«Роби що можеш, з тим що маєш, там де ти є» або чому пересічний айтівець потрапляє в армію рідше за інших

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Що саме армія хоче від нього? І що потрібно країні?

Мій позивний — dev. Ні, не від developer (хоча мав задоволення працювати в ролі data engineer в іншому житті), а від героїв азербайджанських казок: не питайте чому — то інша історія. Наразі я офіцер Сил спеціальних операцій ЗСУ, маю за плечима дві мобілізації, майже чотири роки армії, досвід служби у трьох різних підрозділах і хотів би дещо запитати в IT спільноти, як колишніх колег.

Але спочатку — декілька абзаців, по тайтлу статті, щоб пояснити мої питання.

Почнімо з «чому рідше...»

«Схильний до тих, хто має сміливість говорити правду самім собі»

По-перше, страх. Bug у психіці, який треба дебажити власними силами. Перш за все — страх невідомого, смерті, — мабуть, найсильніші відчуття. Відсутність належної фізичної форми, здоров’я, страх за рідних — це все в цей кошик.

По-друге, дохід. Forced salary downgrade з наступним skill gap. Це не тільки банальне : «там мало платять і я втрачатиму тисячі доларів на місяць». Ні, не так. Перш за все це втрата кваліфікації на ринку, де нові технології можуть з’являтися й зникати за рік.

По-третє, свобода. Loss of root access. Хто колись служив, думаю зрозумів з пів слова. Незмога вільно діяти й часто йти в підпорядкування тим, хто не зміг себе знайти у цивільному житті. Із часом це повільно вбиває.

По-четверте, туга. Така собі system downtime of the soul. Гадаю, тут всім зрозуміло. Не бачити рідних — то треба звикнути.

По-п’яте, наявність грошей. Жодного разу не чув про цю причину, всі зупиняються на перших чотирьох)

Пункти з другого по п’ятий сукупно мають магічну дію підсилювати пункт перший і знаходити будь-яке виправдання)

Що потрібно армії

«Армія виключно утилітарна».

Більше двох років тому, я зустрівся із senior data engineer та devops architect в одній особі, який «по своїй мудрості» потрапив до ДШВ — то як цвяхи core ultra забивати... На той час він вже почав виконував профільні завдання — розробляв проект, заснований на мікросервісній архітектурі з оркестрацією в kubernetes і подібне. Цікаво, як взагалі він зміг це все пояснити...

Рік тому, мав задоволення спілкуватися із senior security engineer, який, маючи посаду солдата, пояснював майорам, які саме накази їм потрібно йому віддавати)

З підслуханого біля ТЦК діалогу: «Нащо його мобілізувати, він же обмежено придатний з вагою у 170. Хай собі займається...». — «Буде діловодом, він ексель знає, щось там програмує». — «На нього ж броннік не налізе!». — «Буде, як топік!».

Армія змінюється, але дуже повільно...

Що потрібно країні

«Ми заробляємо на життя тим, що отримуємо, але створюємо життя тим, що віддаємо.»

З діалогу, що відбувся в Києві навесні 2023 року: «Ти знаєш, я навіть радий, що у вас тут тривога вмикається. Це хоч нагадує людям, що йде війна. Бо відчуття, що про нас поволі починають забувати». — «Постійні нагадування про війну — health-check у кластері: якщо сигналів немає, система вважає, що все ок, навіть коли вона падає».

Наразі це виглядає вже трохи саркастично, проте відчуття, що люди перестали боятись поразки, а дарма. Країні потрібна допомога, щоб вижити. Така собі managed distributed support system.

Нарешті два моїх запитання

«... важливо лиш те, що ти побачиш в дзеркалі в кінці життя»

Чи готова технічна IT спільнота допомогти країні — стати частиною permanent dev-teams for offence/defense, part-time виконувати спеціальні задачі ССО ЗСУ, але лишаючись цивільним? Звісно в режимі free tier, тож не контракт і не мобілізація.

Чи бізнес підтримає через flexible hours, а можливо і компенсує downtime?

Буду вдячний за ваші коментарі: що будуть починатися з «так» чи «ні».

«Роби що можеш, з тим що маєш, там де ти є».

Рух опору Сил спеціальних операцій ЗСУ

Офіційний канал для комунікації — opir.org.ua/join

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!