплатив... про всяк випадок )

Консалтер дуже часто каже тому кого консультує, що той щось робить не правильно і саме через це у нього нема результатів, або починає щось робити — що робити не треба бо от підрахуй і вийдеш в нуль, або мінус, бо це не вірно з усіх точок зору. І клієнт дуже часто не хоче це чути.
А з галалкою як із коучем, як не дивно комусь може помогти типу Чінгізхана — але переважна більшість просто втратить час та грищі.

+ від мене

The score takes care of itself.

Основна ідея не в тому, щоб гнати команду до результату, а створити таке середовище, і такі процеси і культуру, що зможе видавати високі результати.

Тобто ви за японскій підхід в керуванні, бо перше це американскій підхід.
Підхід американців виставляти жорсткі Objective Key Results та KPI для підлеглих і відповідно до того приймати кадрові та усі інші рішення. Японскій підхід — планомірна мотивація на постійне покращення результатів, періодичний аналіз подій і стану речей та зміна технології, див Кайзден.
На ринку саме японська система показала себе краще, особливо в ІТ, тому Agile такий массовий. І навіть якщо пооцесси зовсім не британо-японскі, практично завжди вони себе називають гнучкими.

мені цікаво, коли люди читають... мотивуючі книжки... кризові явища пов’язані з війною, не беруться до уваги? 🤔

книжки мабуть цікаві, але ж написані мабуть в зовсім іншій соціально-економічній обстановці

А яким чином кризові явища, пов’язані з війною впливають на структуру команд, побудову публічних виступів чи поведінку нарцисів?
Ваш коментар ще був би більш доречним, якби тут йшлося про бізнес-стратегії і макроекономіка. Але пропоновані книжки геть про інше.
І війна аж ніяк не відміняє цінність знань у тій чи іншій галузі. А чи потрібно це конкретному читачу — кожен визначить сам для себе.
Зі своєї сторони дякую автору. Принаймні одну книгу додам до свого списку на опрацювання

яким чином кризові явища, пов’язані з війною впливають

ну звісно, жила-була успішна іт-компанія... скажімо, з Харкова, або Херсону...

і ось настав 2022 рік...

але на мікрорівні це ніяк не вплинуло... ні на поведінку нарцисів, ні на структуру команд.... причому взагалі війна до Харкова чи Херсону... якщо є такі фундаментальні знання

Я би не назвав це мотиваційними книгами. Ну, може, трохи надихаючими для когось «Мова лідерства» та «Команди команд», але тільки через манеру того як видаються та пишуть американці. А так це просто досвід того як на сильних контрастах відбуваються зміни в жорстко підпорядкованих структурах. Ще й книги писали військові...

Що стосується «вовків» то фундамент теорія в книзі пройшов вже дві світові війни. Тут ще легше. І як впливає війна — нарциси та психопати ще більше експлуатують в цей час. Більше хаосу, більше можливостей.

Будьмо відвертими з 2014 року було блін усе вже ясно куди воно йде, хоча в саме такий розвиток подій особисто я не вірив, напевно вірив у можливість політичного урегулювання питання, так чи інакше в Раді була і є велика фракція оп****же, та по суті протистояння про російских і про західних політичних сил, та усе зайшло в екзастанційний тупик і в криваву м’ясорубку. І це ще просто один з епізодів глобальної зміни світ-системи планети. Бо ситуація в Сирії наприклад, а до того в Афгіністані, Іраку, Югославії і т.д. це усе один ланцюжок подій.
Управління ризиками це дуже слабка українська риса взагалі, так само як і відсутність горизонтів планування, що є першопричиною цього. Ми не підкладаємо соломку в тих місцях де можемо впасти, більше за те не аналізуємо — а де ми втрясця з великою долею верогідності впадемо бо тас слизько і де це буде мати найгірщі наслідки, якщо там вили з граблями і сокири наприклад.

з 2014 року було блін усе вже ясно куди воно йде

це просто геніально )
«пишуть... пишуть ... контрреволюція одна... взять всьо, і поделіть...» )

А ну тобто вторгнення і анексія Криму, то таке нічого страшного ? ООН виразила глибоку занепокоєність і усі вирішили — ну ок. Хоча на Донбасі повним ходом йшла м’ясорубка яка йде по сьогодні і ті хто приїздив в тил був шокований тим, що в ньому було нібито мирне життя.

мене дивує те, що комусь «усе ясно, куди воно йде»

Та усе ще було ясно по острову Тулза. Та усе ще було ясно по Мешковщині в Криму.
Завжди усе ясно заднім умом

Власне усе навпаки історія людства, це взагалі історія війн — а війна вважається найскладнішою галуззю діляьності людсва. Саме війни взгвинтили прогресс цивілізації від кам’яного наконечника списа, до космічних ракет. І при чому у війні присутні і дві мотивації одночасно. Поточна мир система уся, сформована Другою світовою та Холодними війнами. Авторами чи замовниками практично усіх систем менеджменту в кінцевому є військові, або поліція там і інші силові відомства. Наприклад гру в хорошого і поганого поліцейського ви побачите практично усюди. В кінцевому, якщо брати ретроспективу людства, то виявиться — що взагалі усе що робить людство на протязі свого існування, накопичує знання тобто вивчає всесвіт в якому живе. І на це в першу чергу, впливає дифіцит ресурсів. Як в Біблії описано Адама з Євою вигнали з Раю, тобто місця де було безліч ресурсів. І вже їх сини Каін і Авель — це історія про силовий метод вирішення ресурсного конфлікту, землероб вбив пастуха за землю на якій один саджав поле, а інший пас вівці.

Тут між іншим не просто мотивуюча література надана. В книжках війни як крайня форма конкуренції, подекуди дуже чітко розбирається. Від різномаіних королів і т.д. Справа в тому, що віна за визначенням — силова дія одного державного утворення проти іншого з ціллю контролю за ресурсами. Тобто в сутності книжки та різні Гарвадскі школи перемовин, в сутності є науково обргунтований підхід до політики в цілому. Люди з тима заннями чітко розуміють як програмувати гомінідів в своїх ціляї, чим та як вони керуються тощо.

Книжки бувають різні як і відеоролики, тренінги чи будь яка інша форма подання інормації.
Є реально зання отриманні науковим чином — є інфоциганщіна і нічого не варта писанина. От розумний ШІ видає наступні риси інфоциганщіни:

  • Продаж «повітря» і загальних знань. Вони пропонують інформацію, яку часто можна знайти у вільному доступі в інтернеті, або ж дуже поверхневі, загальні поради, які не мають практичної цінності.
  • Обіцянки «чарівної пігулки». Їхній маркетинг побудований на обіцянках легкого та швидкого успіху без значних зусиль. Це може бути швидке збагачення, унікальна кар’єра або ідеальне тіло за кілька днів.
  • Створення ілюзії успіху. «Інфоцигани» активно демонструють нібито розкішне життя в соціальних мережах: дорогі машини, годинники, відпочинок на курортах. Це створює враження, що їхні методи дійсно працюють, хоча ці речі часто можуть бути орендованими або купленими в кредит.
  • Відсутність підтвердженої експертизи. Вони називають себе «гуру», «наставниками» або «експертами», але не мають реальних дипломів, сертифікатів або перевіреного досвіду в тій сфері, яку «викладають».
  • Маніпулятивні методи продажу. Використовують агресивний маркетинг, тиск на «больові точки» аудиторії та психологічні прийоми, щоб змусити людину купити їхній продукт. Наприклад, можуть стверджувати, що «це ваш єдиний шанс змінити життя».
  • Відсутність відповідальності за результат. Якщо клієнт не отримує обіцяного результату, «інфоциган» перекладає відповідальність на самого клієнта, стверджуючи, що той «недостатньо старався» або «не вийшов із зони комфорту».

Підписатись на коментарі