Чи вмикаєте ви камеру на зідзвонах?

Нещодавно ми обговорювали, у чому ви зазвичай виходите на онлайн-дзвінки, а тепер цікаво дізнатися інше: чи завжди ви вмикаєте відео?

Я особисто віддаю перевагу зустрічам з камерою, не люблю дивитись в пустоту, наче зі стіною розмовляєш. Мені важливо бачити співрозмовника, його емоції, це допомагає краще розуміти одне одного. Та й коли працюєш віддалено, це чи не єдина можливість хоч якось побачити колег. Звісно, важливо, щоб була адекватна кількість мітів, бо багато чого можна вирішити асинхронно, і тоді питання відео взагалі відпадає.

Розкажіть, як це влаштовано у вас: вмикаєте камеру завжди чи тільки коли вимагають, і чи є це взагалі обов’язковою умовою у вашій команді?
👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Дам ще один ракурс, крім загальних міркувань. Все частіше помічаю, що люди без камери не уважно слухають або взагалі відходять: постійно перепитують питання, або просто мовчать, коли звертаєшся до них (бо вони не поруч). Для багатьох вимкнена камера є надто великою спокусою робити щось, бо тебе не бачать, і це щось часто просто вириває людину із зустрічі. Люди вмикаються з вулиці не тому, що не встигають дійти додому, а тому, що «чому б ні, погуляю, все одно мене не бачать», бо можна мити посуд, бавитися з котом, прибирати тощо. І для більшості це завжди сильний зсув фокуса уваги, що помітно.

Насправді тут ціла низка негативних факторів, які варто було б розглянути комплексно та відкидаючи специфічні випадки, які не є системними.

Розумую, що є люди, яким маловажливий соціяльний складник комунікації, але не всі такі. Ми все ж люди — істоти соціяльні. І для багатьох комунікація не є лише механічним обміном даних, як між двома API. Ми — не API.

На зідзвонах роблю так, як заведено в команді. Якщо було домовлено вмикати, то я без питань вмикаю.

Мене дивує, що на деяких співбесідах співрозмовники не вмикають камери і не попереджають про причини. Для мене це маркер, що треба кілька разів подумати, перш ніж йти в таку компанію.

Якщо голову помив — вмикаю, якщо ні — то ні.

t.me/obrizan2/247

Чому я завжди вмикаю камеру на дзвінках (і вам варто теж)

Отже, сьогодні, після 5 років віддаленої роботи (починаючи з березня 2020), я нарешті зрозумів, чому мені варто вмикати камеру, коли я говорю на онлайн-дзвінках.

Сьогодні я був на робочій зустрічі зі своєю інженерною командою. Одна людина робила 5-хвилинний звіт. Камера в неї була вимкнена.

Після першої хвилини її виступу я почав втрачати увагу. Я намагався зрозуміти: чому? Це ж усього лише 5 хвилин, будь ласка, протримайся ще 4 хвилини — і все, робота зроблена, цукерка заслужена!

І тут я зрозумів: я слухав її так, ніби це був телефонний дзвінок. Тобто вуха слухали, а очі... очі просто дивилися на чорний екран комп’ютера.

А для людини неприродно просто дивитися на порожній екран, стіну, аркуш, полотно — що завгодно.

Спробуйте прямо зараз: подивіться на порожню стіну й 5 хвилин подумайте про одну тему на ваш вибір (напишіть у коментарях, що з цього вийшло).

Ось чому мої думки почали блукати: вуха слухають, але очі не споживають ту саму інформацію, лише в іншому форматі — візуальному!

І я дійшов твердого висновку: якщо я хочу утримувати увагу й бути добре зрозумілим, я ПОВИНЕН вмикати камеру, щоб слухачі були зайняті обома каналами комунікації — аудіо та візуальним. Тоді їм не доведеться дивитися на порожній екран, і їхні думки, сподіваюся, не полетять кудись геть.

І завдяки інтуїції я всі ці 5 років завжди вмикав камеру. Навіть якщо в усіх інших вона вимкнена.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

На дейлі, інших групових дзвінках і 1-on-1 — так. Якщо це huddle з метою обговорити щось технічне, пошерити екран, поставити запитання по тасці — часто ні я, ні колеги не вмикають камеру. Все одно дивишся на шеринг екрану, а не колегу, та й точно всі зосереджені.

Вважаю дзвінки марнуванням часу, то ж краще без камери, то хоча б щось можна робити корисне, дійсно посуд помити або ще щось.
Якщо люди не вміють писати, то базікання теж не врятує. Ще жодний мітинг не закінчився чимось цінним (хіба для керівницьтва. були не в темі, й раптом зрозуміли в якої ми халепі, але наче також рапотом все вирішили (ні), о який корисний був міт)

Без знання технік фасилітації та вміння використовувати їх на практиці — так і є будь які наради є пустим марнуванням часу. Що online що offline — не суть важливо, і профакапити однаково дуже просто.
Техніки фасилітації такі:
Базові та генеративні техніки

  • Мозковий штурм (Brainstorming): Вільний потік ідей без критики для генерації великої кількості варіантів.
  • Brainwriting: Учасники анонімно записують ідеї на папері, що зменшує тиск групи.
  • SWOT-аналіз: Систематичний аналіз сильних та слабких сторін, можливостей та загроз.
  • Карти думок (Mind Mapping): Візуалізація зв’язків між ідеями та концепціями.
Техніки для структурування та аналізу
  • Стекінг: Послідовна подача думок, коли кожен по черзі отримує можливість висловитися.
  • Перефразування: Фасилітатор повторює сказане учасником іншими словами, щоб переконатися в розумінні.
  • Розпитування: Уточнення думки учасника для виявлення суті проблеми.
  • Лінкування (Зв’язки): Озвучування неочевидних зв’язків між різними думками чи питаннями.
  • Структурування: Систематизація та упорядкування різноманітних ідей.

Техніки для прийняття рішень та планування
  • Голосування за ідеями: Вибір найкращих ідей за допомогою голосування.
  • План дій: Спільне формування конкретних кроків, відповідальних осіб та термінів виконання.
  • Jigsaw: Група ділиться на експертні підгрупи, вивчає свою частину теми, а потім навчає інших
Техніки роботи з груповою динамікою
  • Підбадьорення: Заохочення учасників до висловлювання, особливо тих, хто мовчить.
  • Урівноваження: Надання рівного простору для висловлювання всіх сторін.
  • Рольові ігри: Моделювання ситуацій для пошуку рішень у безпечному середовищі.
Етапи фасилітації
  • Відкриття: Встановлення правил та цілей.
  • Збір ідей: Генерація та фіксація інформації.
  • Аналіз ідей: Обговорення та структурування.
  • Розробка плану дій: Визначення наступних кроків.
  • Закриття: Підбиття підсумків
Просто знати теорію, що є таке — мало потрібно закріплювати знання на практиці, спочатку бажано на тренінгах як було з практичною роботою в університеті.

та годі, — 2 типи мітів, — планування та звіт\обговорення

Планування мене завше вражало, — зачитуєш номери тасків, — манагер записує (нащо??). Потім каже розповісти за таски, — зачитую таски. Записує. Ну що, питає, — типу багато! Чи зробиш за тиждень? Кажу, так. Чи ні. Побачимо. Ну ок!

Звіт\обговорення, — всі розповідають що робили. Девопси не вкурюють що робили деви, деви сплять як девопси півгодини затирають про те, який бекап в Касандрі крівий та як вони єбслися з тераформом, бо якісь там проєкт...
З корисного! Виявляється, що без міта списатися по мейлу або слаку або телеграму девопси з девами не могли за тиждень, тому показово на міті плануємо спільну сессію (теж міт!) щоб щоб там задеплоїти, бо тре в 4 руки (так, я колись бачив, як зібралися 8 осіб дивитися як один надиктовує іншому що друкувати, а всі дивляться). Але ця сесія так і не сталася, бо це ж не мітінг планування, це звітний, всі все забули як він сі закінчив.

Окрема милота, коли хтось з тебе питає за щось, що було сказано на мітінгу, а ти кажеш що не було. У такому випадку QA (бо він завжди крайній) посилається шукати по аудіозаписам мітінгів чи було та що саме. Але в нього нема часу, тому тема забувається й забивається )

RCA бачите — планінг банально просрали як і комунікацію, супер звичана ситуація нажаль і часто нічого не готово до того планінга, а це вже має бути фінальне узгодження уся робота із декомпозиції та оцінки має бути виконана до мітингу в зоні повноважень тих хто цим займається. Так само має бути керування ризиками, на протязі усього прожекту. В процесі Srum це пряма зона повноважень лідерів прожекту Product Owner та Scrum Muster. Якщо вони не роблять це самі бо дофіга верхньорівневих задач — то делегують відповідно вниз разом із повноваженнями.
Кожна тіма пішла робити щось своє і виявилось, що Лебідь Рак та Щука, як не сідають нічого не виходить, бо сюрприз існує критичний шлях — uk.wikipedia.org/...​ki/Метод_критичного_шляху
За допомогою методу СPI формується Product Rorad Map та цілі і пріоритети на кожний спринт.
А ключовий RCA, явно забили або порушили

Етапи фасилітації

Якщо ви працюєте в IT більше 5 років на старшій позиції, та справді так вважаєте то мені вас шкода. Цей коментар лише показує не розуміння людської психології та є типічним для Junior-ів, що ніколи не приймають важливих рішень для системи

Психологію я як рах розумію. Саме для неї це все шоу й робиться ) Але для суто технологічний value дорівнює зеро або близько до того

Я завжди вмикаю. Якщо мої волосата грудь, сімейні труселя і пошарпані шпалери когось не влаштовують — це їх проблеми.

фотопруф ілі нє біло

Ну, ось, зробив скріншот з останього міта

res.cloudinary.com/...​/zocvrxc4mbnhywfhy47j.png

У нас тих дзвінків аж 10 хвилин вранці, година в спрінт і ще пів-години в квартал/новий рік.
Рандомні p2p по настрою коли як.

не вмикаю без крайньої необхідності і не вимагаю того від колег.
але радію коли симпатичні колежанки вмикають — не так нудно стає на бескінечних коллах :)

тю гортай інсту ))

Так. Хоча, коли дейлікі, то можна потім вимкнути.

Офіційні і перші зустрічі — так. Робочі повсякденні — ні.
Більше відволікає камера ніж допомагає.

Принципово вмикаю і прошу вмикнути камеру співрозмовника, коли я когось інтерв’юваю.

Не хочеться отримати прихованого північного корейця, який маскується під Івана з Полтави чи Ульріха з Амстердаму.

ок, рассизм — уважительная причина включить камеру

Якщо ти расист — все навколо тебе видається расизмом. Палитесь, колего)))

Згадка саме північнокорейців тут виключно через те, що саме північнокорейці вже неодноразово влаштовувалися в західні технологічні компанії для майнингу валюти чучхе. При цьому прикидаються вони ким завгодно, тільки не собою.
При цьому або просто вигадують собі китайсько-японсько-філіпінські, та навіть УКРАЇНСЬКІ біографії або використовують діпфейки.
ms.detector.media/...​дані про себе з фейковими.

Тому спочатку досліджуєте матеріал, а потім кидаєтесь дурними звинуваченнями.

Ти маєш дуже дивні перестороги. Де ти бачив північнокорейця який розмовляє українською? Є такі?
Та навіть без перевірки мови — банальна оплата на банківський рахунок закриє 99% таких проблем...
Але недалекі хрюші уже розвели тему і тепер всі мають бути з камерами

У міжнародні компанії де наймають по всьому світу, інтерв’ю і робота англійською.

но ты-то в украинской работаешь, нет вариантов что пока кандидат дойдет до технического собеседования с ним не поговорят на украинском

Ну по-перше, якщо ти загуглиш в яких країнах моя компанія має офіси, ти відкриєш дуже цікаву географію.
А по-друге, в рамках своїх незалежних активностей як консультант, я раніше допомагав людям із підбором і наймом кандидатів з різних країн.

ну да, ну да, в 22 году понаоткрывали офисов в Европе с выехавшими сотрудниками из Украины и стали международной компанией. война кончится поедете назад

У нас, до речі, був топік на цю тему dou.ua/forums/topic/56273

Так вам діпфейк підсунуть із ШІ. Тим більше, що сучасні СhatGPT і Gemini проходять тест Тюрінга. Передивіться Terminator 2 там Джон Конор навчив T-800 взагалі людей не підозрювати, що це кібернетичний робот. В Terminor 4 Маркус Райт і сам не знав, що є кіборгом — доки не підірвався на магнітний міні.

Є таке поняття нетворк етикет. Якщо співрозмовник вмикає камеру, значить він очікує цього ж і від вас. Але чесно кажучи я цього не розумію. Я очікую від співрозмовника ввічливості та професіоналізму. Відео це вже більш вторинна річ, тому я не хочу щоб хтось навязував мені це. Хочу вмикаю, не хочу — не вмикаю.

Якщо співрозмовник вмикає камеру, значить він очікує цього ж і від вас

а в обратную сторону почему нет?

Є таке поняття нетворк етикет

ну а вообще там такого нет, там все сводится к тому что не флудь, не флейми, не спамь, не игнорь, обращайся на ты

Коли 5+ людей, забивається трафік нажаль і виникають технічні проблеми. Щоправда коли усі збираються в одній кімнаті, теж абсолютно не агргумент, що час не буде елементарно втрачено в нікуди. Техніки фасилітації ніхто не відмінював, це важко і вміти треба.

У 99% випадків вмикаю. Не вмикаю лише під час загальних мітингів на 50+ людей, коли впевнений, що їх можна просто послухати на фоні

залежить від того, наскільки мені набридли обличчя на тій стороні, але якщо 1×1, то вмикаю

якщо зум кол на 2-5-10 людей (вмикаю камеру)
якщо хост/ініціатор зустрічі (вмикаю камеру)
стендапи / ретро / грумінги (вмикаю камеру)
1-1 ітд (вмикаю камеру)

часто вимикаю камеру на загальних зустрічах 20-300 людей ітд
на тренінгах ітд

іноді дійсно можу каву заварювати і слухати ці зустрічі паралельно
особливо коли тема не цікава

На зідзвонах роблю так, як заведено в команді. Якщо було домовлено вмикати, то я без питань вмикаю.

Мене дивує, що на деяких співбесідах співрозмовники не вмикають камери і не попереджають про причини. Для мене це маркер, що треба кілька разів подумати, перш ніж йти в таку компанію.

Думаю, логіка проста — якщо людині платять за торгівлю є-балом (тобто менеджерську посаду) — то хай камеру вмикає, це частина її роботи. Якщо людині платять за беспосередню греблю по тасках, то камеру вмикати необов’язково.

Всілякі співбесіди, звісно, то інше питання — треба ж переконатись, що ви не північнокореєць (і то це вже не так просто з розвитком діпфейків)

Північнокореєць який розмовляє українською? Ви там уже зовсім тойво? не можете банальні речі вияснити без камери?

Відео в тему —

Я в офісі навіть раз бачів, як деякий технчний персонал на нарадах в які них покликали взагалі невідомо чому — банально спав, навіть хропуля дав один архітект мій безспосердній колега і прокинувся від регіту. В цей час йшов галдеж про дизайни і UI/UX і чому третій суб підрядник досі не надав хочаби мокапів, звісно абсолютно жодних представників чи навіть людей які з ними працюють на нараді не було, зате були усі виконавці повним складом. Працювати звісно — тобто виконувати, після цього треба було вже по закінченню офіційного робочого дня.
Чому так трапляється в теорії, я прочитав колись в книзі Тома Де Марко — Deadline. Зазвичай це трапляється тому, що в команді від початку не розділені зони повноважень і ніхто не хоче брати на себе відповідальність — бо раптом потрапиш в чужу зону повноважень і буде конфлікт. Тому і скликають на наради по усім навіть елементарним питанням усіх підряд включно із вищім керівництвом і власниками.
А коли в кімнаті 60+ людей, пропасти там що online, що offlline жодних проблем.

Якшо їм треба дивитися на моє «табло» то хай запитають про це.
Я не хочу на них дивитися й своїм світити теж бо нічого нового ані побачу ані покажу. Обговорити щось корисне для усіх можна й без ввімкнених камер. Якщо так хочуть подивитися на мете — фото у профайлі є.

Вмикаю завжди, бо й сам не люблю сидіти й дивитися на квадрат Малєвіча. Зоровий контакт при діалозі все таки важливий. Але якщо це дистанційна пара в універі, то не вмикаю камеру

Вмикаю у майже у всіх випадках. Але зараз якщо у мене є мітинг то це означає що я у ньому приймаю дуже активну участь, тобто на разі практично немає мітингів із серії «це могло б бути емейлом». І якщо допустимо мітинг запланований на годину а обговорили все потрібне за 20 хв, то тоді нема сенсу розтягувати і він закінчується.
От колись працював на проекті де були постійно довгі мітинги/планнінги які мене практично не стосувались, але підлючатись треба було. Із серії коли мітинг на півтори години, а мікрофон ти включаєш аж один раз щоб сказати «no updates from my side». То на таких мітингах звісно камеру вмикати не дуже хочеться, деякі були такі безсенсовні що я просто вдягав безпровідні навушники і йшов на кухню готувати обід.
Тобто коли мітинг з активною участю (говориш >30% часу) — камеру вмикаю, довгі безсенсовні мітинги в яких не приймаю активної участі — камеру не вмикаю. І моє співчуття усім у кого багато другого типу мітингів.

Дам ще один ракурс, крім загальних міркувань. Все частіше помічаю, що люди без камери не уважно слухають або взагалі відходять: постійно перепитують питання, або просто мовчать, коли звертаєшся до них (бо вони не поруч). Для багатьох вимкнена камера є надто великою спокусою робити щось, бо тебе не бачать, і це щось часто просто вириває людину із зустрічі. Люди вмикаються з вулиці не тому, що не встигають дійти додому, а тому, що «чому б ні, погуляю, все одно мене не бачать», бо можна мити посуд, бавитися з котом, прибирати тощо. І для більшості це завжди сильний зсув фокуса уваги, що помітно.

Насправді тут ціла низка негативних факторів, які варто було б розглянути комплексно та відкидаючи специфічні випадки, які не є системними.

Розумую, що є люди, яким маловажливий соціяльний складник комунікації, але не всі такі. Ми все ж люди — істоти соціяльні. І для багатьох комунікація не є лише механічним обміном даних, як між двома API. Ми — не API.

якщо людина несерйозно ставиться до виконання своїх посадових обовʼязків, то увімкнена камера не вирішить проблему в цілому. Це те саме як про офіси говорили, що вони впливають на продуктивність. Пройшов час і виявилось, що люди котрі працювали в офісі, працюють і віддалено. Хто не працював у офісі не працює і віддалено

Навіщо створювати правила на основі поведінки гірших? Вигідніше орієнтуватись на більший комфорт тих, хто найбільш продуктивний. Якщо орієнтуватись на гірших, то появиться дуже багато правил, зайвого контролю і дискомфорту через котрий кращі спеціалісти підуть

Краще розмовляти 1 на 1 з людиною котра веде себе безвідповідально

Помічаю, що незалежно від камери спікери не зацікавлені чи не можуть формулювати думки стисло, лаконічно і доступно, а багато слухачів сприймають за принципом «в одне вухо влетіло, а в інше вилетіло», ще й не цураються казати «Sorry, I’m multitasking here». Така неповага до учасників дратує.

Дам ще один ракурс, крім загальних міркувань. Все частіше помічаю, що люди без камери не уважно слухають або взагалі відходять

— додам ще один ракурс, дуже часто на мітинг запрошують багато людей, аби були. Або сам мітинг про якусь фігню.
Або ще такий цікавий ракурс додам: коли в тебе пм/скрам мастер — імітує бурхливу діяльність і шукає як списати години, тому завалює дзвінками по кожному чиху.

Тому так, не всі митинги слухаю уважно, каюсь.

Більшість зустрічей, коли просто чешуть язиками, не мають цінності (для мене) — просто продовжую працювати. А коли зустріч важлива завжди демонструється екран, і що там збоку, аватарка чи відео, не має значення, ніхто туди не дивиться.

Поки не було жорстких вимог вмикати постійно камеру.
Інколи — вмикаю, інколи — лише коли говорю, практично ніколи на дейліках.

Відсутність обов’язкового відео-зв’язку дає свободу дій, особливо якщо ти не працюєш з хати. Це і необхідність тримати оточення у «чистоті» (певен — не у кожного тут є «робочій» кабінет), домашніх, себе і так далі і тому подібне включаючи сидіння на білому троні.

Оцінка перформансу співробітників можлива і по іншим критеріям. Наявність камери на мітінгаз — нічого не вирішує і особовий склад дуже швидко адаптується до обходу цих вимог.

Це і необхідність тримати оточення у «чистоті»

Можна фон заблюрити

краще не довіряти меседжерам подібні речі. Вони дуже часто цей самий фон можуть не заблюрити, або заблюрити з затримкою у 30 секунд. Особливо незручно, коли людина думає, що фон заблюрений, а інші люди бачили ще не заблюрений фон

Веселіше, коли алгоритм, який відповідає за блюр, в якийсь момент вирішує що якийсь обєкт на фоні життєво необхідно показати і несподівано розблюрює його. А там вже як пощастить що це буде

Тому потрібно мати камеру з апаратним блюром 😆

Ну так. Бувають незручні ситуації у кандидатів. То дівчина на заднім фоні у ліжку,то десь в ванній кімнаті кандидат, то на заднім фоні білизна сушиться. Той таке)

Алекс, та я не засуджую, а напроти.

Якщо голову помив — вмикаю, якщо ні — то ні.

Якщо make-up нанесла, то вмикаю. Якщо ні, то ні

Для дистанційної праці, імхо, камери потрібно вмикати обов’язково у випадку, якщо дистанційна робота постійно зривається, буксує та затримується по термінам, низької якості та дивної ефективності.

Але коли є довіра та нормальне, якісне, своєчасне виконання професійних обов’язків з боку працівників ... то камеру можна і не вмикати.

якісне, своєчасне виконання професійних обов’язків з боку працівників

Тоді й дзвінки не потрібні. :)

дейліки, тижневі мітінги, скрами планнінги, дискусія по задачам точкова і тд і тп.
інколи швидше поговорити, навіть на ходу або за кермом, ніж переписуватись.
хоча якщо задач нарізали на тиждень наперед то ± можна і не зв’язуватись.

На великих зустрічах, типу all hands, не вмикаю.

В інших випадках зазвичай вмикаю, не бачу у цьому жодної проблеми

Без камери майже завжди

Я особисто віддаю перевагу зустрічам з камерою, не люблю дивитись в пустоту, наче зі стіною розмовляєш

— в мене не має таких проблем

Мені важливо бачити співрозмовника, його емоції, це допомагає краще розуміти одне одного

— та нібито все одно, ми ж технічні питання вирішуємо, дорослі люди. Все виходить супер без камери.

Та й коли працюєш віддалено, це чи не єдина можливість хоч якось побачити колег

— якось ніколи не було такої потреби, нафік мені їх обличчя. Зробили роботу та гоу жити життя. Не роботою единою) це ж не секта)

t.me/obrizan2/247

Чому я завжди вмикаю камеру на дзвінках (і вам варто теж)

Отже, сьогодні, після 5 років віддаленої роботи (починаючи з березня 2020), я нарешті зрозумів, чому мені варто вмикати камеру, коли я говорю на онлайн-дзвінках.

Сьогодні я був на робочій зустрічі зі своєю інженерною командою. Одна людина робила 5-хвилинний звіт. Камера в неї була вимкнена.

Після першої хвилини її виступу я почав втрачати увагу. Я намагався зрозуміти: чому? Це ж усього лише 5 хвилин, будь ласка, протримайся ще 4 хвилини — і все, робота зроблена, цукерка заслужена!

І тут я зрозумів: я слухав її так, ніби це був телефонний дзвінок. Тобто вуха слухали, а очі... очі просто дивилися на чорний екран комп’ютера.

А для людини неприродно просто дивитися на порожній екран, стіну, аркуш, полотно — що завгодно.

Спробуйте прямо зараз: подивіться на порожню стіну й 5 хвилин подумайте про одну тему на ваш вибір (напишіть у коментарях, що з цього вийшло).

Ось чому мої думки почали блукати: вуха слухають, але очі не споживають ту саму інформацію, лише в іншому форматі — візуальному!

І я дійшов твердого висновку: якщо я хочу утримувати увагу й бути добре зрозумілим, я ПОВИНЕН вмикати камеру, щоб слухачі були зайняті обома каналами комунікації — аудіо та візуальним. Тоді їм не доведеться дивитися на порожній екран, і їхні думки, сподіваюся, не полетять кудись геть.

І завдяки інтуїції я всі ці 5 років завжди вмикав камеру. Навіть якщо в усіх інших вона вимкнена.

Дуже класна думка, погоджуюсь

Бред сивої кобили. Ти вмикаєш камеру тому що начальство і треба бачити чи раби працюють чи ні.

А ви працювали в бізнесі навпаки, коли ви — працедавець, а той хто на іншому кінці — ваш працівник?

Колись у нас працювали 2 сініор-зайчики, які сиділи в офісі іншої контори, і не соромлячись працювали паралельно. І ніколи не вмикали відеокамери. Та і говорили мінімально.

Правила встановлює працедавець — і це правильно, нормально. Як йому зручно ... так і потрібно діяти на колах.

оли ви — працедавець
Бред сивої кобили.
треба бачити чи раби працюють чи ні.

а ви як думаєте?

Колись у нас працювали 2 сініор-зайчики, які сиділи в офісі іншої контори, і не соромлячись працювали паралельно. І ніколи не вмикали відеокамери. Та і говорили мінімально.

Так і що , після того як ввімкнули камери почали багато говорити і працювати тільки на вас?) та їх перформанс після цього зріс х2 ?)

Ну це ж просто смішно, невже вони такі д@уни, що не змогли це влегку заменеджити, щоб продовжити грести на двух проектах (Може то якісь несправжні сіньйори)

Ви, напевно, і подкасти не слухаєте/не сприймаєте?
Кожному своє, напевно. Мені на слух краще сприймається. Картинка з головою не несе ніякої важливої інформації якщо ми обговорюємо акцептанс критерії юзер сторі чи інтерфейс ендпоінту

подкасти не слухаєте/не сприймаєте?

Погоджуючись із тим, що картинка зайва, зауважу, що сприйняття інформації на слух десь на порядок повільніше ніж читання тексту
А ще оті подкастери/ютубери часто мають дуже неприємні голоси або манеру розмови, що аж блювати хочеться
Тому звичайний текст завжди краще будь-якого голосу

Подкасти я слухаю лише щоб заснути або коли мию посуд. Але тоді мені все одно про що там говорять. Коли мені цікаво, то я звертаю 100% уваги на подкаст, тобто відволікаюсь від справ та ДИВЛЮСЬ подкаст.

Подкасти я слухаю лише щоб заснути або коли мию посуд

Фух, я не один такий!

акцептанс критерії юзер сторі чи інтерфейс ендпоінту

Тут дійсно треба дивитись на текст юзер сторі чи текст JSON Schema, а не на обличчя автора. :) Але я чомусь думав, що це очевидно.

подкасти не слухаєте/не сприймаєте?

Камеру останній рік майже ніколи не вмикаю (1on1 не рахуємо). Подкасти не сприймаю і не розумію — дeбільний формат, як на мене. Тому навряд чи одне пов’язане з іншим.

Але тоді виникає питання як краще співрозмовнику вас зрозуміти, а не вам.

не потрібно власні субʼєктивні враження поширювати на інших людей. Все написане не стосується усіх людей. Є люди котрим взагалі зручніше при наявності білого шуму

Потрібно працювати над собою, а не вирішувати власні питання за рахунок зміни поведінки інших

Ви коли комусь дзвоните по GSM зв"язку теж наманаєтеся камеру включити щоб вас зрозуміли?

А для людини неприродно просто дивитися на порожній екран, стіну, аркуш, полотно — що завгодно.

Зразу видно нейротипову людину.
Мені щоб вдало сформулювати думку чи уважно когось слухати, навпаки, треба запаркувати зір максимально на щось невиразне і статичне. І боже збав дивитись на обличчя з емоціями — зразу CPU load 146%.

Типу нудний фейс в зумі заважає зробити альт таб і дивитись у щось інше. Більше скажу, навіть фізична присутність в офісі на мітенгу, не заважає відкрити ноут/дебілочку і не слухати нудного доповідача.

А раніше люди розмовляли по телефону і робили нотатки у блокнотах якраз для того, щоб не відволікатись і не забувати про що говорили.

Якщо спілкуюсь із друзями та близькими про життя — вмикаю камеру.

Якщо з колегами по роботі, то в більшості випадків — без камери. Якщо це якась зустріч, де керівництво розповідає про досягнення та плани, то у керівництва камери ввімкнені, а я вмикаю свою, щоб привітатися на початку або коли потрібно провести демо якогось функціоналу.

Якщо спілкування з представниками компаній, з якими сперечався на DOU, — без камер.

Якщо це якісь консультації чи обговорення компаній, то орієнтуюсь на співрозмовника.

Підписатись на коментарі