Віртуальна електростанція: нова ера української енергетики

Привіт, спільното!

Мене звати Микола, я співзасновник українського стартапу Phage.Energy. Останні півтора року ми розробляємо технологію Віртуальної Електростанції — платформу агрегації розподілених енергетичних ресурсів для балансування енергосистеми. У цій статті розповім про технічну суть проблеми та наше рішення.

Енергетична криза, яка народила майбутнє

Осінь 2025-го. Україна живе в реальності, де графіки відключень стали такими ж звичними, як прогноз погоди. Понад 50 % енергетичної інфраструктури пошкоджено або знищено під час війни (Міненерго України).

Попри це, в енергетиці відбувається тиха трансформація. На дахах з’являються сонячні панелі, у полях крутяться вітряки, у будинках і бізнесах — власні системи живлення. Це символ децентралізованої енергонезалежності: українці інвестують у власну енергію.

За останній рік у країну завезли тисячі нових енергетичних систем — від домашніх до промислових. Їхня сумарна потужність уже перевищує 1,5 ГВт, а ємність — близько 4 ГВт·год.
Та більшість із них не використовуються на повну: вони працюють автономно, без єдиного центру управління. У результаті — тисячі ізольованих джерел енергії, які могли б допомагати країні балансувати мережу, але поки не взаємодіють між собою.

Проблема, яку не видно з вулиці

Сонце і вітер виробляють енергію тоді, коли можуть, а не тоді, коли вона найбільше потрібна.
Удень система має профіцит електроенергії, уночі — гострий дефіцит. Так звану duck curve, «криву качки», вже багато років спостерігають у країнах із розвиненою «зеленою» генерацією.

Тепер ця тенденція стає актуальною і для України, де частка сонячної та вітрової енергії стрімко зростає, а система ще не має достатніх інструментів для балансування.

Після масованих атак на інфраструктуру ситуація ускладнилася ще більше. Диспетчери «Укренерго» вдень змушені обмежувати генерацію, щоб уникнути перевантажень, а ввечері — імпортувати енергію або запускати резервні блоки, щоб утримати стабільність мережі.

Українській енергосистемі бракує гнучкості. Саме здатність швидко реагувати на коливання виробництва та споживання стає головним ресурсом нової енергетики.

Рішення: дати системі гнучкість, яка вже існує

Україна вже має тисячі джерел гнучкості — їх просто потрібно об’єднати. Саме цю прогалину закриває наш стартап.

Віртуальна електростанція — це не новий тип генерації, а новий спосіб управління енергією: система об’єднує розподілені енергетичні ресурси — системи накопичення, ВДЕ, зарядні станції та кероване споживання — і координує їх як єдиний енергетичний контур.

Мета проста:

• згладжувати коливання сонця та вітру;
• накопичувати надлишки вдень;
• віддавати енергію у години піку;
• підтримувати мережу і водночас заробляти для власників енергетичних систем.

Що отримує енергосистема

• Менше втрат і відключень. Профіцит вдень не спалюється, а зберігається локально.
• Стабільніша частота й напруга. Керовані ресурси реагують швидше за традиційні станції.
• Стійкість до ушкоджень. Децентралізація знижує ризик каскадних збоїв.
• Захист від маніпуляцій. Прозорі алгоритми зменшують вплив великих гравців.
• Економія інвестицій. Відсутність потреби в дорогих пікових блоках.

Що отримують учасники

Платформа відкриває новий рівень участі в енергетиці: розподілені ресурси з пасивних перетворюються на активних гравців ринку.

Сьогодні більшість власників накопичувачів працюють автономно: заряджають вночі, коли дешево, продають вдень, коли дорого. Такий підхід приносить прибуток, але окупність — 5-7 років.
Коли таких гравців стає багато, ціни вирівнюються — і прибутковість падає.

Phage.Energy змінює цю логіку.

Замість простої схеми «купити дешево — продати дорого» система вчиться керувати гнучкістю — реагувати на дисбаланси, підтримувати стабільність, компенсувати коливання.

Учасники можуть отримувати прибуток одночасно на кількох ринках: РДН, ВДР, балансування, аРВЧ.
У результаті окупність може зменшитися з 7 до ~3 років, навіть за насиченого ринку.

Реальність складніша за теорію

Коли ми стартували півтора року тому, нам здавалося, що розуміємо масштаб задачі. Реальність виявилася значно складнішою. Те, що в документації виглядає акуратно, у реальному світі працює зовсім інакше.

Сьогодні над системою працює близько 80 людей: інженери-програмісти, ML-фахівці, енергетики, аналітики та юридична команда. І на кожному кроці ми стикаємося з речами, яких не існує в жодних підручниках.

Як один із архітекторів, я щодня стикаюся з задачами: як перетворити розподілену енергетику на керовану систему, яка приймає рішення в реальному часі. Доводиться поєднувати ринкову логіку, фізику процесів і вимоги регулятора в єдину модель.

Окремо хочу виділити досвід, який важко переоцінити.

Щоб зрозуміти, як енергосистема працює «зсередини», ми регулярно працюємо з живими енергетичними об’єктами. Ціла електростанція переходила у різні режими своєї нормальної роботи саме для того, щоб ми могли побачити реальні енергетичні процеси в динаміці.

Це не теорія і не симуляція — це жива енергетика. І саме такий досвід дав нам унікальне розуміння того, як насправді поводиться система при зміні навантаження, у перехідних режимах, у моменти нестабільності. Ці спостереження стали фундаментом для побудови математичних моделей та уточнення алгоритмів керування.

Більшість VPP у світі — це системи, що працюють епізодично: купити дешево, продати дорого.
Ми будуємо іншу модель — ту, що працює безперервно 24/7, координуючи сотні й тисячі активів у реальному часі, реагуючи на коливання, прогнозуючи та вирівнюючи конфлікти між сегментами ринку. Це на порядок складніша задача.

Команда працює у високому темпі — іноді доводиться закривати десятки технічних питань на день. Інакше такі системи просто не створити.

Україна має шанс стати однією з перших у регіоні

Війна зруйнувала велику частину інфраструктури, але одночасно створила унікальні умови для технологічного стрибка.

В Україні вже встановлено:

• близько 1,5 ГВт систем накопичення,
• понад 6 ГВт ВДЕ,
• є потужні ІТ-команди та енергетики з реальним досвідом роботи під час кризи.

На цьому фундаменті народжується українська віртуальна електростанція — система, яка поєднує розподілені ресурси та вчиться управляти ними в реальному часі.

Перший крок уже зроблено

За півтора року наша мультидисциплінарна команда створила:

• алгоритми розподілу потужності, ML-моделі прогнозування,
• хмарну інфраструктуру, здатну керувати тисячами активів.

Готуємося до першого пілоту в Київській області — це буде перевірка всіх компонентів системи і старт найскладнішого етапу — навчання нейронних мереж на реальних даних.

Пілот — це лише точка входу. Далі починається найскладніший шлях оптимізації, перевірок, помилок і нових ітерацій. Саме на цьому етапі формується те, що ми прагнемо побудувати: інтелектуальна енергетична система, яка навчається разом із мережею і щодня адаптує свою поведінку.