Бути вагітною в IT: як компанії насправді ставляться до майбутніх мам

Чи хотіли б ви коли-небудь стати учасником лайф-шоу? Я от — стала. Причому без кастингів і продюсерів 🙂

Трошки про мене. Я світчер. За фахом — вчитель, але колись знайшла себе в IT. Як виявилось, прискіпливість до деталей, уміння слухати і пояснювати «ще раз, але іншими словами» ідеально лягли в роль CSM.

За плечима — багаторічний досвід у sales, Account Management та Customer Success: десятки клієнтів, проєктів, запусків, кризових дзвінків. Я звикла балансувати між очікуваннями бізнесу і потребами клієнтів, шукати рішення там, де їх не видно з першого погляду, і тримати спокій навіть тоді, коли дедлайни вже трохи «горять».

Втім, моя основна фултайм-роль зараз — liaison manager між новонародженим малюком і зовнішнім світом. Тут також багато стейкхолдерів, високий рівень відповідальності, робота 24/7 і дуже чутливі SLA, але, на відміну від корпоративних проєктів, результат завжди вимірюється не метриками, а усмішкою 🙂

Власне, саме такий новий кар’єрний поворот і став причиною написати цей текст. Бо коли проходиш через вагітність і декрет, раптом починаєш дуже чітко бачити, як по-різному компанії ставляться до своїх людей у найвразливіші моменти життя.

Вагітна в IT. Як вам ідея такого лайф-шоу?

Впевнена — поб’є всі рейтинги на топканалах. І не тому, що це гучно, хайпово чи провокативно. А тому, що ця тема, насправді, доволі щемлива і жива. Така, про яку всі думають, але не всі наважуються говорити вголос.

Запитаєте, чому? Бо за цим нібито жартівливим заголовком ховається цілий всесвіт тривог і запитань. Чи розповідати менеджеру? Коли розповідати менеджеру? На якому етапі це «правильно», а на якому — вже запізно? Як швидко звільнять? Чи залишать місце за мною після декрету?

Далі — більше. Чи дадуть якісь виплати? Якщо дадуть, то які саме і на яких умовах. Що робити з ФОП? Закривати, не закривати? А якщо не закривати — чи не обернеться це проблемами пізніше?

Усі ці та подібні питання рояться в голові у майбутньої мами щодня, щогодини, ба, інколи навіть вночі. І це при тому, що думок у неї і так стільки, що важко собі уявити: про здоров’я, про майбутнє, про дитину, про відповідальність. А тут ще й робота, менеджери, проєкти, дедлайни і невидимий таймер, який цокає в голові без зупинки.

Досвід роботи і різні історії

Маючи досвід роботи в кількох IT-компаніях, я вдосталь надивилася, а іноді і наслухалася як успішних кейсів, так і доволі токсичних — стосовно жінок при надії. Це були історії з різних компаній, різних команд і різних ролей: від бухгалтерії до менеджменту. Десь це була щира підтримка і турбота, десь — холодний розрахунок, прикритий красивими словами. І, на жаль, саме другі історії запам’ятовуються найкраще. Не тому, що їх більше, а тому, що вони болять.

Тож далі буде трохи інсайтів, трохи спостережень, трохи особистих висновків — без назв там, де не можна, але з натяками там, де все й так зрозуміло. Світ, як відомо, дуже тісний. Сьогодні ви просто читаєте цей текст, а завтра — опиняєтесь у тій самій команді або в тому самому чаті. Тому раптом щось із цього стане вам у пригоді: десь убереже від ілюзій, а десь, навпаки, підсвітить напрям, куди варто йти без страху.

Арбузер-ставлення

Розпочнемо з abusive-ставлення. Компанію не називаю. Будь-які співпадіння — співпадіння. Працівник фірми — ФОП (тож у разі його звільнення, а якщо точніше, в разі припинення надання ФОПом послуг роботодавцю, у роботодавця перед ФОПом немає ані жодних зобов’язань, ані обіцянок, ні пробачень). Формально все виглядає дуже просто і дуже зручно для бізнесу: ти йдеш у декрет, а по суті — ти звільняєшся. Або тебе звільняють. Кінець історії.

Тож дівчині пообіцяли зберегти місце, якщо вона повернеться через 3 місяці. Тут і компроміс, і людяність, і win-win. Таку пропозицію Альона, назвімо її так, радо прийняла. Бо коли ти при надії, дуже хочеться вірити обіцянкам (враховуючи нинішню ситуацію на ринку праці). Особливо словам роботодавця, з яким у тебе, здається, нормальні робочі стосунки.

Та що ж відбулося через місяць? А через місяць компанія порозкидала її обов’язки бухгалтера по інших співробітниках. Просто «так склалося». І дівчинка залишилась без стабільності, без тієї самої ілюзії безпеки, на яку так хотілося спертися.

Звісно, не все так критично та сумно. Роботу вона знайшла. Швидко знайшла. Бо спеціалістка високого класу. Але осад залишився. І не лише в неї. Велика частина жіночого колективу тоді замислилася: якщо так сталося з Альоною — а що буде зі мною?

Позитивні кейси

Подібна історія доволі типова, і, на жаль, таких історій безліч. Вони трапляються в компаніях різного розміру, з різною культурою і різними цінностями на папері. Про них рідко пишуть публічно — частіше вони живуть у форматі напівнатяків, приватних повідомлень і фрази «я не можу назвати компанію, але...». Та попри це, саме ці історії формують головний страх майбутніх мам у професійному середовищі.

На щастя, позитивних історій про те, як компанія може опікуватися вагітною, все ж набагато більше. Просто про них говорять рідше, бо підтримка часто сприймається як щось «нормальне» та не варте окремої уваги. А дарма. Адже саме на таких прикладах хочеться вчитися, саме вони дають відчуття, що вагітність і кар’єра не мають бути взаємовиключними речами.

Мій позитивний досвід

Найбільше я пропрацювала в компанії Viseven. Доросла майже до динозавра, тож з упевненістю можу сказати: тут турбуються про демографічну ситуацію в країні не лише красивими словами, а й конкретними діями. Тут з радістю приймають назад у сім’ю — а саме на роботу — дівчаток, які принесли нове життя в світ.

Важливо й те, що підтримка відчувається на всіх етапах: від менеджерської — коли з тобою чесно і спокійно проговорюють очікування, терміни та можливі сценарії повернення, — до бухгалтерської, коли ти не залишаєшся сам на сам із документами, виплатами і питаннями «а як правильно?». У цьому процесі немає відчуття, що ти комусь заважаєш або створюєш проблему.

Щодо повернення, звичайно, це може бути не ідентичне місце, з якого ти пішла. Проєкти змінюються, команди рухаються далі, бізнес живе своїм життям. Але те, що проєкт тобі дістанеться, дівчинко, — ти можеш бути в цьому на всі 100 впевнена. І це, повірте, дуже багато важить, коли ти повертаєшся після декрету у світ мітингів, дедлайнів і тасок.

Саме така колосальна, щира підтримка робить повернення після декрету впевненим, навіть коли гормони трохи гойдаються 🤪

Мій досвід співбесіди

Інший досвід, про який я також хочу розповісти, — це мій досвід співбесіди в компанію Jooble. Раундів було кілька, підготовка до них — непроста, нерви горіли, а рівень відповідальності відчувався ще до першого дзвінка. Це був саме той випадок, коли ти не просто «йдеш на співбесіду», а реально готуєшся, перечитуєш матеріали, структуруєш думки і внутрішньо збираєшся.

To cut the long story short, наші шляхи не пересіклися. Але, попри це, я однак не втомлююся розповідати, які вони круті у всіх планах. Бо інколи справжня цінність компанії проявляється не в момент офера, а в тому, наскільки безпечно ти можеш планувати з нею своє життя наперед.

І от саме тут Jooble дуже сильно вирізняються. Там з самого початку чітко і прозоро проговорюється: жінка з упевненістю може повернутися на своє робоче місце після декрету. Без «подивимось по ситуації», без розмитих формулювань і без відчуття, що ти ризикуєш кар’єрою, просто обираючи материнство.

Хоча, знаєте, певно таки ні — один «побічний ефект» усе ж є. Після такої співбесіди планка до інших компаній автоматично піднімається. І опускатися вже не хоче 🙂

Приклад компанії, де комфорт — не формальність

Надзвичайно багато позитивних відгуків чула також про Creatio. Причому ці відгуки лунали з різних джерел, у різний час і від абсолютно різних людей. І щоразу в них повторювалась одна й та сама думка: там справді вміють працювати з реальністю, в якій жінка може бути і професіоналкою, і молодою матусею одночасно.

От буквально все найкраще, що ви можете собі уявити про супровід молодої матусі, ви, швидше за все, знайдете тут. Спокій, такт, відсутність тиску, зрозумілі домовленості і відчуття, що твою ситуацію не просто «терплять», а реально враховують.

У цьому випадку ні на кого не посилаюся і не буду зливати свої канали :) Але якщо коротко — це саме той тип компанії, де молода мама буде впевнена в майбутньому.

Як ставитися до maternity/paternity питань

Багато компаній відкрито пишуть про свої maternity/paternity умови ще на етапі розміщення очікувань та вимог до кандидата. Тому уважно читайте ці пункти, не соромтеся уточнювати деталі і ставити запитання — бо іноді навіть одна-єдина уточнювальна фраза може заспокоїти або, навпаки, відкрити додаткову інформацію, яка потім виявиться дуже важливою.

Правда в тому, що питання на кшталт: «А як ви організовуєте maternity/paternity?» можуть трохи зтриггерити рекрутера. Не тому, що ви ставите «неправильне питання», а просто рекрутери іноді насторожено реагують на те, що вказує на майбутні декрети. І тоді ви легко потрапите до списку кандидатів, яким тактовно відмовлять. Причину зазвичай пояснюють по-джентльменськи: «ви чудові, зауважень немає, але ми знайшли кращого кандидата».

Тобто формально все коректно, ввічливо. А на ділі — це той момент, коли ви зрозумієте: навіть просте запитання про свою безпеку та права може стати тестом на сприйняття і готовність компанії підтримувати майбутніх мам. І вже на цьому етапі ви отримуєте перший дзвіночок, а чи комфортно вам буде в цій команді.

Мій досвід декретної відпустки

Наразі я майже три місяці перебуваю у декретній відпустці. Те, як я розсталася зі своїм роботодавцем Mobilunity на період догляду за малюком, вважаю одним із позитивних моментів у моєму професійному досвіді. Ми перебуваємо в постійному контакті з моїм менеджером: обговорюємо можливий план повернення, уточнюємо проєкти та завдання, домовляємося про терміни. Мене там радо чекають, і це відчуття підтримки додає впевненості та спокою в цей дуже важливий і вразливий період.

Я також із нетерпінням чекаю моменту, коли зможу поєднувати свої вже дві роботи — бути liaison manager свого малюка з навколишнім світом та account manager у компанії. Цей баланс — новий рівень multitasking, але приємний і усвідомлений, бо я знаю, що не лишилася одна з бюрократією та організаційними нюансами.

У питаннях з організацією, поданням документів на державні виплати та оформленням необхідних процедур компанія забезпечила мені повну підтримку. Вони зекономили мій нині такий цінний час — самостійно спілкувалися з юристом, який консультував щодо найефективнішого взаємодії з державними установами. Це також суттєво вберегло мої нерви та сили, бо я отримала чіткі і детальні рекомендації, як найкраще звернутися до держустанов, щоб отримати всі виплати у повному обсязі.

Завдяки такій підтримці я відчуваю, що можу спокійно фокусуватися на малюку і на майбутньому поверненні до роботи, не хвилюючись про формальності чи можливі непорозуміння.

І ось до чого я прийшла

Якщо чесно, вагітність в IT — це не просто про декрет. Декрет — це лише формальність у документах. Насправді все залежить від того, наскільки безпечно ти почуваєшся в момент, коли стаєш максимально вразливою. Коли життя перевертається з ніг на голову, а ти паралельно думаєш, чи не перевернеться разом із ним і твоя кар’єра.

І ось тут багато що залежить не від вдачі, а від твоєї уважності. Бо компанії різні. Культури різні. І фраза «ми підтримуємо» може означати дуже різні речі.

Тому якщо ви зараз у пошуку або просто придивляєтесь до ринку, не обмежуйтесь описом вакансії. Досліджуйте профілі компаній. Читайте відгуки — особливо ті, де є конкретика. Дивіться, як довго люди працюють у команді. Звертайте увагу, чи є публічна інформація про підтримку батьківства.

А головне — говоріть прямо. Не бійтеся ставити запитання рекрутерам. Так, інколи це може зтриггерити. Так, інколи ви можете не отримати офер. Але краще не отримати офер у компанію, яка боїться вашого запитання, ніж отримати офер у компанію, яка боїться вашої вагітності.

Слухайте не лише відповіді, а й паузи між ними. Інтонацію. Чи є впевненість. Чи є конкретика. Чи починається «ну... подивимось по ситуації». Вагітність — це не форс-мажор. Це життя. І нормальна компанія сприймає це саме так.

З мого досвіду, усе впирається не в сам факт майбутнього материнства, а в зрілість бізнесу. Десь ти стаєш «ризиком», який треба мінімізувати. А десь — людиною, яка проходить новий етап життя, і з якою просто домовляються по-дорослому.

Тож обирайте уважно. Обирайте свідомо. Обирайте не лише офер — обирайте середовище. Бо кар’єра — це довга дистанція. І дуже хочеться, щоб у ній було місце і для релізів, і для дітей.

І нехай ваше власне лайф-шоу буде без токсичних сюжетних поворотів. Максимум — із хепі-ендом, здоровим малюком і спокійним, впевненим камбеком у професійний світ 🤍

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.