Давайте пофантазуємо. Ви працюєте собі спокійно, закриваєте таски, п’єте каву собі за робочим місцем, і тут вам на пошту прилітає лист, що «в рамках програми по реструктуризації штату» вас було звільнено :)
Що вам у першу чергу захотілося б зробити, на що постійно не вистачало часу через роботу?
У мене є чудова відповідь на це питання. Після того, як я у 2023 звільнився з галери після 25 років — першим ділом я поїхав відпочивати у санаторій!
Насправді головною причиною було що на той момент я вже продав рідний будинок у Харкові і готувався виїхати з України — тому замість знімати житло поселився у санаторії на заході Україні недалеко від кордону.
Щиро усім дуже раджу спробувати санаторний відпочинок хоч би раз. Серед молоді чомусь вважається що це для хворих та старих, а справжня відпустка має проходити динамічно і так, аби за 2 тижні встигнути відпочити на-повну. Звичайно це має сенс — коли у тебе тільки 2 тижні свободи на рік то хочеться встигнути усе. Але після такої відпустки рідко відчуваєш себе відпочивши.
А от коли у тебе є достатньо вільного часу — санаторій це і є справжній відпочинок! Тут не треба нічого робити: ні купувати, ні готувати, навіть можна не дивитися новини. Прокинувся — поїв у їдальні, сходив на різні приємні процедури — пообідав, сходив на пляж чи погуляв по лісу. Такий неквапливий режим робить дива: вже на 3 день розумієш який ти був постійно напружений, тобі завжди треба було щось встигнути, ти записував таски, намагався грати у тайм-менеджмент і завжди наприкінці дня щось залишалося не виконаним ... А тут ніби час зупинився. Такій собі вічний «день сурка», тільки приємний. На другий тиждень це починає набридати, стає нуднуватим ... Але у цьому і є магія! У тебе з’являється час подумати чим би таким цікавим зайнятися сьогодні? Останній раз у мене таке відчуття з’являлося на літніх канікулах у школі. Коли у тебе попереду цілий вільний день і ти маєш придумати щоб таке цікаве зробити. Може спробувати порибалити чи покататися на велосипеді, чи повісити гамак і гойдатися, чи спробувати пошукати у лісі гриби, чи просто полежати на траві і почитати книжку.
Дивовижне відчуття свободи яке не доступно дорослій людині яка постійно кудись поспішає! Я навіть забув скільки існує простих, але цікавих занять, на які у мене вже багато років не вистачало часу.
Коли ти ходиш на природі і не поспішаєш — у тебе просто відкриваються очі. Починаєш помічати усе, на що роками не звертав уваги. Аромат різних квітів, звуки різних птахів, десь метелик пролетів, десь бабка, десь стрибунець скаче. У звичайному житті ми пробігаємо повз усе, по дорозі думаючи про свої справи.
Хоча я не ставив собі на меті лікуватися, але санаторій справді лікує. У першу чергу лікує нервову систему — а це головна причина більшості хвороб. Нормалізується сон, нормалізується харчування, багато ходиш, дихаєш свіжим повітрям — покращується кровообіг, нормалізується обмін речовин. Навіть шия та хребет перестають турбувати — бо зникають оці «зажими» та напруження м’язів які виникають за умов стресу і малорухомого життя (а масаж допомагає ще краще).
Санаторії придумали не дарма! За правилами охорони праці саме санаторно — курортний відпочинок тривалістю щонайменше 21 день — це правильна відпустка яка дозволяє відпочити, покращити здоров’я та «змінити темп життя».
На жаль Україна — дуже ризикова країна для бізнесу. А отже бізнес тут має сенс тільки якщо можна «урвати» над-прибутки, які перевищують ризики.Тому кожен бізнес намагається вичавити максимум прибутку тут і зараз. Планувати на багато років та піклуватися про працівників просто нема сенсу.
Звільнили? Склав би військову форму в дальньому куті шафи і поїхав би відпочивати. Десь на
звільнився нещодавно по власному бажанню, бо відчув, що треба рухатись далі і щось змінювати. Дав собі часу трохи відпочити. В перші два дні почав читати книгу, яку відкладав кілька років — не доходили руки, не було бажання. Вирішив деякі питання зі здоров’ям та документами. Зайнявся буденною рутиною, на яку раніше забивав, почав більше готувати вдома, виспався, став спокійніше.
Забукав собі час на консультації з технічними експертами, щоб зрозуміти де і що треба підтягнути, щоб зрозуміти в принципі, хто я на теперішньому ринку. Знайшов, де є просадки і їх підтягнув чи підтягую, зрозумів, що я в цілому трохи недооцінював себе, став впевненішим в деяких моментах.
Скористався послугами кар’єрного супроводу, щоб вдосконалити резюме, більш професійніше прокачати свою бізнес-комунікацію, почав набагато більше займатись англійською (майже кожен день).
а сейчас что мешает?: :D
Шукав би іншу роботу дофарлювати подушку, бо маю побоювання щодо кризи. Коли роботи вже не буде, тоді відпочинок: самонавчання, фікс здоровʼя і самопочуття
а у вашій школі таке крутили на перервах у коридорі? 🤔
m.youtube.com/watch?v=QE6vKJ5RFzs
Ні, не було
Готувався б до інтерв’ю
Як були звільнили цьогоріч, наступного дня я пішов у музей.
Узяли? Може і мені влаштуватися до якогось ІТ музею експонатом? Я ж справжній ІТ-динозавр — можу навіть показати як рахівницю використовувати.
Та я не влаштовуватися ж туди пішов :-)
Просто довго не міг собі дозволити вирватися, бо не було часу через роботу.
думаешь кроме тебя никто не владеет сложением в столбик?
Відсвяткувала б цю подію та відпочила би)
Хороший підхід)
Danil Kolesnyk
Student
в National Technical University of Ukraine 'Kyiv Polytechnic Institute'
16.12.2025 11:28
Я два з половиною роки вже займаюся своїм стартапом про що мріяв 20 років, після того як у мене з’явилася ідея, але не існувало у світі технічної можливості її реалізації ну або принаймні економічно ефективної реалізації. Це стало можливим, напевно, з 2022 року.
Зі мною це зробили пару років тому (не Україна). Подушка була мінімальна, два тижні був у повному стресі, аврально шукав роботу. На третій вийшов на нову роботу.
На місяць-два зніму квартиру біля моря і буду чілити. А якщо не знайдеться робота коли гроші скінчаться — можна на джобцентр в Дойчляндію поїхати😆
Разошлю резюме. буду искать работу.
А які країни б відвідали?
1. Почав би більше часу приділяти розвитку власного проєкту
2. Почав би більше часу виділяти на те, щоб бути у хорошій спортивній формі
3. Почав би писати книгу
4. Не шукав би роботу як мінімум 1 рік, а якщо б пункти 1 і 3 стали б прибутковими — то в ідеалі не шукав би роботу вже ніколи
Звільнили? Склав би військову форму в дальньому куті шафи і поїхав би відпочивати. Десь на
Якщо мене звільнять з поточної «роботи», першим ділом я повернусь додому, другим відісплюсь, а третім — повернусь на попередню роботу :-D
UPDATE user_balances SET amount=999999;
Выспался
Процесс вовлечения В работу как раз и мешает....
Трамп начинает напоминать Трампа ?
В першу чергу я би заповнив анкету на сторінці компаніі, поки не викинули з корпоративної пошти.
Недавно уволили, первых пару недель паники из-за отсутствия подушки хорошей и поиска работы. Потом решил уйти на праздники, попутно поднимая скил англ)
Но после 5 лет в компании надо было идти дальше.
Сам звільнився нещодавно. Фрілансю по маненьку з першого дня звільнення.
Проблема в тому що у ці часи потрібен абсолютно вільний графік та парт тайм Після звільнення трохи легше стало
Проблема в тому що у ці часи потрібен абсолютно вільний графік та парт тайм
Для себе зрозумів що аби не вигоряти та не відкладати життя на майбутнє достатньо просто працювати 20 годин на тиждень, або 80 годин на місяць. Якщо при цьому працювати віддалено напряму за середнім аутсорсним рейтом $30 — $40 то цього цілком вистачить для скоромного життя одному навіть на райському Тенеріфе біля океану. Але за умови попереднього придбання власного житла. Що можливе за $100K — $150K.
Отже якби я починав в ІТ в Україні — моєю метою було б по-перше стати синьйором на галерах. Що можливе за
Після цього шукаєте можливість поступово скоротити робочі часи і відповідно оплату. Розумний роботодавець має охоче на таке пійти. Тому що якщо ви почнете працювати на 2 години менше — то і платити вам можна на 25% менше. А встигати ви будете лише на 5 — 10% відсотків менше. А можливо будете навіть встигати усе потрібне — просто скоротиться час на мітинги, пошту та інші необов’язкові активності. Зі свого досвіду знаю що після переходу на ремот я почав встигати набагато більше. Бо довгий мітинг можна поєднати з обідом, а готувати це обід поки білд збирається чи тести бігають. Поступово ви зможете довести роботодавцю що навіть за 4 години від вас буде багато користі завдяки експертизі та досвіду. Або доведеться переконати у цьому іншого роботодавця — ось тут вам допоможе прокачаний «бренд», портфоліо та репутація на фрілансі. Так ви зможете позиціювати себе не як звичайного фулстек-синьйора, а саме як спеціаліста — консультанта в окремих технічних питаннях або окремих доменах (наприклад досвід медичних стандартів та протоколів, проходження аудиту FDA). Таким чином ви продаєте не свій час — а свою експертизу і вас охоче запросять на парт-тайм або навіть на окремі консультації чи тренінги.
Нагадую — мета заробити десь $4000 на місяць до податків, витративши на це менше 80 годин на місяць. Це дозволить решту часу повноцінно насолоджуватись життям та навколишньою природою.
Описане схоже на lean fire. От тільки не слова про інвестиції. 200к треба зберігати в діжці заритій на городі?
4000 в місяць це net worth 1.2M. При названих 7000 в місяць доходу, якщо половину інвестувати це десь 16 років до моменту коли фрілансити вже не треба. А при інвестиції 5000 в місяць це 12.5 років.
Основна проблема lean fire в тому що працювати навіть part time в якийсь момент може набриднути, а повернутися до високооплачуваної роботи після значної
А проблема fat fire в тому, шо ви ніколи не можете бути на 100% впевнені в збереженні вартості ваших активів(куди б ви не інвестували). А навички втратите точно, не працюючи роками взагалі.
100% гарантій дійсно не існує, але рівень надійності 95%+ цілком реальний.
Чудовий приклад — французька система добровільної накопичувальної пенсії (PER), де рента фактично гарантована. Куди б людина не інвестувала протягом періоду накопичення, перед виходом на пенсію ці кошти переводяться в надійні євробонди країн із рейтингами АА та ААА (Німеччина, Нідерланди тощо).
Щоб уникнути ризику потрапити в кризу «в момент виходу», ця конвертація (de-risking) відбувається поступово, частинами, протягом останніх
Таким чином, рівень надійності тут дорівнює стійкості самої Єврозони. Помножити таку пенсію на нуль може лише повне банкрутство ЄС, що майже неможливо. ЄЦБ завжди може додрукувати євро, тож найгірший сценарій — це не зникнення грошей, а інфляція на рівні
Чому дійсно не можна довіряти — так це обіцянкам держави. Є фундаментальна різниця: власні накопичення в активи (особливо в стабільних юрисдикціях) мають конкретного власника, юридичний захист та ринкову вартість. А обіцянка держави — це лише слова, які не мають внутрішньої вартості. Завтра уряд може змінити правила гри, і обіцянка зникне. Сумна реальність державної пенсійної системи в Україні — найкращий доказ того, що покладатися на «чесне слово» чиновників небезпечніше за будь-які ринкові коливання.
французька система добровільної накопичувальної пенсії (PER)
Которую запустили в безоблачном 2019 году и она ещё не пережила ни одного более-менее существенного кризиса, чтобы можно было судить о её надёжности.
Таким чином, рівень надійності тут дорівнює стійкості самої Єврозони
Которую после 2022 «чутка» штормит.
Которую запустили в безоблачном 2019 году
Це інформація з ненадійного джерела. В 2019 була остання з реформ... але вона не ретроактивна, на контракти до цієї дати воно не впливає. Всі роботодавці у Франції оформлювали мені PER Article 83 (а працювати у Франції я почав задовго до 2019). Тут 83 артикль це l’article 83 du Code Général des Impôts — він існує з 1950 і пережив навіть перехід з Франка на Євро.
Которую после 2022 «чутка» штормит.
А кого після 2022 не штормить? Запас витривалості у Євро ще є і ЄЦБ завжди може зробити ще емісію якщо знадобиться.
Тут 83 артикль це l’article 83 du Code Général des Impôts
Принято. Но это же не PER :-)
А кого після 2022 не штормить?
Если брать только ЕС, то, например, Испанию. Но они задолго до к своим нынешним, лучшим в ЕС, экономическим показателям целенаправленно шли.
Запас витривалості у Євро ще є
Кто ж спорит-то?! Я больше о том, что будущее настолько скрыто в тумане грядущих и происходящих перемен, что рядовым гражданам строить надёжные планы на десятки лет вперёд — наивно.
Но это же не PER :-)
Дуже дивно, підняв свої найстаріші документи які зміг знайти (десь 2015) і там написано (на 2 рядки в описі)
— PER Entreprises
— Fiscalité : Article 83
PER це просто Plan Epargne Retraite це може бути просто назва для комерціалізації. Але я памʼятаю що старші колеги називали це PERCO — Plan Epargne pour la Retraite Collectif — який існував задовго до цього. І кожна реформа його якось реформує, але зазвичай в сторону послаблення обмежень. Бо 83 артикль пережив війни (Алжир, Індокитай), зміну конституції, зміню валюти ітд... і все ще існує.
например, Испанию
Ну не знаю. Безробіття 11%, держ борг понад 100% ВВП, кредитний рейтинг А (а не АА чи ААА). Хоча динаміка відновлення і непогана це може бути лише пауза перед штормом (з такою демографією це лише питання часу).
будущее настолько скрыто в тумане грядущих и происходящих перемен, что рядовым гражданам строить надёжные планы на десятки лет вперёд — наивно.
А яка альтернатива? Нічого не робити і сподіватись на краще? Надійність 100% не буває, але диверсифікація і запас витривалості можуть довести цей показник і до 90% і до 95%. Правило 4% виникло не на пустому місці (www.investopedia.com/...s/f/four-percent-rule.asp) — Trinity Study в своєму дослідженні говорить що для портфоліо 50/50 з акцій і облігацій є ймовірність в 95% що за 30 років гроші не закінчаться якщо використовувати лише 4% грошей в рік. А сучасні дослідження говорять, що якщо використовувати правило 3.5% то надійність більше 99%.
Безробіття 11%
Но это самый низкий уровень с 2008 с чёткой тенденцией к снижению с 2013.
держ борг понад 100% ВВП
Но со 119% в 2020 уменьшился до 102% в 2024 и продолжает снижаться. Во Франции, кстати, уже 114% и растёт :-)
Хоча динаміка відновлення і непогана це може бути лише пауза перед штормом
Не просто «неплохая», но лучшая в ЕС. На фоне стагнации «локомотивов» (и некоторого снижения Германии).
з такою демографією це лише питання часу
С какой «такой»? У них население с 2000 до сегодня только растёт (9 млн+), ибо этот вопрос успешно решают завозом квалифицированных мигрантов из культурно родственных стран с
Нічого не робити і сподіватись на краще?
Очевидно, нет. Просто рассказывать «рента фактично гарантована» не стоит :-)
Як на Тенеріфе з візою, місцевим фопом?
Взагалі я б від вас почитав статтю про переїзд ;)
головне в цьому плані виїхати та вивести кошти до 24.02.22
цікаво що ніхто не хоче на контракт у ЗСУ якщо звільнять
Ні за яких обставин. Люмінєві пляшки збирати буду якщо прижме
Ось тут є вакансії якщо хтось буде цікавитись:
jobs.dou.ua/...cies/?search=сили оборони
У ЗСУ має сенс іти навпаки — поки не звільнили! У більшості галер зберігають роче місце для мобілізованих, а дехто навіть продовжує платити галерну зарплату! (пів-року чи навіть рік).
Якщо припустити що можна піти на контракт за умовами вакансії — наприклад програмістом десь у «ІТ підрозділ» у Києві, то це теоретично непогана можливість отримати повноцінне бронювання, відпустку 30 днів (з можливістю відпочивати закордоном), халявне житло, харчування, форму (для невибагливих). І при цьому мати свої $5К від галери та 20К від держави. Можливо навіть вдасться службу поєднувати з віддаленою роботою на гелері. Знаю приклади коли деякі менеджери так мобілізувалися до ТРО, продовжуючи працювати на галері.
У чому пастка? Думаю що без додаткових знайомств та «донатів» потрібним людям є велика вірогідність схибити на цьому шляху:
1) Потрапити на загальне БЗВП. Де умови життя та навантаження швидко зламають типового «комп’ютерного задрота». Загострення хронічних хвороб чи нові цікаві інфекції від мобілізованого сусіда — бомжа у подарунок.
2) Після БЗВП вас «продадуть» у штурмові підрозділи замість ІТ. Тим більше що зараз приймають якісь рішення саме про це. Наказ є наказ: скажуть усіх в піхоту — і пофіг на що ви домовлялися.
3) У ЗСУ ви по-перше солдат, а вже по-друге якийсь спеціаліст. Отже маєте виконувати наказ і не маєте права відмовитися чи звільнитися. І не важливо на що ви підписувалися у контракті. Вас у будь-який час можуть перевести куди захочуть.
Але є і зворотній бік: якщо у вас прокачані софт-скіли, є зайві гроші і, можливо, якісь корисні зв’язки — то ви можете служити у ЗСУ «віддалено». І навіть «віддалено» бути на передовій. При цьому, звичайно 100 000 гривень бойових будуть платити не вам — а ви. Але ви зможете працювати в ІТ за $5K як раніше — а отже будете у набагато кращому становищі, ніж звичайний мобілізований.
Особисто мене цілком влаштував би такий варіант. Особливо якщо ці гроші (мої «бойові» та «донат») командир використовував для підрозділу, а не особисто для себе. Так — чесні (або хоч би не дуже жадібні) командири також існують. І так — підрозділу багато що потрібно докупати у додачу до того, що дає держава.
На жаль я типовий задрот-інтроверт і у мене нема блата чи якихось знайомих у владі чи на достатньо високих позиціях аби можна було вийти на людей, яким вже давати гроші. А просто пропонувати хабарі першому хто тебе зловив — так собі ідея. У мене була можливість виїхати майже законним шляхом — без блату та хабарів і я радий що скористався поки не «закрутили гайки».
Більшість з них (ІТків), котрі йдуть, роблять це заради пенсії і 55 років ;)
а дівчата який йдуть у ЗСУ роблять це щоб чоловіка знайти і безплатний проїзд на маршрутці?
Конєшно. Щоб бути полєвой женой у командира
влаштуватись на наступну роботу, бо котам треба шо їсти)
О, люблю котиків) А скільки їх у вас?
2 своїх, 2 прилаштовуємо, 2 прилаштували вже)
то 6 виходить))
Зараз робота це спосіб підтримувати армію і близьких там, мати небайдужих колег які допомагають зі зборами, мати компанію яка допомагає з вирішенням проблем, бо їх під час війни стало більше. Тому напевно одразу пошук нової роботи.
Тому регулярно їжджу в мінівідпустки в інші міста на
Не відкладайте жити життя до звільнення, це тупо, бо життя одне.
мати компанію яка допомагає з вирішенням проблем
Тому регулярно їжджу в мінівідпустки в інші міста на3-4 дні
Вочевидь вам дуже пощастило з компанією якщо вона допомогла вирішити проблему з мобілізацією. Тримайтеся за неї — знайти іншого роботодавця який забезпечить бронювання зараз не просто.
Якщо чесно писав з думкою про інші проблеми, бувають дуже різні ситуації в житті гірші за мобілізацію. Але компанія дійсно хороша.
Розповісти все що приховувалось про колег і керівників, бо боявся звільнення
А якщо взагалі — почав би обирати палатку, спальник, і зручну заброшку. Бо фінансова подушка — від’ємна
У мене є чудова відповідь на це питання. Після того, як я у 2023 звільнився з галери після 25 років — першим ділом я поїхав відпочивати у санаторій!
Насправді головною причиною було що на той момент я вже продав рідний будинок у Харкові і готувався виїхати з України — тому замість знімати житло поселився у санаторії на заході Україні недалеко від кордону.
Щиро усім дуже раджу спробувати санаторний відпочинок хоч би раз. Серед молоді чомусь вважається що це для хворих та старих, а справжня відпустка має проходити динамічно і так, аби за 2 тижні встигнути відпочити на-повну. Звичайно це має сенс — коли у тебе тільки 2 тижні свободи на рік то хочеться встигнути усе. Але після такої відпустки рідко відчуваєш себе відпочивши.
А от коли у тебе є достатньо вільного часу — санаторій це і є справжній відпочинок! Тут не треба нічого робити: ні купувати, ні готувати, навіть можна не дивитися новини. Прокинувся — поїв у їдальні, сходив на різні приємні процедури — пообідав, сходив на пляж чи погуляв по лісу. Такий неквапливий режим робить дива: вже на 3 день розумієш який ти був постійно напружений, тобі завжди треба було щось встигнути, ти записував таски, намагався грати у тайм-менеджмент і завжди наприкінці дня щось залишалося не виконаним ... А тут ніби час зупинився. Такій собі вічний «день сурка», тільки приємний. На другий тиждень це починає набридати, стає нуднуватим ... Але у цьому і є магія! У тебе з’являється час подумати чим би таким цікавим зайнятися сьогодні? Останній раз у мене таке відчуття з’являлося на літніх канікулах у школі. Коли у тебе попереду цілий вільний день і ти маєш придумати щоб таке цікаве зробити. Може спробувати порибалити чи покататися на велосипеді, чи повісити гамак і гойдатися, чи спробувати пошукати у лісі гриби, чи просто полежати на траві і почитати книжку.
Дивовижне відчуття свободи яке не доступно дорослій людині яка постійно кудись поспішає! Я навіть забув скільки існує простих, але цікавих занять, на які у мене вже багато років не вистачало часу.
Коли ти ходиш на природі і не поспішаєш — у тебе просто відкриваються очі. Починаєш помічати усе, на що роками не звертав уваги. Аромат різних квітів, звуки різних птахів, десь метелик пролетів, десь бабка, десь стрибунець скаче. У звичайному житті ми пробігаємо повз усе, по дорозі думаючи про свої справи.
Хоча я не ставив собі на меті лікуватися, але санаторій справді лікує. У першу чергу лікує нервову систему — а це головна причина більшості хвороб. Нормалізується сон, нормалізується харчування, багато ходиш, дихаєш свіжим повітрям — покращується кровообіг, нормалізується обмін речовин. Навіть шия та хребет перестають турбувати — бо зникають оці «зажими» та напруження м’язів які виникають за умов стресу і малорухомого життя (а масаж допомагає ще краще).
Санаторії придумали не дарма! За правилами охорони праці саме санаторно — курортний відпочинок тривалістю щонайменше 21 день — це правильна відпустка яка дозволяє відпочити, покращити здоров’я та «змінити темп життя».
На жаль Україна — дуже ризикова країна для бізнесу. А отже бізнес тут має сенс тільки якщо можна «урвати» над-прибутки, які перевищують ризики.Тому кожен бізнес намагається вичавити максимум прибутку тут і зараз. Планувати на багато років та піклуватися про працівників просто нема сенсу.
такий гарний коментар... нашо ти додав останній абзац
Як пояснення чому в Україні не можливо поєднувати гарну зарплату та повноцінний відпочинок. Якщо бізнес платить багато — то вичавлює з вас удвічі більше! Саме цьому більшість девелоперів вигорають на галерах — а не тому що вони якось не так живуть.
P.S. Звичайно на ДОУ знайдеться багато коментаторів які успішно усе встигають: і працювати синьйором, і виступати на конференціях, і займатися спортом, і уділяти час родині, і відпочивати, і ніколи не вигорати. Чарівний тайм-менеджмент, обов’язковий ЗОЖ, медитації, йога, щоденне спілкування з психологом, тренінги особистого розвитку, біохакінг — це тільки маленький перелік їх «чарівних засобів».
Я додав той абзац як застереження. Ви напевно бачили у житті по-справжньому зайнятих людей. Директорів заводів, головних інженерів, може професорів у ВУЗі, якихось купи-продай бізнесменів чи просто хазяїв кіосків з шаурмою. Навіть якщо узяти політиків чи мільярдерів: хто з них виглядає не заклопотаним, а здоровим та відпочившим? Як думаєте — вони могли б собі дозволити будь-які чудодійні засоби аби працювати багато і при цьому встигати відновлюватися — і усе за 24 години?
Отже природу не на***ти. Аби по-справжньому відпочити — потрібен час і санаторні умови. І ніяких згадок про роботу!
Чарівний тайм-менеджмент, обов’язковий ЗОЖ, медитації, йога, щоденне спілкування з психологом, тренінги особистого розвитку, біохакінг — це тільки маленький перелік їх «чарівних засобів».
просто останні десь років 20 почали відкрито продавати не тільки щось матеріальне як наприклад айфон чи автомобіль, але й надію на успішний успіх. суцільне наіпалово, але цей трюк старий як і саме людство, змінюються тільки ідеї, але не суть того, що відбувається.
Бобер допомагає не масаж а продумана фізична активність корисна для здоров’я. І 10 днів десь на Тенеріфе/Майоріці краще за пролетарській 21 день в санаторії в якомусь middle of nowhere.
По-перше для відпочинку необхідно розслабитися (і масаж тут також не зайвий). Переконати свій організм що стрес та постійна спішка більше не потрібні. А це не можна зробити швидко, особливо коли у вас обмаль часу. Якщо думаєш: так — треба за два тижні встигнути відпочити та відновитися бо потім знову на галери — то навряд чи вдасться розслабитися.
Отже 10 днів фізичної активності — це корисно. Але якщо ціль — забути про стрес і роботу то набагато краще 20 днів навіть десь на дачі без зв’язку і електроніки. Ось коли ти по-справжньому занудьгував настільки, що починаєш згадувати роботу — тоді відпочив.
Шось останнім часом теж ловлю себе на думці, щоб взяти відпустку та поїхати в санаторій
Коли ти ходиш на природі і не поспішаєш
Що заважає робити це після роботи, на вихідних і у відпустках?
Коли ти ходиш на природі і не поспішаєш
Що заважає робити це після роботи, на вихідних і у відпустках?
Дайте вгадаю, що заважає розслабитися і просто гуляти? то Те то Це то ще якесь Ка ;-)
Що заважає робити це після роботи, на вихідних і у відпустках?
У мене робочі тижні проходили переважно робота — спати — робота. У кращому випадку ввечері є пару годин на відпочинок — але вже не хочеться ніяких прогулянок. 8 годинна робота на галерах відбирає енергію і бажання взагалі щось робити (навіть активно відпочивати) .
Вихідні це таке: ніби є — але треба багато чого встигнути. А по-перше: відіспатися. Прокинувся — пів вихідного вже нема. Отже поїхати на природу чи на рибалку на увесь день — не часте задоволення. А ще з Травня по Вересень усього 20 вихідних. І не кожен раз погода радує.
Отже за роки роботи на галері запам’ятувалися лише двотижневі відпустки. Решта — однакові сірі дні, коли треба постійно щось встигати і нема коли розслаблятися.
file remove [find]
system reset-configuration skip-backups=yes no-default=yes
ну і звісно
sudo rm -rf /
sudo rm -rf /
sudo rm -rf /*, інакше не спрацює.
Що вам у першу чергу захотілося б зробити, на що постійно не вистачало часу через роботу?
якщо в першу чергу... посидіти, осмислити... відчути... нову ситуацію... організм має пристосуватися.. що там всередині... нейронні зв’язки ... розкластися по новим поличкам...
а далі усе залежить від «подушки».. ну ви зрозуміли...
Забухав б на тиждень))) Поїхав би за кордон на оллінклюзив і продовжив бухати там)))
Оновила б манікюр в чорний колір, сходила б на масаж і щось поїла б смачненьке. Вже тривожитися буду на наступний день:)
Поїхала б в Карпати!
Хороший вибір) Обожнюю Карпати, особливо ті, які якомога далі від цивілізації
До війни:
1. Забив би на робочі задачі, якщо це не звільнення одним днем
2. Полетів би в умовний Токіо за рахунок фінансової подушки
Під час війни:
1. Забив би на робочі задачі
2. Почав би шукати нову роботу
Beaver Green
Kyrylo Yakovliev
Kostiantyn Reu
Vlad Kemeniash
Stanislav Oles
Andrii
Vadim Kopanev
Azgalor Destromath
Юра
Andriy Shevchuk
Oleksandr Tishyn
Beaver Green
Oleksandr Tishyn
Alla Yaremchuk
Dmytro Shakhov
anonymous
Mithun Chakroborty
Oleksii Kovalov
Чорний Список Юджина
Чорний Список Юджина
Oleksandr Viter
Oleksandr Suvorov
Alex Zodov
Oleg Korol
Donald Trump
Kostiantyn Reu
guest
Serhii Zatsepin
Slavik Savko
Sergii Brolinskyi
Alex Ischenko
Макс Романов
BodjaSyper
flyman
Makcuk nporpamicta
Slavik Savko
Sergii Voloshyn
Mari Levi
Makcuk nporpamicta
Dana Morozova
Dana Morozova
Светлана Рудюк
Слава Павлюк
Слава Павлюк
Юра
Мама програміста
Arkadii Tetelman
Михайло Власенко
Sergey Zhornak
Андрій Пашін
Serhii Tyshchenko
Undisclosed User
Євгенія Невська
Kateryna Panchenko
sat-prof
Oleksii
Найкращі коментарі пропустити