ISTQB Foundation Level без міфів і фанатизму: чесна оцінка від тренерки, яка бачила все

💡 Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Приєднуйтесь до QA спільноти!

Привіт! Я Олександра, і я «сповідую» ISTQB вже 13 років. За цей час я:

• готувалась самостійно до нікому невідомої [на той час] в Україні сертифікації;
• отримувала завдання від Delivery Manager — впровадити з ISTQB FL три корисні покращення в проєкт за три місяці або видалити пункт «отримала сертифікацію» зі списку своїх Professional Development досягнень в performance review [за 3 місяці не вдалося, зате вдалося за 6];
• допомагала готуватися колегам в компанії, щоб їм було не так страшно;
• провалила два рази свою сертифікацію Advanced Test Analyst (тоді ще на 60 питань);
• вхарилась, закопалась в black-box техніки тест-дизайну по самі плечі, впровадила інсайти вже в наступній компанії і тільки з 3-го разу склала успішно;
• працювала в компанії з 300+ тестувальниками в 6-ти країнах QA Tainer Lead — де відповідала за навчання тестувальників всіх рівнів з KPI-ми навчання на проєктах. Викладала ISTQB підготовку англійською — колумбійцям, туркам, індійцям [ахаха, що не навпаки], словакам, болгарам та звісно українцям — з матчингом, як це працює на процесах компанії;
• мало не здохла, поки готувалась сама до Advanced Test Manager і складала іспит тоді ще на 3.5 години — бо було вже треба по роботі;
• відкрила власні курси і вже 7 років викладаю три види сертифікацій для колег з 35 країн світу.

Мій улюблений формат діалогів про сертифікації — батли «за» та «проти». І навряд ви знайдете експерта в Україні, який знає більше мінусів ISTQB, ніж я, і все ще має причини його викладати. Тож сьогодні ловіть набір порад та спостережень про підготовку від тренерки, яка підписується «ISTQB Misstress».

Спостереження 1. Чому люди НЕ складають

Перша групу ми називаємо «я маю 5 причин»

1. Невідомо, чи реально є профіт з тої сертифікації [або «не читав, але впевнений, що немає»]
2. Немає часу / бажання / ресурсу [або всього одночасно] готуватись
3. Грьобаний сілабус. Грьобаний Glossary. Грьобані тести. Все англійською, ще й не те щоб зовсім адекватною.
4. Це все ще й платно
5. І моє улюблене: «Кому потрібна та теорія, я всього навчусь через піт, кров, сльози [та інші рідини] на проектах»

Далі йде група «річний абонемент в спортзал».

Ви тут якщо:

🧐 вписали в цілі на рік «скласти сертифікацію» і вона поки просто дивиться на вас;

🧐 завантажили всі матеріали — відчули полегшення першого кроку, і на цьому все;

🧐 придбали курс підготовки — і не заходили далі перших пари занять;

🧐 PRO рівень — походили на вебінари, почитали статті про tips&tricks, систематизували матеріали, завели в браузері папочку з корисними лінками для підготовки, підписались на індійські відео та додали в обране курс на Udemy... вже скоро зможете продавати список збережених дампів — але просто читати силабус почнете/продовжите «не сьогодні».

Ну і заключна група — «Фенікс-починашка»: ті, хто вигоріти зміг, а постати з попелу — поки ні:

😩 починали читати силабус вже 3 рази, але так і не розібралися в структурі іспиту, які key words точно треба вивчити, а про які лише почитати, і яку стратегію для складання іспиту обрати (ціла стаття про це є отут);

😩 пройшли тести по половині секцій — але наздогнали робота, приїзд тещі та пологи кішки;

😩 матеріали пройдені і треба вже букати іспит — але «я думаю, ще треба потренуватись» [бо в голові каша з усіх термінів, і взагалі іспити — це страшно].

Існують ще міфічні єдиноріжки, які впродовж навчання знаходять, що впровадити на проєкті. І випадають з підготовки до іспиту, поки перемикаються на втілення змін на роботі. Але про них окремо.

[Замість висновку 1] Погана новина — людей, що не доходять до складання, багато. Хороша — за офіційною статистикою ISTQB 1,5 млн сертифікатів у світі вже отримано, тож це точно можливо. З моїх 3000+ учнів, кілька тисяч українських тестувальників отримали один чи навіть декілька сертифікатів ISTQB. Але так, основний біль і за моєю статистикою — не завалення іспиту, а недоходження до кінця підготовки. Тут мʼяч на боці того, хто готується. І так, це нормально, бо життя бентежне.

Спостереження 2. Очікування vs Реальність

💊Всі хочуть чарівну пігулку.

Щоб завантаження сертифіката в Linkedin автоматично пушилось бухгалтеру, що нараховує вам зп. Щоб рекрутери забували про інших кандидатів, побачивши ISTQB саме у вашому резюме. Щоб ліди та сіни на співбесіді підіймали кухоль пива [чи ігристого] на вашу честь — бо про що тепер питати, якщо у вас є АЖ сертифікація.

🧩Всі хочуть доказів.

Скільки конкретних тулів я вивчатиму на Foundation Level? Нуль. Скільки кодів стану http я знатиму? Нуль. Скільки API інструментів я практикуватиму? Нуль. Скільки напишу строк коду? Нуль. А що по мобільному тестуванню? А нічьо — знатимеш, що воно існує. І так я можу продовжувати довго, любі друзі... Впевнена, ви докинете на вентилятор в коментарях.

А нахіба тоді? Давайте розберемось.

Foundation Level дає реальний профіт коли:

✅ Людина формує мапу своїх знань в тестуванні та хоче побачити «сліпі зони». Не «структурує знання», бо тут насправді все буде навпаки 😂, а саме шукає «про що я ще не в курсі». При чому в цьому пункті себе знаходять навіть дуже досвідчені тестувальники. Коли робиш щось 100500 років на практиці та думаєш, що це ваше ноу-хау, а виявляється — це придумали 20 років тому, у цього є назва і купа варіантів реалізації для проблем, з якими ви боретесь.

✅ Коли людина налаштована вкладатись у зміни, «приміряє» різні підходи на свій проєкт, бере те, що зараз актуально та іде пропонувати своїй команді, або впроваджувати хоча б у своєму шматочку роботи.

✅ Коли вам треба зрозуміти як формується якість на різних етапах девелопменту і як ви з позиції тестувальника/ліда/вузького спеціаліста можете на це впливати. Цікаво, що це не залежить від вашого поточного рівня — джун зрозуміє, кого про що питати; мідл зможе зматчити свої потреби тестувальника із зонами інтересів інших членів дев тіми; сін/лід — очолити переворот в процесах з мінімальними втратами, а якщо лінь — закласти зміни в голови оточуючих, щоб процеси мутилися поки роботка працюється.

✅ Ситуації, коли сертифікат потрібен з формальних причин — а-ля вказується у вимогах на вакансію або у вимогах на промоушен в компанії (мені самій дивно, але таких компаній все більше), або ви не маєте технічної освіти й закордоном вам треба хоч якесь формальне підтвердження, що ви тестувальник — тут як би все зрозуміло. До речі, цікаво, що в Канаді та США є окремі списки сертифікованих тестувальників і навіть сортування вакансій з вимогами сертифіката.

Окрема цінність Foundation Level — подолання професійної недорікуватості [ага, я теж в шоці, що є таке слово — живіть тепер з цим]:

🔷 Щоб middle, senior та [о божечки] ліди перестали на співбесідах розмовляти, як гопота з провулка. Особливо, коли на дворі ринок компаній, а не кандидатів — і вакансій на senior та lead реально мало, тож конкуренція серед кандидатів вища.

🔷 Щоб junior+ [НЕ трейні] складали окремі слова, яких вони нахватались на курсах та індійських сайтах — у нормальні речення про тестування.

🔷 Щоб поглинаючи інфу з технічних блогів, книжок, постів іноземних гуру тестування, доповідей на міжнародних конференціях, подкастів, мануалів до тулів, ви розуміли де просто англ слова, а де насправді терміни [і повірте, це make the difference]

🔷 Щоб подивитись на свій проєкт через helicopter view, а не через «так історично склалося», «у нас і так працює» та «у нас такого точно нема»

🔷 Щоб бачити практики та підходи не тільки зі свого домену, бо ви не знаєте, про що буде ваш наступний проєкт, та в яку компанію вас занесе крива наступного працевлаштування

🔷 Щоб розмовляючи з мідл менеджментом та замовниками, ми нарешті навчилися думати категоріями «що для НИХ є аргументом», а не «ми ж все казали, і нас ніхто не слухав». Хоча, обʼєктивно, лінія комунікації зі стейкхолдерами найбільше розкривається в сертифікації Advanced Test Management.

[Замість висновку 2] Я б вам збрехала, якби сказала, що всі перелічені бенефіти закриваються одними syllabus та glossary до сертифікації. Річ у тому, що силабус як поняття — це завжди скорочений конспект. Приблизно, як оті книжки в школі із скороченням творів з української літератури. Тож, дива від його прочитання не станеться.

Моя улюблена метафора — це салат вінегрет. Припустимо ви ніколи не мали справи з картоплею особисто і куштуєте її вперше в складі цього салату. Як ви опишете картоплю після цього? Вірогідно, що вона рожева, прямокутна та мʼякої консистенції. Чи завжди вона така насправді? Ні. Чи має вона обовʼязково бути з цими інгредієнтами, щоб стати вам у нагоді в іншій страві? Ні.
Так і з поняттями в силабусі. Якщо ви не намагаєтесь копнути глибше і розібратись «як насправді виглядає картопля», ви так і будете думати, що до прикладу traceability matrix — то якась нудна таблиця окремим файлом, яка була на бюрократичних проєктах до вашого народження і залишилась тільки в теорії. Хоча насправді traceability працює і з user story, і з заливками коду, і з unit тестами, і з тулами, де ви тримаєте чек лісти / тест кейси, і з баг-репортами в Jira. А ISTQB ніколи не регулює формат артефактів — це може бути хоч фільтр, хоч дашборд, хоч історія Git комітів по компонентам продукта.

[Рекомендації] Диво таки станеться, якщо ви зрозумієте, що в сертифікації найцінніше — не отриманий папірець сертифікат, а глибина підготовки. І у ваших силах взяти з неї максимум.
Для цього стануть у нагоді:

• відеорозбори, як спланувати свою підготовку;
• книжки (для Foundation Level мінімальний набір — книга Адама Романа + книга Лізи Кріспін для Agile частинок);
• стандарти (до прикладу свіжий ISO 25010 та несвіжий IEEE-29119);
• якщо готуєтесь самостійно, то + ШІ помічник чи Google — для пошуку прикладів ВИКОРИСТАННЯ тієї чи іншої практики. ⛔️ Тільки я вас благаю — НЕ для генерації тестів, «щоб потренуватись» — це дуже погана ідея;
• якщо думаєте готуватись на курсах, то при їх виборі впевніться, що тренер має великий досвід проєктів (а не лише три рочки в QA) та планується наведення прикладів з різних доменів та типів проєктів, а не просто демонстрація презентацій з цитатами силабусу;
• також опцією може бути зібрати хоча б 5+ колег тестувальників з різних компаній / проєктів і обговорювати разом — в кого як працює та чи інша практика на роботі. Це безкоштовно, мотивує не випадати з підготовки і дає ширший погляд, ніж наодинці з матеріалами — але за умови, що хоча б хтось з учасників старше мідла;
• комʼюніті людей, які також готуються до іспиту: марафони, спільноти в телеграмі чи будь-який інший доступний двіж;
• розбори з організаційних питань іспиту в різних країнах.

Спостереження 3. Коли гра точно не варта свічок

Так, сертифікація ISTQB може навіть чинити шкоду. Я б виділила три типові кейси:

📛 Коли складає людина без жодного практичного досвіду — бо в голові вибудовується надто заплутана картина сферичного проєкту у вакуумі, а апроксимувати ще немає на що. І приклади не допоможуть, бо немає досвіду, на який можна спертися.

📛 Коли сертифікацію намагаються використовувати як стандарт процесів тестування і впроваджувати собі все підряд без аналізу — не замислюючись, а чи воно нам підходить, а чи воно нам треба (хоча в самому istqb так і пишуть — testing is context-dependent, тобто НЕМОЖЛИВО впровадити все одночасно).

📛 Коли готуються, наклацуючи дампи в інтернеті в надії завчити відповіді, або тупо завчають матеріали — не розбираючись, як та чи інша практика виглядає у житті або чому саме так працює і яким проєктам це підходить. Такі люди вказують у своїх резюме сертифікат, а потім на співбесідах несуть таку дичину, що сором бере.

Ну і ISTQB сертифікація ні на що не впливає, якщо:

🤷‍♀️ Складають «заради папірця». Типу склав і забув «все одно в житті не стане у пригоді». Тобто людина під час підготовки не має жодної особистої цілі або проєктної проблеми, для якої хотіла б знайти рішення. Якщо ви нічого для себе не шукаєте, то нічого і не отримаєте.

🤷‍♀️ Людина/керівництво очікує, що після, сертифікації щось має змінитись саме по собі. Щоб щось покращувалось, треба не тільки отримати знання — треба їх ще впроваджувати. Хоча б спробувати.

Окрема історія — коли людина вже має широкий класний світогляд і досвід у тестуванні та Foundation їй нічого не може дати. Тоді це просто формальний обов’язковий крок до наступного рівня — де вся смакота. А їх зараз хоч залийся — від класичних Advanced про крутий рівень тестового покриття або тест менеджменту до спеціалізацій у видах тестування, доменах та використання Generative AI в тестуванні. Обирайте, яка спеціалізація вам цікава — і підіть хоч матеріали почитайте, вони безкоштовні.

Підсумуємо

Якщо хтось дожив до кінця цієї статті, мої вітання — вашого терпіння точно вистачить, щоб впоратись із Foundation Level сертифікацією! 😁А тепер, сподіваюсь, і отримати від неї практичну користь.
Я не вважаю, що ISTQB як і будь-яка сертифікація чи навчання, потрібні кожному. Але і не бачу її марною трату часу. Працюючи в командах та групах, я отримую найбільший кайф, коли налаштовую mindset тестувальників так, щоб вони працювали з аналізом, критичним мисленням та творчим підходом — і до свого продукту, і до процесів тестування. Ви б могли сумніватись, але ISTQB — чудовий інструмент для цього, якщо готуватись до іспиту з коректними очікуваннями. Головне — не перевищувати дозу сертифікацій в організмі 😉

Дякую ЗСУ за змогу працювати з Києва та писати цю статтю. 💛💙

А якщо вам буде цікаво — у наступній поділюся тіпсами підготовки до самих іспитів. Бо насправді більшість людей не використовує купу офіційно відкритої інформації — про що саме вас питатимуть в тестах.