Starlink на колесах: як український стартап зробив супутниковий інтернет мобільним

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Привіт, мене звати Антон Садиков. Протягом майже 20 років я працював в івент-індустрії, організовуючи корпоративні заходи та тімбілдінги для бізнес-клієнтів. Повномасштабне вторгнення підштовхнуло мене змінити професійний фокус і зосередитися на технологічних проєктах із практичною користю.

Супутниковий інтернет для восьми авто: від запиту до реалізації

Січень 2023-го року. Блекаути та проблеми зі звʼязком стають причиною того, що Starlink набуває популярності в Україні — як серед військових, так і серед цивільних. Водночас стає очевидним його основне обмеження: через особливості конструкції Starlink абсолютно не підходить для використання в русі: розміщувати термінал необхідно на відкритій місцевості, тож єдиний варіант — дах транспорту. А тепер уявіть антену висотою 61 см на даху авто, яким користуються поблизу передової: не найкраще рішення для камуфляжу, чи не так?

На той момент я працював регіональним лідером World Central Kitchen — організації, яка надає продовольчу допомогу постраждалим від стихійних лих, гуманітарних та суспільних криз, зокрема, вперше, під час війни.

Команди WCK активно виконували доставки у прифронтові та деокуповані регіони України, де зіштовхнулися з викликом: як забезпечити не тільки їжу, а й можливість постраждалим вийти на зв’язок з рідними. Тож з’явилась задача у стислі терміни знайти рішення, що дозволить забезпечити супутниковий зв’язок для восьми команд організації у різних регіонах. Я погодився очолити проєкт, хоча мав тільки теоретичні знання про Starlink.

Завдання полягало в переробленні стаціонарного технологічного девайса у справжню мобільну версію. Раніше я ніколи не працював ні з оригінальним терміналом, ні з інжинірингом його адаптації для руху.

У світі на той момент був лише один детальний відеодосвід від користувача в США, який експериментально показав можливість модифікації. Пропонований ним таймінг 3–4 тижні на виготовлення плюс 3–4 тижні на доставку в Україну означав би, що чекати доведеться близько трьох місяців. Тож стало ясно: або довіряти дороге обладнання випадковим постачальникам за кордоном і ризикувати затримкою, або знайти спосіб зробити робочі комплекти тут, у нас, покладаючись на локальні ресурси та український інженерний підхід.

Я обрав другий шлях. Відповідальність уже була на мені, а репутація — дорожча за зручність. Почався інтенсивний етап: збір усіх наявних даних, аналіз чужого досвіду, вдалого й невдалого, пошук локальних інженерів, майстрів і постачальників деталей, а також проєктування прототипів, які можна швидко зібрати й випробувати на місці.

Як людина з експертизою в менеджменті та організації процесів, але без глибокої технічної експертизи, я звернувся до свого знайомого, власника рекламно-виробничої компанії «Март Груп» Миколи Калініченка (надалі співзасновника Adaptis). Микола мав виробничий та технічний досвід, який був ключовим на етапі виготовлення.

Тут варто зауважити, що ентузіасти, які намагалися прикрутити Starlink до транспорту, з’явилися майже одразу: адаптація вимагала обрізати термінал до плати. Однак часто під цих маніпуляцій термінал безповоротно виходив з ладу або ж страждала особа, яка цю маніпуляцію виконувала. Іноземні рішення теж були, але вони працювали під замовлення, відповідно час виготовлення плюс час доставки в Україну складав орієнтовно 3-4 місяці. Ми не могли стільки чекати.

Тож ключовий виклик полягав у тому, щоб адаптувати Starlink, не пошкодивши його. Першу модель ми адаптували, залучивши схоже що всіх інженерів Март-Груп, страшенно переживаючи за збереження функціональності термінала.

Принцип технології був таким: беремо Starlink, за допомогою спеціального обладнання відокремлюємо плату, поміщаємо у свій захисний корпус, замінюємо вологозахищений RJ45 порт, герметизуємо, закриваємо, закручуємо ніжки, приєднуємо систему живлення в авто.

Рисунок, який ліг в основу технології Adaptis

Невдовзі почалось тестування першого зразку «адаптації» поїздками з Києва в передмістя і назад. Важливо було дізнатися, при якій швидкості сила опору повітря порушить дію магнітного поля і термінал втратить з’єднання з дахом авто (відлетить, кароч). З’ясувалося, що на швидкості понад 240 км/год кріплення на магнітах все таке ж надійне.

Зауважу, що «Всі тести виконувалися професіоналами під пильним контролем спеціалістів з безпеки. Не намагайтеся відтворити це в реальному житті».

Навіть якщо корпус від’єднається (наприклад, через силу удару), то завдяки магнітам приєднається на новому місці в декількох міліметрах від попереднього.

Процес відʼєднання ключової плати

На цьому етапі до команди входив я, Микола і 3D-дизайнер (Влад — досвідчений конструктор-інженер з Март Груп). 6 лютого 2023 року, менш ніж за місяць після отримання запиту, перші комплекти були передані командам World Central Kitchen у Краматорську, Херсоні, Харкові, Миколаєві, Дніпрі, Кривому Розі й Запоріжжі.

Для багатьох отримувачів допомоги від WCK адаптований Starlink став можливістю вперше за довгий час знову зв’язатися з рідними.

12 травня 2023 року ми відправили перший комплект за кордон.

Деталі визначають якість, або Як вдосконалювали технологію

Корпус. Ключові вимоги до корпусу обладнання — радіопрозорість (щоб корпус не глушив сигнал), захист від води й комах, дрібного пилу. Корпус першої моделі ми виготовили з прозорого пластику та алюмінієвої рами. Однак невдовзі виявили слабкі місця: алюміній не забезпечував цілковитої герметичності, подекуди затікала вода, а сама конструкція могла б виступати як зброя в разі падіння. Тому невдовзі замінили на ABS-пластик: він стійкий до температур (працює і в холод, і в спеку) і ультрафіолету, протиударний і герметичний. А ще у Миколи вже була в доступі ця технологія.

Опори. Корпус фіксується на шарнірних опорах, що дозволяють йому вставати на вигнуті дахи та поверхні автомобілів, адаптуватися до навантажень і вібрацій. Така конструкція забезпечує стабільність обладнання, водночас знижує ризик механічних пошкоджень і деформацій при русі транспорту або зміні положення.

Кріплення. Більшість спроб адаптацій, доступних на той момент, передбачали кріплення термінала присосками і фіксованими ніжками. Нас непокоїла ненадійність такого варіанту: вакуум легко порушується від зовнішніх чинників, наприклад, від зміни температури. Тому ми вирішили застосувати магнітне кріплення. Щоб забезпечити стабільність зчеплення навіть на нерівних чи слизьких поверхнях, ми обрали прорезинені неодимові магніти. Вони надійно фіксують термінал і не послаблюють своїх властивостей з часом, на відміну від звичайних магнітів.

Встановлення і транспортування. Обладнання було зручним для багаторазового знімання та встановлення. Термінал можна перевстановлювати без втрати щільності кріплення, а дах автомобіля не пошкоджується — магніти не залишають подряпин.

З огляду на це нам потрібен був кейс для транспортування, який би вміщав сам Starlink, зарядну станцію та шнури, був міцним і герметичним. Як не дивно, такий кейс вдалося знайти в одному з популярних будівельних гіпермаркетів.

Монтаж. Для нас важливо було забезпечити монтаж у найкоротші терміни. Наразі повна збірка виконується за дві години, а встановлення на транспорт — від 2 хвилин.

З клієнта в співзасновники

Щоденні поїздки з Києва в область стали для мене своєрідним польовим тестом. Антена на даху привертала увагу — на кожній заправці мене зупиняли з однаковим запитанням: «Це що, реально Starlink? А воно працює в дорозі?» Людей цікавило не просто «як», а й «де взяти таке саме». Тоді я вперше відчув, що це рішення може стати чимось більшим, ніж тимчасовий внутрішній проєкт.

Коли дійшло до наступного етапу — створення спеціальної форми для вакуумного формування корпусів, стало зрозуміло: настав час виділити окремий комерційний напрям. Це було справжнє БІНГО.

Перші комплекти, де я ще залишався радше клієнтом, ніж підприємцем, вже виходили з логотипом нового проєкту. Чесно кажучи, тоді я нічого на цьому не заробив. Але саме цей крок заклав фундамент того, що згодом переросло у повноцінну компанію.

З локального кейсу — у глобальний масштаб

Сьогодні в команді Adaptis — 37 осіб. У 2024 році компанія отримала 20,6 млн грн виторгу та увійшла до рейтингу Forbes Next 250. Ми реалізували понад 15 тисяч комплектів у 10+ країнах, включно з проєктами для ООН, Червоного Хреста, Укрзалізниці, та, в першу чергу, Сил Оборони України. Уже у лютому 2023 року, за два тижні після запуску, наші комплекти були застосовані під час місії World Central Kitchen у Туреччині після землетрусу 2023 року.

Ось так те, що починалося з одного запиту — адаптувати супутниковий інтернет для восьми автівок — стало відправною точкою для технології, яка згодом отримала значно ширший потенціал застосування.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!