Чому ми можливо програємо битву за Донбас і як цьому запобігти

Вітаю, друзі. Моє ім’я Віктор (Gideon). В цій статті я поділюся своїми думками та обговоримо еволюцію суспільства від єдності до «втоми від війни» та проваленої мобілізації.

Відокремимо дві основні причини можливої поразки в битві за Донбас, наголосимо, що гроші та погрози не є мотиваторами, щоб стояти до кінця.

Наприкінці статті я попереджу про наслідки, якщо впаде Донбас, і розповім своє розуміння того, як цього не допустити.

Я працював довгий час на американську продуктову компанію. Моя основна робота включала в себе розробку на Java з використанням Maven та Spring. Пізніше я займався системою моніторингу наших серверів на основі Zabbix, Grafana та Prometheus.

В лютому 2022 року я евакуював свою родину на кордон та повернувся в Київ. Від 27.02.2022 служив в Україні капеланом та волонтером для військових і цивільних. Вже за пів року зрозумів, що так чи інакше доєднаюся до війська на фултайм і почав готуватись. Навчився стріляти зі зброї та керувати FPV дроном. Є дві цікавих статті на DOU саме про навчання FPV. Тут і тут. В 2023 році я добровільно мобілізувався у військо.

Зміни у суспільстві

Весь цей шлях мене супроводжували друзі, підписники мого каналу та ком’юніті DOU. Всі ви мали змогу спостерігати мою еволюцію від айтівця та капелана до воїна. А я, своєю чергою, спостерігав еволюцію вашу. Від захоплення Силами Оборони, коли ми всі були об’єднані як один, до «втоми від війни», щоб це не значило, до проваленої мобілізації та невдалої роботи держави з цивільним населенням.

Я можу сказати, що як би це не звучало, я вас розумію. Розумію кожного, котрому набридло бачити, що система не змінюється, а нечесні люди продовжують збагачуватись, поки інші донатять на Сили Оборони та стоять в проломі за своє військо.

Так буде не завжди, друзі. Наша хата не скраю. Так, у нас є проблеми, котрі потрібно вирішувати, з цим ми розберемося. Але якщо ми програємо війну з росією, це все не буде мати ніякого значення.

Центральний парк Краматорська. Без людей в вихідний день

Я за демократію та свободу слова, я за те, щоб корупціонери сиділи у тюрмі, щоб слідчі дії проводилися над ними без права на заставу. Але наразі ми маємо проблему глобальнішу.

В цьому році за моєї участі, прямої та опосередкованої, ми ліквідували практично механізований батальйон противника. Разом з їх танками, ББМ та іншим. Але цього не достатньо. Нас недостатньо. Майже два роки я знаходжусь на Донбасі без ротацій. Моя бригада ще більше. Ми втомилися.

На фронті нам не вистачає людей. Абсолютна більшість військових радше бачила б поряд з собою тих громадян, хто активно виказує свою позицію стосовно тих чи інших політичних рішень держави на мітингах. Нам, військовим, практично немає різниці, хто буде керувати НАБУ чи САП, поки ми стоїмо проти навали ворога, котрий не просто бере те, що йому не належить, а йде забрати життя — наше та наших близьких.

Про реалії

Нещодавно «недо-пілоти» БПЛА росії намагалися уразити потяг Львів-Краматорськ. Це наразі був єдиний спосіб швидко та безпечно добратися з цивілізації на залишки не окупованого Донбасу.

Рідні їздили до нас у гості. Сімʼї могли хоч декілька днів побути зі своїми. Тепер таких можливостей стане ще менше.

Нижче моє особисте розуміння ситуації.

Замість залізничного сполучення всі бажаючі тепер добираються в Краматорськ та Словя’нськ об’їзними шляхами. Потім і ця можливість зникне.

Моя родина у мене в гостях в Краматорську. Тепер такі поїздки не варіант

До цього ще далеко, але ми підходимо до часів, коли ці міста знову стануть безлюдними, як у 2022 році. Особливо коли сюди почне добивати артилерія противника.

Зачиняться «Мілаті», «ВeБургери», «Друзі Піца» та інші місцеві харчевні з київськими цінами. А цивільні будуть продовжувати нишпорити містами та здавати ворогу наші позиції й точки накопичення.

Безумовно, такі люди є кругом, але всі прекрасно розуміють, що для багатьох місцевих ми тут гості, і вони чекають умовного «звільнення» від нас. Але також паралельно їх очікує «звільнення» від своїх домівок, майна та можливо життів, коли противник підступить до цих міст.

Наразі Крам стикається з 3-5 ворожими FPV-дронами щоденно. Це тільки ті, що ми фіксуємо. Не рахуючи італмаси, гербери, ланцети, шахеди, каби та інші жахливі творіння рук недонаціі, котрі й здатні тільки уражати дитячі садочки.

Ніхто ніколи не віддасть Донецьку та Луганську області без бою. Противник залишить тут декілька своїх армій назавжди.

Костянтинівка зараз нагадує Бахмут восени 2022 року. Місто вже вмерло, але ще не розуміє цього до кінця. Далі стоїть Краматорськ, тому Сили Оборони будуть битися за Констаху до кінця. Найкращі та найсильніші з нас.

Головна битва цієї війни після Маріуполя на нас ще чекає. Битва за Крам та Славік.

Сад Вернадського у Краматорську

Якщо чесно, радію, що не сиджу в цей час в Києві. Хоча б міг.

Краматорськ — чудове місто з красивими парками та скверами. Якщо часто не перетинатися з ватниками, тут реально можна жити. Блекаути, правда, вже норма.

Але все ж таки, чому ми можливо програємо битву за Донбас

Через дві речі. Насправді їх більше, але для мене основні ці дві.

ПЕРША. Коли у 2022 році було достатньо вмотивованих людей — цвіт нації, кістяк армії, нам не надали озброєння та ресурси, котрі ми просили у західних партнерів.

Інакше зараз ми бились би не за Покровськ та Купʼянськ, а за Донецьк та Луганськ.

Станом на 2025 рік більшість цих вмотивованих людей або загинула, або травмувалась, або «вигоріла» і більше не може воювати, як раніше. І тепер багато з них просто «тягнуть лямку».

ДРУГА. Провалена мобілізація. 290 000 відкритих справ про СЗЧ з 2022 року тому доказ. Звичайно, є багато випадків, коли командування та умови служби настільки неадекватні, що у людей не залишається вибору, окрім як залишити військову частину, щоб просто перевестись в іншу. Я такий шлях не засуджую.

Але ворог перемагає своєю масовістю. Його найдієвіша тактика — це рух двійками. Як ракова пухлина. Поступово. Посадка за посадкою. Вулиця за вулицею. Скільки б ми їх не знищували, на наступний день займають місце інші.

Меморіал на місці злочину росії в місті Ізюм

Наші «бусіфіковані» громадяни різниці не зроблять. Більшість з них це люди, котрі жили б при будь-якій владі, аби їх не чіпали. Тому нам потрібні вмотивовані добровольці.

Гроші не вмотивують битись з силами, у п’ять разів більшими за наші. Погрози не вмотивують. Вмотивує лише любов до своєї країни, родини та нації.

Ви можете сказати, що ці речі не можна змішувати, а я відповім, що не згоден. Тому що у когось може не бути родини, але завжди є Батьківщина або щось інше, за що він або вона будуть стояти до кінця.

Але як ти можеш захищати країну, коли близькі покривають та зупиняють тебе від рішучих дій?

Твій страх померти та любов до життя перемагають наслідки влучання шахедів в дітячі садочки, сльози наших вкрадених діточок та людей на окупованих територіях, котрі вже втрачають надію, що їх звільнять від загарбників.

Я розумію, що не всі зможуть воювати. У кожного вагомі будуть причини. АЛЕ РЕАЛЬНІСТЬ НАСТУПНА, ДРУЗІ.

Коли ворог завершить з Донбасом, він піде на Харків, Дніпро, Запоріжжя та Полтаву. Та війна, котра для багатьох далеко, з кожним днем на декілька кілометрів ближче. Сили Оборони точно зроблять все, що від нас залежить, щоб зупинити ворожу орду. Але нас більше не стає. І ніхто нам на допомогу не прийде, крім нас самих.

Саме собою це все не припиниться. Ворога зупинимо МИ. Фронт та тил. Справжній тил. Котрий душу кладе за своїх військових.

Об’єктивно ми воюємо засобами та технологіями. Всі бачать, наскільки ефективна тактика поступового знищення нафто-газової інфраструктури ворога.

Життя зупинилось після влучання ворожого КАБу у Словʼянську

Масовані ракето-дронові удари по території противника так чи інакше зупинять активні бойові дії на нашій території. Влада розуміє критичну недостачу людей у війську. Звідси розширення та забезпечення СБС й інших підрозділів. Ми переможемо їх розумом та засобами. Люди в них не закінчаться ніколи. Цього можна не чекати, тому вони втратять найцінніше, що мають — свої виробничі потужності та гроші, зароблені на крові.

Дякую, що дочитали до кінця. Підписуйтесь на мій канал.

Підтримати мене в моїй службі можна нижче:
🔗 Посилання на банку
Номер картки банки — 5375 4112 1288 0756
PayPal — itstud87(at)gmail(dot)com
Приват — 4149 4390 4354 0214