Страх втратити роботу: чи є він у вас?

На це обговорення мене надихнув пост з каналу Володимира Рожкова.

Багато хто, приходячи в ІТ, був упевнений, що робота тут ніколи не закінчиться. Згадаємо ковідний бум, коли потрапити в галузь було значно простіше, ніж зараз, і здавалося, що попит на фахівців лише зростатиме.

Але останні кілька років усе перевернули з ніг на голову. Ринок просів, AI-інструменти стають розумнішими, кількість скорочень зростає, а роботу знайти дедалі важче. І навіть досвідчені спеціалісти починають ловити себе на думці: «а що, якщо завтра залишусь без роботи?»

Чи відчуваєте ви цей страх, навіть маючи стабільну позицію чи великий досвід? Як він впливає на ваші рішення? І чи можна в ІТ сьогодні почуватися справді впевнено у завтрашньому дні?

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Страх втратити роботу можна приблизно розрахувати за такою формулою: (100 — N)%
де N — це кількість місяців, які ви можете прожити без роботи, живучи на свої збереження.

Наприклад, якщо ви витрачаєте на свій звичайний рівень життя 2000$ на місяць і ваші збереження складають 0, тобто без роботи ви проживете 0 місяців, то ваш страх втратити роботу: (100 — 0)% = 100%

Якщо ж у вас десь в заначці або надійних інвестиціях є $200k і ви можете прожити на них 100 місяців без роботи, то ваш страх втратити роботу: (100 — 100)% = 0%, тобто вам відверто пофіг, бо ви зможете більше 8 років жити класним життям, витрачаючи 2к на місяць, а за 8 років можна й нову професію опанувати, і кризу пережити, та й взагалі багато чого може змінитися як у світі, так і на ринку праці.

Всі інші значення страху втратити роботу знаходяться у цьому діапазоні — від 0% до 100%, в залежності від ваших витрат на свій звичайний рівень життя та ваших заощаджень. І щоб зменшити цей страх — можна або жити більш скромним життям, або мати більші заощадження.

Декілька місяців тому звільнили з проекту, над яким я працював 10 років. Я і сам розмірковував над тим щоб звільнитися, але дуже гарні умови не дозволяли піти за власним бажанням. Тому я був радий що це нарешті сталося.
І хоча з одного боку стало трохи менше впевненовсті у завтрашноьомі дні, але з іншого боку я нарешті зміг пожити трохи іншим життям. Життям де набагато більше свободи, і є місце речам про які ти часто мріяв, але не міг собі дозволити через брак часу. І мені сподобалось.

Немає страху. Прийшло прийняття думки, що ШІ може замінити нас найближчим часом. Якщо доведеться бомжувати під мостом — ну що ж, так тому і бути. Економити, відкладати життя на кращі часи точно не буду, COVID з війною красномовно ілюстрували, що жити треба на повну тут і зараз.

Чи відчуваєте ви цей страх, навіть маючи стабільну позицію чи великий досвід?

Майже усі роки поки працював в ІТ заробляв у 2 — 5 разів більше, ніж витрачав. Страху втратити роботу не було від слова «зовсім» — навпаки, останні роки я мріяв аби мене звільнили з цієї «золотої клітки» і я міг почати жити на гроші, які навіть не встигав витрачати. Якби не інфляція — то 20 років роботи в ІТ забезпечили б мене на наступні 40 — 50 років. Тобто теоретично до смерті. Десь в 40+ я вже міг би покинути галери і ніколи більше не працювати.

І чи можна в ІТ сьогодні почуватися справді впевнено у завтрашньому дні?

Але, як виявилося, таке шоколадне життя у ІТшників в Україні було не дарма. Це було як жити на вулкані і радіти що гаряча вода іде з під-землі нахаляву. Вулкан таки вибухнув — і тепер в Україні взагалі не можна розраховувати на завтрашній день!
На щастя я живу на теплому острові — але тепер вже не впевнений що грошей мені вистачить до смерті. Я сподівався що за декілька років ІТ криза мине — але схоже тут не тільки ІТ, а вже увесь світ котиться у сраку! І вірогідність що у майбутньому полетять ядерні ракети набагато більше лякає ніж залишитися без грошей. Як мінімум тут на острові не замерзнеш, можна жити навіть у печері, на крайній випадок є океан і щось росте — отже навіть «дикуном» можна вижити.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Коли я на початку 2010-х написав свій перший повноцінний ентерпрайз продукт(систему документообігу), до мене прийшли і спитали — чи не боюсь я, що його можуть вкрасти. На що я відповів, що сам код не має жодного сенсу, без купи людей з якими я створював цей продукт(замовники, користувачі, підтримка), купи домовленостей, довіри ітд. І я був прав, так я потім ті хто питав, код таки вкрали, але в іншій компанії з ним нічого не змогли зробити(ха-ха-ха, дурні).

Пройшло майже 15 років з того часу, змінилась ціла купа інструментів, фреймворків, підходів, он зараз кодерів міняємо на AI... Але ж суть то не змінюється — продукт це не лише код, це процес, люди, коні, машини, і купа всього іншого, що працює як єдиний організм заради поставленої цілі. І відповідно зворотне, без потрібних людей, машин, домовленостей, навряд чи голий код зможе виконати поставлену ціль(це для тих хто наївно вірить що AI йому сгенерує щось на мільйон $ — цінність «голого коду» зараз суттєво впала)

І чого з того переживати? Хоча ні, перейматися варто тим хто в ковідні часи працював кодером на 2...5-х роботах, і вважав що «в шоколаді». Бо типу думать, внікать в контекст не треба аналітик, PO, замовник все має розжувати до дрібниць, а ти лише сів і закодив. Ця фігня мала колись закінчитися, от вона і скінчилася)

PS мені зараз ця метушня навколо AI, флешбечить з студентськими часами. Коли вважали що «код» без контексту, має найвищу цінність, тому і зарплату платили за строчки коду)))) Потім наче людство еволюціонувало в «продукти», здавалось ось вона синергія.... а ніт, знову деградувало до «проектів», як тільки зʼявилась можливість дешево(або безкоштовно) нагенерувати код. Печаль.

Тоді вважаєте що ШІ це також як вирок кодерам з bigtech галер?

Тема не відповідає дійсності. Роботу зараз знайти приблизно так само легко, як і колись. Хоча здається стало навіть легше. На мороз викинули багато лузерів і тепер на фоні них, будь хто хто в стані зв язати два слова, може без проблем знайти собі місце. Закордоном теж ситуація стала краща.

Я на себя работаю. Конечно, могу себя уволить, но это не страншно. Найму кого-нибудь получше.

Влітку втратив один фулл тайм, залишився всього один. За останні п’ять років це була найнижча кількість одночасних фулл таймів. Можна сказати безробіття) Виявилось не так страшно. Пограв в ігри, почитав деякі книжки зі своєї бібліотеки. З’явився час на більш інтенсивні силові тренування і прогулянки в період інсулінових вікон. Просушився трохи. Потім запропонували ще один фул тайм, і минулий роботодавець повернувся з пропозицією парт тайму. Страху ніякого немає. Єдиний страх, це що війна буде ще 10+ років.

5 років це круто)
Поділись лайфаками як не надоїло тим займатись?

Все таки бабла вже має бути років на 10 життя)

Бабла на багато років є. Але не хочеться витрачати запаси. Це для мене психологічно важко. Якщо є можливість працювати і накопичувати, то я виберу друге. Лайфаків у мене особливих немає. Зараз мені вже нудно на одному проекті. Я помітив, що коли їх 2, то я працюю просто більше продуктивно, менше сиджу в соц мережах. Овертаймів в мене ніколи немає. Плюс все одно зараз в хаті сиджу. Може війна закінчиться коли, аішка нарешті забере роботу. От тоді вже вийду на пенсію і буду жити життя)

Бабла на багато років є. Але не хочеться витрачати запаси. Це для мене психологічно важко. Якщо є можливість працювати і накопичувати, то я виберу друге.

Люто плюсую за такий підхід.

аішка нарешті забере роботу. От тоді вже вийду на пенсію і буду жити життя)

Готуємо саночки влітку.

пішов, почитав статтю Рожкова... 🤔
1 абзац:
«З дитинства мене переслідувала дивна фобія — що ... не зможу знайти роботу»
2 абзац:
«я перебував у повному та цілковитому переконанні що виграв життя»
...............
тобто тут — з однієї крайності в іншу... з різницею в кілька років...

життя — воно не чорно-біле... мабуть 🤔
.............
«люди місяцями шукали роботу»

1) ну може комусь подобається процес )

2) а суспільство щось винне тому, хто тримається за вибрану професію? 🤔

чого боятися не розумію, в армії море вакансій )

business process analyst
в армії море вакансій )

Дякую, оце обнадіяли, якщо в нас бізнес аналітики в армії з таким майндсетом, то перемога не за горами — 31 лютого

чого боятися не розумію, в армії море вакансій)

Там є нюанс, велика текучка

у мого поточного роботодавця кожен другий вважав би за щастя, якщо б його звільнили. але можуть тільки перевести кудись де шанси на пенсію стають трошки менше.

Нещодавно мене за..али тупими задачками на проекті і я вирішив спробувати пошукати щастя де-інде. Оновив профайл в лінкедін і вказав, що відкритий до пропозицій. На диво одразу стали приходити різні пропозиції від європейських контор. Вибрав ± нормальну, поспілкувався з рекрутером — наче все ок. Прийшов на технічну співбесіду, і отут одразу з місця в кар’єр сказали вирішувати задачки по алгоритмам. Так як я до того не особливо готувався, то на тому все і закінчилось) Рекрутер з наступної компанії також сказав, що перший етап співбесіди — задачки з hacker rank.
Що я виніс з цієї ситуації: пропозицій роботи схоже дохера (принаймні коли в профілі вказав локацію європейську) — тільки встигай вибирати. Важливий момент — це стосується медінних зарплат, чи типу того. Але треба сдути пилюку з втомленого галерою мозку і тренуватись вирішувати leetcode.
Ну і загалом, невеличкий стрес з цими співбесідами додав трохи барв і я зрозумів, що поки є робота — воно і файно

Поэтому такие вакансии и есть на рынке.
Они не ищут людей, которые закроют реальный объем задач в их бизнесе, а просто морочат голову.
Это калька с тех девиц, которые пасутся на дейтингах, не с целью реального знакомства, а чтобы самоутверждаться собирая лайки и комплименты.

Боюсь потому что имею бронь и на новом месте её 99% не будет

Якщо що, на юфм є безлімітна броня.
Безкоштовно.
Цілодобово.
Звертайтеся.

да как-то пока очково по тг каналам за этим ходить. У меня всё чисто и законно. Но если прижмет, придется воспользоваться каким-то из подобных вариантов.

Удачі, бро! :) це вже давно прокладений шлях, вже тисячі скористалися.
І ні, грошей вони не беруть. Це лише коммюніті з 40 тис тих, хто або вже здійснив перезід, або планує, де діляться інфою.

Краще б знайти ком’юніті тих, кого схопили/застрелили прикордонники. Це також прокладений шлях.

Там є гілка «Негативний досвід»

І багато застрелених туди написали?

Туди пишуть ті, кого спіймали, завернули, відправили назад (кому до 25 — штраф і додому, а кому 25+, тих бусифікували і в учєбку)

Норм. Але я підозрюю, що історії успіху люди публікують набагато частіше, ніж історії невдач.

Навіть сумніву нема. У гілці негативного досвіду — близько 2500 повідомлень на даний момент. Тоді як сумарно у всіх гілках з історіями успіху (там по напрямках, залежно від країни) — близько 140 тис повідомлень. Різниця відчутна. Звісно, не кожне повідомлення з того масивного потоку є окремою історією успіху чи невдачі, але статистика зрозуміла.

Думаю не сильно б засмутився якби звільнили. Десь в глибині душі навіть був би не проти 🙂. Але процес пошуку це ще те задоволення, особливо невизначеність та підвішений стан, і враховуючи сучасний найм де тобі можуть морочити голову тижнями і воно нічим не закінчиться.

Почекайте, а автор питав про «цю конкретну роботу» чи про «роботу в цілому». Бо боятися втратити якусь конкретну роботу (місце в компанії) це не те саме як «боятися втратити роботу взагалі» (коли ніякої нема)

Я навіть не розглядав цей сценарій, бо на мене воно виглядає вкрай нереалістично. Рано чи пізно робота буде. Якщо ж ні, то хз який сенс в цьому питанні. Я не думаю шо це форум доларових мільйонерів, хоча хто зна... Тут в ІТ начебто більшість людей якраз гроші заробляють, а не по кайфу (хоча хз, хто як) ходять на роботу шоб втикати в монітор і сидіти на мітінгах по 40 год в тиждень, так що відповіді будуть ± очевидні (про бомжів, вільну касу і підмітання вулиць).

Так, є трохи. Будь яка робота рано чи пізно закінчується, і мені щось зовсім не хочеться знов проходити крізь весь той цирк з ведмедми — сіві, тестові, співбесіди, ми вам зателефонуємо...
Як мінімум завжди можна піти в ЗСУ або водієм тролейбуса)

Немає страху. Прийшло прийняття думки, що ШІ може замінити нас найближчим часом. Якщо доведеться бомжувати під мостом — ну що ж, так тому і бути. Економити, відкладати життя на кращі часи точно не буду, COVID з війною красномовно ілюстрували, що жити треба на повну тут і зараз.

Поки мені ЩІ більше схожий на «самопрезентера» який на старті кричить маю купу досвіду, вмію і те і інше, а на фініші результат на рівні «срали мазали».

людство виживало і за гірших розкладів )))

Загалом такого страху немає. Завжди є топ роботодавець у вигляді ЗСУ :D

Та тільки не факт, що вас (не кажу конкретно за ВАС, я загалом про НАС — за будь-якого українця чи українку) туди візьмуть.
А якщо й візьмуть, то посадку штурмувати, а там шанси на успіх «трохи» знижуються.

Зараз, скоріш за все, хвилювання викликає дуже довгий її пошук і відсутність різноманіття вакансій. Бачу в Лінкедині постійно +/- тіж самі вакансії, де процес найму тягнеться від 2-3 місяців,бо шквал кандидатів. Такий зараз час, що поробиш.

і менше половини завершується наймом: рісеч в лінкдіні через 2-3 місяці після зникнення оголошення

Не шквал. Одно время задалбывал Самсунг, я отказывался и одна рекрутерша призналась, что от них уходит большая часть кандидатов из-за двухмесячного процессинга

Я бачу по Лінкедину, там показує кількість аплікацій( відгуків кандидатів).
Наприклад, більше 100 відгуків за годину після оголошення вакансії. Це забагато.
Але те, що відпадають кандидати за рахунок довгого процесу- також є таке.

Небольшая, но продвинутая компания, в которой я когда-то работал выставляет свои вакансии непосредственно в ленте.
Каждый раз два десятка отзывов на вакансию. И каждый раз это кумар-кальяны и близко не стоящие к ее достаточно серьезным требованиям.
Метод «разошли 100 резюме в день» в действии.

Бачу, ви не плануєте відпочивати, а я б була не проти відпочинку, бо трохи втомлена)
Зараз багато різноманітних кандидатів, і я часто юзаю опцію не приймати нові резюме. Час такий, на жаль.І там не тільки кандидати з Індії, Пакистану ітд ( до речі, серед них теж є дуже скіллові).

І там не тільки кандидати з Індії, Пакистану ітд ( до речі, серед них теж є дуже скіллові).

Знаю. Но эти не засыпают лавиной резюме.

Зараз багато різноманітних кандидатів

Вот прямо сейчас сижу за баром с ПМ из одной солидной конторы и слушаю про неделю собеседований с мидлами выдающих себя за сеньоров.

«Но эти не засыпают лавиной резюме»

>>>В загальній сумі від кандидатів з різних країн, зараз багато кандидатів без роботи ітд

«Вот прямо сейчас сижу за баром с ПМ из одной солидной конторы и слушаю про неделю собеседований с мидлами выдающих себя за сеньоров»

>>> Це завжди було, зараз такий час, що важко знайти щось швидко. Тому, на 1 вакансію може бути як велика кількість релевантних, так і не дуже кандидатів. ATS скрінінг робить, або я, чи колеги сорсери.

Плюс, роботодавці теж бувають, пардон, хитродупі, і шукають " міддл прайс".
В цілому, такі часи.

Я це знаю ,як і наймаюча сторона, і як кандидатка.

Є страх і це через АІ.
Не тому що АІ буде робити мою роботу, до цього ще років 10 мінімум.
А тому що на АІ треба кучу грошей, тому звільняють людей щоб на зекономлені гроші «впроваджувати» АІ.
А як бульбашка очікувань лусне, то краще не стане бо почнеться рецесія.

Одна надія що знову грошима все залиють як в 2020. Ставку по трохи знижують, може через рік легше стане

Страх втратити роботу можна приблизно розрахувати за такою формулою: (100 — N)%
де N — це кількість місяців, які ви можете прожити без роботи, живучи на свої збереження.

Наприклад, якщо ви витрачаєте на свій звичайний рівень життя 2000$ на місяць і ваші збереження складають 0, тобто без роботи ви проживете 0 місяців, то ваш страх втратити роботу: (100 — 0)% = 100%

Якщо ж у вас десь в заначці або надійних інвестиціях є $200k і ви можете прожити на них 100 місяців без роботи, то ваш страх втратити роботу: (100 — 100)% = 0%, тобто вам відверто пофіг, бо ви зможете більше 8 років жити класним життям, витрачаючи 2к на місяць, а за 8 років можна й нову професію опанувати, і кризу пережити, та й взагалі багато чого може змінитися як у світі, так і на ринку праці.

Всі інші значення страху втратити роботу знаходяться у цьому діапазоні — від 0% до 100%, в залежності від ваших витрат на свій звичайний рівень життя та ваших заощаджень. І щоб зменшити цей страх — можна або жити більш скромним життям, або мати більші заощадження.

ви зможете більше 8 років жити класним життям, витрачаючи 2к на місяць

Тільки от це не так, бо:
а) потреби і апетити ростуть
б) інфляція теж існує
в) виникають непередбачувані витрати
г) а ще є категорія тих, хто без роботи дуріє (не знаю, чи я такий, ймовірно ні, але може то мені лише так здається)

розрахувати за такою формулою: (100 — N)%

В такому випадку по вашій формулі я можу сказати, що значить вона не працює.
У моєму випадку цей показник глибоко від’ємний, ну прям дуже-дуже глибоко, там буде мінус 200 як мінімум, а може й нижче, якщо трохи прикрутити витрати.
Але страх у мене все одно не від’ємний і навіть не нульовий. Бо розумієш, що в будь-якому разі ті кошти — то не є «вільні кошти», які захотів туди потратив, а захотів — сюди.
Практично все вже розплановане — оте на житло, оте на легалізацію (вимагають оплатити юристів), оте на навчання і підтримку підростаючому поколінню, оте на якусь скупу інвестицію, оте на пенс фонд, оте на просто фонд для життя, оте може на якусь допомогу батькам, і в результаті розумієш, що ще й не вистачає — мало пахав, треба ще.

У моєму випадку цей показник глибоко від’ємний, ну прям дуже-дуже глибоко, там буде мінус 200 як мінімум, а може й нижче, якщо трохи прикрутити витрати.

ну тоесть наличие тех денег, что у вас нет не попадают в эту формулу. они уже расписаны и идут в расходы.
Формула предполагает именно свободные деньги, а не будущие траты на условных юристов и образование детям.

Підтримую, все правильно. Вільних коштів у мене рівно нуль.
А тому, за формулою, страх = 100% :) лол

Не згоден, у мене від’ємний % виходить, і все одно страшно втратити роботу. Навіть бекап не допомагає)

Бо робота це також легалізація за кордоном, доступ до держ медицини, та і в принципі втрата роботи на суттєвий термін це показник що з твоїми скілами щось не так

У мене страх втратити роботу зник би коли б я мала $1 млн, а не 200 тис. Враховуючи, що інвестиціі в S&P500 дають десь 10% річних (правда, не кожен рік), мені б цих пасивних 100К/рік (мінус 20% податків з цього доходу) вистачило б на те, щоб підтримувати безробітне життя (не шикувати) і не проїдати в нуль всі накопичення [розмєчталася]

Дякую. Коротко в одному реченні про мої плани на фаєр.

У мене страх втратити роботу зник би коли б я мала $1 млн, а не 200 тис.

Оце перше, що вам треба знати про FIRE. Якщо у вас нема можливості заробити $1 млн за усе життя — то про FIRE можна не мріяти.
P.S. Колись у 2000х я мріяв що як тільки назбираю $12 000 і покладу під 10% то вже можна буде чудово жити на $100 і не працювати. Але поки я реально назбирав $12 000 — усе цілком змінилося! І ось тепер треба як мінімум $1 млн.

кожне покоління впадає в одну й ту ж ілюзію: що все буде так як є

Тебе не надо заработать 1 миллион баксов — для этого у тебя есть сложный процент
Тебе надо начать с 5к, потом каждый месяц докидывать по 700 баксов и вуаля — через 30 лет у тебя есть 1 миллион баксов

Тебе надо начать с 5к, потом каждый месяц докидывать по 700 баксов и вуаля

У тебе є не 1 мільйон баксів — а «хімера» яка ніби-то коштує мільйон баксів.

Другая ситуация, другая акция, чтобы реинвестировать его заработок в новые акции. И он будет вестись на это каждый раз. Как-будто у них гребанная зависимость. И ты просто продолжаешь делать это, снова и снова и снова. В то же время он думает, что богатеет. В принципе, так оно и есть, на бумажке.
Да, Химера, это выдумка, это чушь, это... Пыльца феи, ее не существует. Это не растет, не сделано из чего-то, это даже не имеет элементарных частиц. Это бля не реально! Ясно?

www.youtube.com/watch?v=fRVwyZ6t7Fk

а «хімера» яка ніби-то коштує мільйон баксів.

Что это значит вообще? У тебя есть ЕТФ, который ты можешь продать за несколько секунд в случае необходимости и вывести эти деньги

Але усе залежить від того: за скільки ти купував цей ЕТФ і скільки він коштує зараз! Ти можеш за хвилину продати — вивести гроші і порахувати що не повернув навіть те, що вкладав.

Ну да, инвестиции связаны с риском — это что-то новое для тебя?
Это первое что любая платформа тебе в лицо тыкает и ждет твоего прямого подтверждения что это четко понятно

Тому і кажуть що твої інвестовані гроші — це «хімера».
А коли тобі будуть потрібні справжні гроші — ти можеш як отримати більше, так і менше. Тобто можна 30 років інвестувати — і залишитися у збитках.

Ну да, инвестиции связаны с риском — это что-то новое для тебя?

Саме тому більшість і не інвестує — бо не готові ризикувати так важко заробленими грошима.

Тобто можна 30 років інвестувати — і залишитися у збитках.

Что-то на языке людей пострадавших от МММ, если честно.
У тебя есть исторические данные по рынкам за последние 30/50/70 лет и железобетонный факт того что за всё это время рынок только растет. И да — могут быть несколько красных лет, да — past performance does not guarantee future results.
Никто не заставляет инвестировать, но накидывать про химер — хз.
Можешь вот интересное чтиво глянуть — awealthofcommonsense.com/...​orlds-worst-market-timer

Якщо у вас нема можливості заробити $1 млн за усе життя — то про FIRE можна не мріяти

Я би навіть уточнив — не просто «заробити», а «мати цю суму у вільних коштах»!
Бо на поточні операційні витрати життя витрачається чимало і це постійно відкочує назад. От я «за життя» (останніх плюс мінус 18 років) заробив сумарно цю суму (так, я фінансовий задрот і веду облік), але це не значить, що я її маю, бо більше половини витратилося, а ота решта — то сльози, які взагалі не дають ніякої впевненості.
По українських мірках — так, мати майже пів лимона зелені — це ого яке «файєр».
А що в США — це щось типу «хлопче, молодець, але сонце ще високо...» *хлопає по плечу*

Загалом згоден, але ти описав лише одну сторону медалі або одну сторону страху.

Інший бік я б описав як страх втрати можливостей і це дуже схоже на те, як люди бояться втратити вигідну можливість купити щось на фондовому ринку коли ціна на дні.
Тобто, якщо у тебе є 20к$, а твої місячні витрати 2к$, то так, ти запросто проживеш 10 місяців, але потім в тебе буде 0.
А якби не втрачав роботи, а навпаки щомісяця відкладав по 2к$, то через ці самі 10 місяців ти вже матимеш 40, а за це вже можна купити нове авто або вдало інвестувати або закрити іпотеку(або навпаки назбирати на перший платіж) і т. д.
Тобто страх втрати роботи це не лише страх лишитись на вулиці без нічого, а це ще й страх втрати тих накопичень, які є, адже уява малює стільки приємних речей, на які ці накопичення можна витратити.

а як же банки, які можуть рухнути, як інфляція, та курс якій завтра може стати зовсім іншим

І щоб зменшити цей страх — можна або жити більш скромним життям, або мати більші заощадження.

Оскільки страх — це моя найбільша проблема у житті, то я підсвідомо використовував обидва шляхи.
1) Намагався економити на усьому так само як родина робила у 90ті. Якщо щось можна НЕ купити — то воно і не потрібне.
2) Більшість зарплати не чіпав — бо це «на чорний день».
Тому гроші ніколи не любив — бо вони не приносили мені задоволення, а тільки страх втратити, відчуття величезної відповідальності за великі суми та почуття провини якщо я десь переплачував або купував «зайве».
У підсумку такий підхід виявився не кращім бо:
1) Я багато працював і мав мало часу для задоволення. А радіти заробленим грошам — не вмів.
2) Будь які операції з грошима — тягар відповідальності та страх втратити чи переплатити. Тому я уникав навіть думати про гроші — більшість заробленого так і лежало у банку. Відповідно через обвали гривні та інфляцію я за 20 років втратив десь 60% заробленого.
Підсумок: намагайтеся вчити своїх дітей правильно поводитися з грошима. Це врятує їх від багатьох помилок.

більшість заробленого так і лежало у банку

Що, невже навіть не купляли банальний долар (чи євро, та хоч фунти, аби не гривню)???

Якщо пам’ятаєте просто так конвертнути гривні у долари більшість часу було неможливо. Були (і є зараз) різні обмеження. І були навіть часи коли долари можна було купити тільки бігаючи по обмінках чи у «мєнял».
Моя принципова позиція була: якщо я вже стільки часу витратив аби гроші заробити — то більше я на них не витрачу ні хвилини! Можливо це була така форма внутрішнього протесту: не потрібні мені ці зайві гроші зароблені проданим життям — хай вони горять!

Не врахована толерантність до відсутності стабільності. Комусь достатньо фін подукшки 6 місяців щоб почувати себе безпечно, а комусь недостатньо 6 років. Хотсь відчуває себе відносно безпчено від зарплати до зарплати, а хтось пригає з балкона коли багатомільйоні статки зменшуються в двічі чи втрачається доступ до наддоходів.

Яку з робіт?

Всі в один місяць.
В знайомого так було, і основна, і бекап протягом двоз місяців(
До того 3 роки на кожній працював

Я б швидко нову знайшов, але не думаю, що у всіх ситуація таке дозволить. Напевно це сильно вдарить по впевненості, якщо таке відбудеться як у знайомого вашого.

Звісно.
90% айті це роздута бульбашка.
Або департменти\проджекти які взагалі «гроші на вітер» — не потрібні нікому, і не приносять ніякої користі бізнесу.
Або вони бабло приносять, але за рахунок маркетингового-відкатного впарювання чогось геть непотрібного юзерам (юзери можуть також бути державними, або корпоративними).

Тобто ці 90% (ну нехай 85%) девелоперів можна викинути на мороз, і ніхто глобально цього не помітить.

90% айті це роздута бульбашка.

90% сучасної економіки це бульбашка, в такий час живемо.

чи є він у вас?

Єс сір.
Саме тому вже майже рік працюю на двох роботах + епізодичний третій підробіток + повноцінна аспірантура( навіть з дослідженнями та написанням наукових статей ).

Коли офіційно пройде календарний рік з моменту влаштування на другу роботу, то планую написати статтю тут чи деінде з описом експірієнса і зроблених висновків.

Stay tuned.

Не знаю, як ви все встигаєте, але я з задоволенням почитаю таку статтю. Маякнете, як напишете, буду чекати

Це саме часте питання яке я чую: «Як ти все встигаєш?»
І однозначної відповіді немає.

Детально спробую розкрити у статті, але якщо «грубими мазками», то якось так:
Я майже постійно вчуся і працюю.
Майже без відпусток, майже без вихідних, останнім часом заставляю себе відпочивати без компа хоча б в неділю, але всеодно тягне до монітора.
Всі решта активностей зведені до мінімуму, майже відсутні будь-які поїздки, все з дому, відповідно, час на дорогу не витрачається.
Домашніми справами займається дружина, я допомагаю звісно, але мінімум.
Так, я вже давно вигорів, але я примушую себе відкривати «друге дихання». Хоча я й маю офіційну відстрочку, відчуття солідарності з військовими не дозволяє мені зараз подорожувати, розважатися і насолоджуватися життям так, як це можна було б робити. Маю ментальну установку/ціль, що ми фігачимо до перемоги/перемир’я/зупинки війни, після чого можна буде відпочивати. Активно доначу.
Майже не вживаю алкоголь, не маю шкідливих звичок, спорт 2 рази на тиждень, відносно здорове харчування, окрема робоча кімната, майже постійно вживання вітамінних комплексів та БАДів. Так я намагаюсь забезпечити всі необхідні умови для ефективного функціонування, аби ні зайвий шум, ні бодун після п’янки, ні дифіцит чогось в організмі не змогли мене скинути з того високофункціонального рівня, на який мені ± вдалося вийти.

Ну і звісно ШІ, без нього, це все було б можливим, але важчим. Він спростив дуже багато аспектів роботи.

+1
Люто плюсую, так само уже декілька років перебуває у ТОЧНІСІНЬКО такому режимі.
Не соромлюся тут про це написати ще раз, що я працюю у такому темпі, і навіть з точністю до нюансів.
Всі ці пункти у моєму лайфстайлі є -

Майже без відпусток, майже без вихідних, .... заставляю себе відпочивати без компа ...
Всі решта активностей зведені до мінімуму, майже відсутні будь-які поїздки, все з дому,....
Домашніми справами займається дружина, я допомагаю звісно, але мінімум.
Так, я вже давно вигорів, але я примушую себе відкривати «друге дихання»...... Маю ментальну установку/ціль, що ми фігачимо ........ після чого можна буде відпочивати. Активно доначу.
Майже не вживаю алкоголь, не маю шкідливих звичок, спорт 4-5 разів на тиждень, відносно здорове харчування, окрема робоча кімната, постійно вживання вітамінних комплексів та БАДів

Мав необережність тут на форумі ДОУ спільноті розповісти ці деталі, то один зарозумілий тракторист (переїхав до США ще у 2012 р.), який вчить всіх життю (а то ж інші лохи і ще не зрозуміли), почав чмирити і розповідати, які ми лохи і як неправильно живемо, бо працюємо забагато (не з доброї волі, а через причини, які очевидні для всіх, але тільки не йому, бо він не має емпатії і здатності тонко відчувати ситуацію, коли «треба», а коли «можна послати роботодавця і качати умови»). А от він працює якраз в самий раз, дуже правильно. І тільки його стратегія правильна.
І ще тільки він правильно обрав час переїзду до штатів, все зробив як добрі молодці, вчасно, а ми — лохи, бо перебралися лише у 2020-х, Америка вже загниває, насувається Kristallnacht, і скоро буде нам непереливки.
Прям от 100%-не відображення феномену «відра з раками», так і хочеться послати лісом таких порадників. Сам виїхав, а інші не смійте, сидіть де сиділи.

Відмінність в тому що пан зверху може дуже легко це все змінити, а ви в рабстві на візі і легко не вийде.

Так само — легко міняється.
Скоротили з проекту — пробуємо в рамках тої ж галєри (віза та сама, міняти нічого не потрібно) знайти проект у США.
Нема проекту в США — ок, погнали у іншу країну в рамках тої ж галєри.
Нема взагалі проекту на галєрі — ок, ідемо на іншу галєру чи продуктову контору.
Нема взагалі нічого — ок, сидимо у тихому місці, тимчасово смокчемо лапу, шукаємо варіанти.
Життя триває, завжди є запасні варіанти, плани B, C, D, E, F....

Але чомусь я так помічаю, що для багатьох на цьому форумі оцей сам факт перебування у стані так званого «рабства» (яке не є по суті своїй рабством, просто такі умови візи і працевлаштування, і вони чесно оговорюються «на березі», це не є кидалово посеред дороги) — дуже муляє душу і серце, так наче це прям неприпустима річ, якої у житті не може статися за жодних умов.
А чому ні? Може статися, це все тимчасове явище, і воно «ВО ІМЯ» благої цілі, яку досягаєш. І через це пройшли десятки тисяч, якщо не сотні, і нічого, якось не помер ніхто і від крінжу не подавився, що був у «рабстві, яке не рабство» цілих 3-5 років. Просто хтось готовий піднатужитися заради певних цілей, а комусь це не до снаги.
Всі наші браття айтівці по факту здаються у ще гірше «рабство» (робота вимагає концентрації уваги, залученості, компасує мізки, краде час і підриває здоров’я), щоб заробляти на поточне життя і скирдувати на майбутнє. Але це нікого не турбує, бо «можна встати і піти, коли захочеш». А от віза L1 чомусь людей трігерить, бо виставляють так наче «НЕ можна встати і піти, коли захочеш» — а це не так — передумав, плюнув на все і поїхав, ніяких зобов’язань нема, це at-will employment. Просто ціль похєриться, ну але якщо таке рішення валити вже прийнято, то має бути байдуже на ту ціль, дорослі люди ж наче.

«Ну ок погнали в іншу країну»

Дійсно легко та невимушено, ви реально в це вірите? Вам не 20 років щоб кожен переїзд в іншу країну після років життя відчувався як пригода, а не стрес.

Ціль можна досягати і без рабства, як пан зверху.

І дійсно свободу руками не помацати, це те що впливає на нашу психіку перманентно на фоні і багатьом важко жити рабом, навіть якщо хазяїн добре кормить.

легко та невимушено, ви реально в це вірите?

Розумію, що це не вийти на легку прогулянку.
Я не скажу за всі сім’ї, комусь це дається легше, комусь важче, але ми маємо більш широкі кордони сприйняття і не вважаємо це катастрофою.
Для нас відносно важкий лише переїзд з України («нажитої» країни) у будь-яку іншу країну, все решта терпимо і посильно.

те що впливає на нашу психіку перманентно на фоні і багатьом важко жити рабом

Виходить, я це не сприймаю так тяжко і болісно. У мене інша парадигма, з іншим баченням. Там нема ролей клієнта чи галєри як «хазяїна» і мене, як «раба».
Там є я — центрова фігура мого життєвого шляху, є сім’я, яка поруч, і є підручні засоби для досягнення цілей на нашому шляху.
Клієнт, з яким я «спрацювався», маю високий рівень «трасту», і порозуміння (включаючи не лише суто ділові питання, а й комунікацію, яка частенько виходить за рівень ділової комунікації та етики) — це моя рушійна сила на цьому шляху, бо саме їх потреба мати на проекті мене, живить нас.
Далі є «галєра» — просто проміжна прокладка, яка платить з/п і з якою я маю контракт, це лише засіб досягнення цілі. Бо вони мають змогу прокладати іміграційний шлях по employment-based напрямку. Сьогодні вона є, завтра нема. Тимчасове явище в житті.
І є ціль.
Ніяких рабів і хазяйнів.

Я не засуджую ваш вибір, він насправді не такий поганий і мені ближчий чим шлях комуністичної Германії.

Але, треба називати речі своїми іменами, ви в тимчасовому рабстві, щоб потім можливо дійти до цілі. Комусь таке прийнятно, комусь ні.

Можна сприймати це як завгодно, тільки реальність від цього не зміниться. Ви в великій залежності від роботодавця, ви прикуті кайданами до нього.

Це дає йому змогу диктувати вам неприйнятні умови, робота на знос, відсутність відпусток, тиск. І якщо ви захочете нормальних умов вас просто викинуть не тільки з компанії, а і з країни.

Насправді вільний робітник може в будь який момент змінити роботодавця на будь якого іншого. І ніхто не зможе такого робітника викинути з країни.

Це рабська віза.

І так, люди які пахають в одній компанії на неадекватних умовах боячись щось сказати, через свій страх не знайти іншу роботу такі ж раби. Навіть без рабської візи.

Дякую, Святослав! Більш влучного порівняння навіть годі й придумати)))!!!
Я давно хотів якось так висловитися, але таке не спало на думку!

>>>Можна сприймати це як завгодно, тільки реальність від цього не зміниться. Ви в великій залежності від роботодавця, ви прикуті кайданами до нього.

Ну а з іншого боку — багато, хто зміг, чому він не зможе?

Можу припустити, що просто склалося у більшості читаючих ще враження чз подачу того, що і як пан проходить: овертайми, відсутність відпочинку, проблеми в родині ітд.

Але з іншого боку, його родина так живе давно, можливо, для них це звичайний вайб життя.

Згадайте, до речі, Бобра, він багато років тут писав про те, як він страждає на галері, бо і не звільняють його, і все він тягне ітд. І більшість з нас вже 100500 разів йому тут радили,щоб звільнився к чертям з галери ітд Але, коли ти багато років в цьому — значить, ти це обираєш.
Зато зараз от щаслива людина, бултихається в морі ітд)

щаслива людина, бултихається в морі

А як він на життя заробляє, дозвольте поцікавитися?

Beaver Green сам про це писав на доу, так що я аж ніяк не видам чужої таємниці — він багаторічним веслуванням на галерах накопичив ~200k і вивіз їх у ельфію)

Зрозуміло, дякую. В такому випадку я теж цього досяг, навіть більше, вивіз у Ельфію вдвічі більше і частково ще у процесі вивезення. Тільки приймаю до уваги, що така сума все одно не є фантастичною і витрачається досить швидко (за 4-5 років), тому не час спочивати на лаврах (моє рішення).
Але радий за Бобра, що йому вдалося змінити лайфстайл і кайфонути.

Ну, у Бобра все ще попереду. Зустріне молоду місцеву панянку і прийдеться знов десь гребти і працювати)

А що, люди не живуть після 50+? Тим паче, в Європі взагалі все це розмито дуже.

50+, проблеми зі здоров’ям — і молода панянка?😂😂

Більше того, у 50+ буває якраз тільки «справжнє життя» починається, бо діти виросли, вчаться десь у світах, життя стабілізоване і забезпечене, житло є (якщо й нема, то є за що придбати), є фін подушка, і відчувається певний «подих свободи», бо можна нарешті зайнятися ще чимось, окрім як горбатитися 24/7.
Шкода тільки, правда, що він не приходить ще в 30. А може до когось і приходить.

Більше того, у 50+ буває якраз тільки «справжнє життя» починається
Шкода тільки, правда, що не приходить ще в 30

Чи ці дві частини «справжнє в 50» але «шкода що не в 30» — не протирічать трохи одна одній?

не протирічать трохи одна одній?

Я лише маю на увазі, що заздрю тим 30-річним, які МОЖУТЬ на все плюнути і у такому віці почати поводитися з таким же майндсетом, як 50-річні (типу вже всі справи порішав, при баблі, дітей виростив і море по коліна)?
Тобто, майндсет 50-річного, а здоров’я і тіло (ще поки «стоїть» добре) — поки ще 30-річні.

так доволі ясно і цілком логічно

для тих до кого приходить, погано завершується

Дякую, заспокоїли. Значить, я не так вже й погано рухаюся на цьому шляху.

до тих хто рухається, прийти не може

Замкнене коло

В Україні така сума дуже приємна, а ось в США вже зовсім не то

Та може зможе, просто я не міг би наприклад жити в таких рабських умовах.

Я наприклад не розумію як можна працювати на державних посадах, де начальство це цар і бог, а ти маєш слухати мовчки та піддакувати.

Але, те що він зможе не змінить назву того що зараз відбувається )) рабство як воно є

Ми всі різні. Для мене це теж виглядає дуже нестабільно( ситуація пана Бориса) і з урахуванням того, що ось тут даже пишуть, що просіли зп в США. Але кожному — своє. Багато тих тут, хто зміг, але вони раніше виїхали.
Тому, просто це їх вайб, плани,мрії. Просто пану Борису удачі побажати і все.
В мене з галери буде повертатися до Європи( Вроцлав ) сім’я розробників( без дітей). Я не знаю всіх деталей, їм просто не сподобалося там жити.

Просто пану Борису удачі побажати і все.

Дякую. Ви тут у цих кілометрах коментів як промінчик світла та добра (і це вже не вперше, тому дякую за всі рази, де ви вставляєте добре слово).

буде повертатися до Європи

Хо-хо, це так. Дуже типова картина за останні пару років.
І це окрім тих, що переїхали по традиційних каналах employment-based міграції, ще тепер додалися численні U4Uшники, які спробували новий світ, «хлебнули америки», їм не зайшло (з дуже різних причин), та й нагострили лижі на Європу. Тобто, це стається не лише з айтівцями.
Більш того, таке стається навіть періодично з тими, хто вже має грінку. Не засуджую, ставлюся з розумінням. Головне, щоб люди свідомо робили вибір.
Мої друзі погнали до Франції, Париж (цікавий вибір, ага), після Сан-Франциско. Питаю — чому? Вона отримала там роботу, зважила все, що за 3 роки її дістали штати і хочеться «вайбу Європи» (ага, у Парижі, кхе-кхе... ну ладно, тактовно промовчу), а він подумав пару днів і прийняв те саме рішення. І це при тому, що працює на великий американський ентерпрайз. Домовився з начальством про переоформлення у європейському офісі тої ж компанії.

Та може зможе

Офіційно заявляю, що я зберіг лінк на це повідомлення і відпишусь вам відразу, як перейду у той статус, коли рабські кайдани будуть знято. :)
Це буде точно та ситуація, як Святослав тут влучно описав — гладіатор бився, щоб зняти кайдани і отримати свободу. Кайдани (і то умовні, їх ніхто не заважає скинути, повторюся) — тимчасові, а свобода — вічна.

Але, те що він зможе не змінить назву того що зараз відбувається )) рабство як воно є

Вже N-ний раз впевнююся, що у нас на це різні погляди. Ви напевно такий поважний розробник, що мав на шляху в основному продуктові контори, і вимагаєте відповідного «статусу», щось типу — дорога компанія, якщо вже ти мене везеш у штати, то відразу на «королівських» умовах, щоб я був на візі без прив’язки до роботодавця (це напевно з реального лише Н1В) і якомога скоріше давайте робіть грінку, щоб я весь час був «вільною птахою», бо моя душа не потерпить рабства навіть на один день! (все це я жартую, не ображайтеся, якщо що, просто нотки гумору).
Ймовірно, ви просто не «звиклися» з тою думкою, що L1 це просто така «особлива», але дуже ефективна віза (а особливо після введення 100к fee за H1B це прямо подарунок долі), бо вам воно впало як «сніг на голову», тому ви оцінили всі умови і відразу встали «в штики», що ні-ні-ні, ні в якому разі я би так не жив:

я не міг би наприклад жити в таких рабських умовах.

Тоді як я маю інший досвід щодо цього — працював у 4 різних компаніях за останні 15 років, і кожна з них перевозила співробітників цілими пачками до штатів по цій візі. Перебратися було завжди досить легко, ну не складніше, ніж пройти трохи формальностей, без надмірних зусиль. Порівняно з тим пеклом, яке проходили неайтівці, щоб потрапити у «омріяну Америку», то це було просто дитячий квест. У 99% все завжди проходило легко, гладко, безпроблемно від А до Я. Ну і швидше по термінах, на жаль для нас, сучасників з 2020-х. З/п в більшості випадків пропонували не дуже, тому заходило в основному спецам, які ще не дуже міцно встали на ноги в укр локації. При цьому пропонувалися зазвичай непогані бонуси (копійки, звісно, по американських мірках), типу 5-8к на руки + оплата всіх транспортних витрат (ще десь 2-5к, залежно від складу сім’ї), деякі контори просто кидали фіксовану суму аля 10-15к і всі транспортні та супутні витрати робиш самостійно, it depends.
Тоді процес отримання грінки займав років 2-2.5 від момента подачі. Якщо додати той перший рік, який мусиш відпрацювати на території США до моменту подачі (таке типове правило на галєрах), то це зазвичай було 3 роки, іноді трохи більше на декілька місяців. Тепер же, з врахуванням першого року «бездіяльності» — це 4.5-5 років. Не так смачно, не так приємно, але теж нема ніякої катастрофи в цьому.
Тому просто до того «звик», що так воно є, так влаштовано, і це реальний (підкреслю, реальний, не якийсь міфічний, через політичний притулок чи візу талантів, де все з високою ймовірністю може зафейлитися в один момент) напрямок employment-based міграції (де ймовірність успіху значно вища), який просто має свої нюанси. Ці нюанси відомі відразу, і якщо людина свідомо пристає на умови компанії, що «ми тобі грінку, а ти на нас працюєш ще N років, щоб ми на тобі трохи маржі схоботили», то виходить все справедиво, це чесний момент, що всі такі нюанси оговорюються «на березі» ще до переїзду (та їх навіть оговорювати не потрібно, це й так загальновідомо).
Якщо ж у спеціаліста (і я натякаю на ваші думки чи підтекст — ну може я помиляюся!) виникає ідея успішно переїхати, скористатися повноваженнями компанії по працевлаштуванню і легалізації у статус перманент резідента, але при цьому зіскочити якомога раніше і піти працювати деінде на кращих умовах, то це завідомо свідчить про наміри «кинути» компанію. Компанії не мають інтересу так робити. Так не робиться, бо з такими намірами каші не звариш. Ми або make a deal (як каже всім відомий президент), або не йдемо на такі умови. Оскільки переважній більшості такі умови підходять, то й потік міграції по цьому каналу високий. Я вважаю, що нема жодних проблем попрацювати у тій же конторі, яка тебе перевезла, отих 4-5 років, щоб досягти бажаного (і то, далеко не всі йдуть відразу, частина лишаються і далі працювати, навіть з грінкою!).
Повірте, на перших порах (особливо якщо ви з сім’єю) вас турбуватиме соціалізація і адаптація на новому місці, освіта для дітей, медицина, житло, страховки, авто, банки, може інвестиції, і решта побутово-сімейних моментів, тому той факт, що ви працюєте у давно насидженому місці, зі знайомим клієнтом і командою, лише зменшує ваш стрес і додає confidence, бо ви не думаєте ще й про те, як ублажати нового клієнта, як встановити контакт з новою командою, як розібратися з новим продуктом і/або технологіями.
Це такий свого роду шматочок вашого «старого» світу, старе оточення, який ви привозите з собою, і хоча би про те у вас не «болить голова», бо ви твердо впевнені, що там все ок, на тому фронті, порішаємо всякі питання без надмірного стресу, бо ви там як риба у воді — для мене це беззаперечний плюс такого роду міграції, бо накладати в один період зміну роботи і країни — то подвійний стрес, тож якщо є змога його полегшити, то я тільки «за».
Більш того, оскільки це структурно галєра з сотнями проектів, і гіпотетично, навіть якщо вас дістав клієнтський проект, то завжди є шанс перескочити на інший проект. Щоправда, зараз ринок у плачевному стані, але то я так, ретроспективно згадую знайомих трактористів, які за оцю 3-5 річну каденцію міняли декілька разів проекти, бо їх щось «діставало» і «бісило». І нічого, благо вибір був, а зміна проекта — це практично як зміна компанії, бо потрапляєш у тотально інший світ.

працювати на державних посадах, де начальство це цар і бог, а ти маєш слухати мовчки та піддакувати.

От за це люто плюсую! Оце точно моє кредо — ніяких державних компаній, ніякої політики і посад, наближених до неї. Цього терпіти не збираюся і ніколи не працював у державних органах.
Щоправда, це лише стосовно України. Якщо, умовно, в штатах мав би змогу десь на державу жирно працювати, то why not.

Не робить нерви собі. Все колись закінчується, і починається щось нове.
Якось воно буде.

Це і життя теж стосується.

Об’єктивно, не думаю що я щось в ІТ зможу знайти швидше ніж за рік-два,
таки часи зараз.

Об’єктивно, не думаю що я щось в ІТ зможу знайти швидше ніж за рік-два,

тобто ви думаєте шо якщо втратите роботу то будете нову шукати рік два? Та наче ж не все так погано зараз, чи це мені так здається?

Об’єктивно, я думаю що пів року з них я як бобер на острові в морі буду відмокати.

Останні 25 років боюсь

У мене найбільший страх був втратити роботу в період лютий-березень 2022 року, тоді кількох знайомих скоротили, багато компаній звільняли співробітників. Деякі компанії хоча б щось виплачували в зв’язку з цим, але далеко не всі. А загалом синдром самозванця присутній майже завжди 🥲

Чи відчуваєте ви цей страх, навіть маючи стабільну позицію чи великий досвід?

Майже усі роки поки працював в ІТ заробляв у 2 — 5 разів більше, ніж витрачав. Страху втратити роботу не було від слова «зовсім» — навпаки, останні роки я мріяв аби мене звільнили з цієї «золотої клітки» і я міг почати жити на гроші, які навіть не встигав витрачати. Якби не інфляція — то 20 років роботи в ІТ забезпечили б мене на наступні 40 — 50 років. Тобто теоретично до смерті. Десь в 40+ я вже міг би покинути галери і ніколи більше не працювати.

І чи можна в ІТ сьогодні почуватися справді впевнено у завтрашньому дні?

Але, як виявилося, таке шоколадне життя у ІТшників в Україні було не дарма. Це було як жити на вулкані і радіти що гаряча вода іде з під-землі нахаляву. Вулкан таки вибухнув — і тепер в Україні взагалі не можна розраховувати на завтрашній день!
На щастя я живу на теплому острові — але тепер вже не впевнений що грошей мені вистачить до смерті. Я сподівався що за декілька років ІТ криза мине — але схоже тут не тільки ІТ, а вже увесь світ котиться у сраку! І вірогідність що у майбутньому полетять ядерні ракети набагато більше лякає ніж залишитися без грошей. Як мінімум тут на острові не замерзнеш, можна жити навіть у печері, на крайній випадок є океан і щось росте — отже навіть «дикуном» можна вижити.

Десь в 40+ я вже міг би покинути галери і ніколи більше не працювати.

Прям моя мрія. Щоправда, вона не здійснилася.

таке шоколадне життя у ІТшників в Україні було не дарма

От тільки ІТшники ніяк не винні у тому вторгненні, прошу помітити.
Навряд чи хтось може сказати щось типу «отож не платили нормальні податки, сиділи на 5%, так от тепер і маєте, отримайте!» — це питання вторгення зі сходу лежить взагалі в іншій площині. ІТшники умовно 15 років користувалися обставинами, які вдало склалися на нашу користь. І коли західні ІТшники на ідентичних з/п «смоктали лапу», живучи не дуже на широку ногу, бо життя вимушує витрачати левову частину доходу, то їх українські колеги досить таки добре почувалися, забезпечували собі значно ситіше життя, ніж «у середньому по лікарні», та ще й скирдували відчутними темпами.

полетять ядерні ракети .....можна жити навіть у печері, .....«дикуном» можна вижити

Щось ви зовсім на песимістично-апокаліптичний сценарій налаштувалися.

Поддержу

І коли західні ІТшники на ідентичних з/п «смоктали лапу», живучи не дуже на широку ногу,

Не так давно это было — как сыроеды кичились, считали after tax доходы а после фонтанировали как же хорошо платить 5%.
Нет никакого злорадства, просто большинство долбоебов даже не представляет за счет чего строится независимость (в том числе оборонная) в стране. Важно было что каждому из низ было хорошо, пока лохи платят 40% в других странах, мы ухватили бога за бороду.

это печально наблюдать, как недальновидна «элита».

Нет никакого злорадства, просто большинство долбоебов даже не представляет за счет чего строится независимость (в том числе оборонная) в стране. Важно было что каждому из низ было хорошо, пока лохи платят 40% в других странах, мы ухватили бога за бороду.

Главное, в ходе следственных действий не выйти на самих себя... ©

💯
Платил 5% в 2012-13. Никогда не считал это правильным. Помню одно время с ЧП было фикс ставка 200грн.

я имел в виду что ты даже не представляешь за счет чего строится независимость (в том числе оборонная) в стране, если считаешь что налоги играют в этом какую-то роль

Продолжай. Раскрой мысль

в Украине и так налоговый ад, мы занимаем почетное 4 место уже не первый год, могло быть 3е, то рашка с недавних пор лидер списка и сдвинула почти всех на 1 позицию вниз. повышение налогов на этом этапе только навредит. для того чтобы повышать налоги нужно хотя бы не входить в топ20. почему так объяснять часа два-три. сейчас в экономику Украины вливаются огромные суммы, которых экономика не видела за все время существования государства, но экономический рост в ~3%... это надо 30+ лет чтобы минимальная зарплата из 200 долларов стала 400. за 30 прошлых лет в среднем экономический рост был выше, т.е. то что есть сейчас это лучше, чем то что будет еще через 30 лет, если ничего не будет меняться. но вот то что сейчас с экономикой это лучше чем удвоение налогов (если отбросить негативный эффект, а считать только что бюджет стал больше). но ничего не изменилось => твое утверждение что фопы должны были платить больше налогов чтобы жилось лучше ложное. оно основано на эмоциях или вере, но не на хотя бы базовой экономической теории. я вообще осторожно готов предположить, что если бы айти освободили от налогов совсем, то эффект бы был рост экономики на лишний процент-два, но это надо было лет 10 назад

5% фопа, которые на самом деле 6%+Х это очень много. это та самая причина почему почти все остальные работают по кзоту, а не через фоп. в абсолютных числах фоп всегда платит больше налогов. сравнивать проценты не корректно. более того если ты принципиально не хочешь быть фопом, то мало кто из галер согласится на это. я слышал всякую придурь: «я покрою все налоги, возьмите с моей зп ту часть что налоги от фирмы, да есв 22%, но я готов». но нет, это невозможно, это просто незаконно, зависит от эйчарки какую байку она расскажет, но такой дебил просто просит работодателя нарушить закон, зачем работодателю это делать? дело же не просто в деньгах как многим почему-то кажется

так все же

я имел в виду что ты даже не представляешь за счет чего строится независимость (в том числе оборонная) в стране, если считаешь что налоги играют в этом какую-то роль

за счет чего формируется бюджет на оборонку ?
В твоем посте нет ответа.
Собственно его и трудно ожидать, поскольку ответ очевиден ;)

Да есть цифры как ФОПы контрбьютят, и нет претензий к выкладкам — они давно известны и за статистикой я наблюдаю.
Я вам скажу: вы невнимательно читаете. Никто не утверждает что ИТ кормит страну и на налоги от только ИТ финансируется оборонка.
Зачем приписывать заведомо неверные утверждения ?
Дальше, не уверен зачем приплетать рашку и текущее положение экономике. Вообще не имеет отношения, оборонку надо было на разваливать а финансировать ДО.

Но если вы претендуите на здравость, то и так понятно что оборонная промышленность формируется за счет налогов. Абсолютно очевидно что В ТОМ числе и от налогов ИТ. Сколько там налогов приносить в общем ИТ 5-7% ? да не много, но поскольку я в ИТ, и замечание касательно сектора ИТ. То как сыродеды хвалились надеюсь не забыли ? Или это уже другое ?

твое утверждение что фопы должны были платить больше налогов чтобы жилось лучше ложное.

Я не утверждал что увеличение налогов приводит к лучшей жизни. Давай свои домыслы не принимать взаправду.
Как можно заметить, хорошо и независимость это как теплое с мягким. Сначала строится независимость, а потом лучше

IMO

за счет чего формируется бюджет на оборонку ?

Напрашивается ответ «за счёт налогов»?
Можно посмотреть как Европа тратит налоги на оборону (и как тратила до войны)
П.с. уже неоднократно говорили, лить воду в дырявое ведро в надежде что будешь наливать быстрее нежели будет выливаться — ну это надо быть очень упорным.

Очевидный ответ, и тем не менее вызывает трудности. Если можно платить 5% то зачем больше ? или это даже не вопром ? хм

Логика отличная, давайте ничего не делать. Это гарантировано приведет к результату. Или это не точно ?

Посмотри на это с той стороны что европа помогает Украине, а не наоборот. Случилось бы война в европе — Украина так бы не смогла поддержать, или смогла бы?
Столько очевидно-неочевидных вопросов....

где то есть дырявое ведро ... LMAO

за счет чего формируется бюджет на оборонку ?
В твоем посте нет ответа.
Собственно его и трудно ожидать, поскольку ответ очевиден ;)

я не думал что мне надо прописные истины дописывать. ответ: за счет общих доходов государства. т.к. тебе не понравилось что на примере рашки я разжевал что имел в виду, ограничусь просто 3 фактами: общие доходы государства != налоги. общие доходы государства Украина не очень высокие относительно богатых стран. на армию до войны тратилось 10%, которых в абсолютных числах было недостаточно

Но если вы претендуите на здравость, то и так понятно что оборонная промышленность формируется за счет налогов

видимо, по твоим оценкам, не претендую. ты переоцениваешь фискальную функцию налогов. у государства бесконечные деньги, если используется национальная валюта, так же государство распределяет финансирование. самое забавное в этом что ты полностью забыл что государство занималось распродажей военной техники и этим пополняло общие доходы и если бы налогов было больше, то отрасль, которую сокращали умышленно, а не за счет дефицита бюджета, не получила бы доп финансирования

То как сыродеды хвалились надеюсь не забыли ? Или это уже другое ?

не знаю, я в такие темы особо не лез, мне тупо не интересно, но могу сказать что хвалиться можно всегда и это физически ни на что не влияет. я просто не понимаю вот хвалились и что? а если бы не хвалились то что? или я вообще не понял о чем ты?

Я не утверждал что увеличение налогов приводит к лучшей жизни. Давай свои домыслы не принимать взаправду.
Как можно заметить, хорошо и независимость это как теплое с мягким. Сначала строится независимость, а потом лучше

не уверен что понял что ты имел в виду, но если посчитать что первые 2 предложения это ты хотел сказать: «повышение налогов ведет к независимости, а ты перекрутил что к лучшей жизни». тогда на вторые два предложения я готов возразить — Украина была и есть независима все время существования государства

это верный ответ — не нужно жевать известное. Бюджет формируется из налогов.

ответ: за счет общих доходов государства.

Ну так дожми свой ответ, не нужно общих фраз!

Давай я сделаю работу за тебя:
ru.wikipedia.org/...​арственный_бюджет_Украины

Доходы Государственного бюджета Украины состоят из
— Налоговые поступления
— Неналоговые поступления
— Доходы от операций с капиталом
— Официальные трансферты

что включего в каждую группу можешь ознакомиться самостоятельно,

Дальше, группа Налоговые поступления составляет 70% всех доходов.
Если немного копнуть то % «Налоги на доходы, налоги на прибыли, налоги на увеличение рыночной стоимости» составляют 30% от налогов.
Не нужно больше говорить что налоги не играют роли в формировании бюджета. Оставь свои фантазии и неси конкретике.

что на примере рашки я разжевал

Та не тащи свою рашку везде. Найди форум с узкими и там вещай им.
Пример их экономики абсолютно нерелевантен, как и то во что они превратились.

не уверен что понял что ты имел в виду, но если посчитать что первые 2 предложения это ты хотел сказать: «повышение налогов ведет к независимости, а ты перекрутил что к лучшей жизни».

Да ну ?!

Собственно вот твоя цитата

твое утверждение что фопы должны были платить больше налогов чтобы жилось лучше ложное.

Для понимания контекста, я плачу 40% налогов от дохода и quite хзппи с этим. Есть понимание куда это идет и для чего.
Для таких как ты, увы понимание не пришло. Иногда время исправляет, но это не точно.

это верный ответ — не нужно жевать известное. Бюджет формируется из налогов.

знаешь.... очень сложно вести какой-то диалог с челом, который закончил железнодорожный техникум и все знания экономики ограничиваются гуглом и российской википедией. ты мне втираешь какую-то дичь, как будто бы в Украине какой-то один налог и какой-то один бюджет, а он в свою очередь как будто бы счет, а не план. мне реально не понятно то что ты пишешь...

Та не тащи свою рашку везде. Найди форум с узкими и там вещай им.

я как-то сам разберусь что мне делать

Пример их экономики абсолютно нерелевантен, как и то во что они превратились.

почему?

Да ну ?!
Собственно вот твоя цитата

здесь нет ни противоречия, ни логической ошибки, попробуй перечитать или погуглить, или у гпт чата спросить или где ты там все свои знания берешь

Для понимания контекста, я плачу 40% налогов от дохода и quite хзппи с этим.

опять 25, Украина занимает 4 место в топах налогового ада... абсолютно все украинцы платят больше налогами чем ты (в процентах)

Есть понимание куда это идет и для чего

распиши пожалуйста :) а если без шуток, то ты не читал налоговое законодательство страны, в которой находишься и твои догадки как оно устроено мало кому интересны

Для таких как ты, увы понимание не пришло. Иногда время исправляет, но это не точно.

я свое мнение не выражал, ты не знаешь в какой стране я налоговый резидент, не знаешь сколько налогов плачу, не знаешь мое отношение к этому. все что я сделал и все что ты знаешь так это указал тебе что ты не в ту сторону воюешь, когда пишешь оскорбления на группу людей, в которую сам входишь. потом по твоей же просьбе объяснил тебе в чем ты ошибаешься, но ты зачем-то пытаешь найти в моих объяснениях противоречия и донести мне что ты на самом деле прав, а я не обрел какое-то там твое мифическое понимание =\ зачем просить объяснения, если ты не готов их слышать. я же вначале отлично справлялся с понятным для тебя форматом ответов в одно предложение. сейчас мы пришли к тому же результату, только мне зачем-то пришлось написать тонну текста, который ты не смог переварить

Важно было что каждому из низ было хорошо, пока лохи платят 40% в других странах, мы ухватили бога за бороду.

Ем. А якби рашка в 2022 напала би на країну Балтії, про таку опцію ходили чутки вже пілся вторгнення, то що тоді ІТ-м з Балтії би казали?

А вони хіба теж платили 5%?

. І коли західні ІТшники на ідентичних з/п «смоктали лапу», живучи не дуже на широку ногу, бо життя вимушує витрачати левову частину доходу, то їх українські колеги досить таки добре почувалися, забезпечували собі значно ситіше життя, ніж «у середньому по лікарні», та ще й скирдували відчутними темпами.

Ох уж ця байка. Вот не знаю жодного українського ІТшника мільйонера, а вот американських знаю.

Да і чиста математика. Беремо саму дорогу долину, середня зарплатня $170k, 120к після подтаків. Нехай половина витрачається на життя, залишається 60к, або 5к в місяць.

В Україні середня — 2к, далі немає смислу рахувати так як навіть без податків і витрат це в 2.5 рази менше ніж чистими в США.

Сінйори? це 400-500к в долині, 200-250к після подоатків і витрат, або 20к в місяць чистими, і порівняй 7-9к грязними в Україні.

та вроде ж уже знаем почему люки круглые :) а если серьезно, у тебя что никогда не было коллег с другой страны? они в среднем или того же уровня что в среднем у нас или тупые, если из бедных стран с перенаселением

не думаю что устроились бы на 120, в Украине же запарились за 7-9, а не на среднюю, в сша так же бы запарились, да муторно, но 500к мотивируют больше чем 9 в мес

маючи грінкарту, дійсно захочеться ті 500к отримати

Зазвичай у таких випадках радять полегше, стишити темп. Спочатку ставлять простішу і досяжнішу ціль, вийти на щось типу 200к — це теж, повірте, зараз не дуже легко. І далі пробувати прокачуватися.

Але чи конкретно я в таких умовах буду готуватися до співбесід, чи і далі буду серіальчики дивитися і грати в волейбола, особисто я не впевнений.

Саме тому більшість, хто досягає прийнятного рівня, вище якого вже нема надмотивації (аля 150-250к, плюс мінус), далі вже перестають суєтитися і лишаються там, де є.

UPD. «Просто Анон» своїм коментом нижче тільки підтвердив те, що я кажу.

А ви літкод уже підготували? Якщо ви збираєтесь після візи на хорошу зарплату то треба фанги-лайк напевно через літкод.

Так. В процесі, ще маю час.
Проте, поки що план, принаймні на перші пару років після отримання грінки, це продовжити працювати на того ж клієнта, тільки напряму на них, уже без галєри. Дуже просять лишатися, пропонують гарні умови (хоча поки конкретно не обговорювали, бо рано про це говорити так завчасно) і що «не образять по баблу», будуть і бонуси 20%+ (так як мають їх фултайми) і гарні стоки десь стільки ж чи й більше (чув навіть про еквівалент 20к на квартал).
Поки не впевнений, чи станом на той момент я ще захочу з ними бути, але попередньо отак.

також буде готуватися до співбесід на 500к.

Нема вже цього. 200к це вже норм ЗП.

В Остіні колегу подають на грін карту, для цього треба «відсіяти» кількох аборигенів щоб показати що він потрібен. Рівень ± техлід/архітект, 15 років досвіду.
Так на нещасних 170к прийшли співбесідуватись люди які працювали в гуглі, амазоні. Співбесідуватись на укр галеру...

Я б сам в це не повірив, але от такий зараз ринок в США.

Співбесідуватись на укр галеру...

Логічно, очікувано. Кушать всі хочуть, навіть якщо колись мав стосунок до «вєлікого» і ходив у офіс самого фмаанга.
А що за укр галєра? Можливо, ви мали на увазі, американська компанія, яка має представництво в Україні?

Можливо, ви мали на увазі, американська компанія, яка має представництво в Україні?

Наша з топ 10, типу епаму, софтсерву, глобала і т.п.

я про сейчас говорю, а не про 21й год
я не очень в курсе про зп в сша, но раз 500 это исключительная зп, то 9к тогда надо равнять к 200-300к, или к чему там вполне достижимому. я просто условный кап взял в прошлом сообщении, похоже это неправильно

потрібно окремо тренувати навик проходження таких співбесід — окремо від власне професійних навиків

100% — в корпоративній Америці навіть жартують, що «пошук роботи — то окрема робота», і досить непроста, виснажуюча, що вимагає неабиякого фокусу, залученості і зосередженості, та й терпіння.

задовольнятися якимись 120к

Я тут вам хочу вставити таку тривожну нотку (але без паніки!), що зараз така ситуація, що навіть «на якісь там срані 120к» потрібно теж на співбесідах себе неабияк проявити, бо йде боротьба не на життя, а на смерть, кожен хоче той шмат хліба увірвати, як вовки. І так, потрібно довести, що саме ти — найкращий, «продати» себе, щоб «купили», ще й бажано вигідно. Будуть по повній тестувати (навіть на срані 80к!! я вже мовчу про 120к чи тим більше міфічні 500к) комунікаційні навички, командну роботу, навички вирішення проблем у стресових ситуаціях, слідування культурі компанії (культурна сумісність) та відповідність цінностям, емоційний інтелект, ініціативність, сторі-телінг, тобто те, що піднімається на behavioral interview.
І ви ж самі розумієте чудово, що для пересічного розробника, який десятиліттями працює з машиною (неважливо, українець чи американець) — все це є неймовірним тягарем, який важко дається, його важко отак просто «здобути», «напрацювати» і при цьому ще й вміло проявити на співбесіді.

Ось це і не подобається в США, треба дуже багато часу приділяти навичкам проходження цих дурних співбесід. Ті знання майже ніколи не пригодяться в реальній роботі.

Відчувається контр-продуктивним витрачати купу енергії та часу на здобуття навичок щоб просто мати ЗМОГУ взяти участь в цих гладіаторських боях за 120к.

Краще інвестувати цей час в реальні знання, в свій особоюистий бренд, в свої проекти.

Краще інвестувати цей час в реальні знання, в свій особоюистий бренд, в свої проекти.

Слушна думка. І дуже амбіційна. Завзяті молодці так і роблять.
Отримав грінку (як небудь вже, рабством, чи не рабством, якось вже там вигріб і продерся через ті хащі, хай вони горять яскравим полум’ям), а далі всі дороги відкриті — відкриваєш бізнес, започатковуєш компанію, ведеш справи, вкладаєш душу і серце. І головне не паришся про іміграційний статус, бо це питання вже вирішене.

Сінйори? це 400-500к в долині, 200-250к після подоатків і витрат, або 20к в місяць чистими, і порівняй 7-9к грязними в Україні.

Мене завжди цікавив нюанс без під.оба, котрий в таких підрахунках не враховувався — як треба вджобувати на ці 400-500к в долині? Бо в Україні можна було попасти на проект до замовника в Калі на > 6к$ з мінімальною відповідальністю, і цілий день шаритись аж до дейліка в 18:00..

П.С. Придумана історія, це коли всіх ІТ-в в замовника звільнили одним днем в п’ятницю ввечері, а українська офшор команда ще 30 днів шарились та отримували зп, бо так було написано в контракті..

всіх ІТ-в в замовника звільнили одним днем в п’ятницю ввечері, а українська офшор команда ще 30 днів шарились та отримували зп

Так, це перевага «в моменті», ну типу молодці, пораділи, отримали халявний місяць оплати. Але в довгостроковій перспективі — ну таке собі, воно нічого не вирішує, оті 5-7к, що там отримав. Як прийшло, так і загуло.
Це як знайти 100 грн і радіти, але в цей день втратити дохід на 250к грн на міс.

Так, це перевага «в моменті», ну типу молодці, пораділи, отримали халявний місяць оплати. Але в довгостроковій перспективі — ну таке собі, воно нічого не вирішує, оті 5-7к, що там отримав.

Ой-вей, в замовника на онсайті там було досить багато індусів і деякі з них на скільки зрозумів були на візі. От у них там був дійсно стрес. З одним списувався через півроку, то він казав що було дуже важко з пошуком роботи і тільки вийшов на роботу. Він вчився вже у ВУЗі в США, мабуть вже було громадянтсво або грінка, а от інша колега вчилась ще в себе вдома, хз. чи отримала грінку, чи прийшлось їхати з дітьми назад..

П.С. До речі, досить скілові колеги були, з радістю взяв би у свій уявний стартап.

Бідняжка, може тобі банку відкрити? 🤦‍♂️

2 — 5 разів більше, ніж витрачав.

це потрібна серйозна самодисципліна, поважаю!

Це було як жити на вулкані і радіти
На щастя я живу на теплому острові

Переїхали з метафоричного вулкана на реальний?

амерзнеш, можна жити навіть у печері, на крайній випадок є океан і щось росте — отже навіть «дикуном» можна вижити.

я б так пожила б деякий час, романтика!

А ты вообще чем занимаешься?
Ну в смысле если ты какой-нить джава программист — можешь же найти что-то не пыльное на джаве в корпоративе учитывая твой легальный статус и палкой два часа в день ковырять говно мамонта между массажем , морем и электрофорезом.

палкой два часа в день ковырять говно мамонта между массажем , морем и электрофорезом.

Завжди цікавило: чи справді є девелопери, які втілили таку мрію?
Коли я був в Україні — на галерах майже неможливо було домовитися працювати менше 40 годин на тиждень. Бо це типовий контракт для бодішопів.
Можливо це було реально для якихось невеликих продуктових компаній і якщо домовитися напряму з хазяїном. Але як правило у продуктових компаніях навпаки полюбляють тих, хто готовий овертаймити.
Та і взагалі бізнес в Україні — це ризик, а отже він виправданий тільки якщо можна «урвати» великі прибутки. Я для цього до співробітників треба ставитися як до ресурсу і «вичавлювати» з них максимум. Саме тому HRи люблять молодих та амбіційних — і не люблять старих вигорілих «динозаврів», які шукають спокійну роботу без авралів.
Працювати 2 години на день звичайно можна на фрілансі. Тільки якщо за ці 2 години заплатять хоч би $50 на годину. Але аби мати такий рейт треба спочатку заробити собі репутацію та портфоліо. А це потребує років роботи.
Можливо коли кажуть про «2 години на день» мають на увазі влаштуватися на якусь фултайм роботу, де можна решту 6 годин тільки удавати видимість роботи на ремоті. Тобто працювати мінімально «на відвали» аби тільки не звільнили.
Але, по-перше знайти таку роботу це треба аби дуже пощастило. Особливо зараз — коли звільняти (навіть тих хто працює) це тренд в ІТ. А по-друге робити халтуру та брехати — це себе не поважати. Батьки мене не такому вчили — вони чесно по 30 років на заводі важко працювали.
Я сподівався що коли ІТ криза мине то зможу офіційно влаштуватися консультантом на пів-ставки та 20 годин на тиждень кудись у європейську чи американську компанію та працювати віддалено. Але ринок розгорнувся до кандидатів задом і вже ніхто не полює на синьйорів.

Якщо ви написали що працюєте лише 2 години зі свого перевіреного акаунта — то точно не боїтеся звільнення.

Працювати 2 години на день звичайно можна на фрілансі. Тільки якщо за ці 2 години заплатять хоч би $50 на годину. Але аби мати такий рейт треба спочатку заробити собі репутацію та портфоліо. А це потребує років роботи

Ще треба додати, що і з низьким, і з високим рейтом ($80+) доведеться витрачати купу часу на пошук клієнтів/завдань

Чи відчуваєте ви цей страх, навіть маючи стабільну позицію чи великий досвід?

Это не страх, а беспокойство. Чай не первый и не последний раз.

Як він впливає на ваші рішення?

Риски надо минимизировать, заранее:
— быть готовым к интервью (многим интервью)
— идеально иметь оффер в запасе каждые пол года
— savings на год+

І чи можна в ІТ сьогодні почуватися справді впевнено у завтрашньому дні?

Глядя до какого уровня скатилось ойти — да можно говорить что определенная уверенность есть завтрашний день. Увы не для всех

Декілька місяців тому звільнили з проекту, над яким я працював 10 років. Я і сам розмірковував над тим щоб звільнитися, але дуже гарні умови не дозволяли піти за власним бажанням. Тому я був радий що це нарешті сталося.
І хоча з одного боку стало трохи менше впевненовсті у завтрашноьомі дні, але з іншого боку я нарешті зміг пожити трохи іншим життям. Життям де набагато більше свободи, і є місце речам про які ти часто мріяв, але не міг собі дозволити через брак часу. І мені сподобалось.

є місце речам про які ти часто мріяв, але не міг собі дозволити через брак часу

Наприклад?

Я думаю в кожного є речі «щоб я робив якщо було б непотрібно ходити на роботу». В кожного були думки «чим би я займався якщо б не ІТ». Так що звільнення — це такий шанс спробувати жити інакше.

До речі

гра на гітарі

теж вимагає багато сидіти. Якщо нормально вчитись, а не просто бренькати

Ще на гітарі можна грати стоячи, виявляється.

Життям де набагато більше свободи,

це де?

Має бути не страх, а керування ризиками. В капіталістичному світі це може статись будь коли, та с певних причин — часто абсолютно передбачуванними.
Звісно найпростіше це не професійна поведінка, аутперформ в конкретних обставинах чи просто не зійтись із начальником або замовником, або з не співпадати по робочий культурі з компанією та колективом.
Та існує безліч чисто ринкових механізмів втрати роботи, які абсолютно не залежать від того як вправно ви працюєте, повінстю зовнішні фактори спричинені : економікою, війною, катаклізмами тощо.

існує безліч чисто ринкових механізмів втрати роботи, які абсолютно не залежать від того як вправно ви працюєте,

ухти... дядьку, а можна я це собі запишу? 🤔

ШІ має купу обмежень, він добрий для типових задач, які вже мільйони разів вирішені і тому були в навчальних матеріалах ші. Але якщо треба створити якийсь новий, навіть примітивний алгоритм — він вже починає спотикатись.

На даному етапі може й так, але, думаю, чим далі — тим менше «спотикатись» він буде

Заробить він швидше за усе : осколок, кулю, КАБ чи FPV по хребту.
Ті хто добре вооють як правило дуже : обережні, уважні, сритні і т.д. а також обучені і оснащенні. Усі якості мисливця можна сказати, бо полювання сестра війни.

сміливі люди можуть заробляти, звісно, в кілька разів менше ніж

і це неприємно. де чувано щоб шляхта жила гірше за холопів?

Свого часу сам Наполеон Бонапарт пробував перевестись в Армію Россії. Чому ? Бо там офіцерам більше платили. Сміливий був(?)

За Сталіна, родині видавали талони на хавчик. Призвався — і твої не голодують. Грошове теж було в рази більше + лишали зп за основним місцем роботи (в нас чомусь відмінили в 2022). Відповідно в будь-якому отримуєш грошей більше. Як антонім слова менше / хоча не знаю на що ті гроші суттєво впливали тоді

За Сталіна, родині видавали талони на хавчик. Призвався — і твої не голодують. Грошове теж було в рази більше

талони на хавчики — кому? тому хто їжу у селян відбирав для тієї партії?
а грошове забезпечення — трудоднями? і паспорта не видавали що було ким їм робити

Є страх працювати поки не сконаю

Під час подібних дискусій завжди з’являється хтось, хто каже, що хороший айтішник завжди знайде роботу. А ледарям і бездарям нічого хорошого не світить. Їх зачекалося звільнення і туди їм і дорога. І щоб і думати забули про ІТ, яке має бути осередком інтелектуальної еліти. І взагалі природній відбір то найкраща річ у світі

Звісно знайде, питання виключно на яку зарплату. Робота буває цікава або добре оплачувана, зараз період цікавої роботи.

Зазвичай це говорять курсоділи, які самі при цьому займаються освітою і часто томущо вже 50 річний і замовнику — 25 річному ІТ бізнесмену із США чи західної Європи він не впав. Тому подавай робочу культуру 996 і бажано із доплатою.
Якщо студент, що платить грощі (чи його батьки рідня там і т.д.) подивиться на ринок і побачить — що на ньому скажімо 700+ джуніорів на JavaScript, то з великою долею верогідності піде на інші курси чи університет де викладають наприклад : Python, Bid Data та AI і т.д.. Відповідно освітній продук з Fronted React/JavaScript — втратить попит, а це термінові інвестиції треба робити в оновлення. Тому краще сказати — що «головне щоб був добрий спеціаліст». Та для HR-ів це абсолютно конкретний перелік знань та вмінь під конкретну вакансію.
Рельність в тому, що на ринку червоний океан конкуренції і коли на одну вакансію буває по 60+ людей, то усе працює сильно не так.
Сьогодні скажімо із Delphi або Visual Basic навіть як ви рокстар цих технологій, ви не знайдете хорошої по умовам роботи. А скажімо як Data Analist при посередніх але достантніх для виконання мідл рівня роботи навичках, швидше за усе матимете пару пропозицій на тиждень.
Попит народжує пропозицію — Адам Сміт, Девід Рікардо.

Сьогодні скажімо із Delphi або Visual Basic навіть як ви рокстар цих технологій, ви не знайдете хорошої по умовам роботи.

не факт, якось мені розповіли, що наприклад у Німеччині більше за всіх отримують спеціалісти з COBOL. Тому що ера автоматізації припала на 60ті — 70ті, люді які знали ті технології вже на пенсії, а підтримувати все це потрібно.

Та мені теж таке розповідали, та я якись час вірив. Почалось ще в університеті де через застарілу программу та брак сучасного обладнання та навчальних матеріалів на перших курсах в нульві вивчали MS DOS і програмуаання під нього, що було не актуально принаймні 10 років, бо була вже епоха Windows 98
/ME, Unixв зокрема Linux, Internet, PHP тощо. Це коштувало дужє великого проміжку життя з рештою.
Там закономірність — це команди із лімітованим бюджетом які намагаються підтримувати архаїчну систему, поки не знайдуться грощі на абгрейд. Такі проекти паскудні з усіх точок зору і абсолютно безперспективні.
За 17 років в галузі гарантую — де тренд тобто мода, там і попит тобто : грощі підвищення, іноземні відрядження, благодарочкі від керівницьва тощо. Legacy support — це болото з греблею на галерах, з перспективами бути виставленним з рештою на мороз як побита собака після безкоштовних овертаймів під психологічним тиском, що в свою чергу спричинені Bus Factor. А на реплатформінг винайняли робити виєбщіків з комсомольскими командами і досвідом в новітній технлогіях принаймні на папері, сертифікатах там і т.д. Тих хто добре торгує.
Тримайтесь по далі від легасі — воно зіпсує вам карьєру, не дивлячись на те, що це дає навички — ви не можете їх монетизувати.
COBOL в будь якій своїй формі, це коли опинився в дуже неприєиній ситуації і доводиться йти в ІТ Макдональдс кричати : «Вільна касса». Усі в ІТ вважають людей на таких проектах — поганими спеціалістами яки9 ніде бвльше не беруть на роботу, та і просто лохами по життю іноді говорять це в слух навіть. Вихід з цього — 100% левел даун, аж жо рівня коли з сініора по тайтлу, але не по ринковій зарплатні, доведеться стати на посаду джуніора і вас ще будуть чмирити в новій команді.

робочу культуру 996 і бажано із

69

Чула колись в такому ключі: «Самурай має бути готовим до звільнення (смерті) в будь-який момент — чи то свого, чи то чужого »

Самураї програли другу світову війну з тріском. Квантунска армія була розбита вщент під час Маньчжурскої операції під командуванням маршала Александра Васілевського, опреація визнанна кращою з точки зору оперативного мистецтва в 20-му віці ведучими світовими аналітиками, досвід активно вивчався при розробки новітньої американської військової доктрини і стратегії генерала Донна Старрі (Гітлера теж вивчали). Вінцем якої була перша війна сучасного типу — Операція Буря в Пустелі.
На морі адмірал Ісороку Яммомото був так само повністю розбитий американськими силами під комаднуванням адмірала Честера Німіца. Сам Яммомото загинув в битві.
Японія здалась після серії авіанальотів армадами найсучаснішої американскої авіації як особливо літаків B-29. Токіо був спалений вщент, біля мільйону людей загинули і постраждали лише за одне бомбардування запальними бомбами, яки спричинили пожежу. Також були суєцидальні тактики камікадза майже усіх військах. Усе скінчилось після атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі (що в стуності було пряме залякування Трумманом — Сталіна з ціллю отримання добрих переговорних позицій в Потсдаммі). Тобто стара ситема яка гасила інновації і тягнула націю на дно — була переможена над технологічними над державами США та СРСР.
Після воєнна Японія, ті хто вижив — радикально змінили ідеологію, технологію і менеджмент. Частина Бусідо і деякі норми, що тягнули націю до катастрофи — пішли далеко в історію, а в якості сенсея був обраний американцеь Вільям Едвардс Демінг. Зоча певні правила Бусідо ще залишились. Сьогодні Японія одна з передових країн в науково-технічному прогрессі. І США — країна яка їх перемогла і досі окупує, їм винна $6,1 трільйона долларів.
BTW Японіці зазвичай працюють в одній компанії на протязі усієї карьєри, це робоча культура. Американці зазвичай стрибають і часто преїздять. Теж частина робочої культури.

Коротка хісторі СРСР?

система яка гасила інновації і тягнула на дно

розвалилася.

CРСР мав різні періоди. До середини 60-х років минулого сторічча СРСР ріс зі швидкістю 25.4% річних, це було економіне чудо яке випереджало навіть сучасний Китай за темпами зросту.
Російська імперія була глибоко відсталою країною яка програла прешу світову війну і перестала існувати. В 1945 році СРСР в складі союзників переміг країни Осі і вніс найбільший проценний вклад в перемогу. Осі мали загальну перевагу в усьому, але невірно коцентрували зусилля. Демократ Рузвельт ніколи не скривав навіть, що увесь час брав кращі наробки СРСР і впроваджував їх в США.
4 жовтня 1957 року СРСР запустив штучний супутник Землі і розпочав космічну гонку. Те що було демонстрацією технології для Дуайта Езенхаура, що СРСР може доставити ядерну бомбу прямо в Вашингтон стало значно потужнішою політичною зброєю. Хрушова запросили в Америку першого з радянських лідерів. Він полетів на авіалайнері Ту-114 єдином в світі пасажирському літаку який міг зробити переліт в США з Москви без посадок. І по визанням самих американських аналітиків та різних спецслужб, уділав весь американский політикум ставши телезіркою. Наступні вибори виграв лівий демократ Джон Кеннеді — він використав для цього телевізор, за зразком Хрущова. Радіо слухачі — обрали Ніксона. Сталась Карибька Криза, а не третя світова. Кенеді був вбитим, а американскі служби розробили і вровадили массові методи по дискридитації. Змінили методи пропаганди радикально, започаткували USAID — тобто всебічну підтримку проамериканских політичних режимів та опозицій, власне теж відповідь на аналогічні дії КПСС з світовою революцією, с проявими зокрема на Кубі, тощо (і почав ще Кенеді). Дураком став не тільки Хрущов, а і взагалі було створено маркетинговий ІПСО прийом коли абсолютно усе радяньске — повне лайно при чому в розумінні самих жителів СРСР. Це працює по сьогодні.
Та вже в 1967 економіка СРСР була в сутності замінена, по суті на те що багато в чому дожило до сьогодення — а це відкат до неофеодалізму російської імперії.
Напевно з Японією ці історії роднить одне — робота над помилками. Американці якраз в ній дуже сильні. А : українці, росіяни, казахи, білоруси і т.д. — втратили експертизу.

Без води

полетів на авіалайнері ...

.

Конкретно совєти розвалилися, бо

система яка гасила інновації, тягнула на дно.

— доволі близько до відповідної хісторі.

Але навіщо це все якщо вона вимирає.

До речі, про Японію. Ось невеличке дослідження, чи не собівартість без амортизації стала причиною дефляції у цілій країні.

Я:
Та це ж неправільно «ціни можна тримати низькими і все одно мати прибуток» Всі намагаються максимізувати свій прибуток. Можна ж до досягення бал. вартості 0 тримати ціну 200 і після теж такою? Чи це заборонено у Японії?

ChatGPT:
Дуже слушне зауваження 💡 — і ти абсолютно правий у логіці:
якщо обладнання вже амортизоване до нуля, то підприємство може залишити ціну колишньою (наприклад, 200), і тоді його прибуток зросте, адже собівартість менша.

👉 Але тут важливо розуміти, чому в Японії часто не так.

1. Не заборонено, але економічно «неприйнято»

В Японії це не заборонено законом — компанія має право продавати продукцію за будь-якою ціною, навіть якщо її активи давно повністю амортизовані.
Однак діє культурна й конкурентна норма:

компанії часто знижують ціну, якщо собівартість впала;

сильна конкуренція і споживач, який очікує чесну ціну;

бізнес там часто орієнтується не на максимальний прибуток зараз, а на довгострокову стабільність, частку ринку й довіру.

Тобто формально це не заборонено, але ринок і суспільна культура «вимушують» не завищувати ціну після повної амортизації.

Ось така фігня...

якби не бомбардування союзниками ядерними бомбами мирняка на островах, то Васілєвський взяв би Токіо, але це не точно

Я регулярно, щотижнево, вже за звичкою, докладаю зусиль, щоб у разі звільнення мені було легше знайти роботу. Я створюю проєкти, які допомагають мені в цьому. І, дивлячись на статистику, як мало фахівців користуються моїми проєктами, маю впевненість, що роботу в ІТ я все ж знайду, якщо буде потреба.

Підписатись на коментарі