Досвід партнерства: помилки, які стали уроками

Зазвичай я ніколи не виношу конфлікти та внутрішні історії за межі робочих чатів. Але цього разу — просто накипіло. Бо є ситуації, коли мовчати не можна: занадто багато, обману та ігнорування базових правил партнерства.

Мене звати Наталія Кравченко. Я понад 15 років працюю в IT як архітектор, техлід та тренер інженерів(понад 10 років). П’ять років тому я вирішила розвивати власну освітню платформу CatCoding, де ми робили акцент на якісні курси, менторство та підготовку інженерів (reviews) .

Паралельно з основними активностями я продовжувала консультувати та будувати проєкти.

Ця стаття — мій досвід співпраці з людиною, що тривала майже два роки та закінчилася вкрай неприємно. Я ділюся ним, аби застерегти колег: іноді найбільший ризик для проєкту — це не ринок і не технології, а партнер, якому довіряєш.

Як все починалося

Наприкінці 2022 року до мене прийшов чоловік із журналістики — Сергій Гілді (англ. Sergei Gildi або Serhii Hildi). Він хотів перекваліфікуватися в IT, пройшов кілька моїх занять, а згодом запропонував партнерство: «Давай разом розкрутимо платформу: я візьму на себе дизайн, сайт, соцмережі, а ти — контент, курси, викладачів».

Ми підписали договір: 80% моїх / 20% його, розділили зони відповідальності. На папері ідея виглядала перспективною.

Невелике відступлення: згодом його частка була урізана вдвічі, адже він не виконував свої завдання і фактично перестав нести відповідальність за продукт. Наприклад, міг ініціювати розробку функціоналу в LMS, але потім навіть не перевіряв його роботу і не розумів, як цим користуватися.

Перший рік: надії та перші результати

Спочатку робота йшла непогано. Новий дизайн сайту, оновлена подача курсів, був ентузіазм. Але дуже швидко з’ясувалося, що обіцянки та реальність не збігаються.

• завдання зривалися або виконувалися наполовину;
• Сергій підписувався під задачами, але не робив їх;
• на питання «чому?» відповідав: «не встигаю» або «не знаю як».

Фактично вся відповідальність поступово переклалася на мене.

LMS і соцмережі: гроші на вітер

Ми інвестували у власну LMS, Сергій займався функціоналом та дизайном. Але за кілька місяців ми отримали сайт, який Сергій визнав «повною невдачею». А на мої зауваження відповів: «Який бюджет був — такий результат і отримали».

Зі соцмережами історія ще гірша. Через його знайомих ми найняли SMM-компанію («ВЙО»). Витрати сягали $600–800 на місяць лише на SMM. І це не враховуючи інші витрати. Звітності не було, результат — нуль. Коли я почала розбиратися, виявилося, що він просто увійшов із цими ж людьми у партнерство.

І хоча ми старалися ділити витрати у тому співвідношенні, в якому був укладений юридичний партнерський договір, він не звертав увагу на те, що це досить немалі гроші. Я розуміла, що якщо хочеш розкрутити бізнес — потрібно вкладати кошти. Але, з іншого боку, ці вкладення мають бути доцільними. У цьому випадку все було або упущено, або спущено на самоплин, хоча це була його зона відповідальності.

Це було відверте зрада: замість того, щоб контролювати підрядників, він «пересів в інший човен», залишивши мене платити за повітря.

Його особисті кризи = простій у роботі

Паралельно він поїхав у Чехію, мав проблеми з податковою, втратив роботу. На кілька місяців випав із процесів. Увесь цей час я його підтримувала: проводила з ним сесії, коли він хотів влаштуватися технічним менеджером, пізніше — допомагала готуватися до співбесід на позиції розробника (включно з Node.js). Крім того, я витрачала час на зустрічі з рекрутерами та ділилася матеріалами, щоб допомогти йому рухатися вперед. Проєкт від цього не рухався.

А сама паралельно я активно розвивала CatCoding:

• працювала зі студентами у будь-який час доби,
• записувала відео,
• консультувала і вела курси

Спроба перезапуску: B2B і гранти

Наприкінці другого року стало зрозуміло: ринок B2C-курсів у кризі, конкуренція шалена, попит упав. Ми переключилися на B2B і гранти для бізнесу.

А потім сталося головне: поза нашою компанією він знайшов замовника й прийшов до мене з пропозицією долучитися до грантового проєкту. Ми майже два місяці працювали разом із роботодавцем в одному чаті, щотижня проводили дзвінки (у різний час доби). Проєкт був нетривіальний, і я погодилася, бо бачила в ньому перспективу.

Умови на старті виглядали простими: я мала заходити або як IT-компанія, або як спеціаліст зі своєю командою інженерів. На питання про його власний інтерес він відповів, що «знайшов для себе опції». Так ми й працювали два місяці.

Загалом ми зійшлися на тому, що якщо грант вдасться отримати — я буду розробляти технічну частину, а він бере на себе інші зони відповідальності. Ці умови ми остаточно узгодили на загальній зустрічі в середині серпня — буквально за кілька тижнів до завершення підготовчих робіт.

Проте вже за тиждень після нашої фінальної зустрічі перед подачею гранту ситуація різко змінилася. Сергій почав позиціонувати мене не як партнера, а як «свого співробітника»; наполягав на виплатах у форматі відсотків замість прозорої зарплати; фактично виступав у ролі «керівника». Роботодавець на такі зміни не відреагував, адже, як згодом з’ясувалося, Сергій ще на початку домовився про право змінювати технічний склад на власний розсуд, і роботодавець не мав можливості впливати на ці рішення.

Я досі не знаю, які договори чи документи могли підписати Сергій із роботодавцем. Вони були в одному місті — у Празі — і мали можливість зустрічатися та спілкуватися напряму, без мого залучення. Це створювало відчуття, що частина процесу відбувалася «за лаштунками».

Зрештою все виглядало так, ніби мене просто «кинули». Це сталося після того, як із мене витягнули всі ключові дані: інформацію про інженерів, цифри, плани. У підсумку ситуація нагадувала відверту шахрайську схему: звернулися до мене лише заради технічних деталей, а далі пішли працювати з іншими людьми — незрозуміло навіть на яких підставах. Як я згодом зрозуміла, ні Сергій, ні сам замовник зовсім не розбиралися у технічній частині й для них було байдуже, хто саме виконуватиме роботу. Головним для них було лише підтвердити, що цей складний продукт взагалі можна реалізувати, отримати розрахунок ітерацій і суму коштів на інженерів (про це ми говорили ще на самому початку). На жаль, усвідомила я це вже занадто пізно. У результаті ж «центром всесвіту» проголосив себе Сергій.

При цьому з роботодавцем усе було відмінно усі 2 місяці)))): він цінував мою роботу й відкрито говорив, що хоче продовжити співпрацю саме зі мною. У мене є всі підтвердження — і текстові, і відеозаписи наших спільних дзвінків.

Тобто, якщо зробити висновок: 20 серпня ми провели фінальний дзвінок із ним та роботодавцем. 15 вересня планувалася подача на грант. Зі свого боку я виконала повний обсяг робіт: підготувала технічне завдання, діаграми, дизайн і необхідні документи, визначила ітерації для розробки, а також зробила розрахунки по команді та інженерах. Однак уже 9 вересня — за кілька днів до дедлайну — він просто написав у чат:

«Ти нам не підходиш, ми тебе замінили іншою командою».

Без дзвінка, без пояснень. Після місяців важкої роботи.

Що я втратила

• Втрачений час, який можна було інвестувати у розвиток власних продуктів, партнерств або навчання
• Енергія та ресурси, витрачені на підтримку людини, яка в результаті підвела
• Репутаційні ризики, адже участь у проєкті з ненадійним партнером могла негативно вплинути на моє ім’я в очах роботодавця/грантодавців/інших інженерів
• Втрачені фінансові вигоди — інші контракти чи клієнти, на яких не залишилося часу(а так і було)
• Психологічне виснаження, яке позначилося на продуктивності в інших сферах
• Не реалізовані ідеї, які так і залишилися «замороженими» через фокус на провальному проєкті
• Втрачене відчуття справедливості та партнерства — коли замість командної роботи довелося відчувати маніпуляції

Доповнення: фіксація в компаніях

Зараз ця людина продовжує «фіксуватися» у різних компаніях, створюючи видимість активної діяльності, але фактично нічого не являє собою як спеціаліст. По суті, він поводиться як паразит: чіпляється до проєктів та організацій заради статусу і досвіду інших, а не заради реального внеску.

Приклади його самопозиціонування:

• CEO Solve Marketing ČR
• ВЙО ČR
• Co-founder CheatMeat
• Co-founder Catcoding [in the past]

І, очевидно, такі компанії з’являтимуться й надалі — за тим самим сценарієм.

Висновки

Цей досвід був болісним, але дав мені кілька уроків:

1. Завжди фіксувати ролі й зони відповідальності письмово НА САМОМУ ПОЧАТКУ ПРОЦЕСУ. Навіть якщо здається, що ви «на одній хвилі».
2. Перевіряти партнера на практиці. Не обіцянки, а реальні результати у роботі.
3. Зберігати контроль над ключовими процесами. Передача всієї відповідальності = ризик втрати проєкту.

Я не вважаю цей час повністю втраченим: продукт трансформувався, я отримала багато зворотного зв’язку та перевірила свої сили. Цей досвід змінив мене — я стала уважнішою, обачнішою й набагато мудрішою у виборі партнерів.

Підсумок простий: 👉 краще один раз витратити час на перевірку партнера, ніж два роки на порятунок провального партнерства.

Ще один важливий урок: ця історія мала всі ознаки шахрайської схеми. Я ніколи не очікувала такої підлості від людей. Небезпечно гріти на грудях змій і будувати ілюзії — потрібно тверезо оцінювати факти та не піддаватися на красиві обіцянки.