Що я зрозумів за півтора року в продакт-менеджменті. 10 головних інсайтів

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Привіт! Мене звати Денис, я продакт-менеджер у JATAPP. З січня 2024 року я світчнувся у продакт-менеджмент. За ці півтора року я пройшов шлях від людини, яка не знала, що таке воронка, до продакт-менеджера, який управляє продуктом із близько 11 мільйонів користувачів і менторить людину в команді.

Іншими словами, я 1 січня 2024 року і я сьогодні — це дві зовсім інші людини. І ці зміни надихнули мене написати про 10 основних висновків, які я для себе знайшов за цей час.

1. Ніхто не знає все одразу

Ніби очевидна інформація. Проте перед тим, як світчнутись, я думав, що досвід вирішує все. І з часом ти будеш знати наперед — що, коли і як змінити, аби покращити свій продукт.

Але виявилось, що все інакше: помиляються всі, і ніхто не знає на 100%, до чого призведе та чи інша зміна. Навіть більше, коли людина тільки починає працювати, вона часто мислить більш категорично і думає, що «Зміна А обов’язково призведе до результату Б». А людина більш досвідчена, навпаки, знає, що на шляху між «А і Б» ще може бути безліч інших варіантів того, що трапиться.

2. Простих виключно позитивних рішень не буває

Часто здається, що певні рішення можна виокремити як однозначно позитивні. На мою ж думку, ділити все на виключно чорне і біле — неправильна тактика.

До прикладу:

• Ситуація 1. Ви провели A/B тест, в результаті якого підняли конверсію на 50%, як і хотіли. Здавалося б, результат чудовий. Але цілком можливо, що ви з цих користувачів матимете значно нижчий LTV (наприклад, внаслідок суттєво нижчих цін на тестовій групі) або вищі ризик-метрики, які нівелюють увесь позитив цього тесту.
• Ситуація 2. Ви покращили дизайн якоїсь кнопки в застосунку, бо старий дизайн був надто поганим. А виявилось, що якщо подивитися метрики, юзери більше конвертувалися в покупку зі старим дизайном, хоча той виглядав гірше.
• Ситуація 3. Проаналізувавши дані, ви зрозуміли, що недостатньо знаєте про діяльність колег у сусідніх відділах, тому поставили регулярні дзвінки для синхронізації роботи. Абсолютно адекватний і логічний крок із вашого боку може призвести до того, що сама ефективність роботи вас і ваших колег впаде, адже стане більше дзвінків.

Якщо оцінювати усі рішення з такої точки зору певного роду песиміста, ви зможете прибрати з життя рішення по типу «а давайте оце зробимо, тому що так хочемо», і будете обдумувати все значно ретельніше.

Приклад із практики: ми вирішили зробити редизайн одного з екранів. Старий екран був лише першою версією, яку ми імплементували на самому початку без A/B тестів чи інших методів валідації гіпотез. На старому екрані, на мою думку, було погано все: шрифт, колір, картинка — все виглядало як повернення на початок нульових років.

Ми зробили новий екран, який сподобався фактично всім у команді. Він був гарний і свіжий, а при погляді на нього не виникало думки «я не хочу це бачити». Здавалося б, можна навіть не тестити, а просто релізити. Але ми затестили — і результат мене дуже здивував. Конверсія на наступний крок доволі сильно просіла, і замінити той екран ми змогли аж із наступної ітерації.

3. Перфекціонізм — це добре, але не завжди

Я особисто розумію перфекціоністів. Це люди, які хочуть все робити «як треба», йдуть до ідеального бачення того чи іншого процесу або явища. Проте в моїй роботі перфекціонізм — це не завжди добре:

• бували випадки, коли перфекціонізм призводив до overthinking і затягував реліз продукту чи фічі у 2–3 рази;
• запуск продуктів відкладається у довгий ящик, бо хочеться «ще чогось кращого»;
• переживання за доволі дрібні аспекти роботи, які майже не впливають на загальну діяльність, часто паралізують команди. Усі йдуть на дзвінок, реальний результат якого може хвилювати всього 1–2 людей, а інші просто сидять і слухають.

На мою думку, з цим варто боротися. І зупиняти в собі перфекціоніста, коли:

• робиш MVP — це ж мінімально життєздатний продукт, «грузити» його не варто;
• мусиш приймати дуже швидкі рішення;
• зміна цікава виключно тобі й більше нікому;
• існують більш пріоритетні задачі (наприклад, важливий A/B тест замість пошуку дрібних оптимізацій).

Отже, перфекціонізм — це часто дуже хороша риса, проте нею треба вміти керувати.

4. Не все відбувається, «як пише книжка»

Ви можете прочитати чимало книжок про те, що у Ситуації А треба робити пункти Б, В, Г і так далі. Але в реальному житті все працює трохи інакше.

Приклад 1

Очікування: запустивши A/B тест, ти вже маєш прораховану вибірку, дашборд для трекінгу результату, і знаєш точно, що через 25 днів ти закриєш цей A/B тест і почнеш наступний.

Реальність: поки ти запускав тест, у тебе «відпала» аналітика, і ти не зміг прорахувати вибірку. Також дашборд ще не готовий, а наступний тест, можливо, через 25 днів ти не закриєш, бо це буде п’ятниця, у яку ви не релізитесь.

Приклад 2

Очікування: треба дочекатися вибірки A/B тесту і потім робити висновки.

Реальність: ти перевіряєш результати щодня, бо все може піти не по плану. І якщо побачиш критично великі відхилення на тестовій групі, тобі буде байдуже, чи це повна вибірка, чи лише 70% — ти зупиниш тест раніше, ніж треба.

Те, що все відбувається не завжди, як того вимагає теорія, — це сумно. Але таке життя. Дещо можна покращити, а інколи доводиться просто змиритися.

5. Самоконтроль — ключовий у досягненні результату

Якщо ви працюєте менеджером, то до вас постійно приходять люди з різних сторін: щось питають, уточнюють, радяться. Це може викликати серйозну втрату фокусу і продуктивності.

Тому важливо вміти себе повертати у потрібне русло і пріоритизувати все самостійно. Як це роблю я:

• Проста пріоритизація. Задача з релізу важливої фічі має бути у плані на день вище, ніж прохання замінити одруківку на лендингу, на який не йде трафік.
• План на день. Я складаю план, якому намагаюся слідувати. Сам собі «звітую» й розумію, що встиг, а що ні.
• Записую все. Будь-що, що може бути корисним, або звучить як «треба колись зробити», я обов’язково фіксую.

6. Продакт-менеджер у двох схожих компаніях — це дві різні людини

Часто спілкуючись з іншими продактами, ти розумієш, що умови та бекграунд у всіх різні, хоча тайтл той самий:

• Різні продукти. Зрілий продукт зазвичай потребує меншої швидкості прийняття рішень, ніж новий.
• Ролі. У деяких компаніях плутають продакта і проджекта, а десь одна людина виконує обидві ролі.
• Керівництво. У одного продакта керівництво відкрите до ідей, а в іншого — «роби, як сказано».

У результаті навіть із нібито схожими компаніями ви можете буквально говорити різними мовами.

7. Світчнутись швидко — можна. Головне — старатися і пробувати

Перед тим як світчнутися, я чув розповіді, що в ІТ потрапити зараз нереально, ринок мертвий, все погано. Власне, я чув це і 5 років тому. І навіть 10 років тому деякі знайомі мені казали подібні речі.

Тим паче якщо йдеться про світчинг, то існує популярна думка: «спочатку 10 курсів, семінари, а тоді вакансії». У мене ж від моменту думки про світчинг до оферу пройшло 3–4 місяці. Я пройшов кілька курсів сумарною ціною $10–15.

Можливо, мені пощастило, але у будь-якому разі це доказ, що це реально. Головне — старатися і думати, як потрапити у поле зору роботодавця, а не як купити курс за $1000 і отримати сертифікат, який потім виявиться непотрібним.

8. Не ігнорувати red flags

На жаль, мені довелося ігнорувати red flags. Так, мій шлях був непростим, і з самого початку в деяких рішеннях я діяв проти передчуттів і свого внутрішнього «Я». Я ігнорував те, що певна діяльність мені не приносила задоволення, відсутність «хімії» з продуктом і багато інших речей.

Будь-які думки «звикнеш і все буде добре» виявилися деструктивними.

Тому зараз я однозначно впевнений: якщо ситуація дозволяє, то червоні прапорці ігнорувати не можна. Не подобається манера спілкування менеджера, робоча атмосфера і таке інше — з часом це ставатиме тільки більшою проблемою.

9. Продакт-менеджмент — чудова база для започаткування своєї справи

Продакт-менеджер — це СЕО конкретного продукту. Таку фразу я десь чув, коли ще вчив матеріали одного з безкоштовних курсів. І насправді це близько до істини.

Велика інтенсивність цієї позиції, різноманітність завдань і потреба бути в курсі всього, що відбувається, змушує задуматися: із цими скілами можна відкрити свою справу та управляти нею доволі успішно.

Якщо ти продакт-менеджер, то ти, швидше за все, знаєш, як рахувати економіку бізнесу, розумієш технічний аспект побудови цифрового продукту, вмієш аналізувати дані, спілкуватися з іншими людьми. Фактично все те саме, що повинен уміти засновник бізнесу.

10. Наявність інформації — не те саме, що й уміння її застосовувати

Просте питання: хто буде ефективнішим менеджером?

• Варіант А. Менеджер 1. Він пройшов два курси відомих продактів за $500–1000 кожен, ходить на міт-апи і читає багато книжок.
• Варіант Б. Менеджер 2. Працює продактом протягом 2 місяців, не має часу на курси тощо.

Відповідь? Жоден із варіантів не гарантує однозначної переваги.

Менеджер 1 молодець, адже інтегрувався і старається розвиватися у сфері. Проте ми не знаємо, чи він добре уявляє собі цю професію. Чимало людей ходять на курси й читають книжки не тому, що мріють стати кимось, а тому, що мають синдром відмінника.

Менеджер 2 має справжній досвід роботи і точно краще уявляє цю роботу, ніж його опонент. Проте він мало розвивається поза межами прямих робочих питань, і тому може багато що упускати, особливо якщо в межах компанії продуктове ком’юніті слабке.

У реальності ситуація часто така, що люди плутають ефективність і наявність великої кількості інформації. Особисто я вважаю, що в епоху, коли в кожного є доступ до AI або Google, сама наявність інформації — це не конкурентна перевага. Натомість уміння застосувати її — це вже те, що дійсно забустить.

Висновки

Мій перший рік у продакт-менеджменті був далеким від ідеальної теорії. Це шлях, де кожне рішення має вагу, а невизначеність стає постійним супутником.

Я зрозумів, що навчання — лише стартова точка. Справжній розвиток приходить через практику: через відповідальність без готових відповідей, через помилки, які вчать більше, ніж десятки курсів, і через щоденні маленькі кроки, що поступово формують продакта.

Найцінніший урок — не боятися невизначеності. Саме вона створює простір для експериментів, росту та нових інсайтів. І чим швидше приймаєш це як норму, тим упевненіше рухаєшся далі.