Чому хороші спеціалісти часто не стають хорошими фаундерами

Довгий час мені здавалося, що сильний спеціаліст майже автоматично має всі передумови, щоб побудувати успішний бізнес. Логіка виглядала простою: якщо людина добре розбирається у своїй справі, вміє давати результат і має досвід, то наступний крок — це масштабування цього результату через компанію. І в теорії це звучить логічно. Але на практиці все виявилося значно складніше. Я бачив багато прикладів, коли дуже сильні спеціалісти запускали власні проєкти, але через деякий час або поверталися до найму, або залишалися на рівні «самозайнятості» без реального росту. І водночас були кейси, коли люди з набагато менш глибокою експертизою будували системні бізнеси, які стабільно росли. З часом стало очевидно, що справа не в рівні професійності. Вона в іншому.

Роль спеціаліста і роль фаундера насправді сильно відрізняються, хоча ззовні це не завжди очевидно. Хороший спеціаліст звик працювати в рамках чіткої ролі: у нього є зона відповідальності, зрозумілі критерії якості і більш-менш передбачуваний результат. Він знає, що означає «зробити добре» у своїй області, і може на це впливати напряму. Фаундер працює в іншій системі координат. Тут майже немає чітких правил, більшість рішень приймаються в умовах невизначеності, а результат залежить від великої кількості факторів, на які ти не маєш прямого контролю. Часто доводиться обирати не між правильним і неправильним, а між кількома неідеальними варіантами, кожен з яких має свої ризики.

Одна з перших проблем, з якою стикається сильний спеціаліст у ролі фаундера, — це бажання продовжувати робити все «правильно» з точки зору своєї експертизи. Якщо ти хороший дизайнер — ти хочеш ідеальний дизайн. Якщо розробник — ідеальний код. Якщо маркетолог — ідеальну воронку. Проблема в тому, що бізнес рідко росте через ідеальність у якомусь одному компоненті. Він росте через достатньо хорошу систему, яка працює в цілому. І дуже часто «достатньо добре зараз» дає більше результату, ніж «ідеально колись». Для спеціаліста це неочевидно, тому що його досвід побудований на якості виконання, а не на швидкості прийняття рішень.

З цим пов’язана ще одна складність — зміна фокусу з виконання на відповідальність за результат. Спеціаліст звик контролювати процес: він робить роботу і бачить прямий зв’язок між своїми діями і результатом. У ролі фаундера цей зв’язок розмивається. Ти вже не робиш більшість задач сам, але при цьому відповідаєш за все: за продукт, за маркетинг, за фінанси, за команду. І часто результат формується не твоїми діями напряму, а рішеннями, які ти прийняв раніше, і людьми, яких ти обрав. Це інший рівень відповідальності, до якого не всі готові.

Ще одна річ, яку я недооцінював на старті, — це робота з невизначеністю. У спеціаліста більшість задач має зрозумілий контекст: є ТЗ, є дедлайни, є очікуваний результат. У бізнесі цього часто немає. Ти запускаєш новий напрямок і не знаєш, чи він спрацює. Наймаєш людину і не впевнений, чи вона впишеться в команду. Міняєш модель ціноутворення і не розумієш, як це вплине на попит. І в якийсь момент стає очевидно, що впевненість у рішеннях — це скоріше ілюзія, ніж реальність. Потрібно звикнути діяти без неї.

Окрема історія — це делегування. Багато сильних спеціалістів довго не можуть відпустити контроль, тому що звикли робити краще за інших у своїй сфері. І це правда — на старті вони часто справді роблять краще. Але проблема в тому, що така модель не масштабується. Коли все тримається на особистій залученості, бізнес росте разом із кількістю годин, які ти можеш відпрацювати. У якийсь момент це стає обмеженням. І тоді доводиться робити складний вибір: або залишатися найсильнішим виконавцем у своїй компанії, або погодитися на те, що інші робитимуть гірше, але система в цілому почне рости.

Цікаво, що разом із делегуванням змінюється і відчуття контролю. Коли ти робиш все сам, здається, що ситуація під контролем, навіть якщо бізнес не росте. Коли починаєш передавати задачі, з’являється відчуття хаосу, навіть якщо результати покращуються. І це той момент, де багато хто відкатується назад — не тому, що стратегія неправильна, а тому що новий рівень невизначеності психологічно складніший.

Ще один фактор — це ставлення до грошей. У ролі спеціаліста дохід більш-менш прогнозований: є ставка або зрозуміла модель оплати. У бізнесі дохід стає нестабільним. Є місяці з хорошими результатами, є слабші періоди, і це нормально. Але якщо до цього не звикнути, будь-які просідання починають сприйматися як проблема, навіть якщо в довгостроковій перспективі все рухається в правильному напрямку. Це створює зайвий тиск і може впливати на рішення.

Також змінюється саме відчуття «хорошої роботи». Для спеціаліста це зазвичай щось вимірюване: виконаний проєкт, закритий таск, досягнутий результат. Для фаундера велика частина роботи взагалі не має швидкого фідбеку. Ти приймаєш рішення, яке дасть результат через місяці. Або перебудовуєш процес, ефект від якого стане помітний не одразу. І в якийсь момент потрібно навчитися працювати без цього швидкого підтвердження, що ти рухаєшся правильно.

Якщо дивитися на це ширше, стає зрозуміло, що проблема не в тому, що хороші спеціалісти «не підходять» для бізнесу. Проблема в тому, що це інша роль з іншими вимогами. І перехід між ними — це не автоматичний процес, а окрема трансформація мислення. Потрібно навчитися приймати неідеальні рішення, працювати з невизначеністю, відпускати контроль, мислити системно і брати відповідальність за результат, який ти не можеш повністю контролювати.

Мені здається, що саме тут і проходить основна межа. Не між «сильними» і «слабкими» спеціалістами, а між тими, хто готовий змінити спосіб мислення, і тими, хто намагається застосувати стару логіку в новій ролі. І, можливо, саме ця зміна — найскладніша частина переходу від спеціаліста до фаундера.

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Цікавий парадокс у тому, що з середнього чи слабкого спеціаліста може вирости більш крутий підприємець, ніж з сильного спеціаліста, бо як ви написали — сильний спеціаліст намагається все зробити сам, бо знає, що може зробити круто. А середній чи слабкий спеціаліст, якщо об’єктивно оцінює власні навички, то розуміє, що самостійно круто він не зробить, тому у нього виходу немає, окрім як збирати команду і залучати сильних спеціалістів, які будуть робити круто замість нього.

Аналогічна ситуація часто зустрічається й не тільки в ІТ, а у всіх сферах бізнесу, коли жартують, що колишні шкільні відмінники працюють на колишніх двійочників та трійочників. Звісно, дехто з двійочників та трійочників спивається чи стає наркоманами, не всі досягають успіху. Але ті, хто має досить міцний внутрішній стержень і роблять щось, щоб досягти успіху — розуміють, що вони недостатньо академічно обдаровані, щоб бути сильними спеціалістами у наймі, тож їхній єдиний і безальтернативний шлях до успіху — це ставати підприємцями та використовувати сильні сторони інших обдарованих людей (отих самих відмінників, з яких виходять чудові наймані працівники).

Виходить, з певної точки зору, бути занадто розумним та обдарованим — це скоріше прокляття, ніж дар, бо створює додаткові ментальні перешкоди на шляху до підприємницького успіху. Зате такі люди прекрасно розкриваються як експерти у наймі.

В сенсі Марк Цукерберг взяв грощі під сервери в приятеля Едуардо Саверіна і написав першу версію The Facebook самостійно. Так само Ілон Маск в Zip 2 написав електронні жовті сторінки самостійно, його брат Кімбал тим часом займасвся маркентингом, а після продажу бізнесу Compaq взагалі зайнявся ресторанами. У братів Дурових, Микола написав сам першу версію Vkontakte та ключові алгоритми Telegram, тоді як Павло займався Маркетингом. До Ларі Пейджа та Сергія Бріна ангельский інвестор Енді Бельхостайм приставив Еріка Шмідта з Novel. Технологію писали аж 4 людини, крім Пейджа та Брінна, ще Скотт Хасанн — що пішов до реестрації копанії, та Алан Сремберг. Першу версію Amazon написав аж один — Шел Кафан, доки Безос будував саме ресцейл бізнес тобто торгував книгами. І т.д.
Те що вам порібні саме бізнесмени типу Скаллі чи Шмідта, а не знання із бізнесу не більше ніж навмисно культивована інкубаторами догма. Таких людей призначає інвесор задля зовнішнього контроля зокрема прибрати когось типу Джобса якщо він буде заважати, наприклад затіявши бізнес війну із IBM і щоби вони не втратили або інвестиції, або, що важливіше щоби їх не кинули на прибутки, як Саверіна.

В сенсі Марк Цукерберг взяв грощі під сервери в приятеля Едуардо Саверіна і написав першу версію The Facebook самостійно.

Написати таку штуку міг будь-хто, а ось зламати сервер кампуса, щоб проплутати всім студентам — не кожен.

Все правильно. Окрім одного. Головне у бізнесі — це клієнт, якому продаєш. А айтішники сидять за комп’ютером, тому не можуть знайти клієнтів. Відповідно — немає клієнтів — немає продажів.
Такі справи.

Так а коли нема кому надавати послуги, або виробляти товар — продукт ?
А взагалі то усі книги і експерти кажуть в один годос одне — ключовий фактор успіху і розвитку бізнесу, це його прибутковість, тобто різниця між доходами і витратами за вичетом інфляції. Усе інше похідне для конкретних типів діяльності.

Поки що є попит — треба налаштовувати AI, щоб продавало

Бо бізнесмен це абсолютно інша сфера діяльності, ваш кеп. 2. А так то усі фаундери і мільярдери : Маск, Безос, Цукерберг, Пейдж та Брінн, Гейтц і т.д. це якраз технарі які встигли к роздачі тобто в блакитний океан конкуренції. У професійних бізнемменів як то : Джон Ерекс чи Джон Скаллі в цьому бізнесі виходить погано, в край погано навіть.
Звісно на одного Джобса чи Безоса велика кількість тих хто провалився, так працює «В середені Торнадо».

А тепер прийшов AI і зробив усіх рівними.

Швидше перекроїв ринок. uk.wikipedia.org/wiki/Цикл_надочікувань
Питання не в самому ШІ, це насправді може навіть і недоцінена технологія як Internet в період .COM людство над цим працює вже більше 100 років. Саме створення компьютерів як таких якраз етап еволюції цієї галузі науки. Карл Чапек видумав слово Робот в 1920 році. (Що цікаво тут мало місце ситуація коли науковці і інженери навпаки налихались ідеями писателів наукової фантастики, хоча фантасти тим не менше вивчали і наукові роботи).
Питання в тому — хто зрубає бабок, бо зуміє це продати. Щодо ШІ то найбільш платоспроможним покупцем зараз є Пентагон і в нього є велиеа купа задач, які вимагають автоматизаці для якої потрібні якраз методи ШІ.

Класичний приклад порівняння теплого з мʼяким. У експертизі інженера і підприємця спільного — лише слово «експертиза».

Сказано красиво, але є нюанси. Щоб добре жити, інженер має вміти продати свою еспертизу, слідкувати за ринком, щоб її формувати.
Для прикладу візьміть радянського інженера
youtu.be/...​?si=1C3LDwn5Ke0wlHRr&t=48

Що ви маєте на увазі під «має вміти продати»? Скласти Сі Ві або резюме? Був такий геніальний інженер, можливо чули — Нікола Тесла, закінчив так собі. Еппл ми асоціюємо з Джобсом, а не з Возняком, цікаво — чому б це? Звісно, бувають і винятки, але «талановита людина — талановита у всьому» це лише красивий вислів. Компетенція інженера це знайти рішення, тобто реакція. Компетенція підприємця це знайти задачу для рішення, яке має знайти інженер, тобто проактивність. Це різна «прошивка» мізків.

Були Тесла і Едісон.
Один вмів продавати, інший — ні. Обидва — хороші інженери.
uk.wikipedia.org/wiki/Війна_струмів

Еммм, і як це спростовує те, що я навів? Ті обидва — не просто «хороші інженери», а генії. Геній інженер Тесла не дорівнює геній підприємець Тесла. Едісон — виняток, я не заперечував що винятки існують.

Замість всієї статті: Принцип Пітера

В статті якраз майже прямо протилежне стверджується 🤣

Підписатись на коментарі