Мій перший досвід менторства

Мене звати Дарина-Марія, я проєктна менеджерка у Sombra. Давно хотіла спробувати себе в ролі ментора. Мені важливо було зрозуміти, чи це справді подобається, чи хочу займатися цим надалі, і чи варто розглядати для монетизації.

Нещодавно я завершила своє перше менторство тривалістю близько чотирьох місяців. Воно було безкоштовне, і чесно кажучи, на початку я не до кінця уявляла, яким воно буде :).

Я знала лише одне: мені хочеться поділитися досвідом і підтримати світчерів (людей, які змінюють професію та перекваліфіковуються для роботи в ІТ), у проєктному менеджменті.

Зараз, коли цей етап завершився, я розумію, що цей досвід став дуже цінним не лише для менті, але й для мене. Менторство змушує подивитися на власний досвід під іншим кутом, структурувати знання і чесно відповісти собі на багато запитань.

Хочу поділитися тим, як я готувалася до менторства, як проходив цей процес і які висновки я зробила. Можливо, він буде корисним для тих, хто теж думає спробувати себе в ролі ментора.

Перший крок: зрозуміти, чим ви можете бути корисні іншим

Коли я вирішила бути ментором, першим питанням для мене було: що саме з мого досвіду може допомогти іншим?

Так от, у мене це:

Я — світчер. До того, як стати PM, майже 5 років працювала у банківській сфері. Паралельно вчила англійську (від Elementary до Upper-Intermediate), проходила курси з проєктного менеджменту і намагалася зрозуміти, як виглядає реальна робота PM. І навіть під час війни мені вдалося знайти свою першу роботу в ІТ.
Зараз я працюю проєктною менеджеркою в сервісній компанії. Тут мій досвід формується щоденною практикою, через роботу з командами, комунікацією з клієнтами, вирішення конфліктних ситуацій, управління очікуваннями, пошук балансу між інтересами компанії, клієнта і команди.

Мені здалося, що зараз є багато людей із бажанням пройти шлях світчингу і спробувати себе у зовсім новій ролі. І я, як ніхто, розуміла, як важливо мати когось збоку, хто підтримає і порадить, як це було у мене.

Тому і моєю ціллю не було робити менторство у форматі «лекцій». А хотілося побудувати його на практичних кейсах і реальних ситуаціях, з якими стикається менеджер у роботі, і конкретніше на старті роботи.

У проєктному менеджменті дуже легко почати говорити про все одразу: процеси, комунікацію, документацію, роботу з клієнтами, конфлікти, ризики, команду.

Тому на етапі підготовки я зробила кілька речей:

визначила теми, в яких можу бути максимально корисною;
подумала, які ситуації зі свого досвіду варто обговорити;
придумала домашні завдання, які допомагають не просто слухати, а розвивати навички.

Мені дуже не хотілося, щоб менторство перетворилося на формат «ми поговорили і розійшлися». Мені було важливо, щоб менті практикувалися.

У свій час, коли я проходила курси, то всі вони намагалися дати якомога більше теорії, але майже жоден не містив практичних завдань. І для мене залишалося загадкою, а що саме я робитиму, коли почну працювати PMом?

Тому і ціль мого менторства була у тому, щоб дати можливість менті спробувати робити реальну роботу, і мати перевагу у наймі — пет проєкт.

Я розробила 10 домашніх завдань, а саме 1 частина — створення свого pet-IT-проєкту, і 2 частина — створення до нього проєктної документації (від Work Breakdown Structure до заключного Project Management Plan).

Посилання на заповнену документацію створювала самостійно, для темплейту менті, щоб ті мали наочний приклад. Самі темплейти були натхненні темплейтами PMI, які я отримала будучи членом нашого PMI Ukraine Chapter. Але, на жаль, пошерити їх із вами не можу, щоб не порушувати доброчесності.

Проте, у мережі дуже багато відкритих ресурсів, які діляться шаблонами, ось приклади: від IAMPM, GetGURU.

Що відбувалося далі?

Я написала пост у LinkedIn, що шукаю менті на безкоштовне менторство. Після того, як я це запостила, мені написало багато людей.

Це було дуже приємно і водночас трохи несподівано. Але я зрозуміла, що потрібно бути чесною із собою щодо ресурсу. Менторство, це ж теж додаткова робота, бо треба готуватися до зустрічей, аналізувати домашні завдання та проводити сесії.

Тому я вирішила працювати лише з двома менті. І зараз розумію, що це було правильне рішення.

Якщо ви думаєте почати менторити, то дуже чесно оцініть свій ресурс. Краще взяти менше людей (навіть 1 людину) і зробити це якісно.

Дисципліна і регулярність

Однією з речей, яка дуже допомогла нам у процесі, були регулярні зустрічі. Ми домовилися про постійний ритм, і намагалися його дотримуватися.

З часом я ще раз переконалася у простій істині: дисципліна вирішує дуже багато.

Навіть якщо іноді немає ідеального настрою чи відчуття, що є щось надзвичайно нове для обговорення, регулярність створює відчуття процесу і руху вперед.

Чесність про факапи і помилки

Ще один важливий принцип, який я для себе сформулювала під час менторства говорити чесно не лише про успіхи, а й про свої факапи.

У професійному середовищі часто створюється відчуття, що більш досвідчені люди знають усі відповіді. Але це ж не так.

Іноді найцінніші розмови виникають саме тоді, коли ти розповідаєш, що колись зробив не так, де помилився, і що зрозумів лише з досвідом. Люди вчаться не тільки на правильних рішеннях, а й на чужих помилках.

І ще одна річ, яка для мене стала дуже важливою: нормально сказати «я цього не знаю». У деяких випадках ми разом шукали відповіді, і це теж було частиною навчання.

Різні люди, а значить різні підходи

Ще один інсайт, який став очевидним дуже швидко: люди по-різному навчаються.

Те, що чудово працює для одного менті, може зовсім не працювати для іншого. Тому доводиться адаптуватися, а саме змінювати спосіб пояснення, давати різні типи завдань, більше говорити або більше аналізувати

Менторство не має містити універсальний шаблон. Ті домашні завдання, що я придумала на початку змінювала, адаптувала, чи навіть додавала, в залежності від запиту, чи потреби менті.

Мій найбільший lesson learned

Найбільший інсайт я зрозуміла вже ближче до завершення менторства. Ціль менті потрібно визначати на самому початку.

І бажано формулювати її максимально конкретно. Наприклад, за принципом SMART (це підхід до постановки цілей, щоб вони були Specific, Measurable, Achievable, Relevant та Time-bound).

Ми багато чого обговорили, зробили багато практики, але через те, що на старті не було чітко сформульованої цілі, у мене залишилося відчуття, що менторство ніби не має чіткого моменту завершення.

Це дуже важливий урок для мене. Наступного разу я точно почну саме з цього.

Кілька порад для тих, хто хоче стати ментором

Якщо ви думаєте спробувати менторство, ось кілька речей, які я б порадила з власного досвіду:

1. Не намагайтеся навчити всього. Краще поділіться тим, що справді добре знаєте.

2. Реалістично оцініть свій час. Менторство займає більше ресурсу, ніж здається.

3. Використовуйте практичні завдання. Навички формуються через практику.

4. Будьте чесними про свої факапи. Це створює довіру і робить розмови значно глибшими.

5. Визначайте цілі на початку. Це допомагає зрозуміти, куди ви рухаєтеся.

І, мабуть, найцікавіше, це те, що, менторство вчить ментора не менше, ніж менті. Бо коли ти пояснюєш свій досвід іншій людині, ти починаєш значно краще розуміти і власний шлях.

І це, мабуть, одна з найцінніших частин цього процесу.

Так, а що по висновку?

Зараз, пройшовши цей шлях спроб і помилок, я зрозуміла, що це мені подобається, і я точно буду розвивати цю навичку в подальшому.

Забукати зі мною сесію можна через Projector, за рахунок ваших донацій, ми допомагаємо Силам Спеціальних Операцій!

А ще більше цікавих кейсів із PMського життя тут, буду рада новим конекшинам!

Теми: project management, досвід, менторство, порада, світчери