«Це неможливо» vs «Я спробую»: пастки крос-культурної комунікації в ІТ
Коли ми наймаємо фахівців із рівнем англійської Upper-Intermediate та вище, нам здається, що проблему комунікації вирішено. Усі говорять однією мовою, читають одні й ті самі тікети в Jira, використовують ті самі фреймворки. Але правда в тому, що спільний словник ще не гарантує спільного розуміння.
Як літературна перекладачка, я давно засвоїла: дослівний переклад — це найкоротший шлях до втрати сенсу. А як Project Manager, що працює з глобальними командами, я щодня бачу, як це правило працює в ІТ.
Моя повсякденна реальність — це координація між стейкхолдерами зі США, нашими інженерними командами в Україні та розробниками в Колумбії. Це три абсолютно різні культурні всесвіти. Свого часу концепції, описані Ерін Маєр у її книзі «The Culture Map», стали для мене справжнім відкриттям, і тепер я регулярно спостерігаю їх на практиці.
Ось три класичні приклади того, як одна й та сама англійська фраза може означати зовсім різні речі, і як це ледь не руйнує делівері.
1. Американська «пропозиція» (Директива в м’якій обгортці)
Уявімо ситуацію: на дейлі-мітингу клієнт із Чикаго каже: «It would be great if we could rethink this user flow» (Було б чудово, якби ми могли переглянути цей флоу).
Як це чує український розробник: «Клієнт підкинув класну ідею. Це не пріоритет, адже він не сказав „зробіть це до п’ятниці“. Закинемо в беклог, якщо залишиться час у кінці спринту — подивимося».
Що насправді мав на увазі клієнт: В американській бізнес-культурі заведено давати зворотний зв’язок (особливо негативний або такий, що змінює плани) максимально м’яко, обгортаючи його в позитивні формулювання. Фраза «було б чудово» — це не опція. Це ввічливий, але чіткий наказ. Якщо команда не візьме це в роботу негайно, на наступному мітингу клієнт буде щиро розчарований тим, що його вимоги ігнорують.
2. Українське «Ні» (Інженерна чесність)
Інша ситуація. Клієнт пропонує додати нову фічу прямо посеред активного спринту. Наш Middle-розробник прямолінійно відповідає: «This is impossible» або «This is a bad idea».
Як це чує клієнт зі США: «Розробник не зацікавлений у проєкті, поводиться агресивно, відмовляється співпрацювати. Команда не клієнтоорієнтована».
Що насправді мав на увазі розробник: Для східноєвропейської ментальності характерний дуже прямий негативний зворотний зв’язок. Для нас професіоналізм полягає в тому, щоб одразу вказати на ризики. Це своєрідна «інженерна чесність». Насправді розробник хотів сказати: «Ця фіча конфліктує з поточною архітектурою. Щоб її впровадити, нам потрібно зупинити поточну роботу і витратити 3 години на рефакторинг». Але через відсутність культурного контексту його чесність сприйняли як ворожість.
3. Колумбійське «Я спробую» (Гармонія понад усе)
Команди в Латинській Америці працюють у парадигмі висококонтекстної культури, де побудова теплих стосунків і збереження гармонії часто переважають над сухими процесами.
Колумбійський розробник стикається зі складним багом. Я питаю, чи встигне він закрити тікет до релізу. Відповідь: «I will try to get this done by tomorrow» (Я спробую зробити це до завтра).
Як це чую я (PM): У моїй системі координат «я спробую» означає, що людина має чіткий план дій, і ймовірність успішного делівері становить близько 90%.
Що це означає насправді: У багатьох культурах (і латиноамериканська — одна з них) сказати пряме «ні» колезі чи керівнику вважається грубим, бо це може зіпсувати стосунки. Тому людина обирає м’яке «я спробую». Часто це перекладається як: «Я зараз заблокований, у мене нічого не виходить, і я навряд чи встигну до завтра. Але я дуже хочу підтримати команду і не хочу вас розчаровувати».
Як не втратити глузд і врятувати проєкт?
Керування розподіленими командами — це не просто пересування карток у Jira та контроль естімейтів. Це робота перекладача. Тільки перекладаємо ми не слова, а культурні коди.
Що допомагає мінімізувати такі пастки:
- Фасилітація сенсів, а не слів. Якщо розробник каже «це неможливо», моє завдання як PM-а — одразу пом’якшити це перед клієнтом: «Те, що має на увазі команда, — це збільшення скоупу на Х годин».
- Проговорювання «правил гри». На етапі онбордингу нових членів команди ми маємо відкрито обговорювати культурні відмінності. Пояснити американцям, що наша прямолінійність — це турбота про код, а не спроба їх образити. Пояснити команді, що «suggestion» від клієнта — це таска в роботу.
- Техніка відкритих запитань. Замість того, щоб питати «Ти встигнеш до завтра?» (що провокує відповідь «так» або «я спробую» заради збереження обличчя), краще запитати «Які кроки нам залишилося зробити, щоб закрити цей тікет, і чим я можу допомогти?».
Ми працюємо в індустрії, де soft skills давно стали hard skills. Наступного разу, коли чиясь репліка на мітингу здасться вам дивною, грубою або нелогічною, запитайте себе: ми зараз розмовляємо англійською мовою, але чи розмовляємо ми в одному культурному контексті?
40 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівяка різниця як це чує розробник, Ви ж ПМ зрештою чи як?Якщо клієнт щось таке каже, так запитати його треба одразу: який саме флоу він хоче переглядати? що саме змінити? наскільки це важливо, чи потрібно робити прямо вже? чи робити взагалі, якщо воно зачепить ще і flow-и A,B,C і т.д., щоб не гадати, а раптом це «зробіть це до п’ятниці» кейс, чи для чого Ви взагалі на тих мітингах сидите?
Тоді він так би і сказав, інакше скоріш за все це і є неможливо, сенс придумувати якісь обгортки, якщо в результаті все одно до цього зведеться
А як клієнт скаже «Ок, зупиняйте все інше, робіть оце, за X годин жду на результат», що далі? Просити ще X годин, чи вигадувати нові причини, поки він не відмовиться? До речі, Ви не техлід і не архітект, і навіть не tech PM, наскільки я розумію і освіти технічної нема — як тоді Ви можете ’одразу пом’якшувати’ відповіді розробників(якщо мова саме про моментальну відповідь на тому ж мітингу), вони ж очевидно знають більше про розробку за Вас.
Клієнт може подумати, що
а не гірше, коли йому видасться, що його тримали за ідіота, днями годували якимись відмовками про збільшення скоупів і рефакторинги, щоб зрештою виявилось, що його запит навряд чи можливий до виконання?
Якщо воно неможливо — в принципі, чи в такому вигляді/обсязі як хоче замовник — так і кажіть. Звісно, ’ні тому що ні’ це поганий варіант, але знову ж таки на то є ліди та архітекти, щоб пояснити. Нема власного проектного — хай компанія пошукає на інших проектах, хто зміг би пояснити, зрештою, можна ескалювати і до СТО, щоб допоміг прокомунікувати причини, він у Вас же ж не для краси там сидить.
ні, це всього лиш «suggestion» від клієнта, яке потрібно докладно проаналізувати і обговорити до перетворення на ’таску в роботу’ для команди, бо може ще і не перетвориться
Знову ж таки, якщо Ви не тех лід/ПМ, то цілком можливо, що відповідь про конкретні детальні кроки не дасть жодної інформації, чи це обсяг роботи можливий на виконання ’до завтра’ чи ні, і питання про терміни все одно послідує за ним
Як на мене, то стаття не про крос-культурну комунікацію, а радше про yes-management в гіршому його варіанту, де ПМ боїться не те що подискутувати, чи не дай Бог заперечити замовнику, а і запропонувати альтернативне/видозмінене рішення, підкоригувати його вимоги чи терміни, а сидить там винятково щоб на все кивати головою, відповідати ’yes, we’ll do’ і слікувати щоб команда робила те ж саме.
Квінтесенцією цього є подвійний дейлі: спочатку з клієнтом, де вся команда сидять і лише слухають з мінімумом питань, а одразу після того вже внутрішній, де вже починаються гарячі дискусії і обговорення, а що ж тепер з усім тим робити
Ще гірше, коли такий ж yes-management працює і в іншу сторону, коли і своєму delivery директору і вище теж бояться донести, що вимоги клієнта геть непідйомні як для поточної команди на пропоновані ним терміни, а годують подібними заспокоєннями, там хіба звільнятись варіант
З іншого боку, зараз такий ринок, який дозволяє замовникам диктувати свої умови компаніям, а працівникам не залишає особливо то і вибору іншого, ніж працювати за таких умов
Були б це докризові роки, то навряд чи при
та команда би довго на такому проекті протрималась
така, що бувають розподілені команди, де від галери — лише розробники і немає ПМ
Стаття про культурні відмінності. Мова про те, що в різних культурах є різні способи казати «ні». Наприклад, якщо в ресторані офіціант вас запитає чи хочете ви ще десерт, то відповісти «ні» (особливо з покерфейсом) — буде читатися між рядків так, що ви роздратований і може, навіть, грубий. Їх вчать ніколи не відповідати ні одним словом. Завжди треба ще щось додати, типу «ні, дякую» і т.п.
Так і ту в контексті кажуть, що просто «це не можливо» може читатися між рядків як «мені впадло розбиратися в складній задачі, твої проблеми — то не мої проблеми, *бись з тим сам»
І приклад навпаки. На 1:1 пояснював латиносу щось. Особисто, не онлайн. Він киває. В якийсь момент я розумію, що він не розуміє. Починаю перепитувати, щоб з’ясувати коли саме він перестав розуміти. Оказується вже як хвилин 10. Мене це дратує, культурними словами питаю, чому ти, курво, це мені не сказав, це ж 1:1, єдина його мета — щоб ти зрозумів. Сказав би, що не розумієш, я би пояснив іншими словами, щоб зрозумів. А так я задарма марную свій час.
Його відповідь — я тебе поважаю, тому не перебивав, це не гарно. Ну і я сіньйор інженер, я думав, що я маю це розуміти і мені буде незручно визнати, що це не так. Тому я планував після мітингу погуглити ключові моменти що ти розказував і думав, що зрозумію вже після мітингу
Це ти винен. Тому що треба не пи..іти 1:1 а написати, щоб він погуглив і перепитав що не ясно.
Дякую, це просто еталонний приклад того самого «збереження обличчя».
Для латиноамериканських культур визнати, що ти чогось не розумієш під час розмови — це часто означає не лише «розписатися у власному невігластві», а й виявити неповагу до того, хто пояснює (мовляв, ти погано розповідаєш). Тому вони й кивають.
Це саме той момент, де менеджеру варто змінювати тактику: замість питання «Чи все зрозуміло?» (на яке завжди буде «так»), просити колегу проговорити своїми словами, як він планує це впроваджувати. Це знімає напругу і допомагає синхронізуватися без жодних «курво» та зіпсованих нервів :)
тобто сидить дон сіньор тупий як і належить латинос укрос но дуже гордий як і всі українці і сидить він значить киває сі сіньор бо ж не може прямо визнати який він на справді тупий і що він ніх. не розуміє з того що йому тут грінго розпинається
... і тут підступний грінго такий ну щоб не накалять обстановку дєлає наводящий вопрос
ти ж не забула ще що тупий латинос ні чого не розуміє але не може це визнати і не може це показати і саме у цьому і полягає сам культурний конфлікт ні?
як же ж він курва тобі розкаже усе своїма словами як він ні бельмеса не поняв нє ну сірьозно от як? ))
Ще приклад. Колега з південної Америки на 1:1 щось мені пояснює чого я не знаю. Я час від часу її перепитую. В якийсь момент вона вибухає і каже «ти можеш дати мені закінчити? не перебивай мене». Я в шоці. Кажу, що можу, буду сидіти тихо, а коли вона закінчить, то я повернуся до того моменту, де я перестав розуміти.
Оказується у латиносів там дуже трєпєтне відношення до перебивання. Ну в нас також, звісно. Але для мене то було не перебивання, а уточнення. І уточнював я не тому, що не поважав її, а навпаки, тому, що цінував кожну секнду її часу, раз вона витрачає свій час на 1:1 пояснення мені
на справді то є реально бісить як північний американець дуже наполегливо раджу так не робити реально бісить шо капець особливо даже як на сумісних мітінгах і хтось з «наших» починає «встрявати» реальний капець як не вдобно не треба так робити
а вона тебе за то є питала? )) це ж ти показуєш який ти самий умний умніший за неї що знає краще як її «уточнити» щоб «зекономити» її секунду так?
так але то є вона так вирішила сама вона тебе не питала а взяла і вирішила і саме так і діє як сама і вирішила витрачає свій час як вважає за потрібне
... якщо ти у позиції по вертикалі вище за неї то можеш пропонувати свою аженду та «оптимізувати свій час» це цілком придатний різон коли ти у вищій позиції не дуже чемний але бізнесово етично придатний
якщо ти не у вищій позиції то сидиш і акуратно слухаєш робиш нотатки на кінці дякуєш і кажеш що пришлеш самарі усього що ти слухав і занотував так чисто for the records хоча в принципі на 1+1 то не є прямо бізнесово правила обов’язково але то є все що ти реально можеш зробити
просто бізнес ні чого особистого
Я розумію про що ти. Але оці уточненння бувають різні. Інколи, дійсно, можна промовчати і спитати потім. А інколи це критично. Наприклад, умовно вона каже «Ми прийшли до того, що 2+2=5. Виходячи з цього 3+3=8. Далі годину мітингу я буду щось розказувати, опираючись на ці дані». Це так я чую. І як тут не спитати «чому?».
Я подосліджував цю тему раніше і, як зʼясувалося, це класична проблема у комунікації на роботі по всьому світу. Тут впливає і культурні особливості і особисті.
Найбільш універсальним рішенням є, коли доповідач перед доповіддю узгоджує комфортний сценарій комунікації з слухачем. Наприклад «Я розкажу свій матеріал і усі питання — після.» або «Якщо я десь буду пояснювати незрозуміло, одразу питайте, немає глупих питань». Таким чином ті, кого дратують перебивання не будуть дратуватися, а ті, кому незручно перепитувати — будуть мати узгоджене право задавати питання без думки, що вони перебивають
а згадав книжка Outliers: The Story of Success by Malcolm Gladwell частина де за корейські пілоти як особливості комунікації які призводять до загибелі літака бо білі люди розрахували систему урахування людського фактору лише з урахуванням культури комунікації самих білих людей але не врахували інші «культури» різних недо людей як там у генія нашого франка «а кожна кайдашева сім’я не щаслива по своєму»
найбільш універсальним рішенням є коли такий фреймворк реалізовано на рівні корпорації як то великі білі люди придумали там собі що не можна давати взятку ну як же ж не можна але на рівні корпорації то є корпоративне правило отже доводиться виконувати у цьому нема втрати обличча мужньості не зламності ідальго щоб покорятися великій білій корпорації грінго
... у інших випадках ти просто не зможеш ні чого такого «узгодити» ось слєді за рукой
але дивись ось далі мудрий український менеджер пише
ок тобто потужній ідальго ні чого не розуміє вже під час розмови і сидить просто киває але вже після розмови таки змушений буде визнати і розписатися у власному невігластві та ще й виявити не повагу бо ж перед ним оце щойно годину розпиналися а він не поняв ніц
на цю питання так само книжка Surely You’re Joking, Mr. Feynman by Richard Feynman частина там де він їде бо бразилії до університету преподавати свою фізику і де знаходить цю саму культурну різницю яка виявляється ще й прямо впливає власне на саму фізику як предмет вивчення бо вони студенти виявляэться усе studying але ні чого саме learning
імхо дуже цікаво і то якраз майже в слово те що ти пишеш
У багатьох культурах Латинської Америки перебивання — це не про пошук істини, а про порушення особистого простору в розмові. У них панує принцип «High-context», де важливо не просто передати інформацію, а дати їй «визріти» в діалозі.
Найкращий вихід у таких ситуаціях — на початку мітингу домовлятися про правила гри: «Я буду записувати питання і ми розберемо їх у кінці» або «Чи можу я уточнювати одразу?». Це знімає оцю емоційну напругу, про яку ви пишете. Дякую, що ділитеся такими живими кейсами
так само до цього дійшов/прочитав 😎. Наче робоча схема
Тімлід в розподіленій команді, сидячи в Україні, казав, що рішення/пропозиція колеги з Мексики — «булщіт» і не розумів, що мексиканець це сприймає особисто, наче, то він тупий і хоче через це звільнятися. Українець того щиро не розуміє і каже, що мексиканець сноуфлейк
ха-ха, що так і сказав булщіт?
ага
О, це класика! Як на мене, тут проблема не в тому, що хтось «сноуфлейк», а в тому, що тімлід просто не врахував культурний контекст.
У нас часто вважають пряму критику ідеї ознакою професійності, але в Латинській Америці це сприймається як особистий напад. Тімліду здавалося, що він рятує код, а насправді він просто ледь не втратив людину через одне необережне слово. Цікаво, чим у результаті закінчилася ця історія? Тімлід зробив висновки чи мексиканець таки пішов?
які саме висновки мав зробити тімлід? що дикуни не розуміють білої людини і що якщо велика біла людина хоче щоб дикуни таки робили щось корисне і давали результат то велика біла людина має придумати відповідний підхід «працювати» з дикунами?
ну так селяві просто бізнес ))
Тут все значно простіше і без драми: це не про «дикунів», а про банальну ефективність. Якщо тімлід хоче давати результат, він має використовувати інструменти, які працюють.
Можна до останнього доводити свою правоту, але якщо через одне слово команда розвалюється, а найм нового розробника коштує компанії тисячі доларів і місяці простою — то це вже не «бізнес», а поганий менеджмент. Професіоналізм якраз і полягає в тому, щоб адаптувати комунікацію під результат, а не чекати, що весь світ підлаштується під твій стиль
exactly але а де тут «драма»? )) чого ви сприймаєте то як «драма» замість того щоб сприймати як чистий бізнесовий підхід «мені потрібен результат» але так само ж бізнес є бізнес і я не можу витрачати (на результат) більше за його технічну вартість
... грубо кажучи мені або треба знайти саме ефективні підходи до мати результати з дикунів або ж на певному етапі зробити цю оцінку і просто не працювати далі з ціма конкретними дикунами бо ефективність роботи або просто занизька для мати бізнес (прибуток більший за витрати)
... або ж занизька у порівнянні з іншими «локаціями»
це ж просто бізнес
тобто? а чого я узагалі «маю» «доводити свою правоту»?
«вася ну зроби будь ласка нам бізнесу це дуже потрібно і то саме оце саме отак і саме на якийсь розумний термін»
так? ))
ну так просто дикунів треба краще бити ну або ж зрештою зробити простий бізнесовий висновок що з ціма дикунами справи не буде і відповідно просто донести саме цей висновок до менеджменту з відповідними рапортами технічних даних «як саме це не вийшло і скільки саме це коштує»
ви і тут як і узагальнення також просто постійно протирічите самі собі і так до речі це одна з особливостей національного саме як українсько радянського
ЗЫ: я трохи згодом допишу про це маю чудовий приклад з кіно бізнесу так само у свою чергу вже навіть окремо записаному у самому кіно )) кіно знімає кіно про кіно як знімають кіно ))
Українське «Ні» це не інженерна чесність, а невміння формулювати думки і як наслідок боязнь сказати щось не так.
Колумбійське «I will try to get this done by tomorrow» перекладається як я зроблю все що від мене залежить, але я не впевнений що це вийде.
Цікаве спостереження. Дійсно, межа між інженерною чесністю та комунікативною навичкою дуже тонка.
Будемо відверті: наша ментальність часто така, що ми не завжди вміємо чи можемо сказати «ні» через різні обставини або просто брак софт-скілів. Але в роботі з глобальним ринком це пряме «ні» (коли воно аргументоване) часто стає тією самою точкою довіри, якої так бракує в кейсах на кшталт вашого прикладу з Колумбією. Зрештою, краще один раз незручно відмовити, ніж потім місяцями «менеджити» невиправдані очікування
Можливо і так. Але є шанс що за ті місяці прийде розуміння чи навчимося вирішувати ту проблему, яка ще деякий час тому викликала різке «Ні».
В будь-якому разі моя ментальність це серденє між американцями і колумбійцями.
Цікавий підхід! Це такий собі «кредит довіри» самому собі. Головне в такому випадку — щоб клієнт теж розумів, що ми в зоні експерименту, а не просто даємо пусті обіцянки.
Мені здається, що зрілість якраз у тому і полягає: розуміти, коли ми можемо дозволити собі це «так, навчимося в процесі», а коли безпечніше для стосунків з партнером чесно сказати про обмеження. Але ваш компроміс між культурами мені дуже відгукується!
у українців дуууже велика проблема мати якийсь конкретний зворотній зв’язок як то лінійну звітність «а що ти узагалі робиш саме зараз і який узагалі прогрес»
(так у мене вже не вистачає ментального ресурсу він у мене зараз дуже швидко закінчується тож мене швидко починає уже просто бісити до рівня «ти шо дебіл» (а є форма фемінітиву?) «ось дивись просто візьми склади список порахуй скільки усього хай буде 1000 і далі просто ставиш галочки і ось ми просто будемо бачити зроблено 100 з 1000 зроблено 200 з 1000 і буде розуміння скільки зроблено що зроблено і де кінець» ця ідея accountability вона якось ідеологічно українцям просто не досяжна і в принципі я можу оцінювати чому тож це таки вже саме культурний аспект бо сама ідея «просто порахувати скільки усього Х і скільки вже зроблено У з усього Х» вона надто прозора саме технічно)
... а ну і так і в українців відсутня також ідея як така якось власне показувати результат як то уже зроблене ага ок а що саме тут зроблено власне?
ЗЫ: я загалом особисто можу рекомендувати використовути культурні артефакти у якості інформаціних джерел для розуміння окремої культури особливостей
але там радше потрібні оригінали а також там уже окреме питання а ціль яка як то як особисто я «маю певні експертні навички» з русько україно радянської культури та ментальності радше випадково і то відокремлено від вайті а у вайті воно просто до діла прийшлося чистий профітЪ ))
Бачу, що тема прозорості та звітності для вас зараз є дуже болючою. Дійсно, коли в команді немає культури «показувати результат», це виснажує будь-якого менеджера чи ліда.
Проблема з accountability справді часто лежить у площині культури, але я вірю, що це лікується — не цитатами з класики, а впровадженням зрозумілих процесів, де статус «зроблено» має конкретну вагу. Шкода, що вам доводиться витрачати стільки ментального ресурсу на боротьбу з цим. Сподіваюся, вам вдасться знайти формат, де професійна етика та прозорість будуть базовим правилом, а не винятком
чого це? я постійно це чую але українці і інші совєцькі подають це під кавером «я тут маю свою ідею давайте будемо робити так» що у перекладі «шото я клав на те що ви мені сказали робити і як робити а буду робити так як я сам собі придумав а на ваше вот єто всьо клав я великий свій кращий у світі совєцький»
будемо відверті ваша ментальність така що одразу кидається у вічі саме ментальна by design відсутність не те щоби просто скілів але саме вже як ментальності просто робити речі to get it done
... я вже писав колись певно досить давно років 10 коли я почав порівнювати з індусами а їх багато і саме тоді спало на думку як у індусів виходить хоча вони і виглядають не надто розумні м’яко кажучи в той час як совєцькі цитуючи одного товариша «вумний аж страшно» але при цьому ні якої організації на досягнення результату у совєцьких не виходить
тож совєцькі «інженери» вони і не «інженери» навіть але то вже окрема історія але в окремому собі вони лише кожен собі окремо кожен дурень думкою багатіє і зібрати усі ті думки до купи щоб вони бодай як працювали узагалі то виходить просто дуже накладно
воно просто не масштабується від слова ні як як то серед усього того натовпу кращих совєцьких ви знайдете одного «інженера» який саме вам треба і саме робитиме саме вам to get it done може навіть двох але далі воно просто не масштабується бо третій і тим більше більше уже матиме якусь там свою думку яка узагалі не про вас чи про ваш бізнес а як би йому особисто йому реалізувати усі ті кращі у світі його особисті думки за ваш рахунок вашого бізнесу
селяві просто бізнес ))
при цім індуси може справді не такі розумні і не такі «ініціативні» але там є важливий нюанс що у тім у чім індус справді може щось зробити справді може to get it done він це просто зробить і ви просто будете мати це просто зроблене
все
і як то він не дуже розумний ага ага і не такий ініціативний ви можете точно чекати що він зробить це саме і завтра і після завтра і цілий рік
індус просто масштабується коли вам треба Х кількість результатів to get it done і індус робить це за день ви можете точно очікувати що за 365 дні ви матимете рівно 365 зроблених результатів
і ще гірше для ментальності української як радянської що індус так само масштабується і горизонтально тож ви можете очікувати що посадивши уже 100 індусів або 1000 індусі робити те саме то за 1 день ви матимете просто 100 або 1000 цього зробленого результату to get it done
це якщо розмовляти за вашу ментальність роблячи противагу для того щоб було з чим порівнювати і відповідно вимірювати
те що в українців як і інших росіян відсутні софт скіли як принцип (з точки зору американської та ще старої імперської протестантської етики та бізнес етики) так то є як факт
але особисто я би не відносив то є саме як «особливості культурного національного» а лише як більше практично як саме технічну відсутність саме технічного скілу не більше
хоча звісно воно і не менше бо за фактом то є просто дикуни )) до речі рекомендую американське кіно «аватар» усі три серії на певне там дуже цікава історія що їхні прибульці тобто навпаки тубульці вони саме технічно саме дикуни і саме це агресивно подається саме як «їхній шлях» але на справді там ні який «особливий шлях» нема то є все брехня і вони просто дикуни саме як принцип
дикуни просто не розуміють усі ті ваші «софт скіли» так само як дикуни просто не розуміють «громову палицю» кулемет чи то як класика уже солом’яний літачок
... ніт ви не думайте що в америках єтіх вашіх тут усі софт скілами завалені просто з малечку )) загалом якийсь базовий рівень так він тренується і виховується саме цілеспрямовано
(у школі дуже багато і імхо більшість програм розраховані by design на якусь командну роботу так само як силена купа поза шкільних активностей а коледж та уні то взагалі класично «за наробляння нетворкінгу і вже потім за технічні знання»)
у ссср цього всього нема і не було ні коли бо воно технічно не було ні коли потрібне селяві просто бізнес
але навчити цьому можна треба просто показувати його як конкретний інструмент досягнення конкрентих результатів воно працює я перевіряв ))
(навчити українців софт скілів у американськім поінті)
ЗЫ: хоча да перебивання просто бісить так само як пространні разговори з метою (не свідомою) просто забалакати або просто без мети ))
Цікава рефлексія. Дійсно, коріння багатьох комунікаційних проблем можна шукати довго. Але в поточному менеджменті я все ж таки віддаю перевагу практичним інструментам: як зробити так, щоб розподілена команда працювала ефективно «тут і зараз», попри різне бекграунди. Дякую за коментар!
мені довелося гуглити щоб уточнити чи правильно я розумію слова значення
імхо простіше бо у мене вже закінчився ресурс на цю кумедію відповісти простою описовою цитатою ж ))
«а єтот пацак говоріт на язиках продолжєнія которих нє знаєт» (к)
ну я би уточнив у деталях як то там нє пєрєводімая ігра слов заснована на часових форм спрощеннях
тож буквальне що саме сказав колумбійський
га справді там дуже конкретно
бо ж якщо казати за культуру у контексті тоді так само треба переходити і на оригінально контекстну мову у детялях розуміння бо ж американською воно було уже «у перекладі» ))
у всіх латиносів на все віповідь — manana, гагага
тобто зверніться завтра, на завтра те саме...
Воно то ніби й так.
Але за весь час я жодного разу не бачив якогось тупікового непорозуміння саме через культурні відмінності. На крайняк перепитають чи мітинг організується щоб деталі обговорити.
Вам пощастило працювати в середовищі, де процеси або особистий досвід колег нівелюють ці ризики. Часто культурні непорозуміння не виглядають як «вибух», вони накопичуються у вигляді занижених очікувань або прихованої напруги. Якщо на мітингах вдається вчасно прояснити деталі — це вже ознака того, що команда інтуїтивно (або свідомо) використовує правильні інструменти синхронізації
ви просто не вмієте їх готувати )) загалом так це особливість окремої радянської культури яка зокрема завжди була саме імперської але при цьому ні коли не вміла саме у колоніальної як то задачі колоніального розуміння як власне бази до технічної ефективності у ссср і раніше за царя так само ні коли не ставилися
... як то для прикладу велика британська імперія та інші поряд з нею які мали свої власні колонії вони усі усі ці віки існували саме у тому просторі де питання «культурного не порозуміння» сприймалося технічного як саме як щось об’єктивно існуюче як інший колір шкіри чи інша мова тощо
і з цим просто треба було працювати як то розуміти маркери як то просто розуміти що є маркери як такі що маркери узагалі є саме як принцип що їх можна знаходити спостерігати робити певні висновки за оце саме
на жаль (справді? ну х.з. хай буде просто форма риторики) українці у цих сторонах займають сторону саме класичних дикунів з якими так само треба розуміти усі оці «вони накопичуються» тощо
добре було би просто мати бодай якусь бодай як добру просто звітність що саме власне там робиться тобто технічно яка є імплементація і так само який є прогрес тощо
від українських «команд» добиватися такого майже не можливо імхо і «інструментів» там нема
тільки особисто «тримати руку на пульсі» саме технічних аспектів як об’єктивних вимірюваних (код дані тощо) і далі робити вже власні прогнози і оцінки і вже окреме питання буде як будувати корективи
дикуни однім словом )) просто бізнес
Індуський варіант — так, звичайно зробимо
Тягнемо до останнього
Шукаємо відмазку чому не зроблено
Хм, клієнт все одно незадоволений
Тому що пообіцяли зробити і не зробили
Втрачено гроші та час, який вже не повернути за гроші
Клієнт розуміє, що краще йому сказали ні
Дякую за такі яскраві приклади! Настільки близько з індійським ринком мені працювати ще не доводилося, але ваш опис — це просто 10/10. Обов’язково візьму ці «розшифровки» у свій менеджерський словничок.
Напевно, найважче в роботі з такими культурами — це навчитися не приймати перше «так» за чисту монету і впроваджувати систему подвійної валідації. Бо зрештою клієнту справді байдуже, наскільки ввічливим був менеджер, якщо реліз провалено.
Мені цікаво, чи вдавалося вам колись «перевиховати» партнерів з такою комунікацією, чи це гра в одні ворота, яку просто треба прийняти як даність?
Ні, мені доводилося працювати зі стартапами, які скуштували Рахат Лукума і готові платити за те, що їм кажуть «ні».
Згідно Вікіпедії:
Індуси — послідовники індуїзму, також відомі як індуїсти.
Індуси — застаріла назва населення Індії, тобто індійців.
Я думаю ви хотіли сказати індійський варіант. Вибачте, але дуже ріже вухо. Індійці чудові люди і сильні спеціалісти, вважаю що в майбутньому вони замінять американців в світовому топі.