Як компаніям почати наймати людей з інвалідністю: досвід і поради

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

У десятому епізоді «Подкаст наосліп: 12 кроків до безбар’єрності» ведуча Ксенія Швець говорить із Вікторією Струтинською, керівницею відділу цифрової доступності в компанії «SoftServe» про те, як компанії можуть наймати людей з інвалідністю, з чого почати цей процес, та які бар’єри існують насправді.

Ініціативу «Подкаст наосліп: 12 кроків до безбар’єрності» підготовлено Фундацією 03:00 за підтримки Українського культурного фонду в межах грантової програми «Стійкість суспільства через культуру».

Джерело: Фундація 03:00

Як з’явилася ідея створити команду незрячих спеціалістів

Наприкінці 2016-го року в SoftServe працювали над продуктом для великого американського клієнта. Це було корпоративне рішення, яке використовували компанії та навіть державні структури. Але в якийсь момент проєкт заблокували. Причина — відсутність цифрової доступності, — розповідає Вікторія Струтинська, керівниця відділу цифрової доступності в компанії «SoftServe»

У США діє закон Section 508. Він зобов’язує державні установи та компанії, що отримують фінансування від уряду, використовувати лише ті цифрові рішення, які доступні для людей з інвалідністю. Тож клієнт не міг просувати свій продукт далі, поки він не стане доступним.

Тоді команда SoftServe почала самостійно вивчати тему доступності. Найбільше труднощів виникало з тестуванням для незрячих людей. Адже потрібно було працювати зі скрінрідерами — спеціальними програмами, що озвучують інформацію з екрана. Перейняти досвід було ні в кого, доводилося все освоювати з нуля.

Проєкт тривав півтора року і завершився успішно. Контракт розблокували, клієнт залишився задоволений. Тоді в компанії вирішили зберегти цей унікальний досвід і почати пропонувати послуги з цифрової доступності іншим замовникам.

У цей час Вікторія Струтинська натрапила на статтю про незрячого спеціаліста з Києва. Його історія надихнула команду. Так з’явилася ідея створити власну групу незрячих фахівців.

Як шукали людей для навчання

HR, маркетинг та CSR зверталися до громадських організацій і використовували свої контакти. Далі провели івент, де розповіли про ідею, відповіли на питання і запропонували коротку практичну співбесіду.

Вимоги були прості: базові навички роботи на комп’ютері, мінімальне користування скрінрідером і середній рівень англійської. Людям пропонували, наприклад, перевірити погоду через Google за допомогою скрінрідера.

На івенті були 30–40 учасників, але погодилися пройти відбір лише п’ятеро. Це і була команда.

Інтеграція команди та адаптація простору

Коли до відділу приєдналася перша п’ятірка незрячих співробітників, інтеграція відбувалася поступово й у кілька етапів:

• Початок з внутрішніх інструментів. Замість одразу працювати з клієнтами команда тестувала софтсервівські сервіси. Це допомогло закріпити знання та виробити спільний підхід до опису проблем і рекомендацій.
• Спільна робота над проєктом. Перший клієнтський проєкт тестували всі разом. Такий формат дозволив швидко обмінюватися знаннями й показав значний результат: виявлені проблеми вплинули навіть на пріоритети клієнта.
• Адаптація до офісу. Старт роботи припав на пандемію, тому спершу команда зосередилася на цифровій доступності. Повернувшись в офіс, кожен обирав формат: працювати віддалено чи приходити особисто.

Просторова доступність.

• новий офіс уже мав озвучений ліфт, шрифт Брайля, тактильні позначки;
• з часом додали практичні деталі — наприклад, наклейки з Брайлем на кавомашині;
• щороку співробітники оцінюють рівень доступності й дають свої рекомендації.

Щоденна практика.

Незрячі співробітники добре орієнтуються в офісі, користуються тростиною, запам’ятовують маршрут і без проблем пересуваються приміщенням. Хтось віддає перевагу офісу, інші залишаються вдома — вибір індивідуальний.

Як компаніям почати наймати людей з інвалідністю

• Подолати страх. Найбільші бар’єри існують не у просторі, а в нашій уяві. Якщо процеси чи офіс не ідеальні — це не причина відмовляти. Людина з інвалідністю може стати тим, хто допоможе ці бар’єри виявити й разом прибрати.
• Починати з малого. Не обов’язково запускати масштабні програми чи одразу перебудовувати всю інфраструктуру. Достатньо відкрити кілька робочих місць і запросити кандидатів. Вони самі підкажуть, що заважає, а компанія зможе крок за кроком удосконалювати процеси.
• Слухати фідбек. Адаптація відбувається швидше, коли керівництво й колеги готові змінюватися. Саме так працював досвід компанії «SoftServe»: спершу це був експеримент, але завдяки відкритості компанії він став успішним і корисним для всіх.
• Дати рівні можливості. Людям з інвалідністю не потрібні «особливі умови». Вони потребують лише доступу до роботи, розвитку й права впливати на середовище разом з іншими.

*SoftServe має власні сервіси для людей з інвалідністю — зокрема, програми навчання цифровим навичкам і курси з доступності. Вони допомагають опановувати ІТ-професії, отримувати сертифікації та будувати кар’єру в технологічній сфері.