Перші враження від NixOS

Дивлячись на застарілу Ubuntu 20 на моєму десктопі я нарешті дозрів до думки, що треба щось міняти. Я не дуже люблю оновлення, звикаю до існуючого, але це вже було занадто. Але це гарний привід спробувати щось нове!

Виникло питання що саме. Ставити нову версію Ubuntu геть не хотілася. Там вже sudo переписують на Rust. Дякую, далі. Gentoo? Колись награвся, але душа не лежала. Arch? Можливо-можливо...

Але... я давно хотів спробувати NixOS. Цей дистрибутив дуже популярний в Haskell ком’юніті, а це вже знак якості. Давно я кружляв навкруги цього дістра, але все якось відлякував синтаксис nix-файлів. По суті це окрема мова програмування, функціональна. Це все передбачало витрачання багато часу на засвоєння.

Проте прочитавши черговий пост на DOU про те, що готове розуміння, а синтаксис це справа LLM, я вирішив що час настав!

Вступ до NixOS

Для початку треба сказати пару слів, чому саме NixOS. У всіх дистрибутивах, з якими доводилося працювати, я зустрічався з проблемою конфігів. В Ubuntu після років apt install, apt remove, autoremove система поступово перетворюється на антропологічний розкоп. Десь на глибині п’ятого шару лежить бібліотека яку ти ставив три роки тому для якогось проєкту, але видалити страшно, раптом щось тримається. Хочеш поставити нову версію пакету поруч зі старою? Удачі. Хочеш точно відтворити стан системи на іншій машині? Ще більшої удачі. Snap, flatpak, docker... все це не нові ідеї, а милиці для однієї й тієї ж проблеми.

Я з цим потроху воював по-своєму: створював окремих користувачів cat, hask і ставив там потрібні opam та ghcup, відповідні конфіги і плагіни для vim. Незручно, але вважав це невиліковним злом.

Теоретично я знав, що NixOS ці проблеми вирішує, але... не було часу та натхнення.

В NixOS система це функція від конфігураційних файлів. Замість окремих команд на кшталт apt update, apt install ти просто змінюєш конфігураційний файл, який описує систему. Після чого викликаєш

sudo nixos-rebuild switch

та вуаля! система оновилася.

А якщо не сподобалося, то треба викликати

sudo nixos-rebuild switch --rollback

й система швидко повернеться до попереднього стану. Бо NixOS в цьому нагадує docker: всі пакети скомпільовані та зберігаються в /nix/store під хешем. Треба лише налаштувати посилання на них.

Звісно, що ніхто не забороняє тримати конфігурацію в git-репозиторії, робити rebase з дропами зайвого, ділитися з товаришами, копіювати на нові середовища, тощо. Та й конфіги в NixOS не звичайні: це окрема мова програмування, функціональна, лінива, що як для розробника лише плюс. Чим не ідеальний дистрибутив?

Інсталяція

Є два головні шляхи поставити NixOS: завантажитися з ISO/флешки або запустити інсталятор з існуючого Linux. Оскільки Ubuntu робоча, то звісно, що я обрав другий варіант. До речі, nix це не тільки дистрибутив, а й окремий пакетний менеджер: його можна поставити на будь-якому Linux або навіть macOS. Це й ми будемо робити, тому план такий: перерозбити диски, змонтувати, поставити nix під Ubuntu, запустити інсталятор, перезавантажитися в NixOS.

Розбиваємо диски

Це досить рутинна операція, тому щоб зробити її цікавіше, я вирішив заодно спробувати ZFS. Ця файлова система має вбудоване стиснення, snapshot-и та захист від тихого пошкодження даних. Гуляти так гуляти.

Так як ми в Ubuntu, то спочатку ставимо утиліти для роботи з ZFS:

sudo apt install zfsutils-linux

Після чого створюємо пул на розділі, куди ми плануємо ставити NixOS, у мене це /dev/nvme0n1p5.

sudo zpool create \
 -O compression=lz4 \
 -O atime=off \
 -O xattr=sa \
 -O dnodesize=auto \
 -o ashift=9 \
 -O mountpoint=none \
 nixos /dev/nvme0n1p5

ashift=9 відповідає розміру сектору 512 байт (2⁹ = 512). Більшість сучасних дисків вже мають сектори 4096 байт і потребують ashift=12, але тут не той випадок, мої NVMe справді 512-байтові:

$ sudo nvme list
Node             SN                   Model                                    Namespace Usage                      Format           FW Rev
---------------- -------------------- ---------------------------------------- --------- -------------------------- ---------------- --------
/dev/nvme0n1     2L2929S5H7J1         XPG SPECTRIX S40G                        1           4,10  TB /   4,10  TB    512   B +  0 B   VB411D62
/dev/nvme1n1     50026B76837601F2     KINGSTON SA2000M81000G                   1         996,18  GB /   1,00  TB    512   B +  0 B   S5Z42105

Краще перевірити, бо після створення пулу ashift вже не змінити.

Ця команда є аналогом форматування в інших файлових системах, прямі аналоги mkfs.ext4 чи mkfs.xfs. От тільки ZFS це більш багата концепція: пул може охоплювати декілька фізичних дисків і містити декілька незалежних файлових систем з власними точками монтування. Саме тому команда виглядає трохи складніше за звичайне форматування.

Далі створюємо datasets всередині пулу:

sudo zfs create -o mountpoint=legacy nixos/root
sudo zfs create -o mountpoint=legacy nixos/nix
sudo zfs create -o mountpoint=legacy nixos/var

Це аналог точок монтування в звичайних файлових системах, тільки всередині ZFS пулу. mountpoint=legacy означає що ZFS не буде монтувати їх автоматично, цим займеться Linux через /etc/fstab.

Та монтуємо для інсталяції:

sudo mount -t zfs nixos/root /mnt
sudo mkdir -p /mnt/{nix,var,boot/efi,home}
sudo mount -t zfs nixos/nix /mnt/nix
sudo mount -t zfs nixos/var /mnt/var
sudo mount /dev/nvme0n1p1 /mnt/boot/efi
sudo mount /dev/nvme0n1p3 /mnt/home

EFI та home розділи перевикористані з Ubuntu, решта на ZFS. Це стандартна практика при встановленні Linux, знайома всім хто ставив Gentoo або Linux From Scratch. /mnt стає root майбутньої системи: якщо зробити chroot туди, ми опинимося всередині неї з існуючим ядром. Наш пул nixos містить три datasets: nixos/root, nixos/nix та nixos/var, кожен монтується окремо.

Ставимо nix в Ubuntu

Пакетний менеджер nix можна встановити в Ubuntu однією командою:

sh <(curl -L https://nixos.org/nix/install) --daemon

Після цього вже в Ubuntu можна відчути весь смак nix: ставити пакети, запускати ізольовані середовища, тощо... Доставимо необхідні інструменти для встановлення NixOS:

nix-env -iA nixpkgs.nixos-install-tools

Так, це виглядає як apt install і це справді виняток з правил. nix-env це старий підхід, де пакети ставляться поза конфігурацією. Але тут ми просто робимо bootstrap: ставимо інструмент одноразово щоб запустити інсталятор, після чого він більше не знадобиться.

configuration.nix

Тепер наша задача створити головні конфігураційні файли системи. Їх можна написати вручну. Але більшість з них це тупа робота: подивитися що є в системі та перенести. Є утиліта, яка зробить це за нас:

sudo nixos-generate-config --root /mnt

Після її виконання в директорії /mnt/etc/nixos отримаємо два файли. В першому, hardware-configuration.nix, автоматично визначається залізо: диски, файлові системи, CPU, модулі ядра. В другому, configuration.nix, описується сама система, це і є головний файл, який ми будемо редагувати.

Далі процес інсталяції був досить прямолінійним. Я йшов по згенерованому конфігу та запитував LLM що це та на що впливає. Розібравшись, обирав що до вподоби. Далі буде нудний опис початкової конфігурації. Так, приклад як це налаштовується, але кому буде нудно — можна гортати.

Bootloader

boot.loader.systemd-boot.enable = true;
boot.loader.efi.canTouchEfiVariables = true;

systemd-boot це простий EFI bootloader, вбудований в systemd. Альтернатива GRUB, легший та без зайвих налаштувань.

Підтримка ZFS

boot.supportedFilesystems = [ "zfs" ];
boot.zfs.forceImportRoot = false;
networking.hostId = "6148f1c1";

Це магія для підключення ZFS на етапі завантаження системи. hostId є обов’язковим для ZFS, береться командою:

head -c 8 /etc/machine-id

Налаштування nVidia

nixpkgs.config.allowUnfree = true;
# ...

# Nvidia
services.xserver.videoDrivers = [ "nvidia" ];
hardware.nvidia.modesetting.enable = true;
hardware.nvidia.open = false;
hardware.nvidia.package = config.boot.kernelPackages.nvidiaPackages.stable;
hardware.graphics.enable32Bit = true;

Тут ми обираємо пропрієтарний драйвер, бо він дасть нам максимум можливостей. Для цього нам треба дозволити встановлення закритого ПЗ через allowUnfree, та встановити атрибут open в false. enable32Bit на майбутнє для Steam. Решта карго-культ, який я скопіював не занурюючись в деталі.

Налаштування звуку

services.pipewire = {
  enable = true;
  pulse.enable = true;
  alsa.enable = true;
  alsa.support32Bit = true;
};

Pipewire замість pulseaudio, сучасніший варіант. support32Bit знову для Steam.

Налаштування локалі

i18n.defaultLocale = "C.UTF-8";
i18n.extraLocaleSettings = {
  LC_TIME = "en_DK.UTF-8";
};

C.UTF-8 мінімальна локаль без зайвого. en_DK для формату дати ISO 8601, тобто 2026-04-12 замість April 12.

Створення користувача

users.users.nxmu = {
  isNormalUser = true;
  extraGroups = [ "wheel" "networkmanager" "audio" "video" ];
};

Стандартний набір груп для поки що єдиного користувача, окрім root.

Вибір робочого столу

services.desktopManager.plasma6.enable = true;
services.displayManager.sddm.enable = true;

Plasma 6 як робочий стіл, SDDM як менеджер входу. Обирала LLM-ка.

Мінімальний набір програм

environment.systemPackages = with pkgs; [
  vim
  git
  wget
  brave
];

Тут можна бачити мінімальний набір програм для початку роботи: vim, git, браузер. Решта буде додаватися по мірі потреби через конфіг.

Встановлення системи

Час запускати інсталятор, який створить в /mnt систему відповідно до нашого конфігу. Робиться це командою:

sudo -E env PATH=$PATH nixos-install

Єдиний нюанс: треба прокинути PATH, щоб sudo знаходив nix в поточному оточенні. Наприкінці запитає пароль root.

Все, залишилося лише перезавантажитися, зайти в консоль через Ctrl+Alt+F2, змінити пароль для нашого користувача та зайти в систему!

Ставимо Steam

Але без Steam система неповноцінна. На початку я мав побоювання, чи запуститься він взагалі. NixOS має дуже нестандартну структуру директорій: більшість Linux-програм очікують знайти бібліотеки в /usr/lib, /lib та інших звичних місцях, а в NixOS все це живе в /nix/store під хешем.

Проте LLM запропонувала магічні рядки:

programs.steam = {
  enable = true;
  gamescopeSession.enable = true;
};
hardware.steam-hardware.enable = true;

Додав у конфіг, nixos-rebuild switch, і Steam з’явився та запустився без питань з першого разу. Це дійсно гарний дістр!

При старті системи в меню завантажувача з’явився новий пункт. У нас з’явився вибір, що завантажувати:

Generation 1 NixOS Yarara 26.05pre971872.15c6719d8c60 (Linux 6.18.20), built on 2026-04-01
Generation 2 NixOS Yarara 26.05pre971119.8110df5ad7ab (Linux 6.18.20), built on 2026-04-01

Кожна зміна конфігу створює нове покоління, в нашому разі перше покоління це стара конфігурація без Steam, а друге це вже нова конфігурація з ним. Завантажитися можна в будь-яке.

Home Manager

Але це була глобальна конфігурація системи. NixOS також підтримує налаштування на рівні користувача через Home Manager. Системний конфіг лишається як є, а Home Manager його доповнює: додає програми та конфіги лише для конкретного юзера.

Home Manager по дефолту не йде, треба доставити окремо:

nix-channel --add https://github.com/nix-community/home-manager/archive/master.tar.gz home-manager
nix-channel --update
nix-shell '<home-manager>' -A install

nix-channel це аналог PPA в Ubuntu: підключаємо новий репозиторій і оновлюємо список пакетів. Після цього з’являється ~/.config/home-manager/home.nix, який і редагуємо. Застосовується звично:

home-manager switch

Я вирішив розділити так: графічні програми це частина глобальних налаштувань, а консольні інструменти, з якими проводжу більшість часу, йдуть через Home Manager. У мене там поки що банальне додавання нових програм:

{ config, pkgs, ... }:

{
  nixpkgs.config.allowUnfree = true;

  home.username = "nxmu";
  home.homeDirectory = "/home/nxmu";

  home.stateVersion = "25.11";

  home.packages = with pkgs; [
    python3
    colordiff
    claude-code-bin
  ];

  home.file = {};

  home.sessionVariables = {};

  programs.home-manager.enable = true;

  nix.extraOptions = ''
    experimental-features = nix-command flakes
  '';
}

Рядок з flakes вмикає однойменну експериментальну фічу Nix: 100% відтворюваність оточення через хеші пакетів. Мені це не критично, оновлення пакетів не лякають. Але flakes додає корисні команди на кшталт nix search, тому нехай будуть.

Shell

Окрема тема, яка заслуговує захоплення, це nix-shell. Для кожного проєкту можна описати ізольоване середовище в shell.nix. Воно доповнює глобальну та локальну конфігурацію, дозволяючи для конкретного проєкту мати свої інструменти, змінні оточення та версії пакетів. Більше ніяких окремих юзерів cat та hask!

Щоб увійти в це середовище, достатньо виконати nix-shell в директорії з shell.nix. Nix завантажить всі залежності та запустить нову оболонку з потрібними інструментами.

Ось приклад такого конфігу для одного з проєктів:

{ pkgs ? import <nixpkgs> {} }:
let
  myNeovim = pkgs.neovim.override {
    withPython3 = true;
    extraPython3Packages = p: [ p.pynvim ];
  };
in
pkgs.mkShell {
  buildInputs = with pkgs; [
    coq_8_19
    myNeovim
    git
  ];

  shellHook = ''
    export NVIM_APPNAME=lf4nvim
    alias vim=nvim
  '';
}

Тут ми бачимо ще одну особливість NixOS: пакети можна конфігурувати та перекомпілювати під себе. На відміну від Gentoo, де все компілюється з вихідного коду, NixOS за замовчуванням завантажує готові бінарні пакети. Але якщо ти написав кастомний override, як тут, та Nix не знайде такий хеш у кеші, він скомпілює сам. Тут ми збираємо neovim з підтримкою Python, який знадобиться для плагіну Coqtail, плюс pynvim для цього Python.

shellHook виконується при вході в shell. NVIM_APPNAME=lf4nvim це фіча neovim, яка дозволяє мати окремі конфіги для різних середовищ: neovim шукатиме конфіг в ~/.config/lf4nvim/ замість стандартного ~/.config/nvim/. Також плагіни будуть шукатися у ~/.local/share/lf4nvim/. Тому в цих директоріях ми можемо налаштувати плагіни та параметри саме для цього shell. Плагін можна поставити командами:

mkdir -p ~/.local/share/lf4nvim/site/pack/vendor/start/
git clone https://github.com/whonore/Coqtail ~/.local/share/lf4nvim/site/pack/vendor/start/coqtail

Ну й трохи доналаштувати в ~/.config/lf4nvim/init.lua:

vim.cmd("source ~/.vimrc")

vim.opt.mouse = ""

vim.keymap.set('n', '<F9>', ':CoqStart<CR>', { silent = true })
vim.keymap.set('n', '<F4>', ':CoqToLine<CR>', { silent = true })
vim.keymap.set('n', '<Space>', ':CoqNext<CR>', { silent = true })
vim.keymap.set('n', '<BS>', ':CoqUndo<CR>', { silent = true })

Бонусом йде той факт, що цей shell.nix можна використати й на macOS. Налаштовуємо профіль lf4nvim для neovim, ставимо nix, викликаємо nix-shell і... вуаля, все працює на macOS!

Підсумки

NixOS мені сподобалася, сподіваюся це буде моя наступна бойова операційна система на десктопі. У порівнянні з Ubuntu є відчуття чистого аркуша. Система завантажується швидко, сервісів мало, і dmesg не засмічений десятками речей, про які ти ніколи не здогадувався. Синтаксис виявився простіше ніж я очікував, мабуть Haskell в бекграунді посприяв. LLM гарно підказує як її налаштувати, без неї було б складніше. Є ризик із програмами, для яких немає пакетів: через нестандартну структуру директорій встановити щось вручну може бути складніше ніж в Ubuntu. Але у мене поки що такого не було. Та й пакетів спільнота зібрала достатньо, більше 100 000, що перевищує навіть Arch. В цілому nix-shell це гарна альтернатива Docker для ізоляції середовищ: не псує глобальну конфігурацію, швидко й легко модифікувати.

Підписуйтеся на Telegram-канал «DOU #tech», щоб не пропустити нові технічні статті