Бути вагітною в IT: як компанії насправді ставляться до майбутніх мам

Чи хотіли б ви коли-небудь стати учасником лайф-шоу? Я от — стала. Причому без кастингів і продюсерів 🙂

Трошки про мене. Я світчер. За фахом — вчитель, але колись знайшла себе в IT. Як виявилось, прискіпливість до деталей, уміння слухати і пояснювати «ще раз, але іншими словами» ідеально лягли в роль CSM.

За плечима — багаторічний досвід у sales, Account Management та Customer Success: десятки клієнтів, проєктів, запусків, кризових дзвінків. Я звикла балансувати між очікуваннями бізнесу і потребами клієнтів, шукати рішення там, де їх не видно з першого погляду, і тримати спокій навіть тоді, коли дедлайни вже трохи «горять».

Втім, моя основна фултайм-роль зараз — liaison manager між новонародженим малюком і зовнішнім світом. Тут також багато стейкхолдерів, високий рівень відповідальності, робота 24/7 і дуже чутливі SLA, але, на відміну від корпоративних проєктів, результат завжди вимірюється не метриками, а усмішкою 🙂

Власне, саме такий новий кар’єрний поворот і став причиною написати цей текст. Бо коли проходиш через вагітність і декрет, раптом починаєш дуже чітко бачити, як по-різному компанії ставляться до своїх людей у найвразливіші моменти життя.

Вагітна в IT. Як вам ідея такого лайф-шоу?

Впевнена — поб’є всі рейтинги на топканалах. І не тому, що це гучно, хайпово чи провокативно. А тому, що ця тема, насправді, доволі щемлива і жива. Така, про яку всі думають, але не всі наважуються говорити вголос.

Запитаєте, чому? Бо за цим нібито жартівливим заголовком ховається цілий всесвіт тривог і запитань. Чи розповідати менеджеру? Коли розповідати менеджеру? На якому етапі це «правильно», а на якому — вже запізно? Як швидко звільнять? Чи залишать місце за мною після декрету?

Далі — більше. Чи дадуть якісь виплати? Якщо дадуть, то які саме і на яких умовах. Що робити з ФОП? Закривати, не закривати? А якщо не закривати — чи не обернеться це проблемами пізніше?

Усі ці та подібні питання рояться в голові у майбутньої мами щодня, щогодини, ба, інколи навіть вночі. І це при тому, що думок у неї і так стільки, що важко собі уявити: про здоров’я, про майбутнє, про дитину, про відповідальність. А тут ще й робота, менеджери, проєкти, дедлайни і невидимий таймер, який цокає в голові без зупинки.

Досвід роботи і різні історії

Маючи досвід роботи в кількох IT-компаніях, я вдосталь надивилася, а іноді і наслухалася як успішних кейсів, так і доволі токсичних — стосовно жінок при надії. Це були історії з різних компаній, різних команд і різних ролей: від бухгалтерії до менеджменту. Десь це була щира підтримка і турбота, десь — холодний розрахунок, прикритий красивими словами. І, на жаль, саме другі історії запам’ятовуються найкраще. Не тому, що їх більше, а тому, що вони болять.

Тож далі буде трохи інсайтів, трохи спостережень, трохи особистих висновків — без назв там, де не можна, але з натяками там, де все й так зрозуміло. Світ, як відомо, дуже тісний. Сьогодні ви просто читаєте цей текст, а завтра — опиняєтесь у тій самій команді або в тому самому чаті. Тому раптом щось із цього стане вам у пригоді: десь убереже від ілюзій, а десь, навпаки, підсвітить напрям, куди варто йти без страху.

Арбузер-ставлення

Розпочнемо з abusive-ставлення. Компанію не називаю. Будь-які співпадіння — співпадіння. Працівник фірми — ФОП (тож у разі його звільнення, а якщо точніше, в разі припинення надання ФОПом послуг роботодавцю, у роботодавця перед ФОПом немає ані жодних зобов’язань, ані обіцянок, ні пробачень). Формально все виглядає дуже просто і дуже зручно для бізнесу: ти йдеш у декрет, а по суті — ти звільняєшся. Або тебе звільняють. Кінець історії.

Тож дівчині пообіцяли зберегти місце, якщо вона повернеться через 3 місяці. Тут і компроміс, і людяність, і win-win. Таку пропозицію Альона, назвімо її так, радо прийняла. Бо коли ти при надії, дуже хочеться вірити обіцянкам (враховуючи нинішню ситуацію на ринку праці). Особливо словам роботодавця, з яким у тебе, здається, нормальні робочі стосунки.

Та що ж відбулося через місяць? А через місяць компанія порозкидала її обов’язки бухгалтера по інших співробітниках. Просто «так склалося». І дівчинка залишилась без стабільності, без тієї самої ілюзії безпеки, на яку так хотілося спертися.

Звісно, не все так критично та сумно. Роботу вона знайшла. Швидко знайшла. Бо спеціалістка високого класу. Але осад залишився. І не лише в неї. Велика частина жіночого колективу тоді замислилася: якщо так сталося з Альоною — а що буде зі мною?

Позитивні кейси

Подібна історія доволі типова, і, на жаль, таких історій безліч. Вони трапляються в компаніях різного розміру, з різною культурою і різними цінностями на папері. Про них рідко пишуть публічно — частіше вони живуть у форматі напівнатяків, приватних повідомлень і фрази «я не можу назвати компанію, але...». Та попри це, саме ці історії формують головний страх майбутніх мам у професійному середовищі.

На щастя, позитивних історій про те, як компанія може опікуватися вагітною, все ж набагато більше. Просто про них говорять рідше, бо підтримка часто сприймається як щось «нормальне» та не варте окремої уваги. А дарма. Адже саме на таких прикладах хочеться вчитися, саме вони дають відчуття, що вагітність і кар’єра не мають бути взаємовиключними речами.

Мій позитивний досвід

Найбільше я пропрацювала в компанії Viseven. Доросла майже до динозавра, тож з упевненістю можу сказати: тут турбуються про демографічну ситуацію в країні не лише красивими словами, а й конкретними діями. Тут з радістю приймають назад у сім’ю — а саме на роботу — дівчаток, які принесли нове життя в світ.

Важливо й те, що підтримка відчувається на всіх етапах: від менеджерської — коли з тобою чесно і спокійно проговорюють очікування, терміни та можливі сценарії повернення, — до бухгалтерської, коли ти не залишаєшся сам на сам із документами, виплатами і питаннями «а як правильно?». У цьому процесі немає відчуття, що ти комусь заважаєш або створюєш проблему.

Щодо повернення, звичайно, це може бути не ідентичне місце, з якого ти пішла. Проєкти змінюються, команди рухаються далі, бізнес живе своїм життям. Але те, що проєкт тобі дістанеться, дівчинко, — ти можеш бути в цьому на всі 100 впевнена. І це, повірте, дуже багато важить, коли ти повертаєшся після декрету у світ мітингів, дедлайнів і тасок.

Саме така колосальна, щира підтримка робить повернення після декрету впевненим, навіть коли гормони трохи гойдаються 🤪

Мій досвід співбесіди

Інший досвід, про який я також хочу розповісти, — це мій досвід співбесіди в компанію Jooble. Раундів було кілька, підготовка до них — непроста, нерви горіли, а рівень відповідальності відчувався ще до першого дзвінка. Це був саме той випадок, коли ти не просто «йдеш на співбесіду», а реально готуєшся, перечитуєш матеріали, структуруєш думки і внутрішньо збираєшся.

To cut the long story short, наші шляхи не пересіклися. Але, попри це, я однак не втомлююся розповідати, які вони круті у всіх планах. Бо інколи справжня цінність компанії проявляється не в момент офера, а в тому, наскільки безпечно ти можеш планувати з нею своє життя наперед.

І от саме тут Jooble дуже сильно вирізняються. Там з самого початку чітко і прозоро проговорюється: жінка з упевненістю може повернутися на своє робоче місце після декрету. Без «подивимось по ситуації», без розмитих формулювань і без відчуття, що ти ризикуєш кар’єрою, просто обираючи материнство.

Хоча, знаєте, певно таки ні — один «побічний ефект» усе ж є. Після такої співбесіди планка до інших компаній автоматично піднімається. І опускатися вже не хоче 🙂

Приклад компанії, де комфорт — не формальність

Надзвичайно багато позитивних відгуків чула також про Creatio. Причому ці відгуки лунали з різних джерел, у різний час і від абсолютно різних людей. І щоразу в них повторювалась одна й та сама думка: там справді вміють працювати з реальністю, в якій жінка може бути і професіоналкою, і молодою матусею одночасно.

От буквально все найкраще, що ви можете собі уявити про супровід молодої матусі, ви, швидше за все, знайдете тут. Спокій, такт, відсутність тиску, зрозумілі домовленості і відчуття, що твою ситуацію не просто «терплять», а реально враховують.

У цьому випадку ні на кого не посилаюся і не буду зливати свої канали :) Але якщо коротко — це саме той тип компанії, де молода мама буде впевнена в майбутньому.

Як ставитися до maternity/paternity питань

Багато компаній відкрито пишуть про свої maternity/paternity умови ще на етапі розміщення очікувань та вимог до кандидата. Тому уважно читайте ці пункти, не соромтеся уточнювати деталі і ставити запитання — бо іноді навіть одна-єдина уточнювальна фраза може заспокоїти або, навпаки, відкрити додаткову інформацію, яка потім виявиться дуже важливою.

Правда в тому, що питання на кшталт: «А як ви організовуєте maternity/paternity?» можуть трохи зтриггерити рекрутера. Не тому, що ви ставите «неправильне питання», а просто рекрутери іноді насторожено реагують на те, що вказує на майбутні декрети. І тоді ви легко потрапите до списку кандидатів, яким тактовно відмовлять. Причину зазвичай пояснюють по-джентльменськи: «ви чудові, зауважень немає, але ми знайшли кращого кандидата».

Тобто формально все коректно, ввічливо. А на ділі — це той момент, коли ви зрозумієте: навіть просте запитання про свою безпеку та права може стати тестом на сприйняття і готовність компанії підтримувати майбутніх мам. І вже на цьому етапі ви отримуєте перший дзвіночок, а чи комфортно вам буде в цій команді.

Мій досвід декретної відпустки

Наразі я майже три місяці перебуваю у декретній відпустці. Те, як я розсталася зі своїм роботодавцем Mobilunity на період догляду за малюком, вважаю одним із позитивних моментів у моєму професійному досвіді. Ми перебуваємо в постійному контакті з моїм менеджером: обговорюємо можливий план повернення, уточнюємо проєкти та завдання, домовляємося про терміни. Мене там радо чекають, і це відчуття підтримки додає впевненості та спокою в цей дуже важливий і вразливий період.

Я також із нетерпінням чекаю моменту, коли зможу поєднувати свої вже дві роботи — бути liaison manager свого малюка з навколишнім світом та account manager у компанії. Цей баланс — новий рівень multitasking, але приємний і усвідомлений, бо я знаю, що не лишилася одна з бюрократією та організаційними нюансами.

У питаннях з організацією, поданням документів на державні виплати та оформленням необхідних процедур компанія забезпечила мені повну підтримку. Вони зекономили мій нині такий цінний час — самостійно спілкувалися з юристом, який консультував щодо найефективнішого взаємодії з державними установами. Це також суттєво вберегло мої нерви та сили, бо я отримала чіткі і детальні рекомендації, як найкраще звернутися до держустанов, щоб отримати всі виплати у повному обсязі.

Завдяки такій підтримці я відчуваю, що можу спокійно фокусуватися на малюку і на майбутньому поверненні до роботи, не хвилюючись про формальності чи можливі непорозуміння.

І ось до чого я прийшла

Якщо чесно, вагітність в IT — це не просто про декрет. Декрет — це лише формальність у документах. Насправді все залежить від того, наскільки безпечно ти почуваєшся в момент, коли стаєш максимально вразливою. Коли життя перевертається з ніг на голову, а ти паралельно думаєш, чи не перевернеться разом із ним і твоя кар’єра.

І ось тут багато що залежить не від вдачі, а від твоєї уважності. Бо компанії різні. Культури різні. І фраза «ми підтримуємо» може означати дуже різні речі.

Тому якщо ви зараз у пошуку або просто придивляєтесь до ринку, не обмежуйтесь описом вакансії. Досліджуйте профілі компаній. Читайте відгуки — особливо ті, де є конкретика. Дивіться, як довго люди працюють у команді. Звертайте увагу, чи є публічна інформація про підтримку батьківства.

А головне — говоріть прямо. Не бійтеся ставити запитання рекрутерам. Так, інколи це може зтриггерити. Так, інколи ви можете не отримати офер. Але краще не отримати офер у компанію, яка боїться вашого запитання, ніж отримати офер у компанію, яка боїться вашої вагітності.

Слухайте не лише відповіді, а й паузи між ними. Інтонацію. Чи є впевненість. Чи є конкретика. Чи починається «ну... подивимось по ситуації». Вагітність — це не форс-мажор. Це життя. І нормальна компанія сприймає це саме так.

З мого досвіду, усе впирається не в сам факт майбутнього материнства, а в зрілість бізнесу. Десь ти стаєш «ризиком», який треба мінімізувати. А десь — людиною, яка проходить новий етап життя, і з якою просто домовляються по-дорослому.

Тож обирайте уважно. Обирайте свідомо. Обирайте не лише офер — обирайте середовище. Бо кар’єра — це довга дистанція. І дуже хочеться, щоб у ній було місце і для релізів, і для дітей.

І нехай ваше власне лайф-шоу буде без токсичних сюжетних поворотів. Максимум — із хепі-ендом, здоровим малюком і спокійним, впевненим камбеком у професійний світ 🤍

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.

👍ПодобаєтьсяСподобалось18
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

дубль коментар, вийшов, чомусь

Ірино, вітаю з появою нового життя у вашій родині 🤍 Бажаю малюку здоров’я, вам гарного сну і багато ресурсу на всі майбутні звершення, кар’єрні й не тільки.
І окремо — не зважати на будь-які знецінюючі коментарі під такими темами.
Моєму малюку зараз 6 місяців, і я повернулась до повноцінної роботи через 2 місяці після народження. Компанія, де я працюю, чекала на мене цей час, і ця відпустка була оплачуваною.
Ми всі розуміємо, що у багатьох з нас формат співпраці B2B, і формально не маємо на шо розраховувати в такому випадку. Але фактично більшість компаній уже давно мімікрують під офіційно форму співпраці: є відпустки, лікарняні, страховки, навчання, різні бенефіти.

Тому цілком природно, що з’являється і очікування чіткої політики щодо декретної відпустки. І поки що це часто ще сіра зона — усе вирішується через особисті домовленості, що трохи сумно.
Мені здається, компаніям варто думати не тільки про материнський декрет, а й про батьківський також. У багатьох європейських країнах це вже нормальна практика.

Якщо розглядати ФОП суто як b2b співпрацю, чим вона і має бути — то звісно ніяких соцгарантій в подібній моделі немає і бути не може. Вихід тільки один — ФОП контракторство повинно оплачуватись за значно вищими рейтами, ніж аналогічна робота на фултаймі із соцплюшками. В цивілізованому світі воно так і є мабуть.
У нас же співпраця через ФОП — чи не єдиний спосіб отримати пристойну оплату. Про працевлаштування за КзПП можна і не згадувати — рівень оплати на таких позиціях не те що менший, він просто сміхотворний.

Більшість нормальних ІТ компаній в Україні до війни давала «декрет» навіть ФОПам.

Але тепер, з масовим скороченням проектів, немає грошей навіть потримати топ інженерів на бенчі.

Те саме і з поверненням на роботу, куди вертатись якщо проектів стало менше і немає відкритих вакансій

фоп это b2b без трудового контракта и каких-либо обязательство кроме оплаты за выполненные работы, логично что бизнес не обязан соблюдать какие-то дополнительные надуманные условия и выбирает других. Хотите соблюдения прав устраивайтесь там где кзот или его подобие обязательно. Епам может платить со своего кармана потому что у него огромная маржа на тушках. У остальных есть планы работ либо перформишь либо вылетаешь, дают лишь больничный чтоб очухаться от болячек и через как можна быстрее чтоб снова садился за весло

Згодна, формально ФОП не зобов’язує компанію ні на що😔 Моя стаття більше про людський фактор і приклади компаній, де менеджмент реально підтримує жінок у декреті, навіть у B2B-моделі.

Працюю в ЕРАМ як ФОП, зараз знаходжусь в своєму третьому декреті. В попередніх двох провела по 12 місяців, потім поверталася. Один раз мені знаходили новий проект, другий раз я повернулася на той самий, бо кастомер мене чекав. Третій раз теж скоріш за все теж повернуся на поточний проект. Хоча можна бути в декреті (безоплатному) і довше ніж рік.
Є окрема maternity leave policy, яку дуже чітко виконують, тому сюрпризів ніяких не було. Виплачують 4зп як лікарняні, + дарують $500 або страховку дитині після народження.
Повідомляла менеджера десь на 3-му місяці, ставлення абсолютно не змінювалося, ніяких напрягів. Можливо це залежить додатково від людського фактору, але мій досвід декрету тут виключно позитивний.

Дякую, що поділилися!🤗 Це чудовий приклад того, як зріла компанія та підтримка менеджменту дозволяють поєднувати декрет і роботу без зайвого стресу.

В усіх компаніях де я працював жінки вже через два-три місяці виходили парт-тайм на ремоут, а десь через півроку на повний день, ніяких проблем з цім, звісно якась оффлайн допомога у них була, чоловік-батьки-няні. Думаю якщо це нормально комунікувати з менеджментом, то все буде ок.

Не завжди нажаль таке. Та з точки зору бінесу це так само може мати не найкращі показники. А в цілому ми заходемо на теріторію Елеонори Рузвельт яку варто пригадати і декларації ОНН про права людини і статтю 25. Також треба згадати, що жодна країна за усі роки існування декларації на 100% її не дотримувалась. Найкращі рейтинги мають Швейцарія та Данія, найгірші Афганістан та теріторії Самолі. Не дотримання може починатись із прав жінок та дітей, та дуже швидко це перетворюється на бусіки і т.п.
Відпкстку по материнству в 1917 році ввів дикретом рада народних комісарів, за підписом секретаря Володимира Леніна dp.dsp.gov.ua/...​ів) в листопаді 1917 року.

з точки зору бізнесу я можу дивитися теж, мені простіше платити парттайм тій яка вже найнята та в матеріалі ніж запускати цикл найму і втрачати пів-року мінімум. які права є у приватного підприємця що не містяться у контракті я не знаю, ці декларації для галочки

Так це якщо робота буде через ті 126 днів. Та це нажаль буває сильно не завжди. Ну і радянскої системи ясель, дитячих садків і т.д. не вистачає на забеспечення. По факту батьки мають плати із своїх, в тому числі виникають потім ситуації коли не легальні дитячі садки потрапляють під завали бо в будівлю прилетів шахед, або горять так само не легальні будинки пристарілих і т.п. Нажаль саме такі досягення СРСР ми втратили, разом і різними санаторіями, дитячими таборами, ДОСААФ, будинками дитячої творчості з гуртками зокрема і програмування і т.д. і т.п.

Вже два покоління виросло без ваших досягнень, час якось припинити скиглити

Ну мої досягнення там були у поход в молодшу школу. Та певно дякі хороші речі звідти, між іншим записаних в поточну конституцію України усетаки буде непогано досягати. Через модель Чубайса-Кучми не виконується безліч базових статтей, що по суті є суспільним договором міє владою і народом. Там ніде не написано, що ви росхідний ресурс для батальйону Маннако.
Щодо досягнень поточної системи : розбронння, деіндустралізація, втрата фінансового суверенітету, втрата контролю над низкою терріторій і т.д. і т.п. Напевно із поточною системою щось дуже сильно не так, чепез що вже будо два майдани і 0 толку з них.
Рейтинги України як країни — дно Європи, взагалі на рівні країн з інших регіонів як то Латинська Америка, чи Південна Азія. Боснія і Герцоговина має кращі показники.

тобто власного досвіду відвідування "

санаторіями, дитячими таборами, ДОСААФ, будинками дитячої творчості з гуртками зокрема і програмування

" у вас нема ? повірте тому, хто це скуштував, вам воно не треба

А те що зараз мені типу треба ? Чудові перспективи, настільки що 5.6 мілйьона людей звалило з країни тільки в 2022.
Звісно дифіцити споживчої економіки і т.п. та відсутність приватної власності на засоби виробництва ніхто повертати не хоче. Та навіть Франклін Рузвельт не зазором вважав відверто копіювати соціальну політику в СРСР. Звісно не трудодні в колгоспах і розкуркулювання він копіював, а от стаханівський рух по розбудові мережі автомобільних доріг, електрофікації і т.д. шляхом державних інвестицій — копіював.
Так воно і виходить, що за одну соціо систему діти тікають на фронт із евакуйованих дідсадків, а жінки йдуть на завод робити патрони із снарядами і усе інше чи так само на фронт в санітарки, зенітчиці і т.д . А інша соціо система йде на методи Колчака та Денікіна із бусіками і т.д.
А ворог багато в чому ідентичний.

а чого ж ви обирали з 1991 незрозуміло кого? спочатку 10+ років комуністів, потім крадіїв, неможна давати право вибору чи що, про рузвельта посміявся, совчина робила це рабською працею, Рузвельт ж це робив для стимуляції економіки щоб інфліровані гроші в оберт заходили не відразу, а через прохід ретейлу, де там копіювання я не бачу. Але кожного разу потрапляю у пастку відповіді вашому ніку, це не має сенсу, а доу чомусь не робить фільтри

Я в перший раз голосував в нульові і нікого тоді не обирав. Голосуєте ви за того кого вам підсуне телевізор та інщі ЗМІ чи рекомендує регіональна влада і у кого є достатньо грошей на вибори, наприклад — януковича, або власне Коломойського і його людей не принципово.
Так само якщо в інтересах Ілана Маска та нафтових компаній павістка MAGA — то і Twitter викуплять і амішей привезуть на дільниці в виборчих дільницях Пенсільванії, домовившись із проповідниками — що в данному випадку можна, при чому політ технолог до цього працював саме із януковичем і т.д. і т.п. Так само — там обіцяють різне типу ніяких нових війн, а на ділі у нафтових компаній інтереси в Південній Америці і Персидскій Затоці і туди вже йдуть авіаносці. Південну Корею із її ядерною зброєю, залишають в якості економічного баласту для КНР — вона нікому не треба, нафти там нема. А з Кімо-м третім можна по тусити і зняти пару фото.
Рональд Рейган теж обіцяв «Ніяких нових податків!» і перше що зробив — нові податки, та порізав соціалку перетворивши міста Каліфорнії на бомжатники, буквально викинувши психічно хворих на вулиці в прямому сенсі.

+1 Навіть відносно елітні/дефіцитні дитячі санаторії часів СРСР у 80 роках — люте лайно без елементарних гігієнічних зручностей: замість душа — максимум помити ноги у раковині, банний день — раз на тиждень, ось така муйня малята..
Шкільні шафки для речей перший та останній раз побачили у американських фільмах 70-80 років, та навіть побачили їх вже у 90-х.

Щось по опису, це явно не Артек. BTW Мій сусід балетну школу закінчив, вони туди їздили як до себе до дому танцювати там і т.д. потім в Іспанію і т.д. — подобалось навіть в 90-ті. Так я ХЗ де таке було, була мода орати до зриву голосу і мазатись зубною пастою.

я був в Артеку цьому сраному, у Хрустальному та Морському, це днище, кончена форма, необхідність вдягати берет чи пілотку постійно, неможливо прийняти душ кожного дня, кондиціонерів нема, їжа столовська, «забави» рівня сільського дк. можливо для дітей з села, бурятії чи башкірії це був топ, але для міського онука високорангових комуністів це щось типу виправного табора.

Згодна, правильна комунікація часто вирішують більше, ніж будь-які формальні правила.

По-перше, вітаю із новим «проектом»! По-друге, це так класно, що є компанії, які реально чекають після матерніті ліву. Але коли ти ФОП — сподіваєшся тільки на себе. Я двічі приходила на заміну дівчат, що пішли на матерніті, і жодна з них не повернулася (із різних причин). Може трохи не по темі, але є нюанс після повернення на роботу: як хендлити дитину, чи є допомога із нею та по дому, що робити, коли буде хворіти, як до дей офів по хворобі дитини відноситься компанія і команда, як не втратити кукуху у цьому всьому і продуктивність на роботі. Слово «баланс» у контексті поєднання 2 робіт я б замінила на «балансування», бо це ваги, де одне постійно перевішує інше. Але все ж вірю, що у Вас все вийде!

Дякую за підтримку!🤗 Повернення після декрету дійсно складне, і багато залежить від компанії та команди. «Балансування» точне слово, погоджуюсь.

По-перше, вітаю із новим «проектом»! По-друге, це так класно, що є компанії, які реально чекають після матерніті ліву. Але коли ти ФОП — сподіваєшся тільки на себе. Я двічі приходила на заміну дівчат, що пішли на матерніті, і жодна з них не повернулася (із різних причин). Може трохи не по темі, але є нюанс після повернення на роботу: як хендлити дитину, чи є допомога із нею та по дому, що робити, коли буде хворіти, як до дей офів по хворобі дитини відноситься компанія і команда, як не втратити кукуху у цьому всьому і продуктивність на роботі. Слово «баланс» у контексті поєднання 2 робіт я б замінила на «балансування», бо це ваги, де одне постійно перевішує інше. Але все ж вірю, що у Вас все вийде!

Вагітна в IT. Як вам ідея такого лайф-шоу?

Ем, що це? Про що це? По-дебільному написано.

+ 1
21 сторіччя, у світі точаться запеклі дискусії: чи то псевдо-ШІ замінить 90% прогерів, а ті хто залишаться стануть промпто-кодерками чи навпаки ШІ-агенти набокопорять стільки лайно-коду, що доведеться брати на роботу x10 вайтівців щоб все це порозгрібати.. Паралельно додаються «особливості національного полювання»: чи то останніх працівників «миша та клави» мобілізують чи якось уразять у правах до рівня «хліб та інтернет по картках»..

І в цей буремний час нам скаржаться на дискримінацію вагітної в IT — співчуваємо звісно, але якось не від щирого серця ;-)

Я не розумію. Тут хотіли обговорити ще одну проблему у галузі чи «хіханькі і хаханькі»? Поки що схоже на друге.

Тут хотіли обговорити ще одну проблему у галузі чи «хіханькі і хаханькі»? Поки що схоже на друге.

Жарти лише на користь. Ще Віктор Франкл зазначав, що гумор — це зброя душі у боротьбі за самозбереження, що дозволяє винести нестерпне.
Гумор у концтаборі був останньою формою свободи та потужним механізмом психологічного виживання, що допомагало в’язням дистанціюватися від жаху, страху та абсурду того, що відбувається. Сміх над табірним життям, охоронцями чи самими собою давав короткочасне почуття переваги над муками і зберігав людську гідність у нелюдських умовах.

Тема якраз серйозна — про досвід вагітності і декрету в IT. Формат з іронією і особистими історіями не заперечує серйозності теми.

Взагалі цікавий парадокс, інтелектуальна праця — ідеї замінити працівників на обладнання і штучний інтелект бо ніби найманий персонал, це дорого. Військова справа — ідея замінити робототехніку і боєприпаси на гарматне м’ясо, бо перше — дорого.

нет тут парадокса, две метрики: дефицит кадров и окупаемость

Это парадокс ценностей.
Есть система ценносейтей где приоритет отдается человеку. А есть система ценностей где главный приоритет это — капитал. Так вот вторая система ценностей полна парадоксов, где люди которые думают что управляют капиталом — в действительности находятся во власти капитала. Жажда наживы диктует поведение в том числе и явно самоубийственное например : углеродное загрязнение, гонка вооружений и провокация вооружонных конфликтов, финансовые кризисы типа Тюльпаномании и т.д. Все такие события имеют тяжкие последствия, с лихвой перекрывающие в минус в несколько раз все планируемые выгоды.
Кстати все просчитали в Гарварде, на чем базируется их юридическая школа, методики переговоров и т.д.

Військова справа — ідея замінити робототехніку і боєприпаси на гарматне м’ясо, бо перше — дорого.

Просто ми на перехідному етапі, коли стрімко змінюються засоби та техніка ведення бою. Взяти лицарів — їх обладунки коштували дуже дорого, вони роками поліпшували свою майстерність, кожен юніт був майже на вагу золота і воювали відносно невеликими загонами на кількасот вояків + обслуга. Потім з’явилися відносно дешеві у тренуванні арбалетчики, а згодом і мушкетери — лицарі пішли лісом.. Ще кілька століть вояків наряджали у форму з позументами, всі ці галуни, плюмажі, ’крила’ польських гусар і всяке-таке — нарешті прийшли до маскувальної форми під колір місцевості, без вихилясів.
Зараз дрон вже дешевший за людину, залишився останній крок до того щоб почати масовано штампувати дешевих кіборгів-термінаторів і людину теж замінять. До речі не факт що вони будуть людиноподібні — можливо це будуть чотириногі робопси, у яких важче поцілити, чи кроти-бурильники, щоб підкопуватися через ворожі укріплення, будуть більш ефективними.

Згодна, зараз багато великих викликів для індустрії. Але вони не роблять менш реальними щоденні робочі ситуації людей. Моя стаття якраз про цей людський вимір роботи в IT.

Всіх знаймих ІТць, котрих я знаю, просто ’повикидували, як непотріб’ з контор (при чому досвід роботи жінок був 5-10 років). Одна навіть носила техніку між поверхами, що їй підписали обхідний лист. Що за контори? Ну таке (шо попало), що входить в ІТ-асоціацію. Чи вдалось повернутись комусь на попереднє місце? Не знаю жодного випадку! От вам і ФОП — «русская рулетка» — мегакрутий помічник українського ІТ-бізнесу!! А ті ж хрюші, що самі спокійно поповертались з декретів, постійно потім запитували в них чи є діти і роками не пускали, в ІТ назад. Тому більшість тих ІТ-ць виїхало, закрили той бидло-ФОП і забули назавжди, як страшний сон (не знаю, яку ЗП мають пропонувати, щоб вони захотіли відкрити ’цю маячню’ знову ;) Мабуть 7-10 шт.$)

Хочеться відразу попередити тих придурків, що понабігають ’ой, хай їдуть на 4 сторони’! Так ось, їх діти зовсім не дурні, займаються серйозно робототехнікою, спортом і т.д. Але податки вже платитимуть країнам ЄС, а ІТ-підприємці вже ніякої пенсії не будуть мати (мабуть, навіть і мінімальної), бо платити буде нікому (. Ась так кльово наш ІТ бізнес зекономив на соцгарантіях!

Тут момент, що він не наш — це американські та європейські бізнеси економлять на податках. Добре чкщо в Україні, бо здебільшого в Індії або Китаї — тобто Брікс.
Як розподілити вже зібрані із бізнесу податки вирішують політики. Можуть на соіціалку як в ЄС, можуть на збройні сили та лобізм і дотації різним фінансово-промисловим группам як в США (освіта, медицина і житло в США дуже дорого і напевно головні сиатті поліьичної боротьби демократів та республіканців) або Україні.
Супер мега гарантії, що мали працівники деяких зокрема і оборонних підприємств призводили лише до потестів із перекриттям доріг із скандуванням : «Заплату! Зарплату!». Тому нема не тільки пенсій, але і довгих нептунів і т.п. Зате — КЗПП.

Питання ФОП, пенсій і податків справді окрема велика, подекуди болюча тема 😔

ФОП по суті прикриває держава під тиском МВФ, бронювагня і т.д, поки залишається Дія Сіті. Із рівнем податків на фонд заробітної плати в 42% і конкурентно здатністю Ураїни на світових ринках буде велика проблема. 42% від 0 дорівнює 0 і в бюджет і в пенсійний фонд. Так ми скоро дійдемо на заборону не олігархічної власності на засоби виробництва.
Щодо дикретної відпустки, то тут усе по різному буває, людський фактор. Так є люди які рішуче не хочуть із політичних особистих причин і бакграунда (служив на транспорті) брати на роботу жінку із малими дітьми — хоча в офісі ніхто не загине якщо хтось баг пропустить і взагалі 8 годин, можна збігати в дідсадок і т.д.
І є люди при чому подекуди це його керівниця, що за це знімає з підвишення і хлопець йде з посади тестліда в іншу контору. Не в ФОП справа.

Такі історії, на жаль, теж бувають. У статті я описую свій досвід і приклади компаній, де підхід інший, без претензії говорити за всю індустрію.

Трошки про мене. Я світчер. За фахом — вчитель, але колись знайшла себе в IT. Як виявилось, прискіпливість до деталей, уміння слухати і пояснювати «ще раз, але іншими словами» ідеально лягли в роль CSM.

Не бачу тут IT, комерційний відділ компанії можливо. Згадана вам бухгалтер теж айтівець?

Ставлення до людини залежить він її цінності. Якщо її обов’язки можна непомітно розкидати, то це бізнес-оптимізація. Якщо ні, то... й через рік візьмуть. То який тут win-win, якщо треба наймати людину, платити їх зарплату, коли її обов’язки вже виконують інші?

Якщо вважати IT лише кодом, то з індустрії доведеться викреслити половину людей, які забезпечують роботу продукту і клієнтів (CSM, проджект-менеджери, аналітики, маркетинг, фінанси тощо). Я якраз про цю частину.

Оптимізація процесів — нормальна річ для бізнесу. Але мій текст якраз про компанії, які дивляться не лише на короткострокову ефективність, а й на довгострокову співпрацю з людьми.

Підписатись на коментарі