Цифрова доступність без бар’єрів: чому це важливо

У одинадцятому епізоді «Подкаст наосліп: 12 кроків до безбар’єрності» ведуча Ксенія Швець говорить із Ігорем Процюком, незрячим інженером з цифрової доступності, про те, що таке цифрова доступність, як вона змінює життя людей з інвалідністю, які вигоди це дає бізнесу та як почати роботу в цій сфері.

Ігор розповідає про свій шлях після втрати зору, навчання, перші практики та роботу в IT-компанії, а також ділиться баченням майбутнього технологій без бар’єрів.

Ініціативу «Подкаст наосліп: 12 кроків до безбар’єрності» підготовлено Фундацією 03:00 за підтримки Українського культурного фонду в межах грантової програми «Стійкість суспільства через культуру».

Фото: Фундація 03:00

Як стати інженером з цифрової доступності: історія Ігоря

Багато хто дивується, коли чує, що незряча людина може працювати в ІТ. Насправді це можливо. Приклад — Ігор Процюк, який обрав професію інженера з цифрової доступності.

Його робота полягає в тому, щоб тестувати сайти та додатки, виявляти помилки і давати рекомендації, як зробити продукт доступним для всіх. Він також навчає студентів, контролює їхню роботу та складає фінальні звіти для замовників.

Шлях Ігоря в професію почався після втрати зору. Єдиними інструментами, які залишилися, стали ноутбук і телефон. Він самостійно вчився користуватися скрінрідером, проходив курси програмування та врешті знайшов напрям цифрової доступності. Спершу навчався на міжнародних курсах, потім — на програмах від UNICEF. Було багато відмов, але зрештою його взяли на роботу в ІТ-компанію.

Адаптація на новому місці не була легкою. Колеги спочатку не знали, як правильно спілкуватися. Та завжди допомагали: з навчанням, робочими завданнями і технічними труднощами. Завдяки цьому Ігор зміг увійти в процес і почуватися повноцінною частиною команди.

Поради для початківців

Стати інженером з цифрової доступності може кожен, хто має бажання розвиватися в ІТ. У багатьох компаніях є навчальні програми або так звані «лабораторії». Туди набирають студентів чи початківців і навчають тестуванню, автоматизації та доступності. Після відбору найкращі залишаються працювати в компанії та поглиблюють знання.

Більшість тестувальників у цій сфері — так звані «свічери». Тобто люди, які прийшли з інших професій, але захотіли спробувати себе в ІТ.

Що потрібно для старту:

• базові навички роботи з комп’ютером;
• знання англійської мови;
• бажання вчитися та пробувати нове.

Корисно також проходити безкоштовні курси від великих ІТ-компаній. Це гарний спосіб перевірити себе і зрозуміти, чи підходить вам цей напрямок.

Що таке цифрова доступність і для кого вона потрібна?

Цифрова доступність означає, що будь-яка людина може користуватися сайтами, додатками, банкоматами чи іншими цифровими продуктами.

Вона важлива для різних груп:

• Незрячі користувачі. Вони використовують спеціальні програми — скрінрідери. Програма зчитує текст із екрана і озвучує його. Завдяки цьому людина може вільно працювати з телефоном чи комп’ютером.
• Люди зі слабким зором. Важлива контрастність на сайтах і в додатках. Також — можливість збільшити шрифт без втрати зображення чи обрізання тексту.
• Люди з порушеннями слуху. Для них потрібні субтитри у відео та відсутність інструкцій, що ґрунтуються лише на звуках.
• Люди з порушеннями моторики. Вони можуть користуватися сенсорними перемикачами чи іншими спеціальними пристроями. Відомий приклад — Стівен Хокінг, який керував комп’ютером завдяки сенсору, що реагував на рух м’яза щоки.

Закони про цифрову доступність: що відбувається у світі та в Україні

У розвинутих країнах цифрова доступність уже закріплена на законодавчому рівні. В США діє ADA (Americans with Disabilities Act). Подібні закони є в Канаді та Австралії. У Європі 28 червня 2025 року набув чинності Європейський акт про доступність, і компанії масово почали адаптувати свої продукти у відповідність до вимог.

В основі всіх цих законів лежить міжнародний стандарт WCAG (Web Content Accessibility Guidelines). Саме на нього орієнтуються як розробники, так і ті, хто тестує цифрові продукти.

У розвинутих країнах недотримання стандартів карається штрафами. Наприклад, позови отримували компанії Amazon, Bacardi, Target та інші. Уже є й перші випадки застосування нового європейського акту — деяким французьким компаніям офіційно вказали на проблеми з доступністю.

В Україні ситуація інша. Закон зобов’язує робити доступними лише державні ресурси. Бізнес же в цьому напрямку працює дуже рідко, — розповідає Ігор Процюк.

Чому в Україні досі немає цифрової доступності?

Стан українських сайтів і додатків можна порівняти з радянськими будівлями. Старі забудови не пристосовані ні для людей з інвалідністю, ні навіть для тих, хто пересувається з візочками чи велосипедами. Так само і цифрові ресурси, створені багато років тому, не враховували потреби різних користувачів.

Сьогодні більшість українських сайтів залишається недоступними. Головне питання — чи зважатимуть нові розробники на вимоги доступності. Якщо цього не робити, проблема лише закріпиться, — каже Ігор Процюк.

Чому бізнесу вигідно робити цифрові ресурси доступними

Люди з інвалідністю — такі ж споживачі, як і всі інші. Вони купують продукти, замовляють таксі, вибирають каву в інтернет-магазинах. І головне: гроші вони витрачають там, де можуть вільно користуватися сервісом.

Для бізнесу це означає прямий бенефіт — розширення клієнтської бази. Якщо людина після втрати зору чи слуху не може користуватися вашим ресурсом, вона просто піде туди, де це можливо. Натомість доступні сервіси швидко набирають популярність у профільних спільнотах. Достатньо одному користувачу написати: «Цей додаток доступний і зручний», — і вже сотні людей підхоплюють його.

Є й інший важливий фактор — комунікація. Якщо компанія реагує на звернення, швидко виправляє помилки й показує, що їй не байдуже, вона отримує лояльного клієнта надовго.

На якому етапі впроваджувати доступність?

Цифрову доступність варто враховувати ще на етапі розробки. Найкраще починати з дизайну — перевіряти макети, підбирати правильні кольори, контрасти, шрифти. Якщо ж доступність ігнорують, компанія потім отримує проблеми: від скарг користувачів до судових позовів, — каже Ігор Процюк.

Часто бізнеси намагаються зекономити й перекласти цю роботу на функціональних тестувальників. Але це не працює. Інженер з цифрової доступності — окрема професія, що вимагає спеціальних знань. І зрештою компанії все одно звертаються до фахівців, але вже після того, як втратили час і великі гроші.

Є навіть приклади проєктів, де вартість доопрацювань у десятки разів перевищувала те, що можна було б витратити на старті. Висновок простий: або враховувати доступність одразу, або платити двічі — і грошима, і репутацією, — додає Ігор Процюк.

Майбутнє цифрової доступності: погляд на 10 років уперед

Уявіть світ, де штучний інтелект і роботи допомагають у щоденних справах. Як у фільмі «Я, робот» з Вілом Смітом: достатньо сказати команду, і система вмикає музику, радить, що вдягнути, або замовляє потрібний сервіс.

Через десять років цифрова доступність буде саме такою — максимально інтегрованою в наше життя. Роботи-помічники та штучний інтелект братимуть на себе рутину: замовлення, транспорт, покупки. Це зробить життя зручнішим для всіх, — каже Ігор Процюк.

Ігор пояснює: для людей з інвалідністю це означатиме ще більше свободи. Незрячі зможуть без бар’єрів користуватися сервісами, пересуватися містом чи купувати потрібні речі. Але виграють від цього і всі інші користувачі, бо технології, створені для доступності, зрештою стають корисними для кожного.