Тривалість життя айтівця

Скільки живуть айтівці? Наскільки якісне і повне це життя? Професія айтівця позитивно чи негативно впливає на термін, відведений на цій планеті? І найголовніше питання: чи бувають айтівці довгожителями? Про це все хочу поговорити з вами у цій публікації.

Чому мене це турбує?

Річ у тім, що я походжу з родини, де люди живуть по сто років і більше. Також я ентузіастка дослідження роду. Я письменниця, і про свій рід пишу книжки. Під час роботи над ними, я поринула в чудовий і до того незвіданий мною світ генеалогії, і провела чимало часу, читаючи метричні книги, опитуючи всіх, хто колись знав моїх пращурів. Я заглибилася в історичні події та культурні аспекти життя. Одну з гілок змогли відновити до 1736 року. Тож виходить, що я, нехай далеко не все, але доволі багато знаю про те, «чиїх я буду».

Коли я була маленькою, мені здавалося абсолютно звичайною справою, коли хтось живе до ста і більше років. Тепер же, коли я виросла, я дізналася — на свій подив — що це велика рідкість. Як ви вже могли зрозуміти, я дуже допитлива. Тож тепер мене турбує питання: що саме дозволило моїм рідним прожити так довго? До речі, не тільки довго, але ще й повноцінно, активно. Наприклад, моя прабаба танцювала на своєму столітньому ювілеї. І мене вчили, що «Так треба жити!».

Вплив професії

Я шукала відповідь на питання «Чому вони прожили так довго?» і знайшла кілька чинників. Із них найголовнішим мені зараз видається спосіб мислення. Про особливості мислення детальніше розповідала тут. Втім, звичайно, мають значення й інші фактори: спосіб життя, генетика, екологія тощо. Також, на мою думку, професія відіграє значну роль у цьому аспекті.

Що я не змогла дослідити, так це те, як робота в айті впливає на тривалість життя.

Коли жили мої пращури, у них не було опції працювати в ІТ. Тож поділюся своїми міркуваннями нижче — і запрошую вас до діалогу.

Генетика

До речі, про генетику: якщо що, не всі їхні найближчі родичі прожили довго. Я готова погодитись, що генетика і «природній відбір» можуть мати вагу, втім я не думаю, що справа лише в цьому.

Фізичне навантаження

Довгожителі у моїй родині працювали переважно фізично. Це багато сільськогосподарської роботи зокрема. З мінусів — це тяжка робота, пов’язана з постійними травмами, втім не обов’язково серйозними. Треба піднімати важке, виконувати багато м’язової роботи. Часто м’язи навантажуються нерівномірно, наприклад, тільки права нога під час перекопування городу. Можна впасти з черешні. Часто працювати треба у незручній позі, зігнувшись або навпочіпках. Це часто робота під сонцем із сонячними опіками. Крему від засмаги на їхній вік не випало. Також це робота на вулиці у холодну пору. Це брудна робота, особливо та її частина, яка пов’язана з тваринництвом.

Як бачимо, багато мінусів, яких в айті немає або майже немає.

З плюсів фізичного навантаження — це як спортзал, тільки краще. Свіже повітря. Стійкість до всього, яка постійно здобувається і напрацьовується. Постійне сенсорне навантаження. Відчуття справжності й потрібності того, що ти робиш. Можливість бачити свій результат.

Наскільки я знаю, робота в айті таких переваг часто позбавлена.

Якщо подивитися на всі мінуси і плюси фізичної роботи у комплексі: чи айтівці мають перевагу над моїми довгожителями? Чи мої довгожителі мають перевагу?

Інтелектуальне навантаження

Так, усі знають, що робота в айті — це робота насамперед для мозку. Кажуть, це найбільш енергозатратний орган людського тіла. Втім у моїх довгожителів було інтелектуальне навантаження іншого характеру.

Наприклад, дід мій був кар’єристом. Дуже багато і постійно вчився, опановував нові професії. Працював керівником на заводі. У позаробочий час — постійно з книжкою.

Моя прабаба не вміла читати і писати, але вона була дуже винахідливою в плані виживання. Придумувала, як би так з нічого зробити щось. Як прогодувати дітей, як викрутитися. Як вижити. Постійно вигадувала казки для дітей. Це теж велике інтелектуальне навантаження.

Ви можете зараз сказати, що робота в айті пов’язана зі стресами, напруженням, відчуттям невизначеності та непередбачуваності, і це теж навантаження для нервової системи. Але люди, які працювали в сільському господарстві, теж постійно стресували. Це так і лишилося: не зійшли помідори, померли поросята, лисиця вкрала гуся. Заморозки. Посуха. Неврожай.

Що легше придумати? Рішення для коду чи промоції застосунку? Чи як би так зробити, щоб корова все ж не помрела? Як вмовити пшеницю рости? А абрикоси не боятися заморозків?

І взагалі: інтелектуальне навантаження — це постійне тренування для мозку, і це добре для тривалості життя? Чи навпаки, воно виснажує і це погано?

Чи дає інтелектуальне навантаження айтівців перевагу у плані довголіття?

Умови життя

У моїх рідних довгожителів комфорт довго був відсутнім. Прати — в ополонці, стоячи босоніж на льоду. Ніякої доставки їжі, ніяких їдалень, ресторанів. Ніякого кондиціонера й ортопедичної подушки. Втім вони змогли прожити понад сто років. Чи зможемо ми?

Щоправда, у їхньому житті не було так багато всього, що стосується електромагнітних полів від електроніки, випромінювання від екранів тощо. Я в цьому не розбираюся, але, можливо, розбираєтеся ви. Підкажіть, як думаєте, комфортність сучасного життя — принаймні коли говоримо про цивільне життя айтівців — це плюс чи мінус для довголіття? А випромінювання і поля і все таке інше? Чи все це вкорочує нам вік? Чи, навпаки, позитивний ефект від сучасної техніки допоможе нам прожити довше?

Ділова активність

Також я вважаю той факт, що мої рідні до останнього старалися вести максимально активний спосіб життя і постійно бути зайнятими, одним з їхніх ключів до довголіття. Коли я думаю про те, що в мені тече їхня кров, і що раптом так станеться, що я проживу довго, то що я робитиму? Не в кожній сфері можна працювати на схилі літ. Ці думки стали однією з причин, чому я почала писати книжки. Тому що книжки можна писати завжди. Майже завжди. І з часом набувається більше досвіду, тож тексти з віком мали б ставати кращими і кращими. Сидіти собі у віці 90+ років і писати книжки — мені це здається непоганим варіантом розвитку подій.

А як щодо айті? Як думаєте, чи ви б могли писати код чи розподіляти таски у віці 80+? Або 90+? Чи ви чули про такі випадки? Навіть спитаю інакше: чи ви у такому поважному віці хотіли б все ж працювати в айті?

Висновки

То яких висновків ми з вами дійдемо?

Які шанси в айтівців прожити довго? Чи сучасні айтівці стануть поколінням довгожителів — чи радше навпаки?

Як довго можна працювати в айті? І чи хочуть айтівці довголіття?

Що скажете, товариство?