Айтівці та гори: чи не виникало у вас бажання піти куди далі від людей?
Робота в ІТ — це нескінченний потік: дейліки, ретроспективи, кодрев’ю, таски в Jira, Slack, в якому тобі прилітає сповіщення в три години ночі, і нескінченний контекст-світчинг. Рано чи пізно настає момент, коли дивишся в монітор і розумієш, що єдине бажання — це опинитися там, де немає ні людей, ні мобільного зв’язку. І таким місцем часто виступають гори.
Фото залізничного моста в Яремче
Чи були у вас моменти, коли гори здавалися єдиним порятунком від робочої рутини, і скільки днів повного офлайну та відсутності людей вам зазвичай потрібно, щоб по-справжньому перезавантажитись? Переїхали би туди жити на постійній основі чи ви більше «діти асфальту»?
41 коментар
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівСповіщення о третій ранку — це не "робота в IT. Це вас кудись занесло.
Дуже просто — різниця тайм зон. Каліфорнія — 5РМ, Київ — 3АМ. Самий час бити алярм, бо прод інцидент.
Справа не коли алерт на проді, а що в аас о третій ранку
Та я розумію. Але я бачу це конкретно на моєму проекті — неважливо, котра година ночі, чергових по проду будуть будити незалежно від пори дня чи ночі.
Яремче дуже зручне місце для відпочинку, але по відчуттям вже не те як було років пять назад. Пробки наче на Хрещатику, напарковані машини на вулицях. Щоб було більш спокійно рухайтесь далі десь на Верховину.
Це 100%. Коли був там востаннє, то перед потягом заходив у Мак перекусити, і за вайбом прям відчувався Київ(
Вгадайте :) Гори з вікон видно.
Поїхав з великого міста з дружиною і 1.5річною дитиною в стару бабусину хатину в Ів.Фрнк. області. Провів оптику + екофлов, є старий дизельний генратор за 3 копійки. Хатина стара, мазанка, ремонтів серйозних нема )) але газове опалення,вода,світло все робоче і можна безплатно там жити)) Поїхав потестувати чи змогли б ми там1-2 місця прожити, розвантажитись як то кажуть. Одним словом живу тут вже 2 рік всі сезони. Для себе наразі не бачу сенсу вертатись у велике місто. Для дитини ± всі потреби в цьому місті можна закрити (садки,школи,дит.майданчики), якщо необхідно то можна зїздити в Франківськ за 45хв.
Так ось які висновки за цей час:
1.Можливість поїхати повечеряти на річці з сімєю це топ, 30хв шуму ріки і можна продовжувати впахувати дальше.
2.Захотів — доїхав в Яремче за 45хв і дивишся на міст,чи мандруєш лісами.Захотів полетів покупатись на водоспадах. Захотів пішов в хайк. А якщо нічого не хочеш то відпочиваєш в гамаку у власнову садку. Набагато ефективніше можна відпочивати ніж у великому місті і відповідно робота набагато ефективніша.Робиш більше за менший час.Появляється тенденція працювати менше )) це треба фіксити ))
3.Ціни нижчі, Сервісу менше, Продукти кращі, Люди приємніші і ти сам стаєш простішим.Ти починаєш пити робусту, любуватись хмарами, робити щось цікве, що пригнічував раніше бо потрібно було розвиватись технічно, щоб тебе не скоротили.
4.В зимку тобі не потрібно бігти в 4 ночі в мороз з квартири в підвал з 1.5 річною дитиною, тут не прилітає. Ти перестаєш трекати телеграм перед тим як лягати спати.
5.Загалом ти можеш менше тратити, більше інвестувати, почати робити щось таке що раніше здалось б неефективним — одним словом ти переусвідомлюєш, а що таке цінність для тебе і як вона корелює з фінансами і чи ти взагалі щось знаєш в своєму житті про життя окрім коду.Ти починаєш до всього ставитись як до хоббі (мій кейс), як покосити траву, як зробити виріб з дерева, і тд. Це починає приносити задоволення.
6.Ти стаєш спокійнішим і починаєш менше думати про гроші і тоді виходить більше кайфувати в моменті від різних справ. Стаєш chillguy-йом і оптимістом в тімі.
7.Загалом ти починаєш краще розуміти себе, що крало твою увагу, і куди тягнули тебе соціальні очікування.Ти відпускаєш це посьорбуючи свіжозроблений томатний сік і задаєшся питанням а як виглядає рай.
Одним словом тут треба поїхати попробувати на1-2 місяці чи ви взагалі таке стянете
Прям жити довго, мабуть, не хотіла б, але для мене Гори — це місце сили! Мені важливо хоч раз на рік виїхати в гори, це дійсно те, що перезавантажує мене.
На постійній основі може й справді важко. Та ж сама логістика ускладнюється сильно. Але якщо на2-3 місяці їхать в гори, а потім на стільки ж в місто, то думаю це було б непогано. Витримувався би баланс
Ну прилітає і прилітає, о 9 відкрию робочий ноутбук, почитаю...
Цк відміна від нижчих посад, чим аопа вища а отретій ночі пише щось замовник з іншої таймзоги зазвичай тим більший цк виклмкає стресс. Бо ніпрояку сиабвльність годі і дкмати, і паптом що оцей допис о третій ночі мрже перетворитись на ситуацію коли попадеш на бабки, уся иядка робота сісяцями прахом пішла, а може і ще щось гірше типу не буде грошей пазрахуватись із людьми чи ше гірше із банками, державою тощо.
Ленійному співробітнику — так в цілому зазвичай похрен, доки не порхрен не стимулюється бабосиком.
гори добрі як періодичний речардж для людини в збалансованій енергетично-емоційно-стресовно довгостроковій ситуації
якщо має місце системний перекіс, ознаки якого видно в авторському описі постановки задачі то вихід є тільки один — зміна modus operandi, гори можуть бути додатковим допоміжним засобом терапії, але головним не стануть, тому, що зробити в них дауншифтінг непідготована людина навряд чи зможе, а підготована власне і до системової кризи менш схильна доводити
Шось ви по слизькому пішли, Яремче, гори, Карпати, повний офлайн, відсутність людей, перезавантеження.
Обережно, а то так можна перевантажитись в в ошп скеля
Якщо гори то тільки кримські, щоб підняти на Ай-Петрі прапор України
Теж дуже хотів і хочу туди. Шкода до 14 року не встиг, але впевнений, що цей гештальт колись вдасться закрити
Доля вам може підкидати неочікувані сюрпризи у майбутньому.
«Будьте обережні зі своїми бажаннями»
Єдиний раз встигла побувати у Криму і якраз була на Ай-Петрі це були і перші мої гори, краса неймовірна!
Поряд кордон із Румунією, 5 днів пішки по горах через ліси і он вона Трансильванія.
Це якесь ІПСО та ворожі наративи.
Чо пів ютюба хлопців, що «гриби збирають» по лісах. При чому багато хто СЗЧ з госпіталю.
«перезавантажились» так би мовити
Саме надзвичайне що я бачів, це на мотодельтапланах, щоправда одразу приземлення і знищення самого пристрою бо незаконний перехід це адмін стаття, а не законний претин повітрянного простору це вже кримінальна стаття і румуни можуть екстрадицію зробити. Ще була тема в Молдову перепливали із аквалангами по морю, та спіймали вже організаторів, бо паливно везли водолазне обладнання назад. Далі спецназ креатив ще буде. Зелені берети, дельта форс та морскі котики вже були, ще с парашутом не десантувались як рейнджери Airborn, в принципі на паропланах можна.
ну так тімішоарські бабусі вже пліткують що «грибників» вже по селах валахії «вдячні» єгєрі з песиками зустрічають, щоб разом «відсвяткувати »
Так вони знімають як шифруються, щоб не потрапляти в села і не збільшувати сумму по чеку, а може бабла і нема зовсім піриїзжають машиною край лісу десентуються і йдуть 5 днів по ночах. Паляться від квадріків та дронів і т.д. Буває мають свій мавік. Прохід малими группами по2-3 людини, в группах, частіше парами, є люди з бойвим досвідом часто бо поранені і йдуть з полегшиним вісом, напарники несуть воду і т.д. Ватри розпалють Дакотским методом в перші два дні, далі беруть із собою павербанки та електро чайники і термоси, саперки потім кидають щоб не нести. На чайниках із павербанках готують вівсяну кашу чи мівіну, чай і т.д. бо ближче до кордону спалять із дроном із тепловізором і це ще збільшення сумми по чеку. Пояснюють що з собою брати в похід, а що ні. Наприклад дощовик, який обклеюють скотчем із фольгою із сторони підкладки, що дозволяє сховатись від дрона із тепловізором,а задно від дощу який в горах часто. Також прибори що фіксують фотоловушки щооб їх оминати, альпініське спорядження і т.д. і т.п. Там із сорбою так нормально вони несуть, рюкзаки по 40 кг по відвісним горам із лісами. Делеко не легка вилазка, аналогічна тактики інфільтрації і перетину лінії фронту малими группами.
Взагалі і після війни я думаю, це буде дуже крутезний челедж тур на відпуску. Інструктор із группою по лісах в горах, і спец команда «гладіаторів» в тур фірмі яка ганятиметься, щоб спіймати. Одразу депозит вкласти тур оператору, якщо спіймали — бабки згорають, щоб у туриста був стимул пройти маршрут, а не філонити пред складностями. Ну і в казаки-розбійники завжди цікаво по грати.
Надихнулись Робертом Шеклі?
Ну на подивись youtu.be/...k3McQ?si=ZRzisg6Ul0G4Ubd
P.S. А так дивного мало, друга українська республіка із своєю корупцією зробила усе можливе щоб таке було. З тієї же федерації, можна вільно виїзджати і вільно заїзджати.
Як ти розумієш з ДВРЗ чувачок зник не просто так (просто так наздогонять і набьють морду, або просто пристрелять. Вже в Раді озвучували прейскуранти, що та скільки коштує. І так BTW це з лугандонії і скопіювали. Там з 2014 за певну сумму можно було «втікти з полону». Так само тамошні менти почали бінес такий самий як ТЦК в Одессі. Це усе успішно привезли і адаптували.
та я не мав на увазі тролити чи щось таке, просто нагадало момент із однієї із його оповідей, де багатії вирішували ріпнутись таким чином, коли на них в лісах-горах такі загони полювали
А яке там море у Молдові? Певно, мали на увазі Румунію.
Мене вразила теж розповідь одного чувака на юфм, як він на човні по морю до Румунії дістався. Дуже якісна розповідь про виважену і ретельно сплановану операцію. Звісно, ніяк не применшую заслуги і зусилля тих хлопців, які пішки горами вийшли, але цей просто мій топ фаворит.
Дронами ще не перекидали? Октакоптери наче вже є такі
Працюю з дому живу один. Нiякi люди пIд ногами не путаются
Щоб якісно «відключитися» особисто мені потрібно не менше ніж 3 дні повного занурення в стан «тут і зараз». Чим складніші погодні умови та зовнішні обставини, які потрібно подолати через дію, тим якісніше відбувається перезавантаження. І як родзинка, за першої ліпшої можливості рекомендую купання в гірських струмках. Таких відчуттів неможливо відтворити в міських умовах. Ходіть в Гори, бо воно того варте.
Це як окремий вид насолоди. Прохолодна водичка, гірські пейзажі, ліс, сонячна погода. Екстаз ☺️
Не знаю як гори, але повне перезавантаження отримував тоді коли міг вільно приїхати до батьківського дому, де завжди тобі раді при будь якій погоді і настрої. Піти на подвір)я де колись за тобою ганяли півні, гуси, індики.. Де ти допомагав валити поросятко бо скоро Пасха і потрібно ковбаси накоптити.. Де можна просто сісти на сходи взяти на руки ручну курочку, яку привчив із рук клювати корм, і релаксувати погладюючи її... Після таких вайбів не дуже хотілось повертатись у місто де люди бігають як мурахи і ти на пару разом з ними..
Респект, у вас було повноцінне щасливе дитинство. У поколінь сучасних, вже змалку урбанізованих айтівців, будуть напевно тільки сурогати, на кшталт:
=> Stardew Valley
=> Angry Birds
Ну так звісно краще гуртом валити поросятко ніж тебе самого валить кабан із Сталкера..
Все пізнається у порівнянні :-)
Це срань а не дитинство. Діти як безплатна робоча сила
Воно то так, але коли ми думаємо/згадуємо про «садок вишневий коло хати» то уявляємо собі пасторальні картинки сільського життя у у дусі «вечорів на хуторі поблизу Диканьки», а не те як ходити в сільський туалет-вигрібну яму в снігову різдвяну ніч.. Психіка захищає нас від справжнього лавкрафтіанського жаху! :-)
Та це ще й не найстрашніше. Сходив та й добре. Гірше, коли дитинство перетворюється у безпросвітну каторгу — скопай город, висаджуй город, сапай город, підгорни, викопай, збери, склади, перебери, занеси, і т.п. — і так круглий рік, бо завжди знайдеться якась робота, як це так, вільні дитячі руки будуть простоювати.
Я це пройшов, але у лайт режимі — допомагав інтенсивно, але не надривався. Один з моїх друзів пройшов такий тяжкий шлях у селі, що вже 20+ років до батьків у село не їздить принципово. Лише як виключення, якщо проїздом на авто чи моті, на пару годин і погнав далі, щоб не змусили знов 40 кущів смородини обірвати. Або вони до нього у місто їздять.