Яких інженерів хочуть наймати у 2026? Погляд Head of Engineering на ринок праці

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Привіт! Я — Макс Багінський, Head of Engineering фінтех-компанії Solidgate, а також лектор Genesis Academy.

За моїми плечима — сотня технічних співбесід і постійний фідбек кандидатам різного рівня: від тих, хто тільки починає свій шлях, до досвідчених розробників. Цього року спеціалісти із Solidgate вже вчетверте долучаються до Genesis & KMA Software Engineering School у ролі лекторів. Саме робота зі студентами надихнула мене на цей матеріал. Я хочу поділитися своїми думками про те, що чекає на кандидатів у 2026 році, які вимоги є на ринку та як стати інженером, якого хочуть наймати.

Developer → Engineer → Product Engineer: три рівні розвитку

Я виділив для себе три рівні розвитку технічного спеціаліста. Якщо коротко, різницю можна описати приблизно так:

• Developer отримує вимоги й перетворює їх на код. Він фокусується на тому, як реалізувати завдання. Це доволі комфортно: є тікет, є рішення, усе зрозуміло.
• Engineer іде далі. Він думає про архітектуру, масштабованість, підтримку. Може сам сформулювати вимоги, оптимізувати систему, передбачити проблеми до їхнього виникнення.
• Product Engineer об’єднує все це й навіть більше: розуміння продукту, дизайну, бізнесу та кінцевого користувача. Він починає не з запитання «Як зробити?», а з запитання «Яку проблему і для кого ми хочемо розв’язати?». Також він бере на себе повну відповідальність за свою роботу та рішення, які ухвалює.

Із цікавого: за даними Stack Overflow, продуктові інженери на 22% частіше отримують промоушни та заробляють на 25–40% більше. Це не випадковість. Саме таких людей ми шукаємо. І саме їх недостатньо на ринку.

Як підходить до задач Product Engineer: кейс Solidgate

Щоб не залишатися на рівні теорії, розберу підхід продуктових інженерів на реальному кейсі наших команд.

Контекст: ми забезпечуємо стійкість платежів завдяки каскадному роутингу. Якщо ПриватБанк або LiqPay мають технічні труднощі, система автоматично переспрямовує транзакцію, наприклад, на Монобанк. Ми розробили систему аналітики, щоб клієнти бачили, де процеситься платіж і який результат. Умовний приклад — на віжуалі.

Але була проблема: ніхто не користувався цим дашбордом, і ми не розуміли, чому.

Якби ми мислили як Developers, почали б оптимізувати запити або додавати нові фільтри. Але як Product Engineers ми поставили запитання клієнту: «Яку саме проблему ми НЕ розв’язуємо?». Виявилося, що загальний дашборд показував лише «картину в цілому», але не давав розуміння, що сталося з кожною окремою транзакцією і як на це реагувати.

Ми додали алерти та репорти для розуміння того, що відбувається з транзакціями як у реальному часі, так і помісячно. Відповідно, мерчант у місячних репортах почав бачити транзакційну та зведену аналітику, яка показує загальний результат бізнесу або процесингу.

Саме в цьому й полягає суть продуктової інженерії — бачити за кодом живу людину та її болі.

Як змінився ринок?

З появою GitHub Copilot у 2021 році програмування почало змінюватися. Писати код тепер може значно більше людей — глибокі технічні знання для цього не завжди потрібні.

Junior-спеціалісти з ШI стали продуктивнішими: один розробник може генерувати вдвічі більше коду. Але ця швидкість має зворотний бік — разом з обсягом коду зростає й ризик. Senior-спеціалісти змушені рев’ювити більше і швидше, бо через необдуману зміну може впасти продакшн.

Це призвело до важливого зсуву: технічні навички перестали бути конкурентною перевагою — вони стали базою. Компанії шукають кандидатів, які розуміють, що варто будувати та навіщо.

Продуктове мислення — це скіл, який потрібно прокачувати не менше, ніж вміння кодити, особливо в еру ШІ.

Запит на технічних спеціалістів в продуктову vs аутсорс-команду

Різним компаніям потрібні різні розробники. Опис вимог до технологічного стека може виглядати дуже схожим, але очікування від інженера в продуктовій та аутсорс-компанії — кардинально різні.

В аутсорсі клієнт платить за час. Головна цінність спеціаліста тут — вміння швидко перетворити чітку специфікацію на робочий код. Інженери часто не можуть впливати на рішення, тому бізнес-контекст може залишатися поза фокусом. Проєкти завершуються, і підтримка продукту зазвичай переходить до інших команд.

У продуктовій компанії важливий ownership. Інженеру доводиться жити з тими рішеннями, які сам же й ухвалює. Фіча, що потребує постійного сапорту, — погане рішення. Код, яким ніхто не користується, — мертвий код. Робота не закінчується на деплої, а включає post-launch як обов’язковий етап.

Після запуску можна і потрібно спілкуватися з кінцевими клієнтами: дізнаватися про їхні болі, збирати фідбек, ітерувати. Саме тому продуктовий інженер має вміти ставити незручні запитання: «Навіщо ми це будуємо і для кого? Чи взагалі потрібна ця фіча?». І часто — челенджити своїх продакт-менеджерів або стейкхолдерів.

Коли команда починає з технології («Як ми це будемо будувати?»), клієнти часто отримують не те, що їм справді потрібно. А продуктова розробка закінчується лише тоді, коли кінцевий клієнт повністю задоволений.

Цей підхід відомий як принцип working backwards, популяризований Джефом Безосом в Amazon. Команди починають із проблеми користувача, а вже потім обирають технологію для її розв’язання.

Показовий приклад: наша команда кастомізувала платіжну форму, і на одному з ринків конверсія впала на 12–15%, хоча використовували найкращі банки. Метрики не давали відповіді. Виявилося, що форма виглядала підозріло для місцевих користувачів — незнайомий UI/UX. Як тільки інженери поспілкувалися з кінцевими покупцями й адаптували інтерфейс під звичний для них вигляд, конверсія відновилася. Проблема була не в банках і не в роутингу. Її взагалі не було видно без прямого контакту з клієнтом.

Чому кандидати провалюють співбесіду в продуктову команду?

Перш за все тому, що зараз шукають не просто виконавців, а партнерів у побудові продукту. Наприклад, на співбесідах на позиції Senior чи Staff-інженерів я насамперед звертаю увагу на те, як кандидат поєднує код із бізнес-контекстом.

Типові помилки, які стають на заваді:

1. Фокус на інструментах замість проблеми. Кандидат може натхненно говорити про технічні рішення, але не завжди аргументує, навіщо це бізнесу в конкретному випадку. Технології — це лише засіб досягнення мети.
2. Відсутність бізнес-контексту. Коли ми даємо архітектурне завдання (наприклад, спроєктувати систему нотифікацій або платіжний роутинг), ми очікуємо на уточнювальні запитання:
   • Для кого ми це будуємо?
   • Який обсяг даних та очікуване навантаження?
   • Який це домен (фінтех чи e-commerce)?
   • Які метрики ми будемо відстежувати?
3. Відсутність ownership. Чимало інженерів звикли мислити категорією «виконаного тікета». Але в реальному продукті код у продакшені приносить цінність лише тоді, коли він корисний користувачу.

Також ми звертаємо увагу на інтерес до компанії та домену. Якщо вам не цікаво те, чим ви будете займатися в компанії, ви ніколи не станете в ній продуктовим інженером.

Класний кандидат на технічному інтерв’ю насамперед запитує: «А які проблеми я намагаюсь розв’язати?/Який бізнес-контекст?». Такі інженери отримують перевагу, бо пофіксити майндсет складніше, ніж навчити технологій.

Як ШІ змінює розробку — і що це означає для інженерів

Ігнорувати ШІ у розробці неможливо. Він впевнено закриває рутину: пише boilerplate, генерує CRUD-и з прийнятною якістю, прискорює будь-яке типове завдання. Ми зараз переносимо бекенд-адмінку з PHP на SP і BFF підходи — і те, що раніше займало день, тепер робиться за 20 хвилин із Claude. Це не перебільшення — це нова реальність.

Але саме тут і виникає головне питання: якщо ШІ робить просту роботу швидше й дешевше — що залишається розробнику?

Мислити потребами користувача, а не тікетами

Інженери, які зводять свою роботу до закривання тікетів, опиняються під тиском. Це схоже на індустріалізацію: колись вміння виготовити деталь вручну було цінною навичкою, потім прийшли верстати — і цінність змістилася. Те саме відбувається з написанням простого коду. Він більше не є конкурентною перевагою. Проте важливою навичкою стає вміння оперувати ШІ, писати якісні промпти, за якими стоїть розуміння проблеми та клієнта.

Аутсорс-ринок це вже відчуває: прості завдання виконуються швидше, клієнти платять менше, обсяг роботи зі «звичайного» кодингу скорочується. Це не катастрофа — але це сигнал, який не варто ігнорувати.

Контекст, емпатія та відповідальність

Хороший промпт справді дає хороший результат. Але є речі, які ШІ принципово не може зробити — і розуміти цю межу важливо.

ШІ не розмовляє з вашими користувачами. Він не відчуває їхнього болю, не помічає незручності в інтерфейсі, не вловлює того, що людина каже між рядків. Якщо юзер не може п’ять разів підряд оплатити таксі в Уклоні — він злий. Зрозуміти це і зробити висновок може лише людина, яка здатна поставити себе на його місце.

ШІ не ухвалює рішення в умовах неповного контексту. Трейдофи між швидкістю, надійністю, вартістю та командними домовленостями — це результат місяців спільної роботи, накопиченого досвіду та розуміння специфіки бізнесу. Генеративна модель цього контексту не має.

ШІ не розв’яже проблему, якщо впаде продакшн. Відповідальність залишається за людиною — завжди.

Що це означає на практиці

ШІ — потужний інструмент, але інструмент. Він підсилює інженера, який вміє думати, і замінює того, хто думати не хоче. Різниця між цими двома — не в знанні синтаксису чи фреймворків. Вона в здатності розуміти проблему, ухвалювати рішення та брати за них відповідальність.

Саме це і стає головним скілом інженера у 2026 році.

Яких інженерів хочуть наймати?

За моїми спостереженнями, набір скілів успішного інженера виглядає приблизно ось так:

Це люди, які керуються принципами:

1. Продуктова інженерія = вплив на бізнес; кожне рішення має бути прив’язане до метрики.
2. Успіх вимірюється не кодом, а тим, як продукт допомагає користувачам і яку цінність створює.
3. Перед розробкою варто визначити, що означає «готовий продукт» у вимірюваних показниках.
4. Потрібно відмовлятися від функцій, що не приносять користі користувачу, навіть під тиском.
5. Після релізу варто вимірювати, спостерігати та ітерувати; дані важливіші за інтуїцію.
6. Головне — результат, а не обсяг виконаної роботи.

Як порушення принципів продуктової інженерії коштує бізнесу часу і грошей

Хочу поділитися прикладом, який добре ілюструє, чому важливо вміти казати «ні» — і ставити правильні запитання до того, як братися за роботу.

Ми побудували для клієнта систему роутингу транзакцій між кількома банками. Виникли проблеми з деякими платежами, і мерчант прийшов із запитом: хочемо самостійно змінювати шаблонні налаштування. Ми розуміли, що складність зросте — але замість того, щоб докопатися до причини, вирішили взяти задачу в роботу. Зробили динамічний роутинг із гнучким редактором налаштувань.

Два тижні розробки. Три місяці лончу, під час яких пояснювали клієнту, як цим користуватися. Після релізу — редактор прибрали.

Чому? Бо клієнту насправді було потрібно трохи більше розуміння, чому транзакції не проходять і як можна це пофіксити. Питання, яке варто було поставити на старті: «А чому мерчант взагалі хоче це переналаштовувати?». Одна розмова могла б зекономити місяці роботи.

Урок — будуйте те, що дійсно важливо.

Як розвивати продуктове мислення

• Створюйте пет-проєкти: навіть якщо ви джуніор і ваш код далекий від ідеалу, створення ботів, застосунків чи вебсайтів, які розв’язують реальні проблеми, буде величезним плюсом на співбесіді.
• Цікавтеся продуктом, а не лише кодом. Запитуйте: «Навіщо ми це будуємо? Хто буде цим користуватися? Що станеться, якщо ми цього не зробимо?».
• Читайте професійну літературу: «Inspired» by Marty Cagan, «The Mom Test» by Rob Fitzpatrick, «Continuous Discovery Habits» by Teresa Torres, «Міряй важливе», Джон Доер.
• Навчайтеся у практиків: обирайте освітні програми, де викладають інженери-практики та допомагають розвивати продуктове мислення, наприклад, Software Engineering School від Genesis Academy.
• Вчіться казати «ні» і пропонувати альтернативи. Класний інженер не просто виконує тікети. Він думає: «А чи потрібна взагалі ця фіча? Чи є рішення, яке дасть більше цінності при менших витратах?».
• Вимірюйте результат своєї роботи. Якщо фічею ніхто не користується — це мертвий код, незалежно від того, наскільки красиво він написаний.

Що ще послухати/подивитися:

• Моя лекція «Чому одних інженерів наймають, а інших — ні»
• Tech Radar Solidgate
• Подкасти: Lenny’s Podcast, acquired.fm, The Knowledge Project

Висновки

Як зазначав Стів Джобс, найпоширеніша помилка — починати з технології та намагатися придумати, кому її продати. Справжній успіх приходить тоді, коли ви починаєте з клієнтського досвіду і рухаєтеся у зворотному напрямку — до технології. Штучний інтелект ніколи не зможе повністю замінити людину в питаннях емпатії, розуміння болів клієнта та ухвалення рішень під час непередбачуваних інцидентів. Проте він точно замінить тих, хто вміє лише механічно набирати код. Розвивайте продуктове мислення, завжди запитуйте себе: «Навіщо ми це робимо?», фокусуйтеся на результаті та будуйте те, що дійсно має значення.

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.