Як зменшити кількість інформації на вході системи? 🤔

Є тема, треба розбалакати...

Приміром, є у вас 50 підручників з пітону... але ви не можете написати елементарну програму.... До речі, LLM, навчена на трильйонах одиниць інформації... також може глючити на елементарних запитаннях...

Або заходите в магазин... а там завезли 90 сортів кефіру... а у вас 100 гривень і 10 хвилин часу...

Або багато навчальних курсів... і всі цікаві... але ви не можете оцінити їх якість... а вже пора й заробляти...

Ну і т.д. Список можна продовжувати...

.............

Шо це таке взагалі?

Яка природа цих питань? 🤔

Це технічні проблеми, чи психологічні... чи ще якісь інші? 🤔

Поділіться ідеями... можливо згадаються метафори, анекдоти, випадки з життя...... на тему: «валіза без ручки — нести важко, а кинути шкода...» 🙂

..........

Ще пригадалося...

Не вміщується все на диску — треба купити більший... вони ж дешеві...

Чи краще видалити зайве?.. 🤔

Ну, ви зрозуміли...

.........

А... ще... інтернет у кожну собачу будку... він же дешевий, чом би й ні? 🙂

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Це психологічне. Може мати глибоке вкорінення.
Шукати способи приборкання, чи методи для обходу. Від «роботи» з психологом, до створення персональних «ритуалів», (хаків).

Твердий характер треба виховувати, він дає миттєве рішення хоча не оптимальне. Зате економить час і енергію.

Не плутайте характер із психотипом :)

Психотип людина не обирає. І якщо комусь із ним «повезло», це не значить, що:
а) цей психотип зробив би всіх інших щасливим
б) інші його можуть змінити «закалюванням» чи «тренуванням».

Перша пачка: питаєте в чатику, або в сусідки.
Друга пачка — та, що стоїть поруч з першою.
Третя й надалі — змінюєте один параметр (без цукру, чи з вареням, чи протермінований) і порівнюєте з тим, що вже куштували.

В моменти невизначеності, якщо немає порівняльної системи, немає пріоритетів, немає знань що краще, беріть перше, що попаде під руку.

Уяви собі дерево. У нього є верхня частина — над землею і нижня під землею. Дивимося на верхню частину. Спочатку стовбур, тоді розгалуження — декілька товстих гілок, тоді кожна з них розгалужується. Що робить ЛЛМ? Струшує на тебе всю крону. А тобі потрібно листячко тільки з шляху стовбур — товста гілка номер два — середня гілка номер 4 (з другого розгалуження на товстій гілці) мала гілка номер сім — листячко.
То як шляхом йти? Спробуй давати набір ключовиків спочатку. На людську мову це не буде схоже, але можливо ЛЛМ тебе зрозуміє.
Дозволи + обмеження. Керуй датастрімом бо інакше — вся крона на тебе впаде.

А тобі потрібно листячко тільки з шляху стовбур — товста гілка номер два — середня гілка номер 4 (з другого розгалуження на товстій гілці) мала гілка номер сім — листячко.

це трохи інша ситуація... коли точно знаєш, що потрібно... нашо тоді ллм взагалі?

У мене так — я пам’ятаю кістяк, і не беру до уваги листячко, аж поки не припече. Тоді шукаю — ключовиками шлях визначаю для ЛЛМ щоб отримати лише потрібне. Таким чином у мене тепер мозок майжє інтернет ШІ компьютерний тобто кремнієво мідний і більший чим його біологічна база. Нема підключення — нема й продуктивної роботи. Почалося все зі стековерфло...

Підписатись на коментарі