Від Морського Біолога до Project Manager: як я зрозуміла, що настав час змін

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

За освітою я морський біолог і філолог англійської та німецької мов. А ще навчалась під час декрету новій спеціальності. Якщо дивитися на мій шлях з боку, він може здатися доволі незвичним для IT, але ж погодьтесь — історій світчингу — ой як багато). І моя мета якраз не здивувати своєю історією, а десь просто поділитись власним досвідом і можливо комусь буде корисним мій приклад того, що «ох як по-різному в житті може скластися, і що змінити свою професію можна будь-коли і за будь-яких умов».

Декрет часто називають паузою в кар’єрі, але для мене це стало радше моментом переосмислення та часом для досягнення нових вершин. Саме тоді з’явився простір подумати, куди хочу рухатися далі.

Мій чоловік уже понад 10 років працює в IT. Він не раз казав, що мені могла б підійти роль проджект-менеджера. Його аргумент був простий: я комунікабельна, легко взаємодію з людьми і часто беру на себе організацію процесів. Але мені було важливо не просто прийняти цю думку, а самостійно зрозуміти, чи справді ця професія мені підходить.

Як я зрозуміла, що Project Management — це моє

Не порадами чоловіка єдиними:) Звичайно, я ще почитала багато всього, покопалась в цій темі. Я дізнавалась про проджект-менеджмент: що входить у роботу, які задачі доводиться вирішувати щодня, з якими складнощами стикаються менеджери. І що більше я занурювалася в тему, то більше ловила себе на думці, що багато з цього мені дуже знайоме. Якщо згадати різні ситуації з життя, то я часто опинялася в ролі людини, яка організовує процес. У навчанні, на роботі чи навіть у дружніх компаніях я зазвичай була тією, хто допомагає домовитися, розподілити задачі, зібрати людей і довести справу до результату.

Також у моєму житті було багато сумісних справ зі справами проджект менеджера. Я була старостою в університеті і мені це подобалось, багато комунікації та багато інформації яку требя донести до 36 одногрупників, які не дуже бажали навчатись та і в принципі щось робити. Але одразу зазначу: із 36 одногрупників закінчили університет 35, один одногрупник отримав повістку. Також з 35 одногрупників дві дівчинки пійшли у декрет, але я змогла їх наважити на те, щоб вони зараз закінчили університет, так як дистанційно та на заочці те дуже легко, бо не треба весь час ходити до університету та щось робити, вирішуваати якісь справи по навчанню. За це мені дуже щиро дякували. Також багато подяк зі сторони викладачів та нашої керівниці, які завжди казали мені що я багато чого зможу досягти із таким баченням речей і вже наявними досягненнями. Інших студентів я завжди «пінговала» щоб ті зробили дз, або з’явились на іспиті або заліку. Також багато кому допомогала із різними питаннями які стосувались університету, а саме як доставити документи до кафедри і тд. В нас була одна з самих кращих груп по успішності у навчанні, і не раз цьому дякували мені мої одногрупники, багато з яких зовсім не очікували що зможуть закінчити навчання.

На першому місці роботи за спеціальністю Філолога я була перекладачем, а потім мене повисили до редактора, у ролі якого я виконувала більшість проджект-менеджерських обов’язків і завдань, а саме: спілкування із власником компанії, естимування завдань, виставленням задач для команди перекладачів, перевірка виконаних завдань, слідкування за дедлайнами, розмови зі співробітниками якщо бачила що робота йшла дуже повільно, відповідала за минувші дедлайни за які не виконали роботу. Завдяки мені, компанія змогла швидко виконати всі задачі і зарелізити готовий продукт.

У якийсь момент я просто чесно сказала собі: можливо, це не випадковість, а моя природна роль. Саме тоді я зрозуміла, що перед тим як обирати нову сферу, варто уважно подивитися на свої сильні сторони. Часто відповідь уже є у нашому досвіді — просто ми не завжди її помічаємо.

Навчання під час декрету

Коли я вирішила навчатися, вибрала курс із Project Management у Hillel IT School. Чоловік давно позитивно відгукувався про випускників цієї школи і я теж прочитала позитивні відгуки. Акцентував, що саме випускників школи на співбесідах добре оцінюють і беруть на роботу. Врешті-решт мої очікування справдилися. Я і сама знайшла роботу одразу після завершення курсу.

Для мене було дуже важливо, що під час навчання можна було ставити запитання викладачу і отримувати детальні пояснення. Якщо щось залишалося незрозумілим, завжди була можливість розібратися глибше. Такий формат зробив навчання справді корисним і практичним.

Навчання я поєднувала з декретом. Це вимагало організації і дисципліни, але водночас стало для мене можливістю розвиватися. Я завжди любила вчитися, тому не хотіла сприймати цей період лише як паузу в професійному житті. Мені було важливо продовжувати рухатися вперед і розвиватися не тільки як мама, а й як людина, якій цікаві знання і нові професійні можливості.

Пошук роботи: 4 співбесіди і два офери за пів місяця

Після завершення курсу почався етап пошуку роботи. Він проходив саме через окремий розділ по працеваштуванні в застосунку школи. Там і велика добірка вакансій, поради, комунікація та підтримка айчарів, зручно скласти своє резюме тощо. Загалом я пройшла чотири співбесіди. Цей досвід допоміг краще зрозуміти ринок і вимоги компаній. Кожна співбесіда давала новий досвід: десь ставили складні питання, десь розмова була дуже живою і відкритою, десь я одразу розуміла, що це «не моя компанія». У підсумку я отримала два офери.

Якщо бути точною, то 15 листопада я завершила курси, 1 грудня почала розсилати своє резюме і 11 грудня зі мною зв’язалася компанія у якій я зараз працюю. Я пройшла 4 етапи співбесід, і 29 грудня отримала офер, на який одразу погодилась.

Зараз я працюю Project Manager у компанії Livepage і проходжу стажування. Команда поступово готує мене до роботи з більш складними проєктами. Уже в перший місяць мені довірили проєкт. Ми працюємо з різними напрямами цифрового маркетингу — SEO, PPC, копірайтингом і link building. Моє завдання як проджект-менеджера — координувати роботу спеціалістів, слідкувати за процесами, допомагати команді рухатися до результату і підтримувати зрозумілу комунікацію між усіма учасниками проєкту.

Що я зрозуміла про співбесіди і вибір компанії

Під час підготовки до співбесід я винесла для себе кілька простих речей. Варто готуватися і без цього ніяк. У цьому справді може допомагти і звичайний Google. В інтернеті можна знайти багато списків запитань для різних рівнів — від джуніора до сіньйора. Я використовувала такі списки і тренувалася відповідати на них, щоб навчитися чітко формулювати свої думки.

Також варто бути готовими до каверзних запитань. Іноді вони можуть здатися дивними або складними, але роботодавцю часто важлива не лише правильна відповідь. Навіть якщо ви її не знаєте, спробуйте показати свій спосіб мислення: поясніть, як би ви підходили до вирішення задачі, яку логіку використали б і з чого почали б пошук рішення.

Інтерв’ю — це не лише перевірка кандидата. Це також можливість для вас зрозуміти компанію. Звертайте увагу на цінності і загальний вайб. Подивіться на людей, які проводять співбесіду: як вони говорять про свою роботу, чи виглядають зацікавленими, чи відчувається енергія в команді. Іноді по таких деталях можна зрозуміти більше, ніж з опису вакансії. Буває, що люди виснажені й перевантажені, а іноді навпаки — у них горять очі, і вони із задоволенням розповідають про свою роботу.

І зміна кар’єри не означає відмову від попередніх інтересів. Наприклад, я однозначно мрію займатись і морською біологією — може у форматі волонтерства, а може і у відповідних ІТ-проєктах по цій сфері. Іноді новий професійний шлях не перекреслює старі мрії — він просто відкриває більше можливостей для їх реалізації.