Чому шлях української молоді ніколи не був легким

Photo by Oleksandr Zhabin on Unsplash

Як війна змінила плани покоління можливостей

У мене було стале уявлення, що моє покоління зумерів (1997–2012) має більші можливості реалізувати себе, ніж попередні: X (1965–1980) чи мілленіали (1981–1996).

Ті покоління мали справи з радянським союзом та його покемонами: комунізмом, плановою економікою, обмеженням свободи слова та вибору, відсутністю демократії.

Потім союз впав і для України перехід до нової капіталістичної реальності був болючим: трансформується економіка, беззаконність, відсутність базових продуктів в магазинах.
Державі та людям треба було віднайти себе в новому світі.

Натомість, більшість зумерів народились вже коли країна була незалежна з десяток років. За перші роки життя, активно обговорювали та рухались у напрямку європейської інтеграції. Інтернет та персональні компʼютери були доступні майже кожному. Більший рівень демократії та влади закону.

Трапились кілька економічних криз, втім вони майже не зачепили зумерів в свідомому віці і знову впали на плечі попередників.

Початок війни з боку рф мав негативний вплив, проте зачепив здебільшого Крим, Луганщину та мою Донеччину. І на якийсь час ми адаптувались. Я та багато однолітків вступали до вишів Харкова, через окупацію Донецька.

Далі ще був COVID, втім він був глобально, і наша країна впоралась з ним. Та й хто як не зумери опанував цей період краще за всіх.

Остаточно змінити моє уявлення змусила повномасштабна війна та її страшний період, який відбувається зараз.
Я не перевіряв показники народжуванності, але проста математика показує, що більшості зумерів на початок вторгнення було як мінімум 16 років.

Це вік, з якого ти відкриваєш себе та те, ким хочеш бути. Вступаєш до університету та полишаєш батьківський дім в пошуках власного шляху. Самореалізація, нові знайомства, подорожі.

Це відправна точка, з якої більшість людей формуються і отримають базу того, ким будуть в дорослому віці. Хтось навіть так вдало, що почате в 20 років стає справою всього життя.

Повномасштабна війна, хоч і не ставить хрест, надзвичайно звужує можливості. Під час будь-якої війни страждає демократія та свобода слова, економічні показники погіршуються.
Коли над головою літають «шахеди», важко концентруватись на освіті, коли вимикають опалення та світло — вести бізнес. Коли твій дім нищать чи окуповують — мати сили почати все спочатку.

Правильним буде сказати, що не якесь покоління краще за інше, а що кожному надходять свої виклики. Якщо спочатку здається, що справи йдуть краще ніж у батьків, треба не забувати про чорних лебедів.

Моя мета в цьому тексті не перекласти всі проблеми на війну, рф чи совок. Та не посварити представників різних поколінь.
Мені хотілось ще раз підкреслити, що шлях України надзвичайно складний. Кожне покоління отримує нові, ще більш непередбачувані проблеми. Але попри це, ми рухаємось вперед.
Україна 2000 року краща за Україну 1991. Україна 2012 — за Україну 2000. Україна 2021 — за 2012-ту.
Обовʼязково настане рік, який я назву кращим за 2021.

Чи вважали ви, що ваше покоління має більше пожливостей за попередні?

Наскільки на вашу думку вплив війни більший саме на зумерів?

Більше думок  — у моєму Telegram-каналі.
Підписуйтесь, щоб не пропустити наступний текст.

Цей текст, та архів інших великих текстів на Medium 😌