Чому роботодавець не може сам вибирати кого наймати щоб його потім не відмінили?
Дуже часто бачу, що люди в лінкедіні публікують дописи про те, як їх по тому чи іншому критерію не взяли на роботу. Чи є якісь об’єктивні причини, які б могли забороняти роботодавцеві набирати в команду тільки тих людей яких він бачить в своїй dream team, щоб потім спільнота їх не засудила?
29 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівСправа не в осуді спільноти, а в законодавчій забороні на дискримінацію. За будь-якою ознакою. Якщо людина не підходить за професійними якостями — це одне, якщо ж її не беруть на роботу через її вік, стать, орієнтацію, політичну позицію, тощо, це — дискримінація. Вона заборонена законом в більшості цивілізованих країн світу.
Існує, наприклад, трудове французьке законодавство, коли роботодавець пише офіційну відмову, чому не взяв кваліфікованого спеціаліста. І такі причини не канають:
— ой, так ми ж не беремо стареньких, бо в нас — один молодняк;
— не беремо баб ’’з прицепом’ (в декреті), занадто страшних чи занадто симпатичних (щоб не відволікали наших хлопів від роботи);
— не беремо ветеранів і т.п брєд
Три таких відмови рабовласників, і людина просто отримує компенсацію від держави (тобто від горе-роботодавців) і спокійно ходить собі по співбесідам з горе рекрутерами і роботодавцями.
Тому єдине, як можна боротись з тим лохатроном на нашому ринку праці, коли адекватні і кваліфіковані кадри не мають роботи (і через це залишають країну з дітьми), так це привести норми українського трудового законодавства до французького.
Сьогодні ще й 25 років з дня вбивства Георгія Гонгадзе !
І це дуже дивно, що за весь цей чималий срок нової історії країни, вона не змінилась в плані поваги до людського ресурсу, поваги до людей, що не залишили країну під час війни та тих, хто повернувся з фронту, але не можуть тут нічого довести і заробити собі на достойне життя.
Так що за країну, для кого і хто будує тут ?!
У нас теж є центри зайнятості, я особисто чув як приходять кандидати й кажуть щось на кшталт «я працювати не хочу, але мені треба допомога з безробіття, або щоб стаж не переривався, тому пишіть мені відмову».
В результаті ми отримуємо рівновагу, коли виплати соціалу ростуть, люди працювати не хочуть (бо можна не працювати, нема дурних). Бізнес переходить в інші країни.
Як на мене краща ситуація в Сінгапурі. Немає роботи? Держава влаштує тебе на мінімальну зарплату, будеш таксі водити чи вулиці прибирати. А так роботодавець може звільнити будь кого без пояснення причини, вартість питання три з/п. І відмовити без пояснення причин. Бо це бізнес, йому відніше кого наймати щоб бути ефективним. Як раз виникає ринкова конкуренція та мотивація.
Забороняють публічно заявляти про те, що когось не наймуть. Ніхто ніколи не забороняв просто відмовляти. Невже хтось вірить у культуру відміни після негативних дій компаній? Буквально всі найбільш популярні компанії були би скасовані, якби це реально так працювало
Ну напевно просто ситуації не набирають сильного резонансу, та і напевно прям таких резонансних ситуацій не було. Але писав нижче, що є рекрутери (нажаль не можу знайти пости в лінкедіні), які собі дозволяють писати причину відмови так як вона є, не розуміючи, що чесність в даному випадку не йде їм на руку
не існує прямої конвертації негативних коментарів у соц мережах на прибуток компанії. Можна довго обговорювати чому, але її немає. Тут більше питання, а навіщо всерйоз звертати увагу на тимчасовий негатив у соц мережах?
Та наймайте кого завгодно, а от коли розводять явний кринж у вигляді дописів типу «чому ми відмовляємо кандидату який відповідає на всі запитання на співбесіді» або «ці знахабнілі джуни просять ЗП аж як у вантажника в АТБ» то тут без втрати репутації ніяк
Коротше не треба висвітлювати свої сумнівні експерименти як норму
lnkd.in/p/duyggQny
Чому ? Тому що в нас не рекрутинг, а іммітація пошуку (користуючись нагодою до дня рекрутера хочеться/висловити своє глибоке «ФЕ»).
Власникам та мананерам на галерах потрібно якось виправдовувати існування тої прост#туцької прокладки з коханок, дружин, сестер, от їм і дають завдання імітувати пошук спеціалістів, щоб викачуватии гроші з замовників подовше.
У кожного роботодавця є свої критерії відбору персоналу, адже він хоче, щоб бізнес ріс, а не спонсорувати ледаря.
Звичайно, але якщо він відмовить жінці в декреті, то ця жінка накатає на нього великий пост в лінкедіні, що як так можна, як він посмів відмовити через те, що я жінка в декреті
і що? закінчується все тим, що на пост вона отримує відповідь, що декрет не був причиною відмови і все. Це ніяк не впливає на репутацію компанії. Не існує такого тренду, що після відмови жінці у цю компанію не підуть працювати інші. Реальні проблеми будуть лише тоді, коли керівники достатньо тупі, щоб прямо запитувати про декрет
Тю. та хай катає. Якщо представник компанії ніяк не відповість їй на цей пост і не буде накидувати гівно на вентилятор — то всім буде плювати. Або якщо що — завжди можна сказати що прицеп то взагалі не причина відмови. А вона просто не підходить по професійним навичкам, або є кандидат який підходить краще. Просто не кажи що відмовив через дикрет і все.
Є, законодавство України, від конституційних статтей до конкретних законів, напр. ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» і т.д.
Але це ж питання в недалекості чи непрофесіоналізмі конкретних людей, понабирали аби-кого проводити найм і видавати фідбеки, звідси потім і репутаційні проблеми. Достатньо навчити своїх рекрутерів, що при відмові потрібно обирати найбільш нейтральні варіанти — ’вакансія on-hold’, ’клієнт вирішив рухатися з іншим кандидатом’, ’уточнили бюджет, він нижче вимог кандидата’, ’недостатньо досвіду з технологією/інструментом Х(який там і близько не валявся насправді)’ і т.д. — навіть якщо це брехня і справжня причина в іншому.
І ще попросити тримати язик за зубами стосовно історій найму в Лінкедіні.
так, згідний. Нажаль не розумію коли пишуть «А ось ми дізналися, що у вас є мала дитина тому нажаль ми не можемо вас найняти». Не знаю, що у голові у рекрутера в той момент
Я пару разів наймав на Djinni, один раз через LinkedIn, пару разів — колишніх колег, один раз — сестру друга. Це кого згадав.
На Djinni знайшов дизайнерку, опис профілю якої мені сподобався. Написав тільки їй, дав оплачуване тестове завдання — пропрацювали разом десь кілька років. На Djinni також наймав верстальника: написав йому першому, бо знову сподобався опис профілю. Ще трьом написав радше з цікавості — перший отримав оплачуване тестове, інші троє навіть не встигли відповісти. На LinkedIn дав оголошення, що наступного місяця шукатиму дизайнерку. Десь того ж дня написала дизайнерка, яка зацікавилась; глянув портфоліо — і почали співпрацю. Більше ніхто не відгукнувся. Завжди знайдеться хтось, хто це засудить.
Там, де наймав колишніх колег або сестру друга, то ж очевидне кумівство.
Я більше мав на увазі більш специфічні випадки, які повязані наприклад з віком, або якщо є дитина маленька. Наприклад ейджизм засуджується і відповідно питання чого роботодавець не має право мати в своїй команді тільки молодих людей бо наприклад він зумер і хоче бачити біля себе таких же людей. Або наприклад роботодавець розуміє, що якщо у жінки є мала дитина то вона не зможе так ефективно працювати як роботодавцеві б хотілося. Ну таких прикладів можна багато привести
Або працедавець білий, і хоче бачити навколо себе тільки таких же людей... Ну ви здогадались думаю, чому сучасні закони такі які є.
має він право чи не має, то треба дивитись у законах тієї держави, де наймають, все інше просто розмови і завжди знайдеться той, хто буде засуджувати
так, це (мають бути) захищені категорії
як і стать, віросповідання, наявність інвалідності, тощо, тощо
пояснювать чому?
чи ви прєдпочітаєте так далі поводитись?
поясніть якщо зможете при цьому не переходити на особистості
Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.
А це ви до чого все? Ви правильно зрозуміли тему цього топіка? Хтось казав, що такі люди не мають право на роботу або ще щось? Ви собі щось самі придумали, зробили на основі цього якісь висновки і ще і дозволяєте собі так спілкуватися.
Якщо продовжити вашу думку, то якщо я стану інвалідом, а мені рекрутер відповість, що ми не можемо вас взяти на роботу бо ви інвалід то я буду радий, що мене в таку компанію не візьмуть, а піду шукати далі, а не буду розводити полеміку в лінкедіні, що як так зі мною посміли говорити, я же інвалід
Це твої слова чи чиї?
Що в них ви такого побачили? Суть цього топіка якраз в тому щоб почути різні думки про позицію чи має роботодавець право будувати таку команду, яку він хоче, щоб при цьому його не почали хейтити і його репутація не постраждала. І як я зрозумів, Ваша думка така, що роботодавець такого права не має, що він не може відмовити кандидату по своїм якимось субʼєктивним переконанням
може, якщо не буде про це багато пашталакати — що як би очевидно і без створення даного топіку.
не може, якщо критерій/причина відмови не відповідає законодавству і він озвучує її публічно — що також очевидно і без створення даного топіку.
то ж для чого створено топік?
Моя думка така шо не треба бути чортом якому по*** на інших.
Бо сам можеш опинитися в їхньому становищі.
От тоді вас заслухаєм.
що це за сексизм? тебе що, хлопці не цікавлять?)
Розглядав і дизайнерок, і дизайнерів — з досвідом та без. Головне, щоб роботу виконували на задовільному рівні. Ось знайшов пост про це:
то кидай тестове, буду радий допомогти) якщо проект цікавий...