Няня для Сеньйора, або чому ваш стартап загине без PM-а, якого ви так не любите
Після моєї статті про «Німого Сеньйора» мій особистий чат вибухнув. І знаєте, що я там побачила? Не тільки стан полегшення («Хух, я не один такий»), а й дуже небезпечну тенденцію.
Кожен другий «мовчазний експерт», зрозумівши, що його не чують, вирішує не вчитися говорити, а... втекти.
- «Я втомився доводити ліду, що я правий. Я піду пиляти свій стартап».
- «В корпорації бюрократія. Я відкрию свою агенцію/курси/консалтинг».
Правда в тому, ...я як професор і коуч, зараз маю зняти свій піджак, налити нам всім чаю і сказати правду, яка може зекономити вам пару років життя і купу доларів... Ви не хочете бізнес... Ви хочете, щоб вам дали спокій!
Давайте чесно. У 90% випадків бажання «своєї справи» у технарів — це не поклик підприємницького духу. Це — реакція втечі. Вам здається, що в наймі ви — птах у клітці, а «свій бізнес» — це вільний політ.
Але реальність, як той код на проді в п’ятницю ввечері — сувора і непередбачувана.
Якщо в корпорації ви страждаєте від необхідності іноді презентувати свою роботу менеджеру, то у власному бізнесі вам доведеться презентувати її постійно. Інвесторам, клієнтам, податковій, і навіть власній кішці, щоб вона вас поважала.
Парадокс «Няні для генія»
Нещодавно мені трапилося геніальне оголошення: айтішник шукав собі «няню для бізнесу». Людину, яка буде його «пінати», вичитувати лендінги і слідкувати, щоб він не забув поїсти, поки рятує світ.
І тут я зрозуміла головну пастку Сеньйора.
В корпорації у вас вже є ця няня. Це ваш PM, ваш Team Lead, ваш HR. Вони фільтрують хаос. Вони приносять вам задачу «на блюдечку», як обід. Вони домовляються з клієнтом, який сам не знає, чого хоче. Ви можете бурчати на них, називати їх «чайками», але вони створюють той вакуум, у якому ви можете спокійно кодити.
Коли ви йдете у «свій бізнес», няня зникає. І раптом виявляється, що ви — більше не просто Архітектор. Ви — Архітектор, Продажник, Маркетолог, Бухгалтер і Прибиральниця в одній особі.
І найстрашніше: код займає лише 20% часу. Решта 80% — це та сама «балаканина», від якої ви тікали з офісу. Тільки тепер, якщо ви промовчите — ви не отримаєте зарплату.
Тест на готовність до «Гаража»
Перш ніж писати заяву на звільнення і гордо йти робити «вбивцю Facebook», дайте собі відповідь на три питання. Тільки чесно, ми ж тут свої.
1. Ви біжите «КУДИ» чи «ЗВІДКИ»? Якщо ви йдете, бо у вас горить ідея, яку ви не можете не зробити — це підприємництво. Якщо ви йдете, бо «менеджер Вася мене дістав» — це вигорання. А бізнес на енергії образи не будується. Бізнес вимагає кінських доз енергії, а у вас зараз бак порожній.(Саме з цим ми найчастіше працюємо на сесіях: спочатку лагодимо «двигун» (ресурс),
а вже потім обираємо трасу для гонок).
.2. Чи готові ви «продавати повітря»? Ви, Сеньйори, любите чіткість. Код працює або ні. У бізнесі/консалтингу/бренді ви продаєте обіцянки. Ви продаєте себе. Вам доведеться писати пости, світити обличчям, переконувати людей віддати вам гроші. Якщо вас нудить від слова «самопрезентація» на стендапі, то від холодних продажів у вас буде анафілактичний шок.
3. Чи вмієте ви наймати «нянь»? Щоб залишитися творцем у своєму бізнесі, вам треба буде одразу делегувати рутину. А це означає — керувати людьми. Тими самими людьми, які помиляються, туплять і потребують чітких ТЗ. Тими самими, якими зараз керують ваші менеджери.
Що робити? (просто порада)
Не звільняйтесь. Поки що.
Використайте свою поточну роботу як безкоштовний MBA.Корпорація — це найбезпечніша пісочниця (sandbox) у світі. Тут ви ризикуєте чужими грошима.
Поставте собі челендж на найближчі пів року:
- Навчіться «продавати» свої ідеї менеджеру. Розглядайте його не як ворога, а як «першого клієнта» вашого майбутнього бізнесу. Якщо ви не можете переконати одного Васю, ви не переконаєте ринок. (Не знаєте як? Знайдіть ментора або коуча, який допоможе перекласти вашу технічну мову на «бізнесову». Це дешевше, ніж злити бюджет стартапу).
- Вийдіть з тіні. Спробуйте організувати процес, взяти відповідальність за фічу, провести демо.
- Знайдіть свою «стратегічну няню». Це може бути колега, ментор або кар’єрний стратег. Людина, об яку можна подумати і яка підсвітить баги у вашій логіці до того, як вони підуть у «прод».
І якщо через пів року, навчившись грати за правилами бізнесу, ви все ще хотітимете свій стартап — йдіть. Тоді у вас вийде. А поки — не плутайте втому з амбіціями. Іноді найкращий стартап — це просто хороша відпустка.
P.S. Якщо ви зрозуміли, що вам потрібна «стратегічна няня» — хочу відразу попередити))), я не готую борщ і не бігаю за пивом). Але я чудово вмію наводити лад у хаосі думок і допомагаю «дебажити» кар’єрні плани. Приходьте знайомитися))
23 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівЯкий ПМ в стартапi? Це вже пiзнiше буде. Щось на кшталт ось тобi дуже термiнова задача, але паралельно подивись ще оце та й оце. Бiльше хаосу та контест свiтчiв.
Це взагалi хто? Останнiй раз ще в Україні бачив
Спамери усякими mandatory trainings та events
Привіт, Людмило!
Прочитала вашу статтю.
У податкову подають декларації автоматичні системи.
Презентувати роботу клієнту ні АМ ні РМ не зможе. У нас недостатньо для цього контексту і технічних скилів. На презентацію беруться хлопці або дівчата з технічних команд, котрі на єдиному мітінгу презентують роботу кастомеру.
Презентувати інвестору кожен місяць теж нічого не потрібно.
Немає ніяких інвесторів. Найчастіше — це інвест-фонди, які отримують хоча і детальні, але структурні і стандартизовані репорти, котри генеруються за стандартним шаблоном по реальним показникам.
А власна кішка АМ-а просто полюбляє 🤗
Продається або продукт або сервіс, котрий клієнт може пощупати, потрогати, потестити.
Якщо пруфів для довіри недостатньо, клієнт йде спілкуватися з командою.
Тими самими людьми, котрі створюють реальну цінність, які цікаві, веселі, котрі тягнуть продукт, корегують напрямок і вказують менеджменту на загальні тренди, і котрі є наповненням і життям для компанії.
Дякую, кеп! Як інтроверт я зрозумів це десь з 7 років. Мені не треба аби дорослі ні на хвилину не залишали мене самого і казали що я зараз хочу: їсти, гуляти чи спати. Мені не треба аби мене почули — бо коли інші діти мене помічали то нічого приємного у відповідь не казали. Мені не треба бути переможцем над іншими чи щось доводити комусь чи тим більше собі — бо це важко і потрібно не мені, а комусь. Я не хочу робити бізнес, заробляти багато грошей, бути відомим та успішним — бо це означає високе навантаження, велику відповідальність і наявність конкурентів та недоброзичників. І насправді я навіть не хочу працювати — бо на роботі треба робити те, що мені не цікаво.
У мене було і залишилася інфантильне ставлення до людей: просто усі забудьте про моє існування і дайте мені спокій робити що я хочу. А хочу я дуже прості речі для яких ви усі мені не потрібні: гуляти на природі, читати книжки, дивитись щось цікаве, грати в ігри, можливо збирати якісь моделі чи писати програми — але для мене це також різновид ігор, а не бізнес.
Можливо я «народився старим», але отаке спокійне життя пенсіонера — це саме те, чого я насправді хотів.
Золоті слова!
А от тут ви лукавите комрад і будь який навіть психолог ділетант вас виведе на чисту воду за Зігмундом Фройдом. Ви правильно помітили це порібно не вам, як і скажімо якась сертифікація з бозначого диплом престижного вишу, престижна проіесія типу Футболіста який грає в Лізі Чемпіонів пілота літака і т.д.
Так вас відбирае зовнішній світ проміж 3.5 мільярдів інших, протилежена стать, работодавці, виборці і т.д.
Стратегія ідіота в давньогрецькому розумінні слова — тобто аполітичного громадянина, вона усеодно веде до того що громадянина поставлять до лав фаланги і відправлять йти на персів.
А от тут ви лукавите комрад і будь який навіть психолог ділетант вас виведе на чисту воду за Зігмундом Фройдом. Ви правильно помітили це порібно не вам, як і скажімо якась сертифікація з бозначого диплом престижного вишу, престижна професія типу Футболіста який грає в Лізі Чемпіонів або зірки кінематографа і т.д.90-ті в економісти, так що в нульві випускників стало так багато, що вони не могли знайти роботу. В 10-ті і зараз усі ломанулись в ІТ і т.д. і т.п.
Так вас відбирае зовнішній світ проміж 3.5 мільярдів інших, протилежена стать, работодавці, виборці і т.д.
Стратегія ідіота в давньогрецькому розумінні слова — тобто аполітичного громадянина, вона усеодно веде до того, що громадянина поставлять до лав фаланги і відправлять йти на персів. А робочого усі мають в усі щілини з доданої вартості яку виробляє скажімо китайскій робочий на фабриці він має 1/700. Власне тому на кордоні США і товпи тих хто хотів стати нелегалом, бо по суті праця на плантації в США усеодно сильно краще ніж виращувати коку на плантації картеля, відбирають прибаврчної вартості менше і це при порушенні усіх законів США про працю і ухиленню від оподаткування.
Про це знають усі батьки тому і відправляють дітей вчитись на ті спеціальності де грощі є станом на зараз. В
А як же — спеціально будуть ловити Бобра аж на Тенерифе і відразу рекрутують до фаланги — я повірив)
Дуже песимістична стаття, згідно з якою складається враження, що переважна більшість досвідчених фахівців рівня Senior — це діти, яким потрібна «няня», і тільки ви можете їм допомогти.
А ще створення власних проєктів, які потенційно можуть перерости у стартап та бізнес, можна поєднувати з роботою: так, це буде довше, але це хороше самонавчання для розуміння бізнесу та вміння розповідати про себе.
Очікую, що на консультаціях професора та коуча Людмили будуть такі самі поради «не звільнятися», як у цій статті.
Звертатися за консультацією до професора та коуча Людмили вважаю марною тратою грошей. Є платформи типу mentor.sh, де можна знайти фахівців, які вже досягнули того, чого ви хочете, й значно ефективніше розпитати їх про реальний досвід. Хоча так само можна безкоштовно стежити за експертами в індустрії, які публічно виступають, пишуть статті та діляться як своїми практичними знаннями в технологіях, так і власним кар’єрним шляхом.
Чергова стаття зLLM-форматуванням...
.
Субъективно на вход LLM поступила не статья, а что-то такого уровня: «Хей, чатГПТ, мне надо написать продающий лонгрид для Linkedin / telegram / dou.ua от лица каръерного коуча на украинском языке, должна быть „цепляющая“ фраза: „Ви не хочете бізнес... Ви хочете, щоб вам дали спокій!“, статья юморная, рассчитанная на взрослую, адекватную аудиторию».
Ну да явно в стиле Роберта Киосакі, Багатый папа — Бедный папа первых глав. Потому как там дальше он пишет, а что делать то с этим, что в общем специфично для США. ИИ трансформеры учились на созданном людьми.
Звідки ви взяли ці «90%»?
Це важливе запитання з урахуванням того, що ви написали цю тему з метою, щоб до вас зверталися за платними консультаціями.
І якщо воно залишиться без відповіді, то це будуть вважати вигадкою цих «90%», а це вже різко зменшує вашу експертність.
Тут Леня Голубков в рекламі. Тих же кейс стаді нема, скажімо щось по типу «у нашої карьєерної констультації 350 клієнтів, 80% з них покращіли свою позицію і заробтіок, окремі випадки типу Василя та Євгена які отримали офер в Netfix та Meta на $600 000 річних гросс із 320 000 в бейсі на стафф позицію».
Ну і пітч слабенький, в усіх на форумі постало резонне питання в кваліфікації консультанта, чи може ця персона в принципі консультувати — бо хто вона така і чи успішна сама по собі. Не скажімо : «Я Інна Кузнецова виконавчий дикректор IBM, пройшла шлях від студентки інязу що продавала компьютери IBM в пост СРСР до старшого виконавчого директора», чи «Я Лі Яккока — пройшов шлях від інженера конструктора автомобілів що розробляв пружини підвіски для автомобілів Ford, до генерального директора корпорації Крайслер».
А так продаж води в сутності такої інформації повний інтеренет, від армії інфоциган. Навіщо це купляти ? От народ і відповідає в тому же стилі який їм запропонували. Тим хто зараз піде на базар продавати МММ наприклад, чи заряджатиме воду в стилі Чумака чи даватиме установку в стилі Кашперовсього, за не дорого — взагалі набьють пику та відноскують, потім дільничий затримає і будуть праві.
Ващі «прямі контракти» тобто фріланс біржа по суті, в рази краще зроблено. Пропозиція чітка та ясна, прайс + 60% від найму по попередніх моделях типу «галера» (з відділку IBM для Kodak з такою сленговою назвою) та усі ризики ви берете на себе.
А че няня то — коли «секретар-референт» :) Чим ПМ насправді не є, ПМ — це прямий і безпосередній керівник який має відповідні повноваження, що зветься «право фінансового підпису». Наприклад може наймати чи звільняти за своїм бажанням і інші мотиваційні інструменти, там їх є окрім психологічного тиску доволі не мало. Усі інщі — це просто колеги.
Разом з тим з ПМ-ами усе те саме, що і з программістами — кваліфікація буває дуже різна. Хороший скрам майстер коштує 3 рокстарів программістів. Дуже хороший — зробить будь який проект із комсомольскою командою (переважно з джуніорів), просто за рахунок вибудуваних процессів зменьшивши таким чином собівартість і збільшивши маржу і зможе так робити постійно, з відтворюванністю результату. Геній зробить із фрілансерами і т.д. зайомним персоналом за відносно копійки, скажімо американських законів про працю, соц виплат і т.д. і т.п.
Я десь років 5 тому писав статтю, де є такий типаж «корсар» стартапер, який пішов в бізнес і виявилось, що бізнес це взагалі третій набір навичок, навіть не ПМ. Бізнесмен в капіталізмі взагалі центрова фігура навколо якої збудовано усе суспільство, його центральний навик — заробіток ресурсів і вміння організувати отримання цих ресурсів в виді абсолютної ліквідності (Cash ratio), тобто грошей в високо конвертованій валюті www.youtube.com/watch?v=iawLbvCyGKw
Стартапи, коучі, няні, вбивці фейсбуків... Це щось по-багатому...
1. Бачу сайт/сервіс/приложуху
2. Можу реалізувати аналог? Вперед.
3. Не можу ? Скіп.
4. І так по колу
От мене чесно дивують мега-архітектори, які без няні чи менеджера три копійки заробити не можуть. Нафіга ж ви всі ці кубернетіси та патерни вчили?)
бо це тайтл, який може означати як усе так і абсолютно нічого. Головне право фін підпису — тобто і прийняття рішень, усе інше пусте. Кому яке діло який тайтл скажімо у Ілана Маска або Марка Цукерберга — CEO, ген директор, президент і т.д. ? Усі знають що вони керівники від рішень яких залежить в сутності в компанії усе. Ну і можна бути начальником швабри із віником, або менеджером по продажам.
Це інша стратегія побудови бізнеса пролетарія — тобто це потрібно, щоби той хто приймає рішення прийняв би рішення винайняти саме тебе на роботу, серед великої кількості інших бажаючих в червоному океані конкуренції. Комусь алгоритми подавай на leet code, комусь сертифікацію із клаудів та кібернетісу тобто підвердження навичок від авторитетних джерел, наприклад самих Google які створили K8s і т.д. К реальній роботі це як привило має мале відношення. І тут правда матка, ці знання вам не доможуть якщо скажімо команда в яку ви заходите не захотіла із вами співробничати, наприклад через ефект силосних веж www.atlassian.com/...-cross-team-collaboration. Як зайшли так і вийдете.
Той факт, що деякі стартапи «вибухають» — на 90% везіння , а вже потім менеджмент, процеси і технічна складова
Поцікавтесь реальною статистикою вона у вас під рукою в пошувику, насправді це не так. Навіть більше 40% стартапів виживають, у відповідних економічних умовах звісно. А от єдинороги — дійсно феномен. Бізнес в стили Кремнівої Долини дійсно побудован на стретегії «ловити єдиногора сачком» www.youtube.com/watch?v=SYJdKW-UnFQ
Там не хочуть по трошки, там хочуть одразу і дуже багато, зірвати банк. За великим рахунком та же перукарня чи ремонт взуття, продаж одежі чи продуктовий магазин або сілгосп знарядь і добрив матимуть свого клієнта, там ще : податкова, участковий, поженик, санстанція в принципі усе. Тільки мульті мільярдером так не стати, для цього треба робити або Теслу або The Facebook.
та ладно...
ну от приміром, виростили ви на своєму городі 20 тонн томатів... подзвонили куди треба... фура з атб приїхала забрала... гроші на рахунок.. і все... більше ніякого начальства... до наступного врожаю...
якщо продукт доводиться постійно презентувати... виникає питання — а може почати робити щось дійсно потрібне
а де ти без няні у стартапі візьмеш стільки самодисципліни? 🤔
якщо не вийде — доведеться померти з голоду — це хіба не мотивація? 🤔
Там постійно дупа горить, хто бував в стартапі — зазвичай ностальгує по своїй молодості. Так то зрівняти із компанією зі сталими процессами, прогнозованою зарплатою, бенчами, відпусками, тренінгами та підвищенням кваліфікації і т.д. і т.п., то звісно ну його в пінь. Як опиняєшся в проекті «внутрішньому стартапі» за Гаєм Кавасакі — пригадуєш дуже швидко, а чому ти в свій час зі стартупу пішов. Бо реалії — те що ти робиш може бути нікому нахрін не треба, головна біда усіх стартапів. А навіть як треба, працюєш до 4 ранку кожен день бо ти : і програміст, ти і підтрмка ти і робиш рекламу по Stack overflow, ти і тех райтер, у тебе і нема QA і т.д. і т.п. — а вихлоп чверть ставки від тестера на стороні, ще і навколо тільки скінчилась криза 2008 і сусідній аутсорс відділок, втратив головного клієнта бо його поглинув Big Tech і тепер сидить і сосе лапу. При цьому начальство якому більше занятись тепер нічим, бо нема нових контрактів перемовин і т.д. — ходе тебе за..ть кожен день, наприклад перевіркою швидкості набору на клавіатурі, clean code, лізе зі своїми коментарями в архітектуру і т.д. і т.п.
Я б порадив три рази подумати перед тим, як піти пилити власний стартап. Можливо простіше приєднатися до наявного. Пересічний працівник в більшості гадки не має, як працює бізнес та що призводить його до успіху (грошей). Зазвичай такі люди роблять все, що вони робили в рамках готового бізнесу, але з подивом дізнаються, що нічого з того не працює чомусь. І не мусить. Робити роботу не значить заробляти гроші. Кінь теж багато працює, але багатшим ще це його не зробило.
Правила бізнесу прості, але жоден зі скілів працівника виробничої ланки не допоможе їх зрозуміти (я вже не кажу про використовувати). Але правила великого бізнесу не допоможуть аж ніяк в розбудові стартапу, вчи їх чи не вчи. В корпорації рулять процеси, там особистість не особливо важлива. А стартапи не можуть собі дозволити цього, бо в них катастрофа з ресурсами. Навіть якщо знайти інвестиції, це не виправить ситуацію, модель абсолютно інша.