Огляд книжки Андерса Ерікссона з ефективного навчання «Шлях до вершини. Наукові поради про те, як досягнути професіоналізму»

Одна з найкращих книг з вдосконалення навичок і професійного зростання була написана психологом Андерсом Ерікссоном у співавторстві з журналістом Робертом Пулом — «Шлях до вершини. Наукові поради про те, як досягнути професіоналізму».

Ерікссон ставить доволі актуальне для нас, українців, питання:

«Як підвищити кваліфікацію людей, які вже є професіоналами і працюють за фахом?»

Ми б додали: або хочуть стати профі в новій сфері (цій темі і присвячена книжка)?

Книга не є чарівною паличкою і не дарує легких шляхів, але дає покрокове розуміння, як досягти справжньої майстерності у будь-якій справі. Впевнений, що ви чули про відоме правило «10-ти тисяч годин», яке у 2008 році зробив відомим популяризатор науки Малкольм Гладвелл (книга «Outliers» — «Виняткові люди»). Насправді, явище описане в формулі «10-тисяч годин» вивчав Андерс Ерікссон і має воно трохи інший сенс, ніж той, що викладений у книжці Гладвелла.

У своєму дослідженні майстерності скрипалів, що досягли 20 років, Еріксон дійсно називав цифру у 10 тисяч годин. Але до справжньої майстерності скрипалям не вистачало ще 10-15 тисяч годин, адже професіоналами світового рівня вони стають у віці близькому до 30 років.

Втім, в інших сферах, що досліджував Еріксон, експертом можна стати і за значно меншу кількість годин — наприклад його піддослідний Стів Фалун, став рекордсменом Книги Гінеса, запамятавши сходу послідовність із 82 цифр (цифри проговорював ведучий із інтервалом в 1 секунду). Стів досяг світового рекорду всього за 200 годин (2 роки) «виваженої практики», як її називає Еріксон.

Погляньмо ще на один ефект застосування подібної практики Військово-морськими силами США:

«Тривав в 1968 рік, війна у В’єтнамі була в самому розпалі. Американські пілоти з військово-морських і військово-повітряних сил регулярно вступали в повітряні сутички з північним в’єтнамськими військовими льотчиками на радянських МІГах і надто часто зазнавали поразки. Три попередні роки ВМС і ВПС вигравали приблизно дві третини повітряних боїв: на кожен збитий американський літак-винищувач припадало два збиті північно-в’єтнамські. Та в перші місяці 1968-го року це співвідношення різко змінилося: американські ВМС збили дев’ять ворожих МІГів, натомість втратили 10 своїх винищувачів. Крім того влітку 1968 року пілоти ВМС запустили понад 50 ракет класу „повітря-повітря“ і не зуміли збити ними жодного МІГа. Керівництво ВМС вирішило що треба з цим щось робити.

...

Збройні сили США не вели бойових дій упродовж усього 1969-го року, тож не було жодних повітряних боїв. Утім 1970 року сторони конфлікту поновили бойові дії, й за наступні три роки на кожен збитий літак ВМС США припадало в середньому 12,5 знищених північно-в’єтнамських бойових літаків. До того ж пілоти військово-повітряних сил мали те саме співвідношення два до одного. ... За весь час війни на один збитий північно-в’єтнамський літак припадало в середньому п’ять бойових зіткнень. Але 1972 року, в останній повний рік бойових дій, цей показник у пілотів американських військово-морських сил становив у середньому 1,04 літака за одне зіткнення, тобто, простіше кажучи, щоразу, вступаючи в контакт із ворогом, вони збивали його бойовий літак».

У проміжок 1968-1969 рр. ВМС США створили льотну академію «Топ ґан», яка вищеописаним чином вплинула на ефективність льотчиків ВМС. Льотчики військово-повітряних сил створили власну академію за прикладом «Топ ґан» лише з часом.

Що ж за програма дозволила настільки підвищити ефективність льотчиків?

Вона складалася з наступних підходів:

1. Були виявлені найкращі льотчики, з яких сформували «Червоний загін» — вони імітували дії північно-в’єтнамських льотчиків.
2. «Синій загін» було сформовано з льотчиків, які прибували на навчання і мали збити льотчика «Червоного загону».
3. Навчання завжди проходило на межі можливостей льотчиків і навіть і з ризиком для життя, хоча замість зброї на літаках стояли камери.
4. Головна частина навчання починалася після бою на змемлі — «червоні» льотчики розбирали весь бій по деталях і вказували на помилки. За потреби прокручувалися зроблені відео бою. Після засвоєння нових знань, льотчики вирушали в нові навчальні бої і усували зроблені до цього помилки. Така петля зворотного зв’язку дозволяла льотчикам значно посилити свою майстерність та ефективність в умовах справжніх боїв.

Вчений пропонує, на наш погляд, наступний алгоритм самовдосконалення у новій для вас сфері:

— визначте сферу, в якій ви хочете стати експертом;

— визначте мету (ціль), якої ви бажаєте досягти у цій сфері і яку ви постійно будете мати перед очима при виконанні кожної вправи;

— визначте критерії за якими ви будете оцінювати свої досягнення — тобто ефективність вашого навчання;

— сформулюйте перелік навичок, які вам необхідні для того, щоб стати професіоналом в цій сфері;

— уявіть ментальні моделі, які вам потрібні для вдосконалення навичок;

— складіть план навчання з датами (визначіть час, необхідний для засвоєння конкретної навички), що зорієнтований на розвиток навичок. Кожну ціль, навчику розбивайте на складові і опрацьовуйте поетапно крок за кроком;

— визначте, що є базовими знаннями у вибраній галузі, її фундаментом і досконало його вивчіть. Без фундаменту ваш будинок знань і навичок не вистоїть перед напором робочих завдань, спортивних змагань тощо.

— знайдіть найкращих — тих, хто вже став лідером у цій сфері діяльності. Гарно, якщо ці лідери стануть вашими наставниками, вчителями, тренерами, АЛЕ для цього вони мають поєднувати експертне знання із педагогічним талантом та вмінням передати свої знання. Якщо у таких лідерів немає педагогічного хисту — вони не зможуть вам передати свої знання/ментальні моделі. Шукайте у вчителі тих, у кого є гарний баланс між вміння навчати і власними високими досягненнями. Вчитель має застосовувати до вас індивідуальний підхід. Масовість створює посередність, індивідуальний підхід перетворює вас на лідера. Якщо ви досягли рівня свого вчителя/тренера — знайдіть нового тренера, який може підняти вас на новий рівень; Винятково талановитий вчитель — це один з основних критеріїв успіху в обраній вами справі!!!

Рівень та ефективність вчителя можна оцінити за домашніми завданнями, які він дає для самостійного опрацювання! Якщо ви отримаєте задоволення від спілкування із вчителем, це не значить, що у вас будуть відповідні досягнення. База для досягнень формується в основному під час виконання домашніх завдань;

— якщо лідери готові розмовляти з вами відверто про свою майстерність та її секрети — попросіть описати їх робочу та навчальну рутину, методику виконання, відчуття та уявлення, що дають їм можливість бути першими;

зрозумійте, завдяки чому вони стали такими ефективними — як правило їх рівень визначається спеціальними методиками, які ці видатні люди винайшли для себе та застосовують. Для того, щоб зрозуміти, в чому їх секрет, спитайте себе (або їх самих): Що вони роблять не так, як інші? Чим відрізняється їх підхід до занять або тренувань? Що їм вдається легше а що складніше? Памятайте, що причини успішності часто є неочевидними для стороннього ока;

— спробуйте «скопіювати» їх методи;

— постійно переводьте процес навчання у «усвідомлений» формат. Просте копіювання, повторення за кимось, без розуміння, не дасть результату. Тільки глибоко прожитий, продуманий досвід можна перевести у звичку, яку ви поступово автоматизуєте. Погано «продуманий» досвід може стаи ефективним тільки у короткотерміновому відрізку і швидко перетвориться на блокер;

— шляхом спроб та помилок, напрацюйте свої власні методи. Ви можете бачити багато гарних прикладів використання ефективних методик у людей навколо. Але ви є унікальним, ваші методи будуть тільки вашими, ви маєте досліджувати себе, те, що спрацьовує для вас і прилаштувати побачені приклади до свого унікального досвіду. Ваші ментальні моделі будуть тільки вашими. Памятайте, що ви і є своїм основним тренером — ви маєте знати, звідки і куди ви йдете, як ви це робите, коли ви зустрічаєте бар’єр, то знаєте, як його подолати. Лише до певного моменту цю роль може виконувати тренер. Напевно, на етапі формування вашого фундаменту у новій сфері;

— багато займайтеся самостійно. Залежно від того чим ви займаєтесь — самостійно розбирайте шахові партії гросмейстерів, тренуйте виконання музичних творів, виконуйте спортивні вправи. Памятайте, що вчитель може розтлумачити вам свою ментальну модель, допомогти правильно побудувати програму тренувань, навчання, але насправді, не можливо когось навчити, людина може тільки самостійно навчитися сама, як каже народна приказка;

— намагайтеся завжди бути на межі ваших поточних можливостей. Якщо ви довгий час виконуєте певні дії на одному рівні — ви досягли «плато» і тут можна перебувати дуже довго. Якщо ваш рівень англійської B2 (Upper Intermediate), то треба рухатись до C1 (Advanced), якщо треба, звичайно);

— систематично із певним інтервалом проводьте оцінки ваших досягнень. Якщо ви бачите, що прогрес сповільнився — спробуйте подолати це плато наступним чином:

1. знайдіть свої слабкі сторони.

Щоб знайти їх, спитайте себе:

— Що є моїм блокером? Що мене обмежує на шляху до нових звершень?

— Як я можу вийти за межі своїх досягнень?

— Що в навчанні мені вдається, а що ні?

АБО робіть звичні дії у незвичний спосіб, щоб припуститися помилки і таким чином знайти слабке місце. Наприклад, якщо ви витрачаєте на виконання певної дії 30 хвилин. Наприклад, завести опис дефекту у систему Jira, то спробуйте зроити це за 20, 10, 5, 3, 2 хвилини і потім проаналізуйте — чого не вистачає вашому опису? Це і є ваше слабке місце. Тут ви можете використати «лезо Оккама» і залишити в описі лише найважливіше.

2. знову використайте метод спроб та помилок і знайдіть новий більш ефективний метод.

— зробіть перелік:

— «місць» де у вас частіше виникають помилки;

— найпоширеніших помилок;

— помилок, що мають найбільший вплив на результативність.

Саме робота над ними і є зоною вашого зростання;

— створіть стабільний графік занять. Наприклад, приділяйте навчанню по 1 годині в день, але нехай це буде дуже сконцентроване навчання (з точки зору вашої уваги), без відволікань, з чітким усвідомленням мети начання: наприклад, сьогодні я вивчу правила для використання Present Perfect в англійській мові; якщо ви не можете на даний момент приділити навчанню 1 годину повної концентрації, почніть з 15 хвилин. Робіть паузи у навчанні;

— добре висипайтеся!!! :) У сні відбувається консолідація отриманих вдень знань. Не виспався — втратив напрацювання!!! Протягом тижня успішні музиканти сплять на 5 годин довше своїх менш «просунутих» колег.

Як коротко підсумовує Андерс Ерікссон: «Якщо узагальнити, то виважена практика весь час має перед собою певну мету і передбачає діяльність (як правило, самостійну), яка відповідає індивідуальним потребам та націлена на подолання недоліків і вдосконалення конкретних навичок, потрібних для підвищення майстерності».

Базові «припущення» Андерса Еріксона:

1. базовий елемент підходжу вченого — ментальні образи (для зручності я буду називати їх також моделями), що є сполучною ланкою між теоретичними знаннями та практичними навичками. Що таке ментальний образ? Це наша внутрішня (інтеріоризована) "модель«/розуміння того, що ми робимо. Чим краща наша ментальна модель конкретної вправи, ігрової ситуації і тд. тим краще ми її виконуємо. Вдосконалення ментальних образів схоже на постійний зворотній зв’язок який ми отримуємо від «реальності». Щоб ще більше звузити поняття ментальної моделі, нам необхідно згадати конкретні навички. У нас є навички і є ментальні моделі цих навичок: ми можемо прокрутити «в голові» певний музичний концерт, зіграти в шахи проти суперника в певній ситуації, розіграти штрафний у футболі і т.д. І коли нам необхідно зробити те саме в реальному житті — ми робимо це, спираючись на «автоматизовану» ментальну модель і якість нашого виконання залежить від якості нашої ментальної моделі.
2. не існує ніяких генетично обумовлених талантів. Все в кінці кінців залежить від 2-х факторів: час витрачений на самостійні заняття та цілеспрямовані дії на подолання ефекту плато (або «теплої ванни») — коли людина постійно намагається застосувати нові підходи/методи, що дадуть кращий результат. Генетично може бути зумовлений не талант, а, наприклад, вміння концентруватися, але це поки що погано досліджена сфера. Тому ми не розкриваємо закладені в вас таланти, а розвиваємо їх і це під силу кожному при правильному підході — тобто при використанні виваженої практики (deliberate practice)!
3. Майже всі люди на планеті не досягли свого найбільшого потенціалу — вони просто перестали розвиватися, бо досягли «посереднього» рівня, який їх влаштовує. Кожен має потенціал, який можна розвивати і розвивати, бо це процес, а не кінцевий пункт призначення.
4. «Експерти» в різних галузях, що мають по 20 і більше років досвіду, часом поступаються за рівнем ефективності «новачкам» з 5-ма роками досвіду. Бо автоматизовані навички з часом деградують. Щоб бути кращим — треба постійно брати нові «висоти».
5. Ця думка не належить Еріксону, але згадується в книжці: щоб запустити значних структурних змін у мозку — візьміться за вивчення чогось нового, ніж за вдосконалення навичок у раніше освоєній сфері. Це ефективний спосіб вивести мозок із поточного стану гомеостазу та «підняти» його на новий рівень.
6. Видатні професіонали у «м’яких» середовищах для навчання (там де є довга історія розвитку, розгалужена система педагогічних методик, видатні люди, що досягли вершин, де зрозуміла ціль та критерії оцінки результату: спорт (в тому числі шахи), музика та ін.) послуговуються набором вузькоспеціалізованих ментальних моделей та навичок. Так, наприклад, гросмейстер побачивши на 3 секунди ситуацію із реальної гри зможе потім відновити розташування шахів на 75%, але якщо фігури будуть розташовані у довільному порядку, без логіки, гросмейстер зможе згадати їх розташування не краще за новачка, бо напрацьовані ментальні моделі не можна буде застосовувати там, де немає потрібної логіки: «За оцінкою Саймона, щоб стати справжнім майстром, шахіст має накопичити в пам’яті приблизно 50 000 таких блоків. Дивлячись на шахівниці у будь-який момент гри, майстер бачить певний набір блоків, які в різних комбінаціях взаємодіють між собою. Як показують дослідження, ці блоки мають ієрархічну організацію — від дрібних фрагментів до цілих схем. Це можна порівняти з організаційною структурою великого підприємства або установи, коли люди належать до груп, групи входять у відділи, а відділи об’єднані в департаменти і так далі».
7. Традиційний підхід до навчання дає знання, але не навички. Ерікссон вважає, що це невірно. Освіта має давати і навички, бо в них вже «автоматично» закладені знання. Традиційні лекції дають мінімальний ефект. Більш ефективними є інтерактивні форми навчання — ігри, квізи, активне залучення (питання) самих студентів. Тому, отримавши певні знання, подумайте: Які навички я можу сформувати на базі отриманої інформації?

Огляд книжки продубльовано з мого телеграм-каналу: t.me/Fox_Out_of_the_Box

Ілля Романюта