Увійти в ІТ після 30? Реальна історія без рожевих окулярів від матері 2х

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Рішення пов’язати себе з розробкою не було для мене планованим, а скоріше вимушеним. Так склалися обставини, що після того як я народила другу дитину, маючи стабільну роботу у великій корпорації, я стала їй не потрібна.

Все було досить прозаїчно та звично для багатьох жінок: ти йдеш у декрет, маючи роботу, гарну посаду і перспективи, а повертаючись — твоє місце займає інша людина і обов’язків твоїх у тебе вже нема. Тупік.

📍 Як корпорація «подарувала» мені пайтон

Саме так було зі мною. Після 3-х років праці я залишилась працівником на заміну — мені давали будь-яку роботу, щоб я була хоч чимось завантажена і умовно була при справі. Ну і, відповідно, чекали поки я сама подам заяву.

Таким чином на мене — тоді маркетолога — звалилась праця з сотнями тисяч рядків у гугл-таблицях, які я мала сортувати вручну або через формули. Кілька разів я дійсно робила це вручну, а потім почала шукати шляхи оптимізації — по 60 годин робочого часу на монотонні завдання мені не хотілося витрачати.

Спочатку я почала вчити автоматизацію в гугл-таблицях, але це все одно було не те для такого обсягу даних. І я зустріла пайтон.

📍 Перший код у блокноті (так, без IDE)

Через кілька тижнів спроб і помилок я написала свій перший код — у звичайному блокноті — бо я не знала тоді, що таке IDE. І воно запрацювало! Я більше не витрачала 60 годин на місяць на мануальну роботу.

Чесно кажучи, мене це захопило, і я почала гуглити, що ще можна робити за допомогою пайтона.

📍 Coursera, резюме та перший пет-проєкт

Тоді мені трапився курс Python for Everybody від Мічіганського університету на Coursera. Це спеціалізація з 5 курсів, яка покриває основи Python, структури даних, роботу з базами даних, веб-скрапінг та API. Я пройшла всі курси просто для себе — щоб спростити свою роботу та зрозуміти, що взагалі можливо зробити з кодом.

Після курсу я спробувала написати перший простенький бот у Телеграмі, відкрила для себе GitHub і написала про це пост у Threads. І отримала неочікуваний фідбек — багато досвідчених розробників почали мені допомагати і направляти мене.

Найкраща порада, яку я тоді отримала: «Не чекай на замовлення, пиши пет-проєкти». Мені пояснили, що замовники хочуть бачити твій код, твій GitHub, твої реальні проєкти. Тому мій перший бот був зроблений під реальну потребу — приймати оплати від клієнтів за мої маркетингові послуги. Це був повноцінний пет-проєкт, який вирішував мою проблему і одночасно став кейсом для портфоліо.

Паралельно я почала розсилати резюме на джуніор-позиції. Десятки, сотні форм. Жодної відповіді. Це було важко психологічно — ти вкладаєш час, сили, а у відповідь тиша. Тому я вирішила не чекати на дозвіл від HR-ів і почала шлях фрілансера.

Через декілька місяців я мала перше замовлення за 100 доларів на ТГ-бот. Тоді ж я вирішила, що хочу продовжувати в програмуванні, бо мені йшло надзвичайно легко і швидко, навіть враховуючи те, що я мала 2-х дітей і вчилась коли вони спали.

Доречі, так — вся моя стартова наука проходила вночі під час сну дітей. Кожен день я дивилась нову лекцію, і перед початком нового робочого дня намагалась застосувати знання — написати хоч трохи коду, щоб побачити як воно працює. Момент, коли ти запускаєш код і він працює — не порівняти ні з чим.

📍 Звільнення як точка неповернення

Настав переломний момент — мене звільнили. Звільнили саме через те, що ту роботу, яку я мала робити протягом місяця, тепер робив мій код за кілька годин.

Я тоді написала про це в соцмережах і отримала досить багато коментарів, в яких мені радили не йти в ІТ, бо зараз надскладні часи і роботу знайти дуже складно. Але це мене не переконало, та й я мала досвід за плечима в маркетингу і продажах, тому продати себе, так би мовити, я вмію.

Перші місяці дійсно були супер складні — я все ще активно вчилась, писала ТГ-боти на замовлення, і було дійсно важко. Я навіть почала знов шукати роботу в маркетингу, але потім наткнулась на ком’юніті Women in Tech і почитала історії жінок, які змінили своє життя. Це мене неабияк надихнуло.

Я закрила очі на всі насмішки, які чула на свою адресу про вік (мені 38), про стать — «жінка і код, ха-ха», про складні часи — і почала просто робити як я вважала за потрібне.

📍 Рік потому: що маємо

Зараз, рік по тому як я зробила свій перший коміт, ви читаєте цю статтю. І я хочу сказати кожному і кожній: навіть якщо складно, навіть якщо кажуть що вам це не треба — ви все зможете. Якщо це змогла мати двох дітей після декрету, зможете і ви.