Після універу — одразу в джуни, або Хто сказав, що без диплома з комп’ютерних наук не можна працювати в IT

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Вітаю, Спільното DOU! Мене звати Влад Сереженко. Я Production Manager y VEC-UA,
українській філії американської компанії VEC, яка займається інформаційним моделюванням
будівель (Building Information Modeling — BIM). У студентські роки я працював барменом
і проектував гідротурбіни — рушії фізичного світу. Сьогодні я проектую дата-центри -
інфраструктуру, що з’єднує матеріальний і цифровий простір. Якщо не боятися невизначеності,
вміти швидко вчитися й брати на себе відповідальність, можна зробити такий перехід одразу
після універу.

Моя історія — тому доказ.

ГІДРОЕНЕРГЕТИК У ЦИФРОВОМУ СВІТІ

Коли треба пояснити мамі мою професію, я кажу, що ми проєктуємо будівлі у 3D,
щоб на будмайданчику команди робили менше помилок. Якщо сформулювати трохи складніше,
ми плануємо повний цикл будівництва за допомогою інструментів 3D-моделювання.

Мій диплом інженера-гідроенергетика став у пригоді, адже українська філія VEC займається
проектуванням електромереж, систем безпеки та протипожежного захисту в будівлях —
усе це входить до поняття electrical systems в американському будівництві.
Іноді ми також «моделимо» масивне і деталізоване промислове електрообладнання.
Загалом, електричні мережі — найменші за габаритами, тому їх простіше координувати
з іншими системами у будівлі, через це маємо більшу свободу дій і простору для експериментів,
що співзвучне з моїм підходом до poботи.

КОМАНДА І ПРОЦЕСИ: ВІМ, ЯК ІТ

Інформаційне моделювання будівель, очевидно, не розробка сайтів,
але організація роботи у нас, meeting’и, процеси майже не відрізняються від типової ІТ-компанії.
Ми, наприклад, скопіювали структуру позицій в IT: Junior-Middle-Senior-Lead.
У «класичному» BIM багато дрібних підрівнів типу «modeler V», але перейняти
структуру звичайного IT-проекту теж можливо.

Ми так само працюємо за скрамом, проводимо щоденні стендали й ретро після спринтів.
В будівництвї це може звучати трохи дивно, але така організація дозволяє тримати темп,
коли над однією моделлю паралельно працює кілька людей. Технічні лідери теж мають роль,
схожу до IТ-шних, вони не просто «старші за досвідом», а відповідають за якість,
процеси й менторство. Усе це дозволяє масштабувати команду без втрати в якості —
як і в доброму ΙT-продукті.

Кажуть, якщо можеш пояснити свою професію мамі — значить, сам її зрозумів.
Сьогодні в моїй роботі вже майже не залишилось «білих плям» . Є радше відкриття,
які приємно робити знову і знову. Але в перші місяці після універу, на роботі,
яка не була прямим продовженням мого диплома, усе відчувалося зовсім інакше:
навколо — суцільне невідоме, хоча бажання розібратися в ньому було не меншим.

МАГНІТ ДЛЯ НОВАЧКА

Працюючи над своєю першою моделлю електросистеми, я відчував себе малим
серед велетнів. Гадаю, багато хто себе так почував на своїй першій «серйозній» роботі.
Та відчувалася відсутність жорстких процесів і регламентів, що мене неабияк приваблювало.
Розумів, що швидко ростиму, бо отримував багато роботи, — значить, менеджмент не боявся
довіряти працівникам велику відповідальність і давав простір для власних рішень.

На останньому курсі навчання в університеті їздив на практику на ДніпроГЕС
та на турбозаводи в Харкові. Картина " комор" із дідусями за квадратними «комп’ютерами» -
радянських інженерів у безжиттевому просторі серед моря планів і завдань — залишилася
в пам’яті назавжди. Разом із нею й відчуття, що, якщо опинюся в одній із таких «комор»,
про свободу власного бачення на роботі буду тільки мріяти. Тому атмосфера стартапу,
де цінують не канонічні регламенти, а живу думку, стала для мене магнітом,
який тримає мене досі, хоч стартапом ми вже давно не є.

ПРИЙШОВ, ЗМОДЕЛЮВАВ, ЗАЛИШИВСЯ

Мені пощастило з першим великим проектом. У нас склалася бойова, згуртована команда,
де всі працювали заради спільної мети. Я «моделив» у задоволення, не знаючи,
що пройшов випробувальний термін.

Не пам’ятаю моменту, коли «вирішив» залишитися у BIМ. Приблизно за рік після мого
працевлаштування в компанії настав кризовий період. Тоді я серйозно думав піти,
але, очевидно, мене мотивувало щось більше, ніж просто задовільна зарплата
(особливо в порівнянні з заробітком бармена), тому я залишився.
Мене не тримали в «рамках джуна», навпаки розширювали зону відповідальності,
дозволяли брати на себе більше, ніж очікувалося.
Я встигав усе. Так я «проскочив» кілька етапів — не був ані мідлом, ані сеньйором,
а одразу з джуна став лідом.

Одного разу нас попросили допомогти бразильському oфісу VEC з моделюванням
дата-центру. Ситуація вимагала швидкої адаптації команд одна до одної та рішучості в діях.
Найспритнішим у прийнятті правильних рішень виявився я. Спочатку керував нашою
командою, потім бразильською, а згодом забрав проєкт повністю до нас.
Незабаром після цього я став першим PRM (Production Manager) у команді BIM-спецјалістів.

ЯК Я ДОЛАВ МОВНИЙ БАР’ЄР, ОПАНОВУВАВ НОВЕ
ТА ВЧИВСЯ БУТИ ЗРОЗУМІЛИМ

Вам, певно, цікаво, на якому рівні у мене англійська, якщо мені вдалося очолити не лише
команду українців. Перші мої взаємодії з клієнтом зводилися до того, що я просто «читав»
емоції через екран комп’ютера. На той час, мій рівень англійської був близько А2 — базовий,
на мою думку, для старту в ВІМ-сфері. Я, м’яко кажучи, розумів не все, але швидко реагував
і прагнув чітко донести свою думку.

Без уміння комунікувати і щирого, я 6 навіть сказав, помітного бажання порозумітися
не обійтися. Найбільша проблема, яку я помічаю з року в рік, — це коли працівників довго треба
«розкачувати», щоб отримати від них конкретні відповіді, хоча вони й технічно сильні.
Якщо тебе не розуміють, а ти не хочеш бути зрозумілим — індустрія не буде терплячою.
BIM — це про швидкість: адаптуватися, змінюватися, вчитися.
Якщо не тримаєш темп, одними знаннями свою цінність не доведеш.

Коли я тільки знайомився в 3D-моделюванням будівель, про електричні мережі я знав хіба те,
що біля дамби є підстанції. До того ж будівельні норми в США значно відрізняються
від українських. Та я відчував, що в мене як в новачка є простір добирати знання,
яких мені бракувало, і я той простір швидко заповнював новою, необхідною інформацією.
Також я не очікував вирішення всіх питань один-на-один з тім лідом.
Усвідомлював важливість активної горизонтальної взаємодії, яку у нас завжди заохочували.

КОМПАС, МАРШРУТ І КОМАНДА

Зараз я займаюся стратегічним плануванням проектів у компанії, аналізую, що працюватиме,
а що — ні. Формую команди, підбираю лідів, відповідаю за їхню роботу. Також беру участь
у позапроєктних ініціативах: удосконалюю процеси, просуваю зміни, взаємодію
з американським офісом.

3 20 працівників ми виросли до 150+, а це означає, що компанія поступово «обростає»
політиками, прописаними процесами та ієрархіями. Це додало визначеності процесу
професійного зростання джунів. Є evaluation-процес, де детально прописано,
що від тебе очікують на кожному рівні.

З одного боку, це дещо обмежує свободу дій — вже не вийде імпровізувати чи просто
зробити по-своєму, як раніше. З іншого — з’являється чітка структура й прозорість.
Без цього в компанії, що стрімко зростає, настав би повний хаос.

Залежно від проєкту, джуни можуть отримувати будь-які завдання, крім управлінських.
Зараз я вже напряму з ними не працюю, але раніше давав навіть reviews робити.
Це виправлення або зауваження до креслень чи моделей, які позначають, що потрібно змінити
або уточнити. Дуже важлива та відповідальна частина процесу, від якої залежить якість
фінального проєкту.

Словом, з вільного плавання стартапу ми перетворилися на корабель, що впевнено рухається
за координатами. І це круто — є маршрут, є компас, є команда, яка працює злагоджено.
Хоча драйв того часу, коли ми трималися на хвилях і розуміли, що до чого вже в процесі,
нікуди не зник.

НЕ БІЙСЯ ЗМІНЮВАТИ КУРС

Коли в 17 я впевнено обрав гідроенергетику і відкинув computer science як щось надто
абстрактне й нематеріальне, — навіть не уявляв, що зрештою таки працюватиму на перетині
аркітектури, інженерії, та IТ-інфраструктури.

Якби зараз довелося змінити сферу або починати з нуля в новій індустрії, я 6 сказав собі
дві речі: забудь про сором’язливість і зроби ставку на вміння чути і бути почутим.
Це навичка, яка відкриває двері, навіть коли ще не все розумієш технічно.

Ще я 6 точно не ігнорував, так це штучний інтелект. Якщо вмієш із ним працювати,
він суттево спрощує й пришвидшує рутину, вивільняючи час на більш творчі та складні завдання.

Якби ж я тільки входив у BIМ-сферу, то з першого дня вчився 6 працювати в Dynamo -
інструментом візуального програмування, що дозволяє створювати скрипти
для автоматизації. Це не обов’язкова навичка для 3D-моделювання, але потужний плюс:
на ринку праці за нього змагаються як за скриньку зі скарбами.

Тож — спробуй. Хто зна, може саме ти, кинувши виклик звичному роду діяльності,
дуже скоро керуєатимеш проектами в динамічній американській компанії.