Що станеться, коли твій стартап помітять

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Я будую стартап публічно. Розповідаю про кейси, ділюся провалами, святкую перемоги. Але є речі, про які фаундери зазвичай не пишуть, бо це не відповідає ідеальній картинці. Як ви зрозуміли з підсумків року Connecto, я сповідую іншу релігію.

Хочу показувати людям реалістичну картинку й ламати міфи, що огортають стартап-індустрію. Тому сьогодні — про ціну видимості. Не для того, щоб поскаржитись, а для того, щоб підтримати тих, хто лише починає свій шлях.

Якщо ви боїтеся заявити про себе, бо «раптом щось піде не так» — воно піде. Але це не привід зупинятися.

Де є увага, там з’явиться хейт

Мої перші пости в LinkedIn про стартап швидко набирали лайки та підтримку. Люди писали «Круто!», «Надихаєш!», «Триматиму кулаки!». Я щиро дякувала й летіла далі.

А потім почали з’являтися ті, хто критикували будь-що: ідею, сайт, MVP, патнерства, грант (список безкінечний).

Але коли твої пости набирають десятки тисяч переглядів та сотні коментарів, потрібно просто прийняти, що хейтери з’являться

А потім я почала писати на DOU, й історія повторилась: разом із конструктивним фідбеком з’являлися коментарі, які я відношу до категорії «хейт заради хейту».

На DOU специфіка хейтерів трішки інша — зазвичай вони не хейтять під справжніми іменами. Це часто змушує посміхнутись + викликає бажання просто проігнорити, бо анонімність рідко передбачає конструктивний діалог

Перший в житті хейт реально болючий. Він запам’ятовується назавжди, бо ти ділишся чимось особистим, розповідаєш про проєкт, у який вкладаєш душу.

А потім стає легше, бо приходить розуміння, що якщо тебе хейтять, значить, тебе читають. Ігнор страшніший за критику.

Якби мої думки ігнорували і я припинила отримувати ось такі повідомлення, то почала б хвилюватися

Тепер я читаю негативні коментарі з цікавістю й думками на кшталт:

• «О, оце може бути запереченням клієнта, треба обробити»
• «Хм, може почати знімати відео й давати більше контексту, бо не всі вловили суть?»
• «Ну, це щось новеньке: ніби похвалив, але захейтив»

Де є увага, там завжди вистачатиме «тестувальників»

Нещодавно відкриваю власного агента Connecto й бачу: купа користувачів вирішила поспілкуватися з ним пізно ввечері. Агент вітається, запитує про бізнес, а «клієнти» будують «ескорт сервіс» чи визначають свій рід діяльності як «проституція».

Це класні запити, які допомагають команді вдосконалювати власні інструкції, налаштувати фільтри, вчити агента ігнорувати спам і так далі

Хто знає мене близько, той підтвердить, що з почуттям гумору в мене все окей, тому з таких запитів ми просто хіхікаємо в робочому чаті.

Юзери, які пишуть агенту щось на кшталт «хочу автоматизувати заробіток грошей», теж не викликають роздратування — скоріше посмішку.

Коли бачу щось подібне, подумки висловлюю солідарність: «І я б цього хотіла!» :)

Ще є окрема категорія людей, яка постійно питає, як у нас все влаштовано технічно або намагається обійти систему, ускладнивши власний промпт. Думаю, в цю категорії входять дві підкатегорії: конкуренти та технічні фахівіці. Другим я особливо вдячна, тому що час від часу вони таки підсвічують нам слабкі місця (при чому безкоштовно!) і ми їх оперативно фіксимо.

У реальному житті клієнти наших клієнтів не просять розписати їм бізнес-план для кіоска з шаурмою, не просять python-код або «нагадати» про ДН бабусі — але це класні краш-тести, які ми отримуємо завдяки публічності

Усі ці запити для нас як щоденне нагадування: якщо люди знаходять агента і пишуть, що вздумається, значить, є органічний трафік — а це завжди добре.

Де є увага, там будуть незручності

Мабуть, це найдивніша частина, до якої життя мене не готувало.

Зараз я зустрічаю багато нових людей: клієнтів, партнерів, стартаперів, інвесторів. Розповідаю про Connecto, команду, плани. І раптом:

— А у вас є чоловік?

Перша думка: «Може, я пропустила якийсь перехід у розмові?»

— Ні, немає. Є наречений.
— А він не ваш розробник? / А якось допомагає з стартапом? / А вкладав гроші?

Ці питання ставлять чоловіки і, чесно кажучи, в них читається підтекст, який мене дратує: «Ну не могла ж вона сама взяти й почати робити стартап!!»

І тоді доводиться починати все з початку, розповідаючи, як Connecto став таким, яким став. Найчастіше такі розмови закінчуються ввічливим «до побачення» і відсутністю подальших контактів, бо до кінця діалогу в мене відпадає бажання робити щось разом.

Так, в мене є партнер, і він логіст. Якщо вам потрібно щось перевести Європою або збираєтеся стати водієм, маякуйте, залюбки познайомлю!

Усе це — частина шляху

Я писала цей текст перш за все для тих, хто сидить має ідею стартапу й боїться про неї розповісти. Хто постійно вариться в думках типу «А якщо будуть критикувати?»/ «А якщо хтось вкраде?» / «А якщо не вийде у всіх на очах?»

Так, будуть критикувати. Так, хтось робитиме щось схоже. Так, можливо, не вийде — і так, всі про це дізнаються.

Але альтернатива — нічого не робити і ніколи не дізнатися, що крутого ви можете реалізувати. Мене це лякає більше.

Хейт, спам, дивні питання, конкуренти, неочікувані пропозиції — це все докази того, що ви існуєте. Отримуючи їх, ви ніби граєте у гру від першого обличчя, а не дивитесь її по телевізору.

Звісно, чим більша «помітність», тим більша відповідальність, — та не можна навчитися плавати, не намокнувши.

Так, десь буде некомфортно. Але якщо ви робите щось класне, кількість позитивного фідбеку перекриє всі «нюанси». Хіба це не варто того, щоб спробувати?