Черга за чергою: від простого «електричного бекапу» до комплексного «сонячного» рішення

Привіт! Через рік після публікації першої статті «Як я облаштував енергонезалежний будинок за допомогою гібридного інвертора» DOU спитали мене, чи не хочу я чогось додати. Як я і зазначав в кінці статті, черги втілення проєкту на тому етапі не закінчились, тож давайте разом подивимось, що змінилось з того часу.

Отже, як відомо, апетит приходить під час їжі. Час, коли осінь почала поступатись зимі, співпав з часом, коли в нашому районі ДТЕК вирішив відремонтувати все, що не відремонтовано, вимикаючи при цьому світло майже кожного робочого дня десь годинок на 6-7. Це принесло змішані почуття.

З одного боку, було дуже приємно, що можна працювати, взагалі не замислюючись, чи вистачить заряду ноута на всі дейліки або чи не зіпсується їжа в холодильнику. З іншого — радість від безперебійної роботи дещо затьмарювалася необхідністю вдягатись як на полюс, бо опалювальний котел, встановленний в окремому приміщенні дому, був не зарезервований. Питання? Немає :) В щитку інвертора зʼявився четвертий автомат, і від нього була протягнута четверта лінія скрізь стіну на вулицю, а там по фасаду в технічне приміщення. Бінго, вдома тепло, котел працює.

В цей період постійних відключень ДТЕК я зʼясував основну ваду системи, яка стоїть в житловому приміщенні та заряджається тільки від мережі (не від сонця).

Виявилось, що інвертор — шумить :) так, я і раніше знав, що він шумить під час роботи, але на практиці, коли ДТЕК повертає електрику ввечері, а батарея наполовину висажена, то поки вона зарядиться, шум кулерів дещо заважає.

Спроби вкорячити спеціальну платку контролю обертів на кожен кулер закінчились нічим, бо інвентору не подобається мікропауза, яку генерує платка під час старту, і він вважає, що перший (основний) кулер не стартанув, відповідно падає в помилку і відмовляється працювати далі. Тож опцій було дві: або винести інвертор кудись за межі житлового приміщення (що було досить складно), або — наступний дуже логічний, хоч і не дуже дешевий варіант, а саме встановлення сонячних панелей.

Після ретельного вивчення ринку зупинився на JA Solar JAM72S30-570/LR 570W. На мій інвертор їх максимум можна навішати 6 штук. Вішати вирішив за допомогою фірми, яка спеціалізується на цьому, і не пошкодував. Незважаючи на достатньо суттєву надбавку до вартості панелей, послуги з прорахування інсоляції даху та акуратність монтажу були того варті.

Для коректного підключення панелей, звісно, довелось внести зміни в домашню схему електромонтажу. По-перше, нарешті було зроблено заземлення, оскільки до того в будинку його не існувало, а без нього панелі підключити неможливо. Придбав стандартний комплект з Епіцентру, робочі потужним перфоратором забили стрижень в землю й підключили до системи. Слід зауважити, що заземлення розповсюджується не на весь будинок, а тільки на резервну систему, але в планах зробити аналогічне підключення і для загального щитка.

З огляду на те що існуючий невеличкий щиток на 4 автомати у будь-якому випадку треба було б міняти, бо додались ще 2 автомати для панелей, я вирішив заразом поставити й АВР, щоб мати можливість більш гнучко керувати системою. Цього можна було б і не робити та підключити все напряму, однак тоді була б вірогідність того, що інвертор буде вмикатись і шуміти в незручний час. У підсумку новий щиток виглядає ось так:

Сумарний номінальний максимум станції вийшов 3420 ватт. Звісно, це сферичний результат у вакуумі, але в погожий сонячний квітневий полудень система видавала 2,8 kW, що дуже непогано. Хінт: для того, щоб сонячна станція давала максимальний результат, панелі слід навантажувати.

Нижче 2 скріна з WiFi-інтерфейсу інвертора, зняті з інтервалом в 13 хвилин. Перший: навантаження денне стандартне 135 W (тобто його майже немає), відповідно і робота панелей квола; другий — я увімкнув електрочайник в резервну розетку :) результат на табло: навантаження майже 2 kW, і панельки стрімко розкачались до практичного максимума.

Навесні ми провели реконструкцію двора, в ході якої додались вʼїзні ворота та було перероблено садове освітлення. З огляду на те, що у нас по фасаду уже йшла резервна лінія до котла, я вирішив врізатись в неї, щоб заживити ворота (ну бо натиснути кнопочку на пульті значно приємніше, ніж крутити вороток, якщо світла немає), камеру нагляду та освітлення.

У підсумку поточна схема резервного забезпечення в форматі «критичні користувачі — сонячні панелі — інвертор — батарея» виглядає приблизно так:

З урахуванням порад читачів першої частини я поставив декілька вогнегасників біля технологічного вузла, а також додав датчик диму та чадного газу. Коли обирав датчик, було декілька варіантів: на батарейках та від мережі. Я обрав від мережі, щоб не возитись весь час з заміною батарейок.

Не повторюйте моїх помилок :) Брати треба саме на батарейках, бо мій датчик увімкнений в резервну розетку, що живиться від інвертора, і якщо щось в системі загориться — то це велике питання, що трапиться раніше: спрацює датчик або впаде його живлення. Треба, напевно, замінити датчик на автономний.

Наступний крок

Варто все ж таки подумати над винесенням інвертора з житлового приміщення. Це непросто, але в погодозахищенному спеціальному ящику з примусовою вентиляцією можна повісити інвертор на зовнішню стіну будинку.

Це дасть змогу не тільки забезпечити критичну домашню електрику бекапом на випадок відключень світла, а і використовувати сонячну енергію постійно з метою економії та відбиття затрат на розбудову системи. Зараз це робити складно, бо інвертор тоді буде шуміти весь час.

Але не впевнений, що ми це зробимо, бо з огляду на підвищену шахедну активність над містом ми з дружиною вирішили будувати новий дім в селі під ним. Тож наступна серія нашого серіалу буде, можливо, не про вдосконалення існуючої системи, а про побудову нової в новому будинку. З урахуванням всіх помилок та досвіду, накопиченого з поточною сонячною станцією.

Тож як і минулого разу: stay tuned, далі буде :)

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.