Казка про чарівну монетку або ідея майнингу без електрики

Казка про чарівну монетку

Жили-були люди, які шукали нові багатства.

Раніше вони добували їх із заліза й вогню — годували велетенські машини електрикою, і ті викидали на світ монети. Але люди втомилися від гуркоту й диму.

І придумали вони інший спосіб.

Сказали:

— Нехай нашою платою буде не вогонь, а час, не машини, а ми самі.

Зібралося тридцять два мандрівники.

Стають парами. Один каже: «Орел!», другий — «Решка!».

Кидають монетку.

Хто вгадав — іде далі, хто ні — вибуває.

Так лишається один переможець.

Йому й дістається золота іскра — крихітна частинка великої Монети.

Іскра мала ціну, бо кожен перед грою клав один золотий у Скарбницю, що стояла на площі. Скарбниця була прозора, усі бачили, скільки в ній золота, і ніхто не міг обдурити.

І так народжувалися нові чарівні монетки.

Не з електрики, а з людського часу, уваги й уміння зібратися разом.