Пам’ятаєте офлайн співбесіди та роздруковані CV? Розповідайте як це було у вас
Колись, щоб пройти співбесіду, потрібно було трохи більше, ніж навушники та вебкамера. Потрібно було знайти той офіс, вдягнути щось «офіційніше» та взяти з собою роздруковане резюме. Памʼятаю, як сама шукала офіс по всій Кловській, а він виявився в житловому будинку на 21 поверсі 😅
Потім переживаєш, поки очікуєш на запрошення в мітинг-рум чи, по-старому, просто кабінет. Можу сказати, що це була ще та перевірка на стресостійкість.
Зараз усе інакше: відеодзвінки, онлайн-тестові, AI-асистенти та автоперевірка коду. Можна пройти кілька чи навіть усі етапи, сидячи вдома. З іншої сторони, це не прив’язує тебе до роботи у конкретному місті, де ти проживаєш, а в цьому також є свої плюси.
А ви пам’ятаєте свої перші офлайн-співбесіди? Чи не здається, що онлайн зробив процес зручнішим, але менш «справжнім»?
17 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів2018 рік, працюю рекрутером в Дніпрі, в IT компанії. Дзвінок з ресепшна, вам принесли резюме. Спускаюсь, там дві жіночки, дають мені папочку з файліком, в якій резюме якогось індійця, з переліком всіх технологій і мов програмування, які існували на той момент (такий як ви розумієте, солідний сініор). Я в шоці, але тримаю обличчя, кажу, ми розглянемо резюме та, якщо він підійде на наші вакансії, ми з ним зв’яжемся. Питаю, чи цей кандидат в Україні зараз? Какжуть, ні, в Індії, але якщо треба буде, він готовий приїхать. Отака історія
Так зараз у всіх ІТків резюме виглядають, як у «того індійця» ;) І можуть приїхати, куди побажаєте. От і стала «казка реальністю» ;)
А раніше типу було якось по іншому ? Підточуєш резюме під конкретну вакансію з ринку і вперед. Проходити співбесіду як і її проводити і працювати це дві радикально різні навички, і усі про це в курсі. BTW Чому наймаючі менеджери з досвідом рідко спираються лише на співбесіду, яку швидше використовують з ціллю збити спесь із кандидата зменшити позицію чи ЗП, а частіше спираються на нетверкінг.
Такі навички як траблшутінг наприалад, чи реальний рівень володіння тех стеком, користуваня операційними системами, системами контролем версій, дебагерами та профайлерами тощо ви не виявите на співбесідах. Виключно якесь завдання з парним програмуванням, або тестове і т.п.
Прийти на співбесіду до конкурентів, щоб змалювати хто проводить ті співбесіди та їх технічний рівень — це класстка конкуренції в ІТ. Зазвичай співбесіди проводять ведучі технічні спеціалісти — тімліди та техліди.
Заморочились із посередниками, типу щоб «налякати», що можуть впливати на стан справ і в іншій країні, якщо треба.
P.S. Так то до повномаштабного у мене пів району мешканців були іноземці більшість з якиз араби та індійці. І сусіди індійці студенти медичного університету. У нас в юніті працював один В’єтнамець, громадянин в’єтнаму, ще студент старших курсів одного з наших вищів.
Харків. Офіс в житловому будинку на Римарській. Чимало харківських IT-компаній починали тут свою діяльність, назва та логотип першої з них досі прикрашали тоді одну із стін того офісу. Співбесіда ввечері, десь годину на17-ту, здається. Тривала годину чи півтори. Виходжу з офісу, спускаюся на перший поверх — а там, прямо у дверях, загородивши собою вихід та пускаючи тютюновий дим в похмуре харківське небо (був дощ), стоять «деффачки».
І ще — Харків, офіс в районі м. Спортивна. Якщо потрібний тобі офіс знаходиться прямо у будівлі діючого (начебто) заводу (а який інтер’єр зовні та всередині на «ресепшні» заводу тебе чекає — пояснювати не треба), то будеш чимало здивований, коли тебе на ресепшні зустрінуть та проведуть у цілком сучасний офіс, який в будівлі заводу, напевно, як той промінь світла у темному царстві.
Я зовсім нещодавно, переглядаючи класику жанру «Компьютерные сети»(1-е видання) від Оліферів, знайшов запрошення на співбесіду від 2003 року в якийсь динамічний і перспективний проект, зарплата цілих 100 USD. Розміщувався офіс, як і було заведено, в якомусь екс-гуртожитку. Памʼятаю, що я прийшов вчасно, але сама кімната була зачинена. Оскільки в той день в мене була лише консультація на іспит і все одно довелось би сидіти десь на підвіконні в очікуванні, то я вирішив таки дочекатись хоч когось з представників фірми, щоб хоч на них подивитись. Із 40-хвилинним запізненням прибуло якесь тіло, ми пʼять хвилин поспілкувались, на тому все й скінчилось. Тіло ніяких ознак незручностей від власного запізнення не проявило. Такі справи.
У мене була раз прям анекдотична ситуація тих часів. На день було заплановано дві співбесіди з інтервалом у дві години, я переплутав офіси і прийшов на ту яка мала б бути пізніше.
А як все закінчилось, встигли в інший офіс?
Так трохи із запізненням, але попередив. Правда пішов у контору № 2 :-) Мабуть то був натяк долі
нарешті ми змогли досягти мети й повністю виключили людський фактор з процесу найму
офлайново було колись, давно...
Памʼятаю як треба було їхати на лівий берег Києва на метро, або у якийсь ноунейм бізнес центр у промзоні влітку щоб потрапити у кабінет 2 на 2 без кондиціонера, онлайн співбесіди — це прям топ
Так, інколи коли бачиш офіс пропадає бажання взагалі проходити співбесіду. Але це не саме погане: у мене знайома колись у доковідні часи прийшла на співбесіду на позицію офіс-менеджера, а виявилось, що це так вони шифрували позицію вебкам моделі, то вона бігла далі, ніж бачила...
Тю, я їхав на плацкарті із Дніпра до Київа. Співбесіда була на наступний день після того як мені подзвонили. Прийшлось терміново брати те що було цього дня.
Будівля радянської епохи, офіс 26 на 4 поверсі на охороні кажете що ’мега...хз..що..зп.стартап...софт’ .. в таких офісах обов’язково дуже пильна охорона -без паспорта не пропускає- та записує на папірець хто заходить А ще будка з кавою у фоє або пара кавоавтоматів.
Та багато табличок де який офіс . А ще один два туалетах на поверх. А ще економія на ремонті-тому деякі елементи інтер’єра бачили ще ’перестройку’
із крінжових спогадів:2-к квартира в ЖК «Зарічний», ремонт норм, але тушок на кв/м було трохи задофіга, і за стіною сусіди постійно ремонти робили
—
— «хата карлсона» як я її назвав — десь поряд із м. Позняки житловий будинок на 20+ поверхів, але саме «офіс» — це якась окрема надбудова над останнім житловим поверхом, куди щоб потрапити треба було вийти з ліфта на останньому номерному поверсі, пройти 2 прольота сходами вверх, і ще по якомусь балкону чи по даху дійти до дверей офіса, а в середині.. ні, в нарди ніхто не грав, але був такий ламповий совочок, із календариками на стінах та фотками під склом на столах
Дуже розповсюджена в київських новобудовах тема, називається «технічне приміщення» — через те що воно не проходить як житловий фонд то продається дешевше та має комерційні тарифи на електрику й інше. Там навіть квартири роблять і потім так здають. Я теж був орендував в такому місці офіс, а мій товариш знімав «квартиру» на такому горищі в самому центрі міста.
теж мав знайомого, який знімав таку кв десь в районі кловської, із топовими краєвидами. Він її називав «чєрдак любві»
Ну воно відрізняється, конкртено те, де я побував — мало буквально антураж backrooms або «неевклідового підʼїзду» із тих нічних кошмарів