Ще пам’ятаєте свою першу компанію?
Розкажіть, що класного чи крінжового ви з неї запам’ятали? Скільки вже минуло з моменту, як ви там працювали? Чи, можливо, ви й досі частина тієї команди?
Не підняли зп на 200 баксів, параллельно з цим бачив як СЕО дивився за штукарік нові диски на беху, зрозумів що пора лівати
Так працює капіталізм в принципі, бізнес створюється із ціллю заробити собі улюбленому в першу чершу. З якої статі власник має думати про вашу зарплатню вперед своїх інтересів, як то діски для своєї тачки ? Власне підіймають ЗП з деколькох причин.
Перше — довіряють більш видну роботу з точки зору керівництва, High-Visibility Tasks як відомо Exposure даює 60% і більше карьерного результату, Image — 30%, а Performance — усього 10% тобто ми живемо в маркетиговому світі. Скажімо ви запропонували AI чи блокчейн вперед усіх і це помітило вище керівництво компанії, це успіх. Будете займатись якимось багфіксом — засунуть в якусь клоаку чи болото, з якого усі шанси на скорочення штату з рештою.
Друге, ситуація на ринку праці — конкурент просто може вас перекупити на умовні +500, звільнення одного співробітника для компанії може коштувати 1 його річної зарплатні.
Трете — мотиваціна система в менеджменті, скажімо ваші рац пропозиці і т.п. принесли результати. Багато історій від власників бізнесів, коли над важливу інформацію про клієнтів для бізнесу поставляли власнику люди на най нижчих позиціях як то : гардеробщіця, секретарка, офіс менеджер, прибиральники, вантажники і т.п.
із хорошого:
хоч і невелика зп, але з привʼязкою до долара + регулярні рейзи зп
молодий колектив, сучасний офіс, кава, печеньки... (як вайтішника мене це вразило тоді)
все інше в основному крінж:
штрафи за звільнення раніше ніж через рік роботи
штрафи за запізнення
штрафи за баги
штрафи за невиконання норми по роботі (яку не ти оцінюєш а менеджер)
Щось пам’ятаю на минулій конторі поверхом вище була одна така котора займалась Frontend та PHP, приблизно описані умови роботи зі штрафами за баги і т.д.
Тих хто звідти приходив і про працював більше півроку вважали кимось на зразок Конана Варвара, що вибився на свободу з гладіаторського рабства.
Туалет на дворі типу сортир, щоправда не деревь’яний як на селі, а бетонований — що робило його в двічі смердючим і це в місті, пром зона, колись тут був склад заводу ім. Малишева. Це була оптова база сеті супермеркетів (влаштовувався на роботу геть в іншому офісі). Від транспорту треба ще було шуровати 11 маршрутом пешкарусом солідно. B2B — відділ технічної підтримки Delphi 2006 рік. Робоче місце було в сервеній, усе гуділо купою куллерів і т.д. У тім ліда з гори весіла табличка «Місця для інвалідів з дітьми і пасажирів» і т.д. коротше, двинув я швидко з того місця далі та і диплом почався 6 курс. Коли йшов міні сказали — за те що сам йдеш занесемо в чоний список компанії, відповів що не маю жодних зеперечень. Наступне місце теж був кріндж — адмінство в компьютерному клубі біля покерного клубу, після чого я вирішив більше в ІТ відділках, а не ІТ не працювати.
Переше місце саме в ІТ компанії, теж було цікаве звалось «Офіс Южний» одної відомої контори яка брала джуніорів та студентів аж до 2022, до відомого же скандалу із листом директора. Мій викладач із С++ в універі там був одним із керівного складу, щоправда працював в іншому офісі де все було краще. Викупили поверх в одній старезній будівлі, в якій колись була якась контора залізної дороги. Шоправда там вже були пресловуті офісні чай (хоч і самий дешевий який тільки можна) та печіньки за рахунок компанії, а також анлім інтернет на добрій швидкості (вдома я платив таріфікацію по мегабайтам ще, щоправда був потужний інтранет).
Захворів на декілька днів, після лікарняного сказали не повертатись, зп не заплатили.
В мене не було прям потреби, але хотіла мати зайві власні кошти, тому працювала років з 14 промоутером по вихідних. А потім з 1 до 3 курсу працювала офіціанткою та трохи ведучою в караоке, ще той досвід 😅
Але якщо казати саме про першу компанію — працювала в підтримці в 2018 році, це була перша робота в офісі, в нас було багато плюшок: англійська(інколи ходила, був норм викладач), йога (так і не потрапила ні разу), до речі, на ці всі заняття можна було під час робочого дня ходити, а ще нас кормили в офісі. На сніданок була гранола і які хочеш різновиди молока (соєве, кокосове і т.д), а на обід в будні приходив кухар і готував нам веганські страви, до цього я і не розбиралась в веганстві особливо, але відкрила для себе багато смачних штук, як нут чи веганський бургер. Ще після року роботи робили хороше страхування. Загалом досвід був прикольний, я там працювала майже рік, а потім мене забрали звідти в Mastercard.
В цього всього була ще інша сторона: власники там були дуже за ЗОЖ (як можна було зрозуміти по веганству та йозі) і чула від рекрутерів, що бували випадки, коли не наймали людину через те, що курить...І так, таке питання було на співбесіді. Я вже думала там всі, хто працює, теж ЗОЖніки, а по факту всі никались по дворах та зажовували жвачками, наче в школі 😂 А найсмішніше, це те як всі никались на корпоративі (першу годину-дві, поки не випили).
Перед першою роботою програміста я ще студентом мав «нульову» радіомонтажника, в досить кустарних умовах.
Коли я потрапив у офіс першої компанії, де на першому поверсі була ще частина виробництва об’єктових пристроїв охорони (і термопласт, і лінія для пайки хвилею, і що там іще), а на другому в офісах ще й розкішна інженерна лабораторія, а там, де я мав сидіти, тусувалися конструктори, один навіть з кульманом, і не благеньким, як в універі вже виводили з балансу, а професійним... Словом, мені то все здавалося мрією і казкою, бо я однією ногою ще з дитинства був у програмуванні, а другою тоді, на третьому курсі, вже сильно перейнявся своїм універським фахом, електронікою, і просто марив ідеєю українського виробництва електроніки...
То був кінець 2004 року, багато де працювало ще багато чого совкового, ну і я сам в таких місцях бував, не кажучи вже про універ, тому мене міг «купити» навіть сучасний осцилограф, а там ніштячків було явно більше.
Одне з перших місць роботи, квартира в багатоповерхівці, грошей немає, але по пятницям всім вечеря — пельмені на тісненькій кухні)
Першим місцем роботи був АТ «Завод «Квант». Доволі цікаве місце зі специфічною системою перепусток. Так ось, став свідком того як цей завод пробували захопити рейдери. Поліцію яка приїхала на виклик, просто не пустили на територію заводу. Це був 2010 рік якщо не помиляюсь.
Це там де, щоб в туалет сходити, потрібно було позичати чужий бейджик?)
Та ні. З гостьовим можна було. Там на вахті треба було записатись, і видавався гостьовий пропуск. Там цікавіша система тим у кого були пропуска. Всі пропуска лежали у невеличких ящиках біля мужичків що сиділи на охороні. У тебе був номер цього ящичка, ти підходив до ящичка, натискав на нього і пропуск падав до охорони. Вони дивились чи ти схожий на людину з пропуска і видавали його тобі. На виході — пропуск здавався в ту ж саму комірку і ставився підпис в журнал що ти вийшов і пропуск здав. З плюсів: на заводі була доволі дешева і смачна столова.Студентом було саме те що треба.
моя перша компанія — Apriorit, пішла на тестера по запрошенню однокурсниці. Нешодавно дізналась, що засновник помер... шкода, дуже вдячна компанії за свій старт QA. Кар’єру в тому напрямку так і не зробила) взагалі кар’єра в Айті мене якось поки омина...
Моє перше місце роботи було заводом з виготовлення корабельних газотурбінних двигунів у Миколаєві.
Крінжові речі, які запам’яталися:
— зп не була прив’язана до $, тож коли $ різко стрибнув з 8 до 24 грн/$, моя зп так само стрімко впала з 300$ до 100$ на місяць
— завод був оточений височезним бетонним
— робота починалася о 7 ранку, закінчувалася о 16, тож доводилося лягати спати о 9 вечора, щоб встати о 5:30 ранку і доїхати до заводу стоячи у забитій маршрутці
— генеральний директор щомісяця отримував $100 000 премії, а яка там була основна зп — й уявити страшно
— коли я звільнявся, щоб перейти у нормальне ІТ, мені сказали «Ну якщо у тебе там не вийде — ти завжди можеш повернутися на завод». Перші декілька років після цього мені періодично снилися кошмари, що мене звільнили з айтішки і я реально повернувся працювати на завод
Хороші речі, які запам’яталися:
— з перших 2 зп купив собі класний велосипед, на якому багато подорожував півднем України з палаткою. Прекрасні і незабутні спогади на все життя
— ми з колегами у вільний від роботи час дуже часто кудись ходили і займалися спільними справами, як друзі — футбол, шашлики, тощо. З появою remote роботи трохи не вистачає такого рівня близькості з колегами
— робота була відверто ненапряжна. Опанував програмування я саме тоді, в робочий час, а вільний час витрачав на особисті справи (в основному комп’ютерні ігри та тріатлон)
— єдиний період у житті, коли мені вдалося тісно контактувати з Феррарі. Це були металообробні верстати, а не авто, але всеодно можна поставити галочку поруч з метою «Доторкнувся до Феррарі»
Нічна охорона в офісі, в буремні 90, можно було всю нічь грати в Квейк 2
На Новий рік зробив салат на базі того, який готували жінки на новорічний корпоратив 2007 чи 2008 року і який з тих пір став моїм характерним (і причиною, чому я не роблю олів’є) :)
Так а що за салат? Давайте вже рецепт :)
Та там нічого особливого дуже, сир, відварна грудинка, смажені шампіньйони, варені яйця, оливки, кукурудза і тому подібне... Два інгредієнти, які мене зацікавили і один з них дожив до цього дня — сухарики і дрібненько порізаний чорнослив для контрасту смаку.
В Зої Петрівни були сухарики, але я якось від них відмовився, а чорнослив це фішка. Я взагалі його і до мʼяса, запеченого або тушкованого, дуже люблю, він мені лише в десертах не дуже ;-)
Дякую, дуже цікаве поєднання. Спрогбуємо :)
Перша робота була в ПриватБанку, у Донецькому Регіональному Управління. Історія приблизно датується
Зазвичай персонал кожен керівник мав шукати собі сам, HR тільки так називалися, виконували лише функції кадровиків. Було навіть так, що я сама публікувала оголошення на перших сайтах з пошуку роботи, які тоді з’явилися. Потім запровадили психологічне тестування, яке кандидати мали проходити перед безпосередньо наймом. Всі колеги до цього ставилися дуже скептично, чого тільки не вигадають в головному офісі у Дніпрі. Я теж була налаштована скептично, аж до одного випадку.
Привели мені у департамент хлопця тільки після універу, а може навіть він ще вчився, вже не пам’ятаю. Привели від керівництва з натяком що треба взяти, бо є вільна посада. Він мені не дуже сподобався в цілому, але нічого прям поганого сказати про нього не могла. Проходить він психологічне тестування, яке показує (і це прям було для нас вперше), що він розумний, але схильний до крадіжок, а для банку це прям червоний прапорець. Наказом було прописано, що взяти таку людину можна тільки за умови взяття на себе відповідальності керівника. Я сказала, що знати цю людину не знаю, тому відповідальність на себе брати не буду і підписувати поручительство не буду. Напевно цей хлопець був зовсім від вищого керівництва, бо врешті решт поручився за нього мій безпосередній керівник. Думаю, що вони думали десь так: це ж еквайринг, не безпосередньо робота з грошима, там немає що красти. Частково це була правда, бо за весь час моєї праці з магазину вкрали лише один термінал, і то думаємо, що це якийсь наркоман, який не розумів, що його неможливо продати! Банки магазинам ставили їх безкоштовно, без банківського софту він не працює, а безпосередньо банки з рук ніколи нічого не купують на радіоринку :-D
Але цей хлопець вигадав таку схему, яка нам і наснитись не могла. Розплутувати цю схему довелося вже мені і моєму керівнику, і це було «слідство ведуть колобки». Коли ми виявили, що щось відбувається, то під якимось надуманим предлогом попросили здати всі мобільні телефони співробітників мого департаменту, і просто перевіряли всі дзвінки, які здійснювались з їх телефонів в пошуку співпадінь з роздруківок. Тоді всі мобільники розблоковувались довгим натисканням кнопки з ключиком. І ми вирахували, що це саме цей хлопець, який провалив психологічне тестування. Оскільки на ніякий допит мене потім не викликали, то підозрюю, що він і його батьки добровільно компенсували всі збитки банку, і таким чином справу зам’яли, не доводячи до тоді ще міліції.
Схема ж була така. У той час термінали зв’язувались з банком по телефонній лінії. Нема телефону, нема терміналу. Коли ж тільки-тільки почав більш масово з’являтися мобільний зв’язок, який ще був дуже і дуже дорогим, то поступово почали з’являтися термінали, що працювали по мобільному зв’язку. Забезпечувала це сім-карта, яка вставлялась в термінал. Сім-карти ми отримували від головного банку. Карти були
З тих пір, я серйозно ставлюсь до психологічного тестування, яким би крінжовим воно не виглядало.
Хлопець виявив, що картки не заблоковані на дзвінки, і не налаштовані на лише передачу даних. Він почав підміняти банківські сім-карти на сімки куплені ним.
Знайшли вашого колегу — він щойно Сільпо хакнув!
dou.ua/forums/topic/57302
P.S. Жартую звісно, навряд чи це він ;-)
Яка шикарна детективна історія. Дякую!
Цікава історія про колишніх власників. Тільки Британський суд визнав факт фін махінацій на сумму в 3 мільярди долларів США finclub.net/...v-v-londonskomu-sudi.html
Звинувачання прокуратури:
«Приватбанк» (шахрайство та відмивання коштів) на сумму 5,8 млрд грн
«Укрнафта» (заволодіння коштами) 3.8 мільярдів гривень
Замах на вбивство
Службове підроблення та незаконні банківські операції
Суд йде, якщо провину не доведено — то діє призумція невинуватості.
В закордонних же позовах йдеться вже про 10 мільярдів долларів, та звинувачання американської федеральної прокуратури та розлідування ФБР forbes.ua/...ogolyubova-30072025-31638
І до чого тут злочини коломойського і зеленського? За ними в свій час прийдуть. За Бенєю вже і лондонський суд прийшов, і суд Денвера колись його теж наздожене. 400+ млрд обертів брудних грошей — це була найбільша оборудка з доларами за весь час інсування США.
Так стара же істина www.youtube.com/shorts/0TmCPqsZJnY
BTW Валерьович під судом зараз і так і сидить в ізоляторі СБУ. Щоправда американці пишуть — що це чисто метод відсидки Пабло Ескобара.
Те що можна було облапошити банк на мобільний зв’язок в нульові на пару тисяч гривень через внутрішній вектор загрози, що дуже дивно як таке взагалі можна би було прогорнути через діючи стандарти безпеки які включають зокрема і аудит, просто ніпро що проти десятків мільярдів долларів про які йдеться через той же самий внутрішній вектор загрози, колишніх власників. Більше за те вплив там на усю країну і центральну владу і якби не американці які є фінансовими донарами і ставлять умови, був би абсолютним. Як працює Рада і деякі депутати, а то і цілі фракції, НАБУ показала привселюдно. Роза Люксембург ввела термін — політична проституція, про голосування в Бундестазі за гроші. Щоправда усі це знали з часів Павла Лазеранка, який попався на міжнародному рівні і так.
Однак проти Бернарда Мейдоффа, який створив NASDAQ — не той рівень. А жарти про лобізм в Конгрессі, ще в творах Марка Твенна та О’Генрі були. Ну а Квартал 95 — на цьому в принципі побудований був.
На початку кар,єри, чув від одного толкового чувака, що з 4х адмінів, котрі адмінили серваки ЄЄС «Лазаренко-Тимошенко», до 2004 року, в живих лише один залишився і то спитляв кудись за кордон.
Щось якась дивна історія про внутрішній вектор загрози, окрім того як просто за Bug Bounty премій не було.
Чисто технічно на терміналах швидко мали скінчуватись кошти на рахунку підмінених сім карт і вони мали переставати діяти. І були би массові звернення в технічну підтримку, яка би бігом з’ясувала підміну картки. Припустимо цей клептоман і був цією підтримкою, тоді би до його роботи були би прямі претензії — що багато повернень. Ок припустимо мало транзакцій і термінали тримались до скінчення базової сумми дуже довго — тоді би прикрили ваш відділок аквайрінгу, бо він затратний і без результатний.
От що реально — можна було би витягати картки з терміналів в самих магазинах і дзвонити по троху, потім ставити назад, тоді би справді дуже не скоро би з’ясувалось.
Ну і чисто технічна інформація в терміналах завжди встановлювались SIM картки M2M тарифікацією, і це вже було в нульові. В M2M де голосовий з’вязок відключений на рівні оператора сотового з’язку це спеціальні картки, такі картки здатні передавати лише данні GPRS та SMS. Також в терміналах завжди є IMEI lock для картки, та головне в такій карті є PIN який не можна ввести в звичайному мобільному телефоні. Це банально небезпечно тому що, бо так можна в принципі підміною картки сніферити усі транзакції. Різні Google-ли кажуть, що в
Я дуже рада, що Ви дуже обізнані в теорії, але факт залишається фактом. Перші сім-карти для терміналів були звичайними сімками, як і в телефонах. І тільки пізніше оператори почали вводити обмеження, про які Ви написали. Думаю варто не ставити під сумнів слова людини, яка реально з цим працювала на відміну від Вас.
В ранні нульові звісно ні, напевно в мене тоді і картки не було — першу я отримав в 2006 і дізнався що таке коммісія при знятті готівки в банкоматі. Я не пам’ятаю терміналів массово року так до 2010.
Та так вже сталось, що в електронній комерції є софт який працює із кассовими аппаратами і інтегрується з терміналами зокрема, та хтось його має розробляти. Стандарти безпеки PCI DSS та PCI PTS — прийнято в 2004, перші версії. Саме тому історія с такою вразливістю і його експлуатацією і виглядає дуже дивно, та усяке буває.
Харків, 2005 рік. Прийшов на співбесіду на позицію Web Developer. Офіс на першому поверху десь в єбенях, решітки на вікнах. У маленькій кімнаті щільно сидять десь близько 10 людей. Сів обок однієї людини (напевно, був менеджер), яка почала питати щось про PHP та MySQL. Пройшов співбесіду — взяли на нічну зміну.
Перша робоча ніч. Повноцінного онбордингу не було: посадили за чужий комп, навіть не створили для мене окремого юзера. Дали якийсь гівнокод та наказали натягнути дизайн на Smarty. Зі Smarty до цього не працював, тому нічого не міг зрозуміти.
Так і просидів майже до ранку, туплячи у редактор в Far Manager. Прийшовши додому, написав менеджеру, що більше не прийду, та ліг спати.
Навіть у ті роки мені б робота програмістом у нічні зміни здалась би ред флагом
коли нема інших варіантів то і це підійде для початку. теж знав контору в Харкові де педалили в 2 зміни
Зам гендиректора постійно возив своєю машиною розробників з Харкова у Київ у відрядження і назад.
це був суднобудівний завод... 40 тисяч працівників.. виходив зі свого цеху... і там, метрів за
символи військової могутності радянського союзу...
зліва на воді стояв авіаносець «Варяг» — той, що пізніше продали китайцям за 20 млн. доларів... бо в них такого не було... кажуть разом з кораблем віддали величезний обсяг технічної документації...
www.youtube.com/watch?v=DGnVTFexYEM
тут же поруч, з правого боку стояв авіаносець «адмірал кузнєцов»... який потім уплив у росію, бо в них такого не було...
www.youtube.com/watch?v=SQCsitdWFrU
.........
ковбаса по
масло вершкове 200 г 72% — 62 копійки.
сірники по 1 копійці...
..........
але це все закінчувалося ...
Ціни потроху зростали... грошова реформа — обміняли 50 і 100 рублів... ходив жарт, що на нових купюрах ленін буде в кепці...
з’явилися газети, листівки «за незалежну Україну»... таємниче слово «рух»... збори в обідні перерви ... дискусії ... прямо на військовому заводі...
я на рухівські збори не ходив, бо був малий ще... але було прикольно..
Наскільки зрозумів з балачок і листівок... ні про яку мову чи культуру тоді не йшлося... просто таких проблем не було...
Основна ідея національно-патріотичних реформаторів була (тоді) така — Україна виробляє ось скільки мільйонів тонн сталі, вугілля, пшениці і т.д. — значно більше, чим умовна Франція.... а де наші європейські зарплати?...
..............
по радіо здалеку доносилися різні новини... «розстріл телевежі у Вільнюсі».. " революція на граніті" ... і т.д..
але мені треба було точити гайки на станку... потім вони закручувалися у металеві конструкції... які монтувалися поруч, за стіною... конвейєри для риби... потім ті штуки монтувалися на траулери (риболовні кораблі) у сусідньому цеху...
зліва на воді стояв авіаносець «Варяг»
а ти динозавр, думала тобі років 35 чи щось таке
всі хто застав доінтернетовські часи можуть сьогодні називатися динозаврами)
Це була звичайна українська компанія, продавала вимірювальні пристрої. І там все було прямо, як у фільмі Офісний простір, один в один, хто не дивився, рекомендую. Досвід був жахливим, хоча на той момент все було наче й норм, на все життя відбив бажання працювати в суто українських компаніях.
Ноосфера в Дніпрі в 2014: треба було в локалі відкрити сторінку до 10:30 і клікнути собі жрачку на обід (вибір приблизно з двох чи щось таке). Короче хто запізнювався — був без обіду :)
За 10 років галерного гребіння було рівно 0 компаній де була жрачка від компанії.
В Епамі була до кризи 2008 року, а потім яблука/кавачай/печиво
Не було
В Києві приходили пара жіночок з кастрюльками і шановне панство купляло у них поїсти.
Можно було на хрестик взяти, потім с зарплати вираховували.
Памʼятаю з тих пір побажання приємного аппетиту тому, хто зʼїв чужий обід та пошуки хазяїна волосся, яке знайшли в сплаті.
Ні, до осені 2008 кожному виділялася 5 доларів на їжу на день (я тоді на інтернал проекті по врахування цього був). Це було весна-літо-половина осені 2008
Ну я щось памʼятаю як в мене за обіди щось с зп вираховували за обіди
Це літо 2008 — весна 2009 було
Я, до речі , пам’ятаю за 2010-2011рр, і в Епам як раз зі слів кандидатів були обіди, бо в моєї галері як раз була кава/ чай ітд, і чз це, і відсутність парковки, ми програвали Епам. Пам’ятаю,бо джуном працювала.
Була столова в офісі в Києві — так собі, а поряд із офісом тоді не було чомусь жодного закладу. Потім відкрилась ціла низка не поганих. В офісі в Харкові, він займав півтора поверхів в бізнес центрі, де ще була купа різноманітних контор найбільша з яких була Оранта, був заклад «бістро», та купа місць навколо. В Мінську поряд була якась державна столова від державного підприємства якогось, але на теріторії технопарку, дуже смачно готували як не дивно. В Будапешті в офісі була навіть кола з фантою з цукром і без цукру за рахунок компанії. А от в Лондоні був офіс дуже маленька кімнатка по суті без нічого.
Навіть моя перша робота, яку згадував як страшний сон компенсувала мені обід.
Тільки на ремоуті вже обід за свій рахунок і силами дружини :-)
в один прекрасный выходной день, управлящий офиса обокрал компанию, вынес все компы. пока его не нашли, нас всех проверили на полиграфе (владелец имел связи в компетентных органах). это было 1998 год, мне кажется :)
Початок роботи вже був під час навчання в універі, епізод подібного типу який запам’ятався був наступним:
— на кафедрі у власне використання було видано дискето-диск тих часів (десь розміром з велику піцу та досить нелегкого) — на ньому зберігав свій софт і дата розрахунків, та не свій (як нп компайлери сі та паскалю які були доволі рідкісними у використанні тоді). Одного разу чомусь вирішив поміняти щось на зразок label того диску.. і втратив все що там було записано. Але то так деталі, а запам’яталося те що коли йшов до наукового керівника повідомити що зробив з диском, то постійно накручував себе думкою — от все, тепер точно вигонять з універу, так тобі і треба стьюдент)
Офіс в Бортничах. Відповідальний за розвиток трейні сеньйор-програміст більше переживав за пиріжки в столовці, ніж за менторнінг.
Бо трейні будуть завжди, а пиріжки можуть закінчитись :D
Це та компанія, де в їдальні треба було карткою-бейджиком апрувити що взяв на обід ?
Так. Насправді їдальня — це єдине, що мені подобалось в компанії. Якісні продукти, різноманітне меню, ціни низькі (напевно компанія спеціально дотувала).
Схоже я теж працював в тієї компанії, ще в часи коли вона переїхала у Бортнічі ) з директором Андрієм Валерійовичом
Так , ’специфічна ’ була контора . Це ще тоді Коли терасофт була ще маленької галеркою
О, я колись на інтерв’ю їздив,в 2006 чи шо.
Пам’ятаю як довго їхав маршруткою від метро по Бортничам та не розумів, що вони забули в тих кущах.
Як зараз пам’ятаю — окраїна Бортничів, якась овочебаза чишо. і такий свіженький офіс посеред нічого.
Співбесідував якийсь пацан, років так 25, з довгим волосям.
Від нього пахло бідністю та безнадією. В очах був якийсь сум, мабуть від того, що дівчата не дають. І ще чомусь здалось що він більше думає про чергу в їдальню, наж про інтерв’ю. Своїм виглядом він чомусь викликав жаль, на відміну від інтерв’юєрів в усіляких там епамах, де
Але мене не взяли, забракували і сказали що не можуть запропонувати мені роботу, тому що не продемонстрував здібності до навчання. А в них же там все серйозно. Бо аж в Москві їх продукт купляють.
І слава богу, що не взяли, через декілька місяців таки почитав книжку по сішарпу та влаштувався в Арісент (був такий лідер ринку, згодом помер).
Перша робота була, без англійської, джуном, аж за 400 баксів. Чим був дуже задоволений.
Зараз 400 баксів ЗП за фуллтайм сприймають взагалі як образу)))
Не бачили вони ще Паруса і подібних пострадянських галер))))
Повезло ) а то б пиляли легасі на fox pro в dbf
Жесть.
До речі, погуглив трохи
Виявляється Парус ще досі існує, але перебрався до рашки))
parus.com
Зараз 400 баксів ЗП за фуллтайм сприймають взагалі як образу)))
якраз зараз вайтішники готові битися за таку зп, по 100+ аплікантів на позицію (по мейнсрімним технологіям звісно)
Та ну
Тут поруч недавно казали що це неповага до себе за такі гроші працювати
dou.ua/forums/topic/56629
Це просто менше собівартості життя, рахували в Києві з сучасною вартістю доллара жити коштує в районі $550. Лівів ще дорожче і т.д. і т.п.
Ну к приміру джуніор вантажник ATБ www.work.ua/jobs/7212526
27 600 грн (нет чи гросс не знаю), kurs.com.ua поточний курс комерціний курс $43.36 . Маємо : 27 600/43.36 = $634
Також більша частина позицій із бронюванням, «готові брати студента»
Сільпо — курьер, www.work.ua/jobs/6359287
(робота для студента так і написано). Вилка 45 000 — 60 000, середня ((45 000 + 60 000)/2)/ 43.36 = $1200
От просто нахер треба тоді те ваше IT з одного боку. З іншого це по суті стипендія для трейні стажера. Бо молодший спеціаліст тобто джуніор по данним DOU в середньому $933, що вже не погано. Принаймні шансів потрапити під КРАЗ, впасити і влітіти в стовбур на скутері та як мінімум нюхати вихлоп весь день (це насправді дуже шкідливо), сильно менше. А як вислужитись до сініора в перспективі за 5 років, якщо звісно AI в той момент не припинить існування профессії в такій формі (орієнтовно Гартнер вважає це відбудеться в 2036, разом з тим насправді вважається що і кільксіть спеціалістів кратно збільшиться бо ШІ створюватиме попит як персональні і компютери кратно збільшили попит на папір. ШІ який вже не потребуватиме людини тобто повноцінний саме інтелект, буде створено орієнтовно в 2050 — це буде над інтелект який повністю переважатиме людину в усіх конгнетивних здатностях), середня $4700.
Ну так to Google «мото курьер середня зарплата в києві в USD», видає $950 — $1300+ .
Ринкові закони прості — попит породжує пропозицію. Будьласка дослідження, в 74% підрпиємств зараз дифицит кадрів eba.com.ua/...ynku-pratsi-u-2026-rotsi
Особливо на робочих спеціальностях — як раз там де людей вигрібли в армію або небезпека, що заберуть дуже велика. А як наші, так між іншим і путлер — усе ще думають, що зараз 1992 і за бутилку вони наймуть будь якого спеціаліста і можна на м’ясо гнати людей мільйонами. Хоча економісти з обох сторін кажуть, що це утопія і скоро прірва, нема кому працювати. Путлеру прямо Набіуліна в лице, як головний наслідок його дій і головну економчіну проблему в тому типу економіки який вони намагаються збудувати, наводить. Усе що залишилось від СРСР в сутності зараз проїли і спалили у 12 роках війни. На дурно більше ресурсів від розвалу комунізму нема.
В IT — навпаки зараз криза, хоча 4 десятиліття було навпаки, окрім періодів .COM в 2003 та світової фінансової кризи 2008. Купа аналітиків каже, що це сталось бо IT ринки активно забирає собі КНР та Індія.
У кур’єрів вільний графік і оплата за виконаний обсяг роботи, тобто вони можуть умовно працювати 14 годин на день 6 днів на тиждень щоб отримувати тищу
В IT у вас запросто 14 годин роботи надень може і усі 16 коли нема часу в туалет збігати навіть, та поїсти. Реліз о п’ятій ранку в неділю — це не тільки про робота десь на транспорті чи енергетиці. Сайти теж обслуговують людей і деякі з них можуть бути доволі критичними. Классика авралів — чонра п’ятниця та кібр понеділок, як і весь період різдв’яних розпродажів, коли західні уряди в якості подарунку відміняють ПДВ в ці дні і ресцелери роблять кассу на весь рік.
Про тишу в такий час тільки мрійте. А одразу після авралу зовсім ніякої роботи зазвичай і треба активно шукати, бо за хороші контракти та посади на наступний період висока конкуренція. Це ключова специфіка цього типу бізнесу.
З одного боку менше шансів порапити в стовб чи під фуру, з іншого — там купа інших проблем від яких здоровья не додаеється. У більшості проблеми зі спиною, шиєю та кистями рук. Сидяча при чому напружена інтелектуальна робота, зовсім не подарунок.
А чого ти хочеш звільнитися — все ж добре було?
Найкраща радіостанція в місті. ЗП 30$/місяць, сісадміном. Романтика. 25 років минуло, до сих пір тільки найкращі спогади))
На одному поверсі з нами в свій час були офіси різних компаній: від секс — шопу, ремонту ноутбуків, магів/ ітд. І саме цікаве було бачити здивування кандидатів, коли офіс- менеджер зустрічала.
Кинули на гроші, недоплативши 300 грн за зміну. Після цього вирішив на наступний день не виходити на роботу, забравши поварський фартух собі у якості компенсації. Це була відома мережа шо робила сендвічі, 2017 рік. Фартух до сих пір використовується за призначенням.
Кіт. Такий рудий великий кіт.він іноді мітив або ходив не туди, тому в офісі постійно був котячий сморід.
Lex Luthor
Vic
Vitalii D
Vic
Кратос
Kateryna Panchenko
Sergius von Bielersee
Oleksii Nedashkivskyi
Oleksandr Poliukhovych
Oleksii Nedashkivskyi
Oleksandr Poliukhovych
Oksana Popova
Oleksandr Viter
Kachko Alexander
Kachko Alexander
Oleksandr Suvorov
Sergius von Bielersee
Olesia Tsybulko
Sergey Zhornak
Andrey Lapshov
Olesia Tsybulko
Андрій
Slavik Savko
Vitalii D
Andrii
Юра
Мама програміста
yvs2014
Юра
Чорний Список Юджина
Олег
Undisclosed User
Andrii
IRD
Євгенія Невська
Alexander P
yvs2014
Oleksandr Redko
Олег
Evgeny Sergeev
Oleksandr Redko
mackaronina
Vladyslav Burylov
Євген Змачинський
Євгенія Невська
Evgeny Sergeev
80 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів