Списані блокноти та перший деплой на прод: мій старт в ІТ ще під час навчання

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Мене звати Анастасія Веретільник, я навчаюся на 4-му курсі Львівської політехніки та працюю на позиції Applied Scientist у команді Data Science Group в SoftServe.

Сьогодні я розробляю рішення на базі AI-агентів, менторю студентів і точно знаю: за успішним офером стоять факапи, списані блокноти та вміння балансувати між мітингами з клієнтами та лабораторними з основ безпеки життєдіяльності.

Як я обирала кафедру: квест із пошуком і групами у соцмережах

З 9 класу я знала, що йду на комп’ютерні науки. Але коли відкрила сайт Політехніки — там виявилося чимало різних кафедр цього напрямку. Почався справжній квест: я читала описи кафедр, переглядала тематичні групи, питала студентів. Зупинилася на кафедрі Систем штучного інтелекту з однієї конкретної причини — там була дуальна освіта з SoftServe. Я прочитала про це і сказала тоді рідним: «Тут студенти на 3 курсі починають працювати». Мама поправила: «Чого якісь студенти? Ти будеш там працювати». Я не вірила.

Це перший урок, який хочу передати: іноді люди навколо бачать твій потенціал раніше, ніж ти сам.

Мій перший контакт із компанією стався вже на першому курсі. Мій девіз — використовувати можливості на максимум, тож ми з друзями зареєструвалися на командний проєкт із ментором не вагаючись. Це було в межах спільної освітньої програми. Ми досліджували ринок, малювали юзер-персони та захищали ідею перед профі. Наша команда перемогла, і нас запросили в офіс на піцу. Ми жартували: «А робота буде?». Тоді ми отримали лише мерч і круті враження, але через два роки я повернулася туди вже за офером.

Стажування: коли «прод» і «деплой» стають зрозумілими словами

Після командних проєктів прийшло запрошення в інтернатуру. Я обрала .NET. Технічне інтерв’ю здалося мені провальним, бо я знала відповіді далеко не на всі питання. Але атмосфера була настільки комфортною, що я просто насолоджувалася розмовою. Результат — запрошення на інтернатуру від SoftServe Academy.

В інтернатурі ми працювали над продуктом «Стріткод» — платформою про людей, на честь яких названі вулиці. Це був мій перший досвід із реальним клієнтом. Я сиділа з блокнотом і записувала кожне незрозуміле слово, аби потім загуглити. Бекенд, деплой на стейдж тощо... А коли я вперше сама задеплоїла на прод, це було відчуття неймовірного досягнення.

Чотири співбесіди: три відмови й один офер мрії

Після інтернатури почався пошук проєкту. Перші три співбесіди не дали бажаного результату, але четверте інтерв’ю було іншим. Я відчула «метч» із техлідом та менеджером. Це був медичний проєкт для американського замовника. Коли я отримала офер, я навіть зраділа, що провалила попередні три, бо саме тут я знайшла «своїх» людей.

Я прийшла на цей проєкт як .NET Trainee. Мені дали велкам-пакет, у ньому був блокнот — я списала його повністю вже за кілька місяців. І другий теж — стільки всього нотувала, аби не забути й не загубити.

У мене був ментор, якого я зараз описую так: людина-ChatGPT-бізнес-аналітик-тестувальник-і-друг в одній особі. Але з одним нюансом — він ніколи не відповідав прямо. Це метод Сократа. Замість відповіді — зустрічне запитання. Я могла сидіти годину над запитанням, злитися, чому мені просто не скажуть, як зробити. А потім ставалося те саме «еврика!», і я писала йому капслоком «ДЯКУЮ».

Для кращого розуміння приклад: Я отримала помилку: System.InvalidOperationException: Unable to resolve service for type. Перепробувала все. Запитала ментора. Він питає: «А як би ти створила екземпляр класу А?» Я: «А до чого тут екземпляр, якщо моя помилка — в іншому?» Продовжила вирішувати сама. Потім думаю: добре, спробую. Починаю робити екземпляр — і бачу, що в класу купа залежностей, які нікуди не передати. І тут до мене доходить: залежності. Клас не зареєстрований у контейнері залежностей. Ось де була проблема.

Ще один інструмент, який він мені дав — модель GROW (Goal, Reality, Obstacles, Options, Way Forward). Коли я приходила із запитанням, він просив описати його в цій системі: якої мети хочу досягти, що вже пробувала, яка реальність зараз, які ще є варіанти. Це вчило думати перед тим, як питати. І зрештою — вирішувати більше самостійно.

Через 11 місяців я вирішила перейти в Data Science — туди, де навчаюся в університеті й де мені найцікавіше. Це було морально важко, бо команда стала для мене рідною.

На останній дейлі-мітинг я підготувала презентацію «Рецепт борщу нашої команди»:

• Бізнес-аналітики — це вода. Основа, без якої нічого немає
• Менеджери — це каструля. Вони тримають усю конструкцію докупи.
• Розробники — м’ясо. Надають продукту ситності, структури й смаку.
• Тестувальники — овочі. Додають смаку та забарвлення (іноді — червоного, коли знаходять баги).

Від менті до ментора

На новому місці все було незвичним. Знову адаптація, знову мільйон запитань, знову нотатки. Але саме тут я навчилася вести таблицю GROW — ідея, яку мені давав ще перший ментор, але почала я її використовувати тільки через рік: фіксувати, над чим працюю, що було важко, чого навчилася. Коли гортаю її назад — бачу, наскільки виросла.

Проєкти тут змінюються швидко: дослідження, написання статей, порівняння AI-інструментів, розробка агентів для бекенд-тестування. Зараз ми будуємо PM-агента для автоматизації клієнтських репортів.

Для мене важливо не просто вчитися, а й ділитися. Разом із подругою ми заснували в університеті Data Science Club для молодших курсів. SoftServe підтримав нашу ініціативу й допоміг із мерчем для учасників.

Також важливим етапом минулого року для мене стало менторство. Я стала техлідом для студентів другого курсу в межах проєкту IT Project Garage з SoftServe. Я хотіла, щоб їхній перший досвід був таким же крутим, як колись у мене. На останній ретроспективі я принесла аркуш А2, і ми влаштували «арттерапію» — малювали свої спогади про проєкт. Дивлячись на те, як вони ростуть, я зрозуміла: коли ти пояснюєш щось іншому, то і сам ростеш вдвічі швидше.

Як вижити: баланс і гасло «пробуй усе»

Зараз я готую диплом, веду з подругами влог та планую вступати на магістратуру. Як поєднувати роботу й 4-й курс?

1. Прозорість. Мої колеги знають: якщо Настя з увімкненою камерою на фоні аудиторії — значить, сьогодні пари.
2. Гнучкість. Дехто з викладачів сам працює в ІТ, тому вони лояльно ставляться до захисту лабораторних ввечері.
3. Вихідні для навчання. Мій стандартний понеділок починається з жарту колег: «Настю, як вихідні? Робила лаби?». І так, я їх робила.

Моя порада тим, хто тільки починає: страх є завжди, але краще спробувати й провалитися, ніж не спробувати взагалі. Навіть якщо ваше око сіпається від методу Сократа або ви отримали три відмови поспіль — це просто шлях до вашого «четвертого проєкту».

До речі, мама таки мала рацію 🙂

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.