Чому тайм-трекери і таск-менеджери змушують почуватися лайном?

Всім привіт!

Я зараз працюю над концепцією власного проекту (tool для продуктивності), і зіткнувся з парадоксом, який хочу обговорити.

За останні роки я перепробував купу софту: від Jira та Asana до модних Notion, Obsidian та простих To-Do листів. І помітив одну спільну рису, яка вбиває все бажання ними користуватися через тиждень.

Це «Розрив провини»

Сценарій завжди один:

1. Ти налаштовуєш ідеальну систему.
2. Починається реальна робота: мітинги, «терміново пофікси», просто тупняк, коли дивишся в екран 20 хвилин.
3. Ти забуваєш натиснути «Старт» на таймері. Або забуваєш відмітити задачу.
4. В кінці дня статистика показує, що ти нічого не робив (хоча ти вижатий як лимон).
5. Результат: Ти відчуваєш провину, забиваєш на трекінг і повертаєшся до хаосу.

Моя гіпотеза: Більшість існуючих інструментів написані для роботів, які працюють лінійно. Вони ігнорують рівень енергії, контекст і той факт, що іноді ми просто «амеби», і це нормально.

Я не хочу пиляти черговий «успішний календар». Я хочу зробити інструмент-дзеркало, який дозволяє помилятися, заповнювати прогалини заднім числом і трекати не тільки час, а й стан.

Щоб не галюцинувати собі фічі, які нікому не треба, я зробив коротку форму (реально до 5 хвилин). Там немає питань про ім’я чи пошту, тільки про ваш біль з плануванням. Якщо вам знайоме вигорання від мікроменеджменту — буду дуже вдячний за ваші відповіді.

docs.google.com/...​CVhug/viewform?usp=dialog