👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

17 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Він ще казав, що сучасному світу залишилось 215 років. Взаглі, пророцтва з конкретними датами, краще ігнорувати. Натомість краще робити правильні речі і Бог буде з вами.

Наскільки я зрозумів, ~215 років це кінцева дата прихода Мошиаха з точки зору іудаїзму.
Але може прийти й раніше.

Що ж, на жаль, не сталось.
Ну ок, працюєм далі.

Розслабтесь пацики, я також не вірю( ну хіба трішки ), просто хотів зробити зріз думок на ДОУ на конкретну тему.
Бачу, нічого не змінилось. Всім дякую.

У нас були вже казочники. І сам Зе, і Подляка, і Обдристович, і Трахгубов. Тепер просто маємо ще одного казочника ;-)

Ось ми й перевіримо практично рівень інсайтів та твердження, що хтось чимось там керує.

Чергова гавнотема ніпрощо.

У Подерев’янського було таке в одній п’єсі:
Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я — пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде — Піздєц буде!!!

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.

Люда. А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл. Гдє, гдє —

«Пророкам вір, але ніж точи»

згадалось наступне

Віктор Франкл у книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу» описує своє життя в нацистських концтаборах. Наводить приклади, що коли вʼязню говорили що «війна ось-ось закінчиться, почекай це до кінця місяця», але ніякого кінця війни не наступало — то такі вʼязні з великою ймовірністю коїли самогубство. Рекомендую цю книгу.

Дякую, класна рекомендація. Я знайома з цією книгою) «Прийняти можливе» Едіт Єви Еґер, нещодавно додалась в мою бібліотеку. Але поки ще не читала.
«У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий у Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти.»

Мене колись сильно засмутила історія життя письменника Стефана Цвейга та його дружини — те що вони наклали на себе руки у 1942 р., у передмісті Ріо-де-Жанейро, думаючи що вже все — Гітлер перемагає, надії немає..

Класика.
«Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться.
Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться.
Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися».

Колись він вгадає і всі запам’ятають тільки останнє «вдале» пророцтво, а фальш спроби забудуть)

я розумію звісно, що автор топіка перший почав,
але ще й цього сюди — це вже занадто

Підписатись на коментарі