Як я заглянув у майбутнє очима ШІ?

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Якщо комусь здається, що світ — це хаотичний потік подій, випадково згенерованих «помаранчевим» принтером, якого називають Трампом, то формально він правий. Саме так це зсередини й виглядає.

Але давай припустимо, що в цьому хаосі є порядок, і взагалі, світ має цілісний стан. Щоб краще це уявити, нехай це буде багатовимірний «шар», який постійно «обертається».

Якщо ми знаходимося в центрі цього шару, то для нас всі ці хаотичні події і є реальністю. Але насправді вони лише зміни стану, які можна описати як рух у певному напрямку. Тобто стан будь-якої ситуації існує як узагальнення всього, що відбувається одночасно.

І тут ми поступово переходимо до представлення світу у вигляді вектора, який складається з усього інфопросторового хаосу, шуму і стратегічних подій.

Якщо взяти це за базову модель, то це означає, що будь-яку ситуацію — побутову, геополітичну, культурологічну — можна описати за допомогою напрямку та сили руху і, відповідно, порахувати.

І тут виникає цікаве відчуття... десь ми це вже бачили. LLM-моделі ШІ працюють схожим чином, вони теж представляють сенси як вектори і оперують їх напрямками у просторі.

А раз так, то у нас є цікавий інструментарій, який дозволяє взяти деякі інструменти ШІ для того, щоб заглянути в майбутнє його очима! Тож до роботи!

Як я це зробив

Я вирішив зробити скрипт, який буде дивитися та оцінювати ситуацію очима LLM. Ідея була наступна.

Я взяв базовий стан, перетворив його у вектор і задав кілька осей, по яких можна оцінювати зміни. Це ті самі «сенсові виміри», на які потім проектується стан, щоб зрозуміти, куди він зміщується. Спрямувати на нього вхідні події і логувати зміни в критеріях оцінки ситуації в контексті наших критеріїв.

В якості базової ситуації я вибрав Американо-Ірансько-Ізраїльський конфлікт. Я взяв кілька блоків: військовий, дипломатичний, енергетичний і загальний фон — і перетворив їх у вектор, який і став початковою точкою.

Ось короткі вижимки цих описів:

• Загальна геополітична ситуація. Іран залишається ключовим гравцем у регіоні з високим рівнем напруги у відносинах із США, Ізраїлем та країнами Перської затоки, при цьому прямого повномасштабного конфлікту поки немає...
• Військові сигнали. У регіоні спостерігається підвищена військова активність: зростання присутності флоту, розвідувальних операцій, ударів по інфраструктурі та дій проксі-сил без переходу до наземної фази...
• Енергетичний контекст. Енергетичний ринок залишається чутливим до подій у районі Ормузької протоки, де ризики для судноплавства створюють волатильність цін, але без фактичного порушення постачання...
• Дипломатичний та інформаційний рівень. Дипломатичні процеси тривають, але залишаються нестабільними, а інформаційний простір наповнений сигналами стримування та невизначеності без чітких ознак швидкої деескалації...

За допомогою моделі embedding від OpenAI я отримав вектор цієї ситуації. Це була відправна точка, від якої я збирався відштовхуватися.

Далі мені потрібно було створити оціночні вісі, або як я назвав їх раніше «сенсові виміри». Саме за допомогою них можна було оцінювати зміни ситуації, які відбуваються з плином часу. Ось які орієнтири я обрав:

• Інтенсивність військової ескалації (з переходом у наземну фазу)
• Інтенсивність деескалаційних процесів (дипломатія, переговори)
• Інтенсивність тиску на енергетичні ринки (ризик росту нафти)

Експеримент

Далі я підібрав набір свіжих подій для свого першого тесту. Так виглядають їх скорочені версії:

1. У Червоному морі зафіксовано атаки дронів і ракет по комерційних суднах, маршрути змінюються, страхові ризики зростають, а військово-морська присутність посилюється...
2. Ізраїль завдав авіаударів по іранській військовій інфраструктурі в Сирії, порушено логістику проксі-сил, Тегеран заявляє про можливу відповідь...
3. Іран, США та посередники відновили непрямі переговори щодо зниження напруги, обговорюються обмеження атак і стабілізація морських маршрутів...
4. Удари по підтримуваних Іраном формуваннях в Іраку та Сирії стали відповіддю на атаки, сигналізуючи про стримування без переходу до повномасштабної ескалації...

Далі я написав простий скрипт. Він читає тексти подій, проганяє їх через embedding-модель і перетворює кожну подію у вектор.

Далі все просто: кожна нова подія трохи зміщує стан.

Далі все просто. Кожна нова подія трохи зміщує стан за формулою, де попередній стан трохи «забувається», а нова подія додає свій вплив.

Фактично це виглядає як цикл. Подія → вектор → додавання до стану → нормалізація → наступний крок.

Кожний новий стан проектується на обрані вектори-осі, і ми бачимо, до чого все іде.

Далі я подав ці події у скрипт і почав дивитися, як саме вони змінюють стан системи на кожному кроці.

Тобто ми вже не розглядаємо самі новини — ми дивимося на їхній ефект.

Кожна подія додається послідовно, і після кожної ми отримуємо новий стан, спроєктований на наші осі.

Саме так можна побачити не просто сумарний результат, а внесок кожної події окремо.

Пару слів про значення результатів, бо важливо зрозуміти, що вони означють.

Кожне значення — це проекція стану на відповідну вісь. Тобто ми дивимося, наскільки система зміщена в бік ескалації, деескалації або впливу на енергетику.

Значення близько 0.5 — це нейтральний стан. Вище — сигнал посилюється, нижче — слабшає.

Наприклад, ескалація 0.59 означає легкий перекіс у бік напруги, але без домінування.

1. У Червоному морі зафіксовано атаки дронів і ракет по комерційних суднах...

Результат після цієї події:

Ескалація: 0.59
Деескалація: 0.49
Нафта: 0.66

Інтерпретація:

Одразу видно перекіс у сторону енергетичного ризику. Це логічно — порушення морських маршрутів прямо б’є по нафті.
Ескалація вже присутня, але вона ще не домінує. Деескалація практично відсутня як фактор.

2. Ізраїль завдав авіаударів по іранській інфраструктурі в Сирії...

Результат:

Ескалація: 0.61
Деескалація: 0.49
Нафта: 0.64

Інтерпретація:

Ескалація зростає і закріплюється. Це вже не інцидент, а продовження ланцюга.
При цьому деескалація не змінюється взагалі. А нафта трохи просідає — система вже частково адаптується до ризику.

3. Відновлення переговорів між Іраном, США та посередниками...

Результат:

Ескалація: 0.61
Деескалація: 0.53
Нафта: 0.62

Інтерпретація:

Вперше з’являється сильний сигнал у протилежний бік. Деескалація підростає досить помітно.
Але важливо інше — ескалація при цьому не падає. Це означає, що переговори не змінюють напрям, а лише додають баланс.

4. Удари по підтримуваних Іраном формуваннях в Іраку та Сирії...

Результат:

Ескалація: 0.61
Деескалація: 0.51
Нафта: 0.58

Інтерпретація:

Деескалація частково відкочується назад. Це означає, що ефект переговорів був нестійкий.
Ескалація залишається на тому ж рівні — вона вже зафіксувалась. А нафта продовжує знижуватись, тобто система остаточно адаптується.

Загальна картина

Тепер якщо подивитися на все разом:

Ескалація: 0.59 → 0.61 → 0.61 → 0.61
Деескалація: 0.49 → 0.49 → 0.53 → 0.51
Нафта: 0.66 → 0.64 → 0.62 → 0.58

На рівні окремих новин це виглядає як суперечливий потік. Є атаки, є удари, є переговори, є відповідні дії. Кожна подія ніби тягне ситуацію у свій бік.

Але якщо подивитися на це як на стан, картина стає значно простішою.

Перша подія задає початковий перекос. Система різко реагує на ризик для енергетики, і це одразу формує основний вектор напруги.

Друга подія не створює новий напрям, а підсилює вже існуючий. Більшість подій не змінюють систему, а лише закріплюють її стан.

Третя подія дає протилежний імпульс, але система не розвертається. Вона лише трохи зміщується і зберігає інерцію.

Четверта подія гасить цей імпульс. Система повертається до вже сформованого режиму.

Ескалація один раз зростає і далі тримається. Це означає новий базовий рівень напруги.

Деескалація з’являється, але не закріплюється. Вона працює як короткий сигнал, а не як тренд.

А нафта спочатку реагує, а потім «звикає». Це означає, що система адаптується.

Висновок

Всередині цього «шару» новини виглядають як хаос. Але якщо дивитися на них як на вплив на стан — починає проявлятися система.

Кожна подія змінює цей стан, але робить це по-різному: одні зміни підсилюють уже існуючий напрям, інші лише тимчасово його зсувають.

У результаті видно не окремі події, а загальний рух.

У якийсь момент стає зрозуміло: важливі не самі новини, а їхній сумарний ефект.

І якщо цей ефект можна виміряти — його вже не потрібно вгадувати. Його можна порахувати.

P.S.

Так, я розумію, що «заглянути в майбутнє» — більше красива метафора для того, що по суті є weighted average з ембедингів. Але тут важливо інше.

Коли ти дивишся на потік новин — мозок робить приблизно те саме, тільки повільніше і з більшою кількістю когнітивних упереджень. Він теж «зважує» події, «проектує» їх на свої внутрішні осі і формує загальне відчуття куди все рухається.

Різниця в тому, що цей процес можна зробити явним. І тоді вже аргументувати — не «мені здається, що напруга зростає», а «ескалація 0.61 і не падає третю подію поспіль».

Це не магія. Це просто інший спосіб дивитися на те саме.