Чи дійсно все так погано в Україні?

Попався пост чеха який розказує що українські біженці підняли чешский бізнес і сферу послуг на новий рівень, що ресторани, барбершопи, салони краси, які відкрили українці, по якості і сервісу на голову краще ніж все інше

www.instagram.com/p/DOLXeUkDKOy

Ну і в коментах його підтримують:

Montenegro 🇲🇪 same here. If you see a barbershop, it is Ukrainian, there will be good quality, cleanliness, pleasant and polite staff. If you see a modern restaurant, a burger shop, or a cool, stylish coffee shop, when you go inside you realize that these are Ukrainians. Clean, polite staff, tasty, most importantly, delicious! Good service. 👏 Bravo.

Same here brother in Budapest too
Best business with highest quality services and products built by Ukrainian people in past 2-3 years 🙌

Ukrainians are another level. I’ve spent a month in Ukraine this summer and I’m freaking out, the quality of everything it’s incredible. Food, services, bureaucracy, entertainment and even healthcare. Ukraine may be considered a second world country and the economic indicators say so, but what €2k a month get you there it’s a €20k lifestyle in Europe. No joke.

Same here in Munich 🙌🏼 Ukrainians have revolutionised the beauty industry. So many beauty salons. Beautiful interiors, super high standards and edge cutting procedures and devices 😍 I’ve been looking for years for some laser treatments here in Germany ( after I tried them in Ukraine) and no one even knew what I was talking about. Now we have them in Munich as well 😍😍😍 restaurants and bakeries, also super yummi 🫶🏼

My town in the UK accepted a couple thousand Ukrainian refugees mid 2022. Over the past couple years they’ve opened a beautiful Orthodox Church, a school, a community centre, my new favourite cafe, restaurants & a bakery!

I’m going to Ukraine for two weeks to treat my back, because only at home I can get physiotherapy and examinations within two days. At night it’s scary to sleep, attacks can last 3–4 hours. But in the morning the birds are singing, and you start thinking you’re in paradise again and run off to breakfast in a delicious restaurant for 12 euros, then to a massage for 18 euros, and a doctor’s consultation for 20 euros. Everything is open and working, everyone does everything you need! Shops are open even when a power station is bombed, everywhere there are generators. Paradise on earth — that’s Ukraine!

👍ПодобаєтьсяСподобалось8
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Це доволі відомий феномен, коли висока якість послуг є прямим результатом низького рівня життя та економічних негараздів в країні.

Він стає можливим через низку факторів:

— Величезний розрив між провайдером та клієнтом. Люди, що надають послуги (перукарі, майстри манікюру, бариста, офіціанти), та люди, які їх регулярно отримують (наприклад, ІТ-фахівці, бізнесмени), існують у різних економічних реальностях. Коли в країні низький загальний рівень життя, але є прошарок людей зі значно вищими доходами (відносно середніх), виникає ринок «доступного люксу». Провайдер послуг змушений надавати преміальний сервіс, щоб утримати цього клієнта, оскільки його дохід критично залежить від цього.

— Дешева робоча сила та висока конкуренція. У країнах Західної Європи з високим рівнем життя (і високими податками та соціальними гарантіями) час будь-якого працівника коштує дорого. Барбер у Німеччині чи офіціант у Франції має високу мінімальну зарплату та захищені права. Йому економічно невигідно витрачати зайві 15 хвилин на «екстра-сервіс» для клієнта, оскільки це нерентабельно. В Україні, через нижчий рівень життя та високу конкуренцію за робочі місця, вартість праці низька. Роботодавець може найняти більше персоналу або вимагати від наявного персоналу максимальної віддачі (бути «супер-ввічливим», приділяти максимум уваги) за зарплату, яка є мізерною за європейськими мірками.

— Культура «Клієнт — король» як інструмент виживання. В економіці з високим рівнем життя сервіс — це транзакція (ви платите за стрижку, ви її отримуєте). В економіці з низьким рівнем життя та високою конкуренцією сервіс — це боротьба за виживання. Провайдер послуг змушений продавати не просто послугу, а враження та емоцію, щоб виправдати своє існування на перенасиченому ринку.

Висока якість української сфери послуг — це не стільки ознака багатства країни, скільки ознака її економічної поляризації. Це результат того, що велика кількість кваліфікованих і працьовитих людей змушена конкурувати за гроші невеликого (відносно) прошарку заможних клієнтів, пропонуючи преміальну якість за низькою ціною.

В Україні все добре якщо ти затребуваний, працездатний, не людина з обмеженими можливостями, не хворієш серйозними захворюваннями, маєш дохід хоча б в 3 рази вищий за середню зарплатню в твоїй місцевості, не перетинаєшся з державними апаратом і не потрапляєш в орбіту інтересів тих, хто має хоча б трошки влади / впливу. І, звісно, коли маєш свободу вибору.
Якщо щось з цього не виконується — стає як мінімум ризиковано, як максимум — нестерпно.

Це все ІПСО. В Україні демократія. нульова толерантність до корупції. свобода слова. вільні люди.
Приїзди. Всіх чекають з хлібом і сіллю.

Якщо ти не український чоловік призовного віку (живеш у постійному стресі, де з одного боку тцк, а з іншого — щоденні обстріли, і ти не знаєш що буде завтра, а виїхати тобі не дозволяють, ще й постійні підвищення цін і податків) то так, все чудово. Красиві дівчата, дешевий сервіс, приїхав-погуляв-виїхав.

264 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

ІМГО, «в Україні сервіс найкращий» звучить як совкофільський «найсмачніший у світі пломбір». Хай навіть так, але...

... вже топ-комент розписав, почитайте.

В Украине всё просто замечательно. Лежишь на пляже, греешься на солнышке, потягиваешь коктейль, ныряешь в тёплое море. Сервис конечно качественный, но на это как-то не обращаешь никакого внимания. Надо конечно ехать в Европу, если хочешь чтоб качество сервиса вновь начинало бросаться в глаза.

Хтось вже бачив в новинах мовний патруль на книжковому ринку у Києві? Що скажете?

Не бачив. Але добре є

Що скажете?

навіть не знаю що й сказати. на мою особисту думку треба поступово «обмежувати» продаж рос книжок на законодавчому рівні, а не робити цирк заради хайпу.

рос книжки, що це таке? можете дати визначення? Бо всі мають на увазі своє часто, коли кажуть це.

книжки перекладені на псячу мову. поступово треба зводити до мінімуму.
руснявих авторів, особливо тих, які просувають наративи «сруськага міра» не повинно бути апріорі
ну це я так вважаю, у всіх думки різні)

А чому у вас нік Сєр-гєй, а не Сергій? Краще вам самовидалитись тут або попросити редакцію доу, щоб ваш акаунт видалили(якщо не можете змінити нік). Не приємно бачити Сєр-гєєв, коли є Сергій.

А чому у вас нік Сєр-гєй

тю, тому що це нік (який доречі пишеться без дефіса), а не справжнє моє ім’я, логічно ж
та і як це стосується книжок? просто доїптись?)
хм, ви часом не той мудень з відео, що голосніше за всіх кричав ГАНЬБА?

Краще вам самовидалитись

тут я уж точно якось без сопливих розберуся
не кажіть що мені робити, а я не скажу куди вам іти ©

Не приємно бачити Сєр-гєєв, коли є Сергій.

🤷‍♂️ ну комусь не приємно бачити, наприклад Anse Hatfield, таке життя.
і не чого, не скиглять.
просто заплющ очі та не дивись...

все, я пас витрачати в повітря на цю маячню свій час, далі ви самі, а я пійшов на пиво.
гарних вихідних 🍺..

Ви за пару реплік створили настільки лаконічну та дуже показову ілюстрацію, що навіть більше немає чого додати.

Дякую, за підказку — цікава акція, знайшов відео:

Ну таке — позорисько в стилі Грети Тунберг та її екоактивістів. Тикає продавцю платівку «Тріо Маренич» і волає — «Оце, оце треба любити!». Аха, українцям тільки менторів не вистачало, які пояснять що/кого повинні любити, без попаяних обійдемося. Кричать: «це мовна шизофренія!» — тут повністю згоден, свій діагноз знають)

Комменты на ютьюбе не подвели, блин, есть ещё у нас здравые люди.

Те, которые лично я лайкнул:
«Приїжджайте до мене на запорізький напрямок і там побунтуйте»
«Чоловік,хоча він недочоловік.. одразу заткнувся,коли дід його на фронт відправив😂»

Так оно как бы и получается — чем дальше от фронта, тем крикливее и безумнее «патриоты»

А як тобі момент коли дурепа-активістка почала рохкати у гучномовець на сивого чоловіка, який звертався до неї гарною українською мовою? Це настільки тупий перефорс — бо на форумах ватники коли сваряться з українцями, і вже не мають притомних аргументів, відповідають: «жолудь будешь?» та «похрюкай». А тут мовна «патріотка» сама хрюканину вчиняє — це вже «один нарід» чи ще ні?
А ще видавця, який продавав мапу автомобільних трас Європи, надруковану російською, і виправдовувався тим що 10 мільйонів українців які зараз в ЄС користуються нею, а активісти йому у відповідь — «це не українці, це манкурти».
Дивився відео і відчував суцільний «іспанський сором» від цих майбутніх чи то талібів чи то корпусу стражу ісламської революції..

Это такой позор, что кажется, что это всё из рашки проплачено и снято. Но нет.
Я уже понял, что действительно есть рашкоботы, которые на чистом украинском начинают извергать дерьмо, чтобы затевать в комментах срач, в котором они будут выглядеть, как «агрессивный украинский идиот». Ты одного такого вывел на чистую воду в другом топике, с двумя его аккаунтами и желанием знакомиться с женшинами в Польше.
Но это видео — это живые люди, живущие в Украине. Это жесть.

Ты одного такого вывел на чистую воду в другом топике, с двумя его аккаунтами и желанием знакомиться с женшинами в Польше.

Так на цьому історія не закінчилась: той чувак не полінувався, відшукав мій старий блог і почав там в коментарях петросянити і погрожувати — забанив цю школоту.
Не розумію що цей альтернативно-обдарований шукає на DOU.

А ось вище в гілці коментарів лайкають всі коменти, які хоч трохи толерують дії цього мовного патруля, але цікаво що всі акаунти зарегані сьогодні (3 жовтня) і ще не залишали жодного комента — тільки лайкали, наприклад:
artur dou.ua/users/arturrutra485
yaroslav lavrinenko dou.ua/...​rs/yaroslav-lavrinenko-2
evgen mushta dou.ua/users/evgen-mushta
anton Antonenko dou.ua/...​users/anton-antonenko-11

Можливо це активісти-мовознавці відстежують відгуки про себе? Їх боротьба))

Лол, і зразу полізли в якусь букіністичну лавку, де продається всякий радянський мотлох, який ніколи не видався і не буде видаватись українською. Це ще якби вони ходили вичищали Альпіну (сучасні видання, які повним ходом і зараз продаються), але ж ні. Я сам на Петровкі в 22-23 купив десятка 2 книжок, які українською нереально знайти, наприклад, як збірки творів Гельвеція, Гегеля, Руссо, Монтескьо і тд.

Продавати рузькі книжки в Україні це п**ц просто, це як мінімум тупо і крінжово, а як максимум поширення узької культури, яка в майбутньому призводить до поганих наслідків для нас же.

у багатьох взагалі біполярочка.
руснява музика це фу-фу, а ось усякі набокови, достоєвські це норм, бо це ж класика.
туди й радянські стрічки, куди ж новий рік без злегкимпаром)

Так і навпаки тако, російська класика, яку весь світ читає і українці читали до 2022, включаючи українців на заході України, це фу-фу-фу, но... «сигма, сигма бой, сигма бой, сигма бой»

Особисто, вважаю дебілами і тих і тих. Ну і дебіли це мовний патруль і ті, хто щось десь намагається забороняти. Якщо хтось думає що звичайна музика, художня книга чи ютюбер зомбує людей тільки тому що це росіянин чи російською мовою, то тут вже нічого не допоможе. Інформація зомбує, а не мова. Якщо вже і забороняти, то контент, а не мову.

Тому, продавати і читати якогось Дугіна, чи російські підручники зі історії — це зашквар. Продавати і читати якогось Пушкіна чи Достоєвського — не помреш. Те саме з блогерами, музикою — якщо не несуть в контенті руського міра і не донатять на «ЕсВеО» — абсолютно по барабану якщо хтось дивиться чи слухає, особливо якщо українська альтернатива гірше, а вона, на жаль, в більшості випадках гірше.

PS Особисто не читаю, не тому що російською чи росіяни, а тому що в принципі художню літературу не читаю, особливо класичну.

А у нас всё еще капитализм, или уже социализм?
Если капитализм то: «Спрос порождает предложение».

Хтось вже бачив в новинах мовний патруль на книжковому ринку у Києві? Що скажете?

Треба такий самий по окопам пустити, бо там в основному російська, може мізків трохи виросте

Очевидно же, что в «новынах» не покажут как их нафиг шлют. PSYOPS.

Не зовсім розумію, навіщо ти викопуєш старі новини. Ти б актуальні читав. В Німеччині, он в твоїй новині, не дуже вдало, але хоча б заступився за дівчину. У тебе ж в місті людей бьють на вулиці, майже до смерті, і жоден не заступається, чому?
life.pravda.com.ua/...​erez-zauvazhennya-310591
До речі, його навіть не заарештували, він дома, бо одразу дав хабара. А гроші на хабар в нього від корупційної закупівлі зимової форми для Київської територіальної оборони. Тут прямо бінго, вся Україна в одному місці.

В Німеччині, он в твоїй новині, не дуже вдало, але хоча б заступився за дівчину

американець який був проїздом ))

Не зовсім розумію, навіщо ти викопуєш старі новини.

просто цікаво як живеться коли одні мусліми навколо тебе ))

просто цікаво як живеться коли одні мусліми навколо тебе ))

Скоро взнаємо:
www.ukrinform.ua/...​ih-migrantiv-ekspert.html

так оце ж я цікавлюсь у людей вже стаж

Я тут за утренним кофием немножко по Ютьюбу серфил и мне прибило подряд три видео.

40 километров от Чикаго.
youtu.be/...​J3Cts?si=7ttQvgXAQSbT_3hl

40 километров от линии фронта.
youtu.be/...​9eRBY?si=YBVuIMCsAbgJBPnp

И на десерт натуральный in the middle of nowhere
youtu.be/...​1aVAE?si=_Ffp4QVUDjsp37KS

Расплата за «Империю в которой не заходит Солнце».

мені ось сподобалось базарчики в Лондоні

Оці відео з хіджабами, з парижу і лондону, які масово ходять по інтернету, це сильне перебільшення. Є пару районів, де їх можна зустріти, на базарах різних, але в основному ти їх не побачиш.

В інтернеті є купа відео типу Walking through London
youtu.be/8WlUiln-VeY?t=770
Багато там хіджабів? Ну так, трохи є, але у межах погрішності, а не так, чк на пропагандистских відео.

Згоден моливо а от в франфурті на майні там їх дійсно дохреніща

Згоден моливо а от в франфурті на майні там їх дійсно дохреніща

На щастя це все легко перевірити. Ось таке саме відео з Франкфурту, центр міста, дуууже багато людей. Багато там хіджабів?
youtu.be/x1NbY6hoGf4?t=890
Але згоден, я бачу періодично пропагандистські і хайпові відео, які знімають саме те, що треба, і видають, що це так скрізь.

А дочого тут хіджаб? Ті хто штовхнули українку підпотяг в Німеччині були в хіджабі ?

А дочого тут хіджаб?

До того, що ти написав расистський пост і повісив відео саме про хіджаби

Чого це він расистський ?) Вас вже на тренували в гановерах ?)

Чувак прогулявся по одному із сами-самих туристичних місць Лондона. Авжеж там крім білих туристів нічого більше не побачиш. Нехай перейде міст і погуляє по Вайтчепелу чи по Шадвелу, де в більшості випадків навіть англійських вивісок на будівлях не буде. А потім трішки на північ в Банглатаун (назва сама за себе говорить), де навіть вдень не дуже комфортно.

Тим не менше в Варшаві хіджаб то екзотика і людей в хіджабах ще пошукати треба.

І при цьому там рівень злочинності низький порівнянно з гермашкією

Не те слово, там навіть діти починаючи з семи років самі в школу і назад ходять
Повна безвідповідальність, ніякого орднунга

І при цьому там рівень злочинності низький порівнянно з гермашкією

У Польщі кількість вбивств на одиницю населення вища ніж в Німеччині, про що ти

Нет, фактически одинаково www.statista.com/...​cide-rate-europe-country
Но при чём тут вообще убийства? Средний человек с убийствами в Европе за всю жизнь вообще не столкнется. Что в Латвии, что на Мальте. Германия зато уже вообще европейская столица поноживщин, типа если в процессе никто не умер то и не страшно?)

Но при чём тут вообще убийства? Средний человек с убийствами в Европе за всю жизнь вообще не столкнется.

А з ножами типу зіткнеться? Визирнув оце у вікно, там афганці ріжуться, і так кожен день.

Вбивства, це єдине нормальне міряло безпечності країни, крадені телефони мене не цікавлять, все інше, це тимчасові явища, з якими теж ти не зіткнешся.

Вбивства, це єдине нормальне міряло безпечності країни,

Потому что так решил кто?)

все інше, це тимчасові явища, з якими теж ти не зіткнешся.

Забавно что при этом в Германии в среднем в 6 раз больше изнасилований по сравнению с Польшей. Но если кого-то оприходовали в зад, то может радоваться что не убили.

Забавно что при этом в Германии в среднем в 6 раз больше изнасилований по сравнению с Польшей.

Кількість згвалтувань у Польщі, скоріш за все вища або на такому самому рівні, а от чому так мало зареєстровано, давно відомо і в самій Польщі.

Тут аналізували різні країни, порівнюючи католицькі та протестантські, і виявили, що в країнах з сильною релігійністю зареєстровано набагато менше випадків згвалтування через соціальні бар’єри, а не через дійсно меншу кількість насильства.
konkret24.tvn24.pl/...​ykami-ra1024565-ls5789856

У Польщі тільки одна з п’яти згвалтованих реєструє злочин через сором, та обов’язок тримати це при собі, який їй навіює родина і суспільство.
archiwum.rp.pl/...​powinna-sie-wstydzic.html

Багато випадків сексуального насильства не повідомляють через страх, сором, табу, а також через недосконалі процедури у поліції/суді. Великий відсоток жінок не звертається за допомогою чи не повідомляє про зґвалтування через соціальні табу.
natemat.pl/...​altu-jest-i-ma-sie-dobrze

Кількість згвалтувань у Польщі, скоріш за все вища або на такому самому рівні, а от чому так мало зареєстровано, давно відомо і в самій Польщі.

Ну да, все скрывают. А в Германии всё правда?) Ток Ганновер не учитывай, все знают что там эльфы на единорогах катаются.

Тут аналізували різні країни, порівнюючи католицькі та протестантські, і виявили, що в країнах з сильною релігійністю зареєстровано набагато менше випадків згвалтування через соціальні бар’єри, а не через дійсно меншу кількість насильства.

Не выявили. Решили, по какому-то посту в твиттере, который сделали на основании данных опросов в 2012. Сам пост та ещё шиза скепных. По ООН данные вполне хорошо показывают статистику (dataunodc.un.org/crime-violent-offences), в том числе с тенденцией по годам. А говорить что официальная статистика не такая, ну так можно про любую сказать. В Германии результаты занижены, потому что исламские женщины зависят от мужчин и из-за культурных особенностей вообще о таком не сообщают.

Багато випадків сексуального насильства не повідомляють через страх, сором, табу, а також через недосконалі процедури у поліції/суді. Великий відсоток жінок не звертається за допомогою чи не повідомляє про зґвалтування через соціальні табу.

Очередной 10-летний пост, стиль написания с максимальным давлением на эмоции и 0 фактов. «Мы точно не знаем сколько всего случаев, все жертвы боятся и ничего не сообщают, но по нашим подсчётам счёт пошёл на миллионы».

Забавно что при этом в Германии в среднем в 6 раз больше изнасилований

Ну так Німеччина навіть кордони прикрутила через це

І при цьому там рівень злочинності низький порівнянно з гермашкією

Польща лідер у Європі по кількості людей у в’язницях, до речі. Не в’яжеться з безпечною країною.
www.facebook.com/...​671&set=a.416664743909475

Что плохого когда дурачкам вместо условки дают реальный срок?

погано те, що «перевиховання» таким способом не працює на практиці, вийде більше скажімо так «скептично налаштованих» до суспільства і його загальноочікуваних правил співіснування ніж було б бажано, тому намагаються тільки психопатичних (які вже довели), що можуть завдати іншому серйозної (фатальної) шкоди ізолювати, а за менші провини тяготіють не «апгрейдити» відсидкою

але це залежить від правості/лівості суспільної свідомості, до речі можна не знаючи нічого тільки за такою практикою чимало передбачити про незнайоме, але сучасно існуюче суспільство

Ну если верить www.sciencedirect.com/...​cle/pii/S0047235223000867 (хотя данные очень уж размазаны), то статистика рецидивизма в Польше не то чтобы разительно отличается в большую или меньшую сторону от средней по палате

та проблема в статистичних дослідженнях будь-яких складних речей полягає в тому, що ми навіть для задачі трьох тіл математики не маємо, тобто в системах з тисяч взаємодіючих саморегульованих елементів з яких складається буквально все окрім «сирої матерії і енергії з підручників» дуже важко хоч якийсь сенсовний експеримент провести
тому ото і досліджують статистично, намагаючись отримати «достатні для прийняття рішення дані»

я думаю, що будь-які уряди знають свої умови і у більшості перевиховання не працює, тому і розповсюджений скепсіс (справа не тільки в рецидивах, справа в оплаті «сидіння»)

ось ще приклад меншості і досить непогане дослідження про норвегію www.nber.org/...​abilitative-incarceration
у них виявилося, що «якщо з людиною по людськи» то навіть іноді може деякий відсоток бути переконаним, але то трюк радше і ефект пропадає, коли вже досвідчену життям людину пробують так прокрутити (і це в дуже дружньому, лівому за браком інших опцій з-за географії суспільстві)

але булгаківський шаріков це отой архетип розлитої в народі віри, що якщо з собакою по-людськи, все одно собакою залишиться, і підозрюю уряди всіх неєвропейських країн мають подібні дані про своїх сидільців (тобто там де садять за дрібниці, роблять це через «економічне нехочу», бо суспільство такого хоче) і не бачать сенсу витрачатися на рехаби
(я не уявляю собі жодного позитивного ефекту від російських, азійських, латиноамериканських вязниць, навіть брак негативного не можу уявити, звідти виходять або мертві, або скалічені ментально, або «проапгрейджені» вже до просунутого злочинця люди)

ну і без всяких досліджень, простий ланцюжок, механіка процесу
ми вчимося один від одного на досвідомому рівні теж, «дзеркальні нейрони» і інше подібне, декілька місяців маринувати людину серед іншого оточення і вона прийме деякі звички того оточення, може окрім 1% тих, хто знайде в собі сили чинити спротив зміні своєї особистості, але і ті з часом дрейфують, час накопичує мікрозміни і тп..

справа не тільки в рецидивах, справа в оплаті «сидіння»

Вот это мне кажется тоже очень важный момент. Тут в начале года была новость, что Эстония будет сдавать свои тюрьмы в аренду Швеции, потому что у последней мест не хватает. Расходы на одного заключенного там просто безумные. 8500 евро в месяц за каждого заключенного, плюс Швеция сама все расходы покрывает. С такими ценами не удивительно что в тюрьму ещё попасть нужно постараться:)

Что плохого когда дурачкам вместо условки дают реальный срок?

Покажи мені країни світи, які одночасно і безпечні і мають найбільше ув’язнених? Так не буває. Якщо у тебе в країні багато сидять у тюрьмах, то твоя країна небезпечна.

Define

безпечні

ocindex.net/...​ings?f=rankings&view=List
Польша 125 место в ранге самых «опасных» стран, Германия 80. Видимо система наказаний работает не так плохо.

Польша 125 место в ранге самых «опасных» стран

Якщо це рейтинг з нумбео або подібний, то це рейтинг мешканців цих країн, тобто як вони самі оцінюють безпеку у своїй країні. Всім давно відомо, що країнам типу України або Польщі треба визнання. Вони будуть з кожі лізти, але свою країну сварити не будуть, навпаки будуть на кожному кроці кричати, як у них все круто. На відміну від країн Заходної Європи, де у людей немає проблем з самооцінкою і які свої країни критикують більше, ніж треба.

Ну і друге — якщо замовчувати окремі злочини, такі як згвалтування, а саме і відбувається в Польщі, то так, статистика буде кращою.

Так у Польщі покататися п’яним за кермом це кримінальний злочин і треба посидіти пару рочків, протверізити, подумати.
Ну і з іншими злочинами приблизно так — отримати відрядження можно за якусь нібито фігню
До речі, на тому графіку америка в лідерах і випереджує південну америку з африкою))))

Тим не менше в Варшаві хіджаб то екзотика і людей в хіджабах ще пошукати треба.

Кто кого колонизировал, тот от того и страдает.
Британцы — от афганцев, французы — от алжирцев, москали — от таджиков, штатники от мексиканцев.
В Варшаве, думаю, плюнуть нельзя, чтобы не попасть в украинца или белоруса.

Нормальні базарчики. Памʼятаю як в 90х мене малого на таких в школу збирали. Під дощем на картонці штани міряв, показуючи труси усім перехожим.
Це мабуть влада Британії піклується про малий бізнес, бо понавідкривали отих шопінг молів, а малому підприємцю немає де на хліб родині заробити. Це не біднота, це толерантність!
І підтримка малого бізнесу як рушія економіки!

40 километров от Чикаго.
youtu.be/...​J3Cts?si=7ttQvgXAQSbT_3hl

роботи немає, при цьому
«78% black, 9% hispanic, 10% white, 3% other»
ну а що ти хотів отримати?

роботи немає, при цьому

В 40-ка километрах от крупнейшего экономического центра.

«78% black, 9% hispanic, 10% white, 3% other»
ну а що ти хотів отримати?

Ну хотя бы живописные фавелы, а не эту мертвечину.

ну центр то він центр, але бачу некваліфікованої праці там навіть на «своїх» афроамериканців не вистачає — 14% рівень безробіття серед них.
щобо фавел — то, думаю, це скоріше коли дофіга народу на невелику площу, а тут площі дофіга, немає кому жити. максимум гетто утворюється з часом. ну і мерів відповідних треба вибрати, тоді все піде «у вірному напрямку» ;)
p.s.
«про роботи не вистачає» — ну тут, звичайно, ще треба мати якесь бажання працювати, це також суттєвий фактор ))

ну центр то він центр, але бачу некваліфікованої праці там навіть на «своїх» афроамериканців не вистачає — 14% рівень безробіття серед них.

Если Википедия не врёт, то в Большом Чикаго гнездятся 57 компаний из Fortune 1000.Там одних уборщиков в офисы можно трудоустроить небольшой городок.

«про роботи не вистачає» — ну тут, звичайно, ще треба мати якесь бажання працювати, це також суттєвий фактор ))

Это понятно, но тогда желающие работать должны экономически вытеснить тунеядцев из выгодной локации.
Я вот смотрю на киевские сорокакилометровые пригороды — там кипит жизнь и бешенным темпом строится жилье.

Ну хотя бы живописные фавелы, а не эту мертвечину.

Так всі фавелли в самому Чикаго. Райончики типу Рівердейл чи Гранд Кросінг — це буквально місцевий Бронкс чи Іспанський Гарлем в найгірших своїх іпостасях.

Це все ІПСО. В Україні демократія. нульова толерантність до корупції. свобода слова. вільні люди.
Приїзди. Всіх чекають з хлібом і сіллю.

є соціальні сервіси типу бла-бла-кар коли підвозять безоплатно від метро на комфортних мікроавтобусах, працює в усіх містах

От тільки питання КУДИ підвозять — то вже інше. Ой всьо! :)

Сервіс просто фантастичний — можна навіть адресу не називати, вони вже знають куди тобі треба)

Всіх чекають з хлібом і сіллю.

І безкоштовним трансфером у комфортабельному бусі з гарантованим працевлаштуванням максимум у продовж доби на високооплачувану роботу з безкоштовним проживанням, харчуванням і навіть одягом
От де таке ще є?

Чи дійсно все так погано в Україні?

так, все погано, 4й рік повномасштабного вторгнення і 12й рік з початку війни, де тут може бути гарно, дивне питання!?

То вам погано. А комусь гарно. Живуть своє краще життя, кушають в дорогих fancy ресторанах, купують брендовий одяг, обзаводяться лакшері тачками та преміальною нерухомістю.

А комусь гарно. Живуть своє краще життя, кушають в дорогих fancy ресторанах, купують брендовий одяг, обзаводяться лакшері тачками та преміальною нерухомістю.

це умовне «гарне» для бібізян:)

Та смаки ж різні у населення. Кожному своє. ©

обзаводяться лакшері тачками та преміальною нерухомістю

Отут би з прикладами, що ж там за лакшері тачки і преміум нерухомість

Та які вам приклади треба? Відкриваєте популярні канали новин та й читаєте — практично щодня там буде зашквар про якогось корупціонера, який нахапав нерухомості, землі, автопарк неслабий. І звісно ж, оформив на дружину/маму/сестру/тещу, бо думав, що найхитріший, а ніхто не здогадається його розкусити.

це все вороже іпсо та ШІ, не буває такого у воюючий країні

Макс, ви ж теж у США зараз? Поділіться, будь ласка, як вам там? Хочеться ще почитати, бо Бориса історія вже зрозуміла.

О, якраз запитаю в тему — і що про мене зрозуміло?
«Норм» чи «все пропало»?))

Ну, мала на увазі, що ви на шляху до мрії, і проходите відповідні життєві виклики.
Я пам’ятаю, що тут ще теж дехто аналогічний шлях проходив в свій час — все вдалося.

«я відповім так: у всіх по- різному в житті, сперечатися вже немає сенсу. Пардон,є справи в мене інші.»

практично щодня там буде зашквар про якогось корупціонера

Ааа, я думав ти про 23-річних синьорів =)

Как по мне, вопрос в «излишках».
В Украине закрытая база стоит довольно дёшево. (numbeo не даст соврать — что соседняя Польша что какая-то Албания на Балканах — везде будет кратно дороже аренда, коммуналка, продукты, топливо)
Добавим сюда налоги которые режут гросс ЗП.
В результате: совсем бедных нет — социал спасает, мин ЗП выше, база закрыта, но излишков нет; условный украинский средний класс — айтишка или просто хорошие спецы — их налогами режут и цена их «базы» выше нежели той же базы в Украине, как результат излишков сильно меньше; ну и совсем богатые в целом не в счёт — слишком их мало, они могут докупать сервис себе локально — личный повар, консультант, перелёты в страны за лечением.
Меньше людей с излишками — меньше спрос. Нет спроса — нет и предложения.
А те наши кто приехал — они привыкли давать качество ибо в Украине был на то спрос. Но ничего, пройдёт пара лет, налогами сожрёт хороший кусок прибыли и когда будет включаться сравнение — соседнее кафе с базовым сервисом налегке достало 3к чистыми, а наши убиваясь достали 4.5к чистыми, посмотрим будут ли они и дальше держать тот же уровень.

Це ненадовго. Скоро будуть «як усі»

Чи дійсно все так погано в Україні?

Так.

Это накрученые комменты украинцев, последний особо паливный — человек так и пишет, что едет домой в Украину.

Та може просто істерія якась, хз. Було б добре побачити реальні приклади, а не просто загальні слова.

Пояснення дуже просте, українці, які пишуть коменти, не ходять у заклади з гарним сервісом, вони там ніколи не були і скоріш всього не будуть, бо це дорого. Ті місця, куди вони ходять, це найдешевші місця в тих країнах, абсолютний мінімум, куди навіть місцеві не ходять, тільки іноземці. Це стосується абсолютно всього, гарні приклади це турки перукарі або якийсь ресторан в туристичному місці. Ну от які відгуки можна очікувати в таких місцях?

це найдешевші місця в тих країнах, абсолютний мінімум, куди навіть місцеві не ходять, тільки іноземці.

це пояснює оце

Same here in Munich 🙌🏼 Ukrainians have revolutionised the beauty industry. So many beauty salons. Beautiful interiors, super high standards and edge cutting procedures and devices 😍 I’ve been looking for years for some laser treatments here in Germany ( after I tried them in Ukraine) and no one even knew what I was talking about. Now we have them in Munich as well 😍😍😍

бо я дійсно не розумію, як можна не знайти laser treatments у Мюніху і що там за революція бьюті індустрії в них сталася з приїздом українців.

та така шо в місцевих і за гроші нормально не зроблять
бо завжди було «а куди ти подінешся bitch»

1 в 1 історія в Америці

Ну хз

На приклад у Вроцлаві непоганий ресторан відкрили selection.choiceqr.com . Це не ресторан української кухні, але власники, майже весь персонал та відвідувачі українці. Заклад не те що люкс, але дуже непоганий і не самий дешевий, в українцях відбою нема.

maps.app.goo.gl/wSUpKgHzrHBhwjNx8

Інші українські заклади що знаю у Вроцлаві чи Валенсії, вони до цього не дотягують, тому як приклади наводити не буду.

у нас на райьоні українці топовий ресторан тримають
не стереотипної української кухні — European Fusion

недешевий, але воно того варте, якість топ, реально висока кухня
в окрузі краще за них нема, no matter the price

А який це? Дайте, будь ласка, ліночку, теж заскочимо.

Опа, а шо такє?

Ви ж:

Тільки от яка якість того дуплекса — це вже інша тема, правда?
Ми не плануємо жити у бомжатнях.

Ну так воно вам і не треба, той ресторан.
Ви шо, ще спускатися з ТАКИХ небес.
Не треба.
Живіть в своєму раю з крисами (я ж знаю вони в вас в стінах бігають) і наркоманами за x2 прайс, доплачуйте за це з власних заощаджень, будьтє счастліви.

Ой всьо)) ну не треба так. У нас дуже пристойний район, як нинішній, так і попередній. Апартмент комплекс себе позиціонує типу як «лухурі», але то таке відносне. Ну як мінімум, він пристойний.

Щось вас так трігерить той дуплекс, це лол.
Я не мав на увазі КОНКРЕТНО ваш чи щось таке.
Я говорю лише про те, що поїхали пару разів на початку поглянути, що ж нам у Філлі пропонують за 1700-2000 і зрозуміли, що це НЕ ТЕ, що ми чекали.
Униле житло, ну нікудишнє.
От приклади, давайте, щоб не бути голослівним, на прикладі того міста, де ви проживаєте, щоб було предметно з мого боку. Бо, скоріш за все, у нас різні уявлення про стандарти житла.

Що для нас «нікудишнє житло»:
www.zillow.com/...​-PA-19123/451363094_zpid
www.zillow.com/...​PA-19152/2069309795_zpid
www.zillow.com/...​a-PA-19115/10608535_zpid

Що для нас «нормальне житло»:
www.zillow.com/...​/madison-west-elm/CkBN6P
www.zillow.com/...​t-king-of-prussia/CkBJcq
www.zillow.com/...​/avalon-princeton/Cjf7QB

На приклад у Вроцлаві непоганий ресторан відкрили selection.choiceqr.com . Це не ресторан української кухні, але власники, майже весь персонал та відвідувачі українці. Заклад не те що люкс, але дуже непоганий і не самий дешевий, в українцях відбою нема.

Ну добре, ось є цей ресторан. Так чим він кращий за інші? Що там за сервіс такий, про який всі кип’ятком пісяють

і скоріш всього не будуть, бо це дорого.

Так в цьому ж і сенс поста, ні? Що за той самий сервіс в Україні просити набагато меньше.

Ну, насправді десь так воно і є. Середній ресторан з крутим сервісом вдома та чеком в 1-2 тис грн на 2-х — буде коштувати десь 100-200 євро в Європі. Ті ж місця, куди зазвичай ідуть українці та жаліються на сервіс, будуть у нас рівня Портерпаба, де на вході тебе зустрічають обригавши взуття.

що ресторани, барбершопи, салони краси, які відкрили українці, по якості і сервісу на голову краще ніж все інше

Ну дивись, ось українці відкрили ресторан в Ганновері, але я там не був жодного разу, бо ціни якісь скажені, порівняно з німецькими ресторанами.
smak-restaurant.de/speisekarte
От скільки мені обійдеться такий ресторан, якщо піти родиною 2+2. Дорослі візьмуть борщ, котлету по київськи, і вино, діти поммеси, нагеттси і сирники. Ще лимонад один на всіх. Це по мінімуму. Виходить... 160 EUR. Ну, успіхів з такими бізнесами. Хоча ми сходимо, все таки український сервіс, куди там всім іншим, але доведеться менше їжі замовляти :)

Ну де всюди, у вас суп коштує 16 євро? В Ганновері суп в ресторанах коштує 5-8 євро. Найдорожчі супи з якимись преміум інгрідієнтами і великі порції — 10-15 євро. А тут борщ — 16 євро!

В Ганновері суп в ресторанах коштує 5-8 євро.

бо тобі нормальну тарілку борща принесуть, а не піалу де 3 ложки бульйону з вермішеллю за 5 євро

бо тобі нормальну тарілку борща принесуть, а не піалу де 3 ложки бульйону з вермішеллю за 5 євро

Як раз навпаки, в німецьких ресторанах порції значно більші, ніж в українських, дивно з цим сперечатися, коли про це всі пишуть. В Києві взагалі були такі порції, що я плакав, ось в таких піалках приносити пасту (гадаю і зараз приносять)
posuda-market.com.ua/...​tova-250-ml-black-obelisk
Як можна здогадатися, паста була тільки у тому середньому заглибленні, всі два укуси.

ну от підеш і зробиш фото, що там за борщ

просто коли у німецькому ресторані якесь звичайне блюдо коштує 15+ євро, це означає, що там буде велика порція і в принципі цього достатньо щоб наїстися

posuda-market.com.ua/...​tova-250-ml-black-obelisk

це схоже на капелюх Меланії Трамп

це схоже на капелюх Меланії Трамп

Ну вона за дівочим прізвищем Knauss, все ж.
Штото німєцкоє в нєй било.

Ну вона за дівочим прізвищем Knauss, все ж.
Штото німєцкоє в нєй било.

вона хитрюча
всі ржуть з того капелюха, але мені здається це щоб Трамп цілуватися до неї не ліз, бо він вже старий, може пахне погано чи просто рило його набридло

ось в таких піалках приносити пасту

потому что в дорогой ресторан приходят не нажираться а дегустировать блюда, и оценивать искусство повара готовить и красиво оформлять блюдо.
Пасты с головой насыпят в бистро на улице
youtu.be/...​EUgI?feature=shared&t=260
Или можно пойти в буфет и за 10-20 евро набрать еды сколько влезет

а що з цінами? воно усюди +/- так

Ось це сама велика загадка для мене. Чоловіча стрижка буде коштувати +/- 1-2 євро всюди однаково, але якість та сервіс може дуже відрізнятись.

якщо піти родиною 2+2
Виходить... 160 EUR

Чек 40 євро на людину, якщо є алкогольні напої, для Західної Європи в ресторані з обслуговуванням (не самообслуговуванням) це не «скажені» ціни, це дуже середні ціни, навіть нижче середнього.

Для Цюріху еквівалент (ресторан з обслуговуванням, не фастфуд, вечеря з алкогольним напоєм) обійдеться не менше ніж 100 євро на людину.

це не «скажені» ціни

Це скажені ціни, ми ходимо в ресторани досить багато, мінімум один раз на тиждень. І для мене 160 EUR за ресторан, це реально дофіга. Бо в німецьких расторанах я віддаю 60-70, максимум.

Для Цюріху

У Цюріху можливо найбільші ціни в Європі, це взагалі не порівнюється. Там ми віддавали по 100 євро за два блюда і два напої. Але в Німеччині, тим більше північній, ціни значно нижчі.

15 євро з людини? Я живу в 25 хвилинах машиною від німецького кордону і часто їжджу туди на закупи. В умовному Konstanz це буде чек з людини в кебабочній чи в макдональдсі. В будь-якому ресторані з обслуговуванням (за виключенням може пари мережевих піцерій) це буде 50+ євро з людини (стартер + страва + напій) мінімум.

В умовному Konstanz

Це ж найтуристичніший і найдорожчий регіон Німеччини.

15 євро з людини?

20-23 євро, в мене родина 2+1, то я просто рахував для 2+2.
Ось типові ціни в ганноверських ресторанах, цей недалеко від бідинку, ми тут часто буваємо
celona.de/...​1-96a9-f2669bf36418/foods
Просто порівняй, поммес і наггести дитячі тут коштують 5.5 євро, а в українському ресторані 11 євро, на супи така сама різниця в ціні, та й на блюда і напої.

В Нюрнберзі чек з людини буде 25-30 євро.

У мене в Барселоні макдональдс на людину виходив 20-25 євро (кола, 2 дабл чіза, середня фрі, пиріжок, несквік, соус). В Лондоні під 30 фунтів. Full English breakfast в нормальному місці не на краю Лондона буде в райноі 20 фунтів і це без напоїв.

Я минулого року був в цілому ряді німецьких та французьких міст (Дрезден, Нюрнберг, Штутгарт, Страсбург, Діжон, Ліон, Монпельє) і навіть в такому селі, як Діжон, хоч трохи нормально поїсти було мінімум 30-40 євро на людину. І це ще я був в таких місцях, що не був впевнений чи мені там не плюють в тарілку.

40 евро на человека это даже в Эстонии не что-то прям супер крутое, хотя доходы тут значительно ниже. Это если именно ресторан. В местной пузатке можно и за 8-10 похавать.

В местной пузатке можно и за 8-10 похавать.

*15-20

Та не, в целом 10 реально. Суп, гречка, филе куриное на гриле. 15 то уже докинуть колу и десерт.

Не вірю. покажи чек з того лідо) 10 не вийде ніяк.

Хм, походу все наоборот.
Были в чикаго, специально зашли в самый разлекламированный украинский ресторан, in Ukrainian village, который ес-но ранят соотечественники.
Борщ, вареники, много чего попробовали, бо были после концерта и голодные.
Сервис с порога — осталось 15 мин до закрытия — вы не успеете!
Сфигали, пришлось парировать ‘вежливого’ официанта. Лол.
Еда на тройку. Дорого, процентов на 30% выше нормального ресторана.

Ушли с впечатлением — что это было и кто эти люди?

ПС ресторан лехко гуглится

За 5 хв до закриття було би вкусніше

Ресторан был наполовину забит теме же людьми что и на концерте с нами были.
Это неочевидно, но с порога было заметно.
Второе, мы закончили трапезу раньше чем те кто зашли до нас.
Еще раз говорит о сервисе уровня ниже среднего.

Ах да вишенка на торте! Это был первый ресторан который включил чаевые в чек сходу.
Мы были в легком ахе от всего. Всякое бывало, но это днище.
В NY украинское бистро было: быстро, дорого и не очень вкусно. Сервис как у бистро — 0.

Укр рестораны, пока что лучше обходить стороной. 😿

Это был первый ресторан который включил чаевые в чек сходу.

В Чикаго, чайові, жах-жах!

Укр рестораны, пока что лучше обходить стороной.

Ходити потрібно там де щі в мєню і парєна рєпа.

чайові, жах-жах!

Імхо, не в самих чайових безпосередньо суть, а в тому, що їх безпонтово відразу ж включають у рахунок, як обов’язковий платіж. В смислі? Тут сам факт — добровільно люди їх часто платять із задоволенням, але нав’язувати — це вже перебір.
Сама концепція чайових — це добровільне пожертвування, але вони нахабно включають це в чек — от до таких і повертатися не хочеться.
Також не хочеться ходити туди, де щось типу три опції на вибір — 20% / 22% / 25% і немає варіанта «Custom tips». Зробіть по людськи — 10% / 15% / 20% + «Custom tips» — і все збс. А то так скоро може й 40% будуть малювати.
Відразу скажу, я не парюся і не соромлюся, якщо бачу 20/22/25 і без «Custom tips», то це автоматично «No tips». І нехай хоч плюють в спину чи проклинають.
Але напевно більшість соромиться нічого не лишати, і саме на таких лошків розрахована мінімалка 20% і без варіанту «Custom tips», так і наживаються.
Де там Юра? Знов скаже, що я лох, бо не плачу великі чайові?

Суть в тому що за 15 хв. до закриття їх обслужили, замість того щоб сказати: «цигель-цигель айлюлю, давай досвіданья», а в знак подяки «погано обслужили». Іншим разом поцілують клямку, але облсужать по вищому класу як в кращих ресторанах Парижу: «приходьте завтра».
Про культуру чайових: це не Європа.Знову ж, базар великий, ідете в інший ресторан в якому обслуговують за 15 хв. до закриття набагато краще.

акож не хочеться ходити туди, де щось типу три опції на вибір — 20% / 22% / 25% і немає варіанта «Custom tips». Зробіть по людськи — 10% / 15% / 20% + «Custom tips» — і все збс. А то так скоро може й 40% будуть малювати.

От підхлоите до менеджера закладу і викладаєте йому своє бачення. Бажано в ультимативній формі, мовляв або робите так, або ніногом до вас і ще на ДОУ напишу.

Де там Юра? Знов скаже, що я лох, бо не плачу великі чайові?

Клієнти що не платять в штатах чайові

плюють в спину чи проклинають.
підхлоите до менеджера закладу і викладаєте йому своє бачення. Бажано в ультимативній формі, мовляв або робите так, або ніногом до вас і ще на ДОУ напишу.

Та це казочки. А от економічно їх покарати — це ефективно. Я розумію, що я не прийду, то інші прийдуть. Нехай. Але я свій вибір роблю.

Клієнти що не платять в штатах чайові — плюють в спину чи проклинають.

Та на здоров’я.

Суть в тому що за 15 хв. до закриття їх обслужили, замість того щоб сказати: «цигель-цигель айлюлю, давай досвіданья», а в знак подяки «погано обслужили»

Чукча писатель?
Я указал что мы зашли также как и другие украинцы с концерта. Никакого индивидуально го подхода небыло. Ресторан решил срубить капусты. Каков ценник и сервис — ниже среднего.
Чего тебя так зацепило то ?

Імхо, не в самих чайових безпосередньо суть, а в тому, що їх безпонтово відразу ж включають у рахунок, як обов’язковий платіж. В смислі?

В США чаевые являются де-факто обязательными. Более того, если оставишь меньше 15% (часто ожидания 20%), то на тебя будут все-равно косо смотреть.

И шо? Де Юре ж не обязательны, значит можно отказаться или дать меньше. Особенно при неудовлетворительном обслуживании

Та на здоров’я, хоч косо, хоч криво, хоч через плече.
Мені то що?

Де факто ? нет. Оставлять можно и нужно столько сколько считаешь нужным.

меньше 15% (часто ожидания 20%), то на тебя будут все-равно косо смотреть.

Чушь, такого в CA такого нет.

Те саме на East Coast

Походу не здешним виднее как на месте. Доу он для этого и задуман;)

Шо?😂 Та тебе ледь не поб’ють, якщо чайові у США не залишиш

Та це все казочки.
Ну якщо я не розпізнав ваш сарказм, тоді я його підтримую. Все то міф про «поб’ють» — це добровільна справа, якщо я, як клієнт, не бажаю, то ніхто мене не змусить, бо платити я маю лише по прайсу, який вказаний на товар/послугу.

Так-так, тільки 1) ти заплатиш 2) ти не заплатиш лише в тому випадку, якщо більше ніколи не збираєшся бути в цьому ресторані

1) Я заплачу тільки у випадку, якщо реально сподобалося і якщо це добровільно.
2) Частіше за все, так і буває :) Ми не дуже любимо повторюватися з ресторанами — їх так багато, що на кожен візит відвідуємо інший.

Чайові в Штатах і чайові в Європі — є різниця. Бо в Штатах і в Європі те, як формується оплата праці офіціантів — відрізняється.
Подивись якесь відео на цю тему — самі ж європейці знімають. З порівнянням «культури чайових» в різних країнах і як ситуація відрізняється в туристичних місцях Європи куди приїжджають багато американців.

в Штатах і в Європі те, як формується оплата праці офіціантів — відрізняється

Та я чудово це розумію, і тому мене це вибішує.
Я не вважаю нормальним, що хитрозроблені власники кафе/ресторанів вирішили покласти фінансовий тягар оплати праці своїм офіціантам на клієнтів. Ваш бізнес — ви й платіть їм. Хочете — ну ок, включіть це в ціну, але мені, чесно сказати, імпонує більше підхід японців — ніяких чайових, і вони не просто не прийняті, а небажані, бо так знецінюється праця персоналу.

Я не вважаю нормальним, що хитрозроблені власники кафе/ресторанів вирішили покласти фінансовий тягар оплати праці своїм офіціантам на клієнтів.

якщо офіціантам платити більше, то тоді і клієнт буде плати більше. тому краще чайові, бо ти сам може вирішувати давати їх чи ні

Видно не местный?
Чаевые не включают в чек, чаевые не есть обязательством и клиент на свое усмотрение решает какие чаевые оставить.
В случае когда чаевые принудительно включены (а при заказе я не был уведомлен) это ближе к мошенничеству

У нас українці відкрили магазин. Продають ковбаси, сири, водку, та інші продукти із східної Європи, і ціни такі австралійські, навіть трохи більші. Але той магазин майже завжди закритий (я щодня мимо нього проходжу), таке враження що працює в 1-2 дні в певні години, але коли відкритий, там немає покупців.

Я ось думаю як вони виживають? Яка бізнес модель? Єдине що спадає на думку що магазин існує для відмивання бабла, що хтось через них відмиває.

Єдине що спадає на думку що магазин існує для відмивання бабла, що хтось через них відмиває.

Я так думаю про абсолютну більшість всяких ларьків та палаток не тільки в Європі, а і в Україні.

160 євро на 4-х? Це в умовній Барселоні сервіс середнє або по нижньому краю середнього. Тому це ще дешево, якщо там дійсно смачно готують та уважні до гостей.

Я чим більше спілкуюсь з оточенням, яке виїхало та обживається, тим менше хочу їхати кудись для початку життя з нуля. Всі без виключень скаржаться на поганий місцевий сервіс, особливо медичний. В результаті, жінки їздять до нас назад на лікування та інший сервіс. Чоловіки поки що ні, але будуть це робити потім.

Ми такі люди, якщо не пониємо як все погано, день пройде марно.

Чоловіки поки що ні

Не казали, чому?) В неньці ж кращий сервіс

В чоловіків мабуть до 60 років ще здоров’я міцне — нащо дарма лікарів відволікати.. А вже після 60 можна і приїхати в Україну полікуватися)

В результаті, жінки їздять до нас назад на лікування та інший сервіс.

Вони їздять тому що мови не знають і не знають, що робити у лікаря, який їх не розуміє. Ну і тому що антибіотиків мало прописує.

тому що антибіотиків мало прописує.

і ще не робить те, що вона каже

і ще не робить те, що вона каже

Я вже чув у дитячому відділенні: Маєму малишу нужни вот еті і вот еті антібіотікі.
І звичайно ходять саме до російськомовних лікарів, бо мови не розуміють.

до російськомовних лікарів

я іноді до наших ходжу, щоб просто підтримати їх фінансово

Так я також їжджу (їздив в Україну, зараз Тайланд). Медичні послуги по ціні-якість в рази кращі ніж в АУ.

При этом за лечением чего-то, что чуть сложнее насморка или пломбирования зуба, почему-то на Родину не едут :-)

медичний

в Польщі норм. Щось дорожче, щось ні, але норм.

Та щось наче жаліються всі. на спартанські умови і т.д.

Я пам’ятаю, коли переїхав з дружиною до Іспанії, то зразу ж пішов в місцеву CAP стати на облік та отримати картку. Мене зареєстрували й зразу вручили «сіту» (запис) через декілька днів на аналізи (кров, тиск, рідини) та попросили принести всі домашні медичні карти, щоб вони додали собі в базу. Кажу «вони паперові, здебільшого писані від руки в останні 30 років та українською». На що мене запевнили, що все перекладуть, бо така процедура. Після аналізів мені зразу дали запис до лікаря на консультацію. Лікар, літній дядя, який говорив тільки каталонською та іспанською, з гугл транслейтом провів мене по результатах аналізів, показав, що погано, і навіть розписав, що їсти та не їсти, щоб покращити ситуацію. Після цього я ще декілька раз звертався до місцевих фахівців і мав дуже схожий досвід, але уже попадались англомовні лікарі. Жінка розмовляє іспанською, то для неї взагалі все легко було.

Але, так, часто чую від земляків, що західна медицина погана, і черги, і не розуміють. Є таке.

Paradise on earth — that’s Ukraine!

Дайте два!!!!!

Питання складне через різні процеси в різних областях. Тому, мені здається, майже кожен має рацію, але я б підсвітив також й іншу причину.

Я давно переконався, що українці абсолютно не в курсі які ж українці є. Згадуючи Овоча, то з його точки зору, кожен українець (який працює) мав по палацу, елітні машини тощо. Просто його бульбашка саме така, тому він був шокований майданом бо ніколи «українці» так заможно не жили, як при його препизденстві. Тобто часто люди порівнюють різні булбашки й лише коли своя краще — звертають на це увагу: на гарний товар в основному погані відгуки, бо ті, хто задоволений, відгуків не залишають. А іноземна бульбашка часто також гірша через різну культуру, мову, контекст, звязки, друзів. Наприклад, колега-француз так хвастався про легендарну французьку бюрократію: у тебе бюрократія займе місяці, а я завжди знайду як усе владнати за день-два.

Це і в іншу сторону працює. Ще з давніх давен серед українців засів такий стереотип, що всі в Європі — багаті-пребагаті. Що прям прилітаєш в перше європейське місто, а тобі з трапу зразу єври в кармани засовують, швейцарськими сирами годують, та французькими винами запивають. А потім виявилось, що європейці також ждуть скидок в супермаркеті, на роботу на велосипедах їздять та по пів зарплати податками віддають.

100% так, в Німеччині без Angebot нікуди, можна сказати, що ціла релігія

what €2k a month get you there it’s a €20k lifestyle in Europe. No joke.

Как же ****** этот говнофорс.

Це неправда. І це м’яко кажучи.

Це доволі відомий феномен, коли висока якість послуг є прямим результатом низького рівня життя та економічних негараздів в країні.

Він стає можливим через низку факторів:

— Величезний розрив між провайдером та клієнтом. Люди, що надають послуги (перукарі, майстри манікюру, бариста, офіціанти), та люди, які їх регулярно отримують (наприклад, ІТ-фахівці, бізнесмени), існують у різних економічних реальностях. Коли в країні низький загальний рівень життя, але є прошарок людей зі значно вищими доходами (відносно середніх), виникає ринок «доступного люксу». Провайдер послуг змушений надавати преміальний сервіс, щоб утримати цього клієнта, оскільки його дохід критично залежить від цього.

— Дешева робоча сила та висока конкуренція. У країнах Західної Європи з високим рівнем життя (і високими податками та соціальними гарантіями) час будь-якого працівника коштує дорого. Барбер у Німеччині чи офіціант у Франції має високу мінімальну зарплату та захищені права. Йому економічно невигідно витрачати зайві 15 хвилин на «екстра-сервіс» для клієнта, оскільки це нерентабельно. В Україні, через нижчий рівень життя та високу конкуренцію за робочі місця, вартість праці низька. Роботодавець може найняти більше персоналу або вимагати від наявного персоналу максимальної віддачі (бути «супер-ввічливим», приділяти максимум уваги) за зарплату, яка є мізерною за європейськими мірками.

— Культура «Клієнт — король» як інструмент виживання. В економіці з високим рівнем життя сервіс — це транзакція (ви платите за стрижку, ви її отримуєте). В економіці з низьким рівнем життя та високою конкуренцією сервіс — це боротьба за виживання. Провайдер послуг змушений продавати не просто послугу, а враження та емоцію, щоб виправдати своє існування на перенасиченому ринку.

Висока якість української сфери послуг — це не стільки ознака багатства країни, скільки ознака її економічної поляризації. Це результат того, що велика кількість кваліфікованих і працьовитих людей змушена конкурувати за гроші невеликого (відносно) прошарку заможних клієнтів, пропонуючи преміальну якість за низькою ціною.

Ты очень удивишься, но хорошие специалисты из сервис-индустрии зарабатывают побольше основной массы ИТ-сыроедов.
Секрет успеха — постоянный поток средних чеков от средних клиентов.
А вот, чтобы обеспечить постоянство этого потока, качество должно быть на уровне.
Я к своему автомеханику записываюсь за две недели. Покажите мне айцтивця за которым так бегают.

Не завжди запис за кілька тижнів є гарантією якості послуг. Цей хєр може просто набирати дофіга клієнтів, а руки мати з дупи, багато разів вже стикався. Або просто поїхати копати картоплю, звичайно я вже до нього не піду, але час вже буде витрачено.

Цей хєр може просто набирати дофіга клієнтів, а руки мати з дупи,

Такой фокус сработает только один раз.

Або просто поїхати копати картоплю,

Зачем копати картоплю спецу имеющему ну хотя бы двушку?

Затем, зачем частый ответ «мастера»: «Извините, мне не интересно этим заниматься: слишком маленький объём работы.»
Не, ну если условный ты хочешь много работать, а не много зарабатывать, ответ норм. Но, ёлки-палки, назови прайс, за который тебе «будет интересно» заняться моей «проблемой» — очень даже может быть, что сойдёмся в цене. Но нет, почти поголовная причина отказа «слишком маленький объём работы».

У будь-якій професії топові спеціалісти отримують більше медіани. Тому, порівнювати топового спеціаліста з одної сфери з середнім спеціалістом з іншої немає особливого сенсу.

Плюс автомеханік з прикладу, ймовірно, бізнесмен, але не найманий співробітник за зарплату і якщо він дійсно успішний, то він скоріше буде малочисленним платоспроможнім попитом ніж багаточисленною дешевою робочою силою.

Покажите мне айцтивця за которым так бегают.

У кожній професії є «зірки», за якими «бігають». Ось лише деякі з прикладів www.pymnts.com/...​r-offers-amid-talent-war . Чи може топовий автомеханік розраховувати на багатомільйонний бонус лише за підписання контракту?

Чи може топовий автомеханік розраховувати на багатомільйонний бонус лише за підписання контракту?

Ох уж эти гонки за успешным успехом.
Очередь на две недели — в доброй трети мастерских. Ещё в одной трети — от нескольких дней до недели.
А 95% айтивцив ходят на унизительные четырехступенчатые интервью, лыбяться овцам из ХР, дрочат задачи на Литкод только чтобы доказать свою нужность.

Це

Очередь на две недели — в доброй трети мастерских.

і це

95% айтивцив ходят на унизительные четырехступенчатые интервью, лыбяться овцам из ХР, дрочат задачи на Литкод только чтобы доказать свою нужность.

звичайна маніпуляція заснована, можливо, на особистому досвіді та упередженнях, а не на реальній статистиці і має мало спільного з реальністю.

Порівнювати бізнесмена з найманим працівником немає сенсу — у них абсолютно різни ризики і видатки для підтримання свого доходу. Якщо в автомайстернях дійсно таких попит, що перевищує пропозицію, то в ринковій економіці він з часом вирівняється і черги зникнуть.

А «овцам из ХР», «дрочат задачи на Литкод только чтобы доказать свою нужность» ітд це персоналізовані образи, яким не мало б мати місця в нормальній дискусії.

Менять РАБоту на работу автомеханника?

Все эти истории про «сварщиков-миллионеров» — ерунда и ошибка выжившего. На одного такого механика, который лет 15 подскакивал кабанчиком, создавая себе имя и связи, есть еще несколько десятков тех, кто 20к получает. Туда же все строители, столяры и т.п.

Айтишники любят помечтать, мол зарабатывать хорошо можно везде, надо просто не быть ленивым и т.п. На деле это не так.

На одного такого механика, который лет 15 подскакивал кабанчиком, создавая себе имя и связи, есть еще несколько десятков тех, кто 20к получает.

Ровно так же, как на одного 5К сеньора приходится два десятка джунов на 500 то есть те же 20 К гривен.
Прикол в том, что опытный столяр-механик-парикмахер работают на себя.
А сеньористый сеньор до гроба гребёт на галере.

Может и так.
Кстати, уже лет 8 не видел джунов вообще.

Айтішніків теж дофіга які роками на 2 — 3к сидять

У нас ІТ в основном — это сервисные компании, аутсорс-аутстаф. Продукта менше, но он отвойовует рынки постепенно.

В мене у сестри чоловік працює, як електромеханік/ автомеханік на СТО. І , дійсно, сестра каже, що вихідні були пару раз за півроку, бо клієнти записуються заздалегідь. Вони є постійно, чз рекомендації,в основному.

Причем заметьте — клиентура не какие-то мифические олигархи в поисках лакшери а люди среднего достатка, желающие получить достойное качество за свои деньги, которые им тоже дались не даром.

Справа ж не в олігархах в пошуках лакшері. Якщо до майстра є запис на 2 тижні наперед, то це означає, що є більше попиту ніж пропозиції і це або тимчасово, або майстер підніме ціни і маржу аж поки черга не зникне (прості правила ринкової економіки).

«дешевий люкс» це коли доходи клієнта значно перевищують доходи провайдера послуг і це має наслідки в ціні послуги і в підході до клієнта.

Давайте порівняємо ціни на СТО в Києві і Цюріху в абсолютних числах і в відсотках від середнього доходу. Із вхідних даних 1 франк = ~50 грн, середній дохід для Цюріха 7000 франків (=350.000 грн) на місяць нетто (www.stadt-zuerich.ch/...​g/erwerbsarbeit/lohn.html), середній дохід для Києва 40.000 грн (index.minfin.com.ua/...​bour/salary/average/kiev). Ціни для Цюріха з власного досвіду + інтернету, для Києва тільки з інтернету (середнє)

Для заміни гуми (тільки робота):

— в Цюріху це буде 100 франків (=5000 грн, 1,4% середнього місячного доходу)

— в Києві це буде 1000 грн (2,5% середнього місячного доходу)

Для ТО (робота + матеріалі — масло, рідини, фільтри ітд):

— в Цюріху це буде 450 франків (=22500 грн, 6,4% середнього місячного доходу)

— в Києві це буде 4000 грн (10% середнього місячного доходу)

Тобто в Києві мати і обслуговувати машину для людини з середнім доходом виходить дорожче ніж в Цюріху і відповідно це доступно лише багатшим верствам населення. Причому вартість матеріалів приблизно однакова в абсолютних числах, основна різниця йде майже виключно від різниці вартості оплати праці.

Але також є значна поляризація доходів — є клієнти в Києві, які заробляють не 40 тис, а 400 тис гривень на місяць і якраз для таких клієнтів в Києві буде доступний ринок «дешевого люксу», для них доступні СТО, де вони за цінник х2, х3 чи х4 від середньої зможуть отримати люксову якість на сьогодні і з консьєрж-сервісом, недоступну для людей які шукають подешевше і з записом на через 2 тижні. І цей цінник все одно буде дуже дешевим для таких клієнтів відносно їх доходів.

В Цюріху також є люди з доходом 10 середніх (70.000 франків = 3,5 млн грн на місяць) але їх дуже мало і вони не створюють достатньо попиту щоб було багато саме масових сервісів які б на них орієнтувались. Є лише нішеві спеціалізовані сервіси (такі, які працюють лише з Феррарі, Бентлі і Ламборгіні, наприклад)

в Києві це буде 1000 грн

поэтому зимой можно увидеть какую-нибудь тоету на штампованных дисках и с бюджетной резиной, то что люди держат отдельно комплект колес, которые сами в гараже переставляют

Все набагато простіше

У всіх країнах всі заклади можна поділити на три категорії за якістю і рівнем сервісу:
— низький
— середній
— високий

І в 90% випадках якість і сервіс у цих категоріях корелюється між країами. Тобто високий сервіс в Києві такий же як високий в Лондоні. І бомж сервіс в Україні такий же як бомж сервіс в Лондоні. Но вот по цінам, високий сервіс в Україні в абсолютних величинах дешевший ніж в Лондоні.

Так вот, британці не можуть позволити собі високий сервіс в Лондоні, но можуть позволити в Україні. І вони порівнюють низький сервіс в Лондоні з високим в Україну і вибирають на користь України.

Звичайно, що в кожній країні є сервіси різного рівня і відповідно ціни і очевидно, що між країнами (і навіть регіонами в межах країни) є різниця в вартості життя і відповідно цих сервісів. Але лише цього недостатньо щоб пояснити саме феномен «дешевого люксу», а саме феномен, де відносно низький рівень життя більшості населення в деяких випадках може призводити до дуже високої якості сервісів.

Для цього треба одночасно (1) відносно бідна, але кваліфікована, багаточисленна і працьовита робоча сила, (2) наявність дуже платоспроможного, але малочисленного попиту на ці послуги від людей з інакшої економічної реальності — туристи, експати, шейхи, олігархи, люди що отримують гроші в твердій валюті з-за кордону, тощо і (3) дуже сильна мотивація від провайдерів послуг через відсутність іншого вибору (aka «боротьба за виживання»).

Якщо пройтись по прикладам. В Парижі:

(1) Частково виконується: є якась частина відносно бідного, але кваліфікованого населення (особливо серед деяких мігрантів)

(2) Повність виконується: є багаті і дуже багаті туристи і місцеві топ-менеджери і рантьє

(3) Не виконується: високий рівень соціального захисту створює альтернативу, тому сервіс в Парижі майже гарантовано буде «прохолодний» і завжди здається, що офіціант робить клієнту послугу коли його обслуговує. Але майже ніколи, навіть за великі гроші (з чеком в кілька тисяч чи навіть десятків тисяч євро на людину за вечір) обслуговуючий персонал в Парижі не буде цілувати клієнту пʼяти, як буде такий самий персонал десь в півненно-східній Азії за чек в 50 євро з людини.

Ідеальним прикладом будуть міста Перської затоки (Дубай, Катар):

(1) Виконується. Величезна маса експатів з Індії, Пакистану, Філіппін, які є кваліфікованими (вміють говорити англійською, навчені сервісу), але працюють за зарплати, які є мізерними порівняно з доходом клієнтів.

(2) Виконується. Можливо, найвища у світі концентрація надбагатих людей (місцеві шейхи, топ-менеджери корпорацій, олігархи з усього світу).

(3) Мотивація (Відчай): Абсолютний максимум. Сервісний персонал — це мігранти, чиє перебування в країні повністю залежить від роботодавця (система Kafala). Втрата роботи означає негайну депортацію. Соціальний захист для них відсутній. Це «боротьба за виживання» у чистому вигляді.

Абсолютна протилежність це Скандинавія (Норвегія, Швеція, Данія):

(1) Не виконується. Робоча сила надзвичайно дорога. Немає «бідного» класу, готового працювати в сервісі за низьку плату.

(2) Попит: Є. Рівень життя високий, люди платоспроможні.

(3) Мотивація (Відчай): Немає. Найвищий у світі рівень соціального захисту. Сильні профспілки. Висока мінімальна зарплата. Офіціант чи бариста знає, що він захищений, і його робота не є єдиним шансом на виживання.

В Україні виконуються всі 3 пункти

(1) В Україні високий рівень загальної освіти та культури праці. Люди працьовиті та здатні швидко навчатися. Але через загальний низький рівень економічного розвитку, низькі зарплати та слабкий курс національної валюти, вартість цієї кваліфікованої праці є мізерною за мірками Західної Європи чи США.

(2) Є платоспроможній попит з іншої економічної реальності — сервісні ІТ компанії з зарплатами у доларах, олігархи, нажаль і корупційні «нові гроші» ітд

(3) Неймовірна мотивація за рахунок майже повної відсутності соціального захисту. Допомога по безробіттю мінімальна. Немає сильних профспілок у сфері сервісу. Втрата роботи — це не просто неприємність, це реальна загроза бідності. Ринок (наприклад, кав’ярень або салонів краси у Києві чи Львові) надзвичайно перенасичений. Щоб вижити, заклад змушений пропонувати не просто каву, а враження. Війна максимально посилила цей фактор (наприклад мільйони внутрішньо переміщених осіб, які створили величезний профіцит робочої сили у сфері послуг)

Але навіть в Україні цей феномен дуже локалізований у великих містах. У ізольованих і депресивних містах, де не виконується пункт (2) — немає платоспроможного попиту, ніякого «дешевого люксу» банально не виникає. Коли всі навколо однаково бідні, немає жодного «third-wave» кафе, жодного «барбершопу» чи «нейл-студії». Там є один ринок, одна базова перукарня «Людмила» і, можливо, генделик.

Ідеальним прикладом будуть міста Перської затоки (Дубай, Катар):

(1) Виконується. Величезна маса експатів з Індії, Пакистану, Філіппін, які є кваліфікованими (вміють говорити англійською, навчені сервісу), але працюють за зарплати, які є мізерними порівняно з доходом клієнтів.

Експати?

В Україні виконуються всі 3 пункти

ой

ніякого «дешевого люксу» банально не виникає.
Експати?

Хіба ні? Еспат це зазвичай людина, яка тимчасово проживає за кордоном, найчастіше через роботу. Більш конкретний термін ніж «мігрант» — будь-яка людина, яка переїжджає в іншу країну. Просто не всі експати багаті, це скоріше про наміри людини.

В Україні виконуються всі 3 пункти

ой

ніякого «дешевого люксу» банально не виникає.

Можна трохи уточнити, що «дешевий люкс» виникає не на всій території України (що правда і для фактично всіх інших країн), він сконцентрований в місцях найбільшого платоспроможного попиту. Тому ніякої логічної колізії тут немає.

Експат (або експатріант) — це людина, яка тимчасово або на постійній основі мешкає в країні, відмінній від тієї, де вона народилася, виросла або отримала громадянство. Це часто стосується іноземних фахівців, яких компанії запрошують працювати за контрактом, або людей, що свідомо переїхали за кордон з певних причин, а не через загрозу життю.
Ключові характеристики експатів:
Походження:
Вони є носіями іншої культури, менталітету та часто не знають мови країни перебування.
Причина переїзду:
На відміну від біженців, експати свідомо вирішують переїхати, хоча могли залишитися на батьківщині без загрози для життя.
Діяльність:
Часто це фахівці, яких компанії відправляють на роботу в іншу країну на певний термін, що компенсується вищою зарплатою та іншими пільгами.
Правовий статус:
Для перебування в іншій країні експатам необхідно отримати дозвіл, наприклад, робочу візу, студентську візу або вид на проживання.
Відмінність від інших категорій:
Заробітчани:
Хоча і ті, й інші живуть і працюють за кордоном, термін «експат» зазвичай асоціюється з кваліфікованими фахівцями, які отримують вищу за середню зарплату в країні перебування, тоді як заробітчани часто мають нижчий рівень оплати.
Мігранти:
Експати є різновидом легальних мігрантів, які свідомо прийняли рішення про переїзд.
Туристи:
Експати живуть у країні довгий термін, на відміну від туристів.

Лол, «экспат» — это такой новояз, которым себя белые вестернеры называют, когда едут куда-то жить за бугор. А «мигрант» — термин с более низким статусом, для тех, кто не из первого мира.

а «гастарбайтер» придумали фошизти

Допомога по безробіттю мінімальна. Немає сильних профспілок у сфері сервісу.

За це все платиться на маленькими податками

До того ж, люди самі свідомо обирають, де і як їм зробити ту чи іншу процедуру, особливо beauty. Можна піти в mall на лазерку «по акції» за умовні «було A$600 а тепер лише A$300», і такі акції десятиріччями в них.
Можна піти за А$1200 в салон із вдвічі кращими апаратами та сервісом, куди запис за місяць.
Моя особиста і доволі близька знайома відкрила салон епіляції в Німеччині і щаслива, бо клієнтів купа, а грошей вона заробляє в порівняння із Україною — набагато більше. За ті ж сами функції. Тобто вона надає доступні послуги більш широким верствам населення, і це «win-win».
Як швидко ця шара для місцевих закінчиться? Не знаю. Деякі ознаки бачу, що вже почалось.

Є перукарі в Києві які льогко роблять 8к

В кожній професії є люди, які заробляють значно вище від середньої оплати для цієї професії. Але скільки заробляють клієнти такого перукаря?

8k$ = 330 тис грн. Припустимо що цей перукар працює на себе і має 50% чистого прибутку після всіх видатків (оренда, комунальні, матеріали, податки ітд). Йому треба мати дохід в 660 тис в місяць (приблизно 8 млн грн в рік). В році приблизно 260 робочих днів, припустимо що 10 це відпустки/хвороби ітд (хоча це дуже мало). Тому в день таких перукар має заробляти 32000 грн. В середньому, перукар (особливо преміум) може мати десь до 8 клієнтів в день, тобто середні чек на клієнта має бути 4000 грн. Я думаю, що це теоретично можливо, але це вже навіть не преміум, а люкс сегмент, де вже будуть майстри з міжнародним реноме, медійні особистості ітд (бо треба мати не лише велику маржу, високу ціну, а ще й постійний потік клієнтів).

Зараз звичайний барбершоп ціна 1200 — 1500 грн, 4000 грн не виглядає прям люкс

я не дуже орієнтуюсь в цінах в Києві, але швидкий пошук каже що медіанна ціна на послуги перукаря (приблизно) в діапазоні 800-1100 грн (бо кількісно бюджетний і середній сегменти домінують)

Розподіл виглядає приблизно таким чином (ціни приблизні і округлені):

— Бюджетний сегмент — до 500 грн (з прикладами цін на чоловічу стрижку 250-300 грн, на жіночу 350-500 грн)

— Середній сегмент — від 500 до 1500 грн (чоловіча стрижка 600-1200 грн, жіноча 700-1500 грн, залежно від довжини волосся та кваліфікації майстра). Це приблизно співпадає з фразою «зараз звичайний барбершоп ціна 1200 — 1500 грн».

— Преміум-сегмент — від 1500 до 3000 грн. Це досвідчені стилісти та топ-майстри у відомих салонах.

— Люкс-сегмент — від 3000 грн, без верхнього обмеження. Це за послуги арт-директорів та креативних директорів іменитих салонів. Що логічно, бо за цінник в х3, х4 або х5 від медіанного у клієнтів будуть очікування люкс сервісу. Приклади типу kika-style.com.ua/ua/strizhka або dessange.com.ua/uslugi/uhod-za-volosami. Причому «люксовість» це не лише якість результату (хоче і це теж) а і локація, використані продукти і матеріали, підхід до клієнта, витрачений на клієнта час (1,5-2 години замість 30-45 хвилин звичайно), вигляд і атмосфера самого салону ітд (що, звичайно, впливає на кількість клієнтів і на операційні витрати).

Тому, звичайно, можливо, щоб перукар «легко» робив 8000 доларів на місяць, але для цього потрібно мати велику маржу, виправдовувати велику ціну в х4 від медіани і при цьому мати постійний потік клієнтів. Це ймовірно топ 1% у професії, якщо не топ 0,1%.

Якщо зробити кількісну оцінку: у Києві налічується приблизно 2,500-3,000 салонів краси, перукарень та барбершопів. Якщо припустити, що в середньому в кожному закладі працює 3-4 майстри (від великих салонів до маленьких перукарень на 2 крісла), а також додати майстрів, що працюють на себе, то загальна кількість фахівців у цій сфері в Києві може становити приблизно 10000 — 12000 осіб.

Тобто топ 1% це приблизно 120 людей. А топ 0,1% це 12 людей — причому тут будуть не просто майстри, а люди з особистим брендом, відомі медійні особистості, імена які знає і на які орієнтується вся індустрія і які роблять зачіски таким самим відомим особистостям і зіркам. Але для них основний прибуток буде вже не зачіски, а бізнес заснований на особистому бренді і дохід від навчання, майстер-класів ітд

Kika-style — це відмивання грошей зятем колишнього голови ВР

Не правильно пораховано, в бюджет сегмет ви включили просто стрижку ще й жіночу, а я говорю про більш комплексні послуги

Складно зробити аналіз «абстрактної перукарської послуги в вакуумі», але це і не дуже важливо. Важливіші такі показники як погодинна оплата яку отримує майстер і його маржа. Плюс розбивка на сегменти дуже абстрактна і неточна, в аналізу зверху скоріше про порядки величин, а не про конкретні ціни. Можна вважати що ціни зверху це приблизно ціна в перерахунку на годину для клієнта. Це не змінить факту, що майстрів які можуть отримувати по 8000 доларів в місяць на весь Київ може ~100 людей на ~10000 людей в професії. Причому це не завжди одні і ті самі люди в залежності від часового проміжку. У конкурентному середовищі важко дістатися до топ 1%, але ще важче там втриматися.

— Середній сегмент — від 500 до 1500 грн (чоловіча стрижка 600-1200 грн, жіноча 700-1500 грн, залежно від довжини волосся та кваліфікації майстра). Це приблизно співпадає з фразою «зараз звичайний барбершоп ціна 1200 — 1500 грн».

Мароканський барбершоп через перехрестя від мене бере €10 кешем. Де ті «дешеві якісні послуги» тоді? :)

Коли був бідним студентом в Парижі, то ходив в перукарню до індійців на La Chapelle по 8 євро. До якісних послуг відношення це не мало. Та і в цілому немає ні в Парижі ні в Барселоні феномену дешевого люксу через високу вартість робочої сили.

Люкс існує, але дорогий і через це дуже нішовий. Для «дешевого люксу» треба більша поляризація доходів, щоб велика кількість небагатих провайдерів послуг конкурувала за багату і невелику по кількості когорту багатих користувачів послуг, наприклад туристів (невелику відносно кількості провайдерів, але достатню по кількості щоб бути цільовою аудиторію масових сервісів).

Люкс в Барселоні для перукарських послуг починається десь на ціннику в 300 євро (Anara by Anna Lerida, Vanitas Espai, Anthony Llobet, тощо), але багатих туристів і експатів, для яких цей цінник буде незначний (тобто їх доходи в рази перевищують дохід перукарів, що там працюють. Десь ~25.000 EUR на рік на x4 або х5 = 100.000-125.000 EUR на рік) недостатньо щоб сформувати критичну масу платоспроможного попиту, зробити ці сервіси дійсно масовими, щоб вони впливали на всю локальну індустрію.

Згадав пересічного айтішніка в джинсах і футболці. Щось мені здається за триста євро вони стригтись не будуть.

Люкс в Барселоні для перукарських послуг починається десь на ціннику в 300 євро (Anara by Anna Lerida, Vanitas Espai, Anthony Llobet, тощо)

Це на 280 євро більше, ніж середня ціна :) Але давай подивимось у цих ваших інтернетах: www.anthonyllobet.com/services

Beard Trim: 14€
Clipper cut only (no fade or scissors): 14€
Haircut + beard trim: 35€
Scissor & clipper cut: 24€
починається десь на ціннику в 300 євро

wut?

300 євро були підраховані як «скільки мав би коштувати люкс з огляду на зарплату спеціалістів». Приклади були просто знайдені в Інтернеті як найдорожчі для Барселони, хоча якщо мова не про чоловічу зачіску за 20-30 хвилин для яку візмуть 14+35+миття голови+чайові = 60 євро, а про щось типу фарбування з укладкою, то 300 євро доволі ймовірна ціна.

Тут www.operalounge.es, наприклад

Men’s Haircut
from €27
(blow-dry not included)

Blow-dry
from €30
(wash & conditioner included)

Hair Styling
from €5

Вказано що банальна чоловіча зачіска коштуватиме «від 62 євро» де «від» натякає, що це, ймовірно, акційна ціна для залучення клієнтів. А якщо продовжувати додавати послуги і врахувати чайові (нетипові для Європи, але типові у закладах преміум сегменту) то можна дійти і до 150 і до 200 євро.

Цей факт +

Це на 280 євро більше, ніж середня ціна :)

Скоріше підтверджують що ринку дешевого люксу в Барселоні скоріше нема ніж є. І що «легко заробити 8000 за місяць» для перукаря в Києві насправді перебільшення для 99%-99.9% професіоналів в цій сфері. Бо досягнути рівня, при якому можна брати 4000 грн за ~60 хв роботи зовсім нелегко в конкурентному середовищі.

300 євро були підраховані як «скільки мав би коштувати люкс з огляду на зарплату спеціалістів»

Не дуже схоже, з огляду на

Люкс в Барселоні для перукарських послуг починається десь на ціннику в 300 євро

На це:

якщо мова не про чоловічу зачіску за 20-30 хвилин для яку візмуть 14+35+миття голови+чайові = 60 євро

Ще раз:

Haircut + beard trim: 35€

Це ціна повної послуги. А чайові — то штатівська заморочка.

а про щось типу фарбування з укладкою, то 300 євро доволі ймовірна ціна.

Цей ринок (в основному орієнтований на жінок) не розглядаємо, там немає верхньої межі.

Скоріше підтверджують що ринку дешевого люксу в Барселоні скоріше нема ніж є.

Для мене «люкс» у цьому контексті виглядає як у старому анекдоті:

Встречаются два «новых русских». Один другому:
— Гля, галстук купил! Штуку двести баксов отдал!
— Дурак ты — вон за углом такие же по штуке пятьсот!

В середмісті Києва ціна від 700 до 1100, може на Печерську й 1200-1500

Біля ВДНГ 1200 дивлячись про які послуги ми говорим, я говорю про стрижка бороди і голови

В Цирюльнику стрижка та моделювання бороди у топ барбера вже в 2023 була порядка 1200. Їх філії розкидані по всьому місту. Зараз, мабуть, ціни під 2к грн.

Нічосє ви стрижетеся. Оце дивлюся вже не вперше пишуть про ціни на чоловічу стрижку аля 1000-1500 грн. Для мене це якийсь нонсенс. Стригся останніх років десять у Києві за 80 грн, потім 100 грн, і оце лише з 2022 року стало 200 грн — то це було найбільше підняття на моїй пам’яті. Далі — не знаю, бо не живу там. Тепер стрижуся у азіатів за 25 доларів, відчутно дорожче, звісно, але терпимо, особливо враховуючи, що я відвідую їх 1-2 рази на рік.

Це стрижка + борода. Я в студентські роки також стригся раз в рік за 40 грн, а потім ходив заросший як макака до наступної стрижки. Але коли відпустив бороду та взагалі почав цікавитися тим, щоб дійсно мати гарний та доглянутий вигляд, то почав ходити до майстрів, де прийшлось нормально викладати за роботу. Гарний майстер і стрижку під твій овал лиця підбере, щоб пасувало, і акуратно постриже/поголить, щоб потім вавок не було, і засоби по догляду за волоссям/бородою порекомендує, і на стрєлку приїде, якщо тобі вже геть галімо буде.

Зрозуміло, що такі ціни не завжди були: 10 років тому я в барбера стригся за 250 грн; у 2023 за 1000 + чай. Та й за перші 2 роки війни ціни шалено підскочили + клієнтура зменшилась із-за виїзду чоловіків + страх перед людоловами. Жаль, що в Європі знайти подібний сервіс за ті самі гроші (1200 грн ~ 25 євро) просто нереально.

Я такі процедури відношу до гарного догляду за собою. Це як раз в декілька місяців записатися в косметологічний кабінет вугрі видавити на лобі та на носі, чи чистка зубів від каменю кожні пів року. Хтось запарюється, а кому і без цього всього ок.

Та ну, ще в 2016 стригся за 350.

Зрозуміло. У нас просто різні рівні очікування від сервісу.

Ех, так класно було мати прибиральницю у Львові.
1000 грн за квартиру раз в тиждень(
В Польщі глянув ціни і пішов сам пилососити

То ще й дорого! Я знаю по 500-600 грн спокійно наймали. Щоправда, це було трохи раніше.

Це має сенс, але є ще культурний аспект. Німці так сильно не будуть вкладатися в сілякі салони краси навіть за наявності грошей, чехи я б сказав теж не дуже то цим переймаються, а от наші і поляки от тут є простір для маневрів.

Я не знаю, чи можна віднести саме до культурного аспекту, але я багато разів чула , що , умовно, якщо клієнт — українка, то в салоні краси вона окрім манікюру, педикюру, зробить максимум всіх процедур за один візит. А от, умовно, представниця іншої країни- сугубо те, за чим йшла. Даже розповідали, що якщо стрижку робить, то укладку багато хто відмовляється робити, що в цілому для українок трохи будо б дивно, щоб просто висушити волосся і все.Зазвичай перукарі приводять до ладу все.

Почему в украине высокое качество сервиса понятно, но люди так же отмечают, что украинцы поддерживают отличный уровень сервиса и в других странах, то есть находясь в других экономических реалиях. Из своего многолетнего опыта проживания заграницей: если есть возможность получить сервис от выходца из бСССР, я стараюсь получить его. У местных как правило отношение «долго и плохо».

Я думаю це інерція і той факт, що навіть переїхавши, людина зберігає «мислення іммігранта»: їй потрібно з нуля будувати репутацію і доводити свою цінність. Цей тиск змушує тримати планку сервісу набагато вище, ніж це роблять місцеві фахівці.

От точно, тому так багато крутих малазійських, китайських, індійських ресторанів. Ой, ні, ніхєра, а що ж таке?

Справа не в бідності як такій, а в феномені «дешевого люксу», який виникає через величезний розрив між доходами клієнта і виконавця.

Цей феномен, безумовно, існує всередині Індії, Китаю та Малайзії. У великих містах цих країн є всі три складові:

— Надлишок дешевої робочої сили.

— Величезна концентрація місцевих багатіїв, топ-менеджерів та заможних іноземців.

— Жорстка конкуренція за виживання серед обслуговуючого персоналу.

Саме тому сервіс у п’ятизіркових готелях Мумбаї, приватних клубах Шанхаю чи на люксових курортах Малайзії може бути неймовірно запобігливим і персоналізованим за ціною, немислимою для Європи.

крутих малазійських, китайських, індійських ресторанів

в Європі і США вони існують, але їх було би більше якби імміграція з цих країн була б простішою. Не всі, хто працює в сфері «дешевого люксу» в Індії, Малайзії чи Китаї, мають можливість емігрувати.

В Україні все добре якщо ти затребуваний, працездатний, не людина з обмеженими можливостями, не хворієш серйозними захворюваннями, маєш дохід хоча б в 3 рази вищий за середню зарплатню в твоїй місцевості, не перетинаєшся з державними апаратом і не потрапляєш в орбіту інтересів тих, хто має хоча б трошки влади / впливу. І, звісно, коли маєш свободу вибору.
Якщо щось з цього не виконується — стає як мінімум ризиковано, як максимум — нестерпно.

не людина з обмеженими можливостями, не хворієш серйозними захворюваннями

Тоді ти

затребуваний

В 14 ОМБР ім. Князя Романа Великого

В Україні все добре якщо ти затребуваний, працездатний, не людина з обмеженими можливостями, не хворієш серйозними захворюваннями, маєш дохід хоча б в 3 рази вищий за середню зарплатню в твоїй місцевості,

У всіх країнах так

В Україні це скоріше необхідний мінімум, за кордоном — майже ідеальне життя. Кажу як людина, яка більшу частину життя жила в Україні, а тепер живе за кордоном — тут можна викреслити як мінімум підвищений дохід і перетин з державним апаратом — і все одно буде добре.

тут можна викреслити як мінімум підвищений дохід і перетин з державним апаратом — і все одно буде добре.

relocate.me/...​ries/spain-average-salary

The average salary in Barcelona is €33,840 a year or €2,820 per month before taxes. Using the tax calculator, we can determine that the average worker in Barcelona is receiving €25,122 per year after taxes.

€2k/mo “буде добре” тільки якщо вирішене “житлове питання” — тому що зйом не-кімнати вийде в 1k+ :)

Схоже що можна викреслити навіть нормальне самопочуття)

Власне так емігранти з Європи усю Америку підняли свого часу, коли їх массво завозили і фільтрували на острові біля Нью Йорка, з іншого узбережжя завозили в Сан Франциско, багато китайців які наприклад побудували мережу американских залізних дорог (яку зараз викортстовують не ефективно але Безос та Баффет вклали в зміни). Емігрант фактично має лише працювати, при чому сумлінно з одного боку з іншого його нічого не тримає — раптом що надурили на Брайтоні — зібрав речі і джбурнув собі, далі. Та звістно, коли людина опиняється в світі де в 1000 разів більше можливостей, з того місця де вона була — вона негайно за них хопається, бо це як ковток свіжого повітря. Україна в індексів простоти вчення бізнесу між Індією та Пуертеріко. Будь яке місце в Європі, навіть Молдова чи Боснія та Герцеговина мають кращі умови.

Якщо ти не український чоловік призовного віку (живеш у постійному стресі, де з одного боку тцк, а з іншого — щоденні обстріли, і ти не знаєш що буде завтра, а виїхати тобі не дозволяють, ще й постійні підвищення цін і податків) то так, все чудово. Красиві дівчата, дешевий сервіс, приїхав-погуляв-виїхав.

I додати нiчого. Це просто п@#да — анi вийти на вулицю нормально, анi сходити. Сервiс вони пiдняли....

Просто визнайте, що той сервіс не для вас, от ви й агритеся.

Визнавати що ? Я про террор вiд держави на вiдлов чоловiкiв. Я не можу сервic оцiнити, бо нормально не вийти ну вулицю. Якщо ви не в UA зараз, то взагалi не в темi цього трешака.

Якщо ви не в тіктоці зараз, то взагалi не в темi цього трешака.

поправив

Ще можна посидіти на UFM, там теж все в деталях.

Для чого тік ток, як вже неодноразово погоні бачив зі свого балкону? (Поряд гаражі).

Я чудово в темі, бо жив в Україні донедавна. І зараз слідкую досить ретельно у новинах, маю купу каналів і чатів, де це висвітлюється. Та й деяких пацанів з мого кола спілкування теж бусифікували, сидять на східному фронті. Але сам особисто зараз — так, не там.

but what €2k a month get you there it’s a €20k lifestyle in Europe.

Ох посмотреть бы на математику тут

І до чого заголовок до тексту?

саме так і є, але не для українців.

Та ні, в середньому якість непогана була.

Сервіс в Україні справді дуже якісний і підтримується на високому рівні майже за будь-яких умов.

Живу в Анталії, тож хотів би все ж знайти українського майстра з ремонту ноутів.

А якщо десь на Балкани наші поїдуть то ті взагалі охуіють

Тут про сервіс та бізнес а не по факту енвайромент. Аналогічно як ми вирвемось з азкабана і перша емоція буде: Ось Вона Свобода. Work-Life balance and so on... Ну камон. Завтра ти можеш присісти за те що Правду мовив в люд чи ще щось... чи сосід тобі скаже а так нізя, що люди подумають... та цей список можна прописувати довго

Завтра ти можеш присісти за те що Правду мовив в люд чи ще щось...

Це що значить ?

Чи дійсно все так погано в Україні?

Дійсно все так погано.

А далі заголовка/поста почитати?

Ти ж автор, вклади трохи зусиль у створення поста, якщо хочеш, щоб хтось окрім тебе зрозумів, що ти хочеш сказати, а не задавай тупі питання у коментах

А далі заголовка/поста почитати?

Читаю далі заголовку — українці розбрелися по світу і роблять його краще. КРАПКА.
А що стосується України то вона продовжує бути в заручниках інтересів бенефіціарів війни, як внутрішніх так і зовнішніх.

Що пропонуєш, рєшатель? Постійно ниєш в коментарях, вже дістав.

Вам я нічого не пропоную, бо ви стариган як і оригінальний Nero Burning ROM. А горбатого відомо що тільки виправить.

Поглядаю на нього періодично вже більше 15 років. Так завжди таке несеться. Цілодобово.

Джексон це велика втрата, тут я згоден.

Підписатись на коментарі