Сповідь «іт-диверсанта», або чому український бізнес застряг у пастці 1С/BAS

Давайте чесно: ми всі все розуміємо, але продовжуємо грати в цю гру.

Ситуація виглядає як абсурд:
📍 Держава та суспільство: «Відмовляйтесь від софту з російським корінням! Це питання безпеки».
📍 Ринок: «Ось вам SAP або Oracle». (Спойлер: це коштує як крило від літака, а впровадження триває роками).
📍 Українські розробники: Створюють круті продукти, але вони часто закривають лише частину потреб (CRM або склад) і не мають тієї «всеїдної» методології, до якої звикли бухгалтери за 20 років.

І тут народжується «сіра» схема виживання: Купити ліцензію на «чисту» програму для перевірок (щоб була наклейка на дверях), але продовжувати працювати в нелегальній копії BAS.

Чому так відбувається?

1. У МСБ немає зайвих $50,000 на міграцію та кастомну розробку.
2. Бізнес має працювати «на вчора». Немає року на «відшліфування інтеграцій».
3. Спробуйте перевчити головбуха з 30-річним стажем на нову логіку за один тиждень.

Це патовий стан. Ми купуємо «індульгенції» у вигляді ліцензій на софт, яким не користуємось, щоб просто нас не чіпали.

Але чи вирішує це проблему залежності від ворожого коду? Ні. Чи розвиває це наш ринок? Теж ні.

Це не просто технічна проблема — це криза методології. Нам не потрібні «аналоги». Нам потрібен національний стандарт автоматизації, який буде дешевим, зрозумілим і, головне, працюючим.

Питання до колег та підприємців: Ми й далі будемо робити вигляд, що «переходимо», чи пора визнати: альтернативи для масового бізнесу досі не існує? Що ви обрали для себе: дорогий SAP, сирий стартап чи «партизанський» шлях? 👇