Як одна батарейка в Сеулі допомогла мені зрозуміти, хто насправді керує світом
Або чому піарник з юридичної компанії раптом почав цікавитися електромережами
Знаєте, є такий момент, коли ти гортаєш стрічку новин, бачиш щось дивне, і думаєш: «Гм, цікаво, але мабуть це якийсь локальний інцидент». А потім через тиждень бачиш ще одну новину. І ще одну. І раптом у тебе в голові клацає — і ти розумієш, що всі ці речі пов’язані між собою так, як ніхто не очікував.
Саме це сталося зі мною цієї осені.
Жовтень. Пожежа, про яку ніхто не писав
Десь на початку жовтня я натрапив на новину в якомусь рандомному телеграм-каналі: у Південній Кореї згорів урядовий дата-центр. Причина — літій-іонна батарея в системі резервного живлення. Перегрів, ланцюгова реакція, і привіт — 40 секунд затримки системи пожежогасіння вистачило, щоб вогонь перекинувся на кабелі між серверними стійками.
Я спершу подумав: «Ну ок, локальна проблема, відновлять за пару днів». А потім почав читати деталі. І от тут стало весело.
Понад 600 державних систем лягло. Податкові портали — мертві. Поштова мережа — паралізована. Мобільні ID для мільйонів корейців — недоступні. Прем’єр-міністр назвав це «паралічем цифрового хребта країни». 858 терабайт критичних даних висіли між життям і смертю.
І знаєте, що мене вразило найбільше? Бекапи існували!!! Але вони були розкидані по різних міністерствах, без єдиної системи. Деякі сервіси відновили за тиждень. Інші — за місяць. А частина даних зникла назавжди...
Одна батарейка. Не кібератака. Не російські хакери. Батарейка.

Фото: Вогнеборці вгамовують пожежу в корейському дата-центрі
Тиждень потому. Інтернет падає в прямому ефірі
20 жовтня я сидів на дзвінку з колегами, коли мій керівник вкинув «Там сервери в купи всього попадали, напиши сьогодні про це пост в тівтер» Я подумав — «ну, буває». Зайшов, як зараз пам’ятаю, в Zoom — нічого. Перезавантажив. Не працює. Пішов у Slack — теж проблеми. Відкрив твітер — і там уже всі горіли: AWS US-EAST в Північній вірджинії лежить.
За 6 годин впало понад 30 великих платформ: Zoom, Snapchat, Duolingo, Canva, Venmo, Coinbase, частини Google і Viber в Європі та Азії і навіть, пробач мені боже, Fortnite з Robloxом впали в анабіоз на горе дітям всесвіту. Downdetector зафіксував 15 000 скарг на піку. Це було як цифровий землетрус, який прокотився фінансами, розвагами та комунікаціями водночас.
І тут я почав з’єднувати точки. Корея показала, як фізика ламає айті. Вірджинія продемонструвала, що сама централізація стає вразливістю. Але головне одкровення було інше: енергія — це тепер лімітуючий фактор ШІ.
Коли я зрозумів, що AI-моделі коштують не долари, а мегавати
Працюючи в юридичної компанії, я постійно спілкуюся з нашими юристами, які ведуть Tech-клієнтів. І от що я почув на одній із внутрішніх нарад: тренування Frontier-класу моделі споживає електрики як невелике місто. Потребує виділених ліній електропередач. І це все вимагає охолодження масштабу невеликого озера.
Електромережа стала пляшковим горлом цивілізації. Тепер я розумію, чому Microsoft перезапускає ядерні реактори, а дата-центри видно на супутникових знімках як цифрові вулкани.
Влітку
Електрика — це нова нафта. Але це тільки половина історії.
Містечко, яке тримає майбутнє в руках
Десь у листопаді я готував контент для нашого LinkedInу про ланцюги постачання напівпровідників. Почав ресьорчити тему, і натрапив на факт, який мене просто добив.
У стерильній лабораторії в Велдховені, Нідерланди, екстремальний ультрафіолетовий промінь випалює візерунки на кремнії товщиною в кілька атомів! Це EUV-літографія (Йдемо по стопах печерних предків, так би мовити). І тільки одна компанія на планеті робить такі машини: ASML.
Один сканер коштує від 150 до 350 мільйонів євро. Містить понад 100 000 деталей. Для транспортування потрібно 40 контейнерів, 3 літаки і 20 вантажівок. Це не просто дорога технологія — це єдина технологія у світі, здатна друкувати транзистори розміром
Ключові компоненти виробляють Zeiss — єдина компанія, здатна полірувати дзеркала з точністю до 25 атомів(!), Cymer, які відповідають за лазери і Trumpf (системи генерації EUV). Плюс десятки інших німецьких та швейцарських постачальників.Ні США, ні Китай не можуть просто скопіювати EUV — це 30 років інженерії та міжнародних ланцюгів постачання, які неможливо швидко відтворити.
Одне містечко в Нідерландах — і все...

Фото: Штаб-квартира ASML в містечку Велдховен
Геополітика літографії, або Коли чіпи стають зброєю
Під тиском Вашингтона Амстердам блокує постачання передових EUV-систем до Китаю. США додали власні санкції наприкінці
TSMC на Тайвані та Samsung у Кореї перетворилися на активи рівня авіаносців. ASML став «порталом» у майбутнє. Якщо ASML робить верстати для виробництва зброї, то чіпи — це боєприпаси ери AI.
В цьому році Nvidia тримає приблизно 90% ринку AI-прискорювачів. Контракти на чіпи нагадують військові угоди — засекречені, оцінені в гігаватах, під експортним контролем.
У жовтні
Паралельно xAI Маска готувався залучити приблизно 20 мільярдів доларів, забезпечених довгостроковими угодами на постачання Nvidia. В епоху дефіциту володіння GPU — це нове визначення ліквідності.
Консорціум BlackRock, Microsoft, Nvidia, xAI і MGX погодився придбати Aligned Data Centers приблизно за 40 мільярдів доларів, забезпечивши близько 5 гігават потужності. Вони купували не нерухомість. Вони купували енергію — мегавати в резерві для майбутніх AI-кластерів.
Обчислення стали валютою. Всі хочуть резерви.
Тарифи як зброя, або Трамп повернувся
Наприкінці
Його меседж простий: Китай хоче домінувати в AI? Нехай платить. Європа хоче доступ? Нехай інвестує. Американські компанії хочуть субсидій? Нехай залишаються вдома.
Восени
Nvidia, AMD, Intel раптом перестали бути просто компаніями. Вони стали інструментами державної політики.
Але тарифи ріжуть в обидва боки. За кожен заблокований експорт — зростання внутрішніх цін. Першими відчули удар європейський автопром і робототехніка, залежні від китайських компонентів.
Пекін відповів не промовами — а матеріалами. Влада посилила експортний контроль на стратегічні мінерали та рідкоземельні елементи. Маленькі важелі з великими наслідками.
Арктичний парадокс, або Чому Трамп хоче Гренландію
2019 рік. Трамп запропонував Данії продати Гренландію США. Прем’єр-міністр Метте Фредеріксен: «Гренландія не продається». Трамп скасував візит до Копенгагена. Світ сміявся.
Але нам тут не до жартів.
Адже під арктичним льодом лежать одні з найбільших у світі запасів рідкоземельних елементів. За даними Геологічної служби США, район Кванефйєльд на півдні Гренландії містить масивні поклади рідкісних земель, урану та цинку.
Галій, тербій, диспрозій — нервова система всього, що ми називаємо технологіями. Від батарейок і смартфонів до радарів і квантових чіпів.
Але Гренландія — це не тільки мінерали. Це кліматичний актив: дешева гідроелектроенергія, природне охолодження, близькість до атлантичних кабелів. Ідеальне місце для арктичних дата-центрів. Охолодження майже безкоштовне. Викиди мінімальні.
Березень 2025, другий термін Трампа. Він знову згадує Гренландію в Конгресі: «Так чи інакше, ми її отримаємо».
Гренландія залишилася незалежною. Але ідея поширилася: хто контролює метали, енергію та охолодження — контролює обчислення.

Фото: Приватний джет Трампа прибуває до Гренландії
Паралельний всесвіт Китаю
США закрили Китаю доступ до EUV. Китай створює паралельний технологічний всесвіт: власні DUV-лінії, власні прискорювачі Ascend, власна екосистема MindSpore/CANN, власні моделі Qwen, ERNIE, DeepSeek, власні дата-центри класу SuperPod.
Мета: самодостатність по всьому стеку до 2030 року.
Китайський стек повільніший, але масштабований всередині країни. І охоплює ринок в 1,4 мільярда китайців — суттєво більше людей, ніж США та Європа разом узяті.
США роблять ставку на швидкість. Китай — на самодостатність. І є третій гравець.
Європа: правила як інфраструктура
Європа не робить ставку на швидкість. Вона робить ставку на правила як інфраструктуру.
EU AI Act — це спроба створити центральний механізм довіри: прозорість даних, контроль ризиків, регуляція моделей, сертифікація, відповідальність розробників.
Так, це уповільнює розгортання моделей. Але сертифікат ЄС означає доступ до 500 мільйонів споживачів і глобальну довіру.
Європа обирає стратегію: «не швидко, але навіки».
Холодний обчислювальний баланс
Світ входить не в холодну війну — а в холодний обчислювальний баланс.
Американська модель: комерційна обчислювальна імперія — відюхи, хмари, стартапи. Китайська модель: технократично-соціалістична самодостатність — власний стек, власні моделі, власний інтернет. Європейська модель: правова орбіта — довіра як конкурентна перевага.
Жоден не може існувати без інших (як в тій самій оповіді Гарлана Елісона). Але жоден повністю не довіряє іншим.
Майбутнє вирішуватиметься не тільки в кремнієвій долині. А там, де будуються підстанції, прокладаються кабелі, видобуваються рідкісні землі, охолоджуються дата-центри, пишуться правила для ШІ.
Що я з цього виніс
Ця історія почалася з однієї батарейки в Кореї. А закінчилася розумінням, що світ тримається на крихких зв’язках між чіпами, електромережами та геополітичними рішеннями.
Електрика стала кордоном між націями. Рідкоземельні метали — найкритичнішим стратегічним компонентом. Літографія — воротами до можливостей. А обчислення — новою формою влади.
І все це стоїть на одній простій речі: електромережі, яка може впасти від перегрітого трансформатора або згорілої батарейки.
Ми живемо в епоху, де інфраструктура дорівнює суверенітету. А технологія стала не інструментом, а полем бою.
От такі інсайти, коли сидиш у маркетингу юридичної компанії і щодня чуєш від колег-юристів, як їхні Tech-клієнти намагаються вписатися в цю нову реальність. Можливо, наступного разу, коли побачите новину про пожежу в якомусь дата-центрі — теж почнете з’єднувати точки.
P.S. Nvidia зараз коштує приблизно 4,9 трильйона доларів — це приблизно річний ВВП Японії. Це не ціна компанії. Це ціна контролю над цифрами.

11 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів