Методи підвищення стійкості каналів радіозв’язку в умовах РЕБ

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Останнім часом, попри впровадження ШІ та оптичних каналів зв’язку для захисту від РЕБ, використання класичних радіоканалів все ще залишається пріоритетним, особливо для малих FPV БПЛА, а також там, де необхідне пряме управління оператором. Завдання цієї статті — дати для непрофільних фахівців базові поняття з цієї теми, коротко показати плюси та мінуси кожної технології, а також стисло ознайомити з основними аспектами при розробці реального заліза.

На даний момент існує три головні напрями підвищення стійкості радіоканалів в умовах активних завад:

  • Пряме розширення спектра псевдовипадковою послідовністю (DSSS)
  • ППРЧ (FHSS)
  • UWB

Пряме розширення спектра псевдовипадковою послідовністю

Розглянемо спрощену схему передавача й приймача, базові поняття, плюси та мінуси, а також основні принципи фізичної реалізації.

Вузол під назвою Primary modulation по суті є будь-яким вузькосмуговим передавачем (наприклад, ISM sub 900 MHz), після якого зазвичай іде підсилювач потужності та антена. Однак у випадку ШПС (шумоподібних сигналів) сигнал перед підсиленням додатково модулюється псевдовипадковою послідовністю, що має швидкість, яка значно перевищує швидкість вихідного інформаційного сигналу. Це призводить до значного розширення спектра передавача і, як наслідок, до зменшення спектральної щільності корисного сигналу

в ефірі.

На рисунку показано вихідний вузькосмуговий спектр сигналу періодом Ts, що займає смугу Bs, і той самий сигнал, який після модуляції псевдовипадковою послідовністю періодом Ts займає вже набагато ширший спектр Bc зі значно нижчою спектральною щільністю. Тут ми можемо сформувати ключове поняття ШПС -> База сигналу. Шумоподібними сигналами (ШПС) називають такі сигнали, у яких добуток ширини спектра Bc на тривалість Ts набагато більший за одиницю:

B = Bc * Ts >> 1

По суті, грубо можна сказати, що база — це відношення спектра псевдовипадкового модулювального сигналу до спектра вихідного корисного сигналу.

Легко помітити, що після розширення спектра відбуваються два дуже важливі моменти з погляду завадозахищеності та скритності:

  1. Руйнується структура сигналу, внаслідок чого сигнал із будь-яким типом модуляції виглядатиме як шум на екрані аналізатора спектра.
  2. Знижується спектральна щільність. Теоретично можна розширити спектр і, як наслідок, знизити спектральну щільність до такого рівня, коли наш сигнал стане нижчим за власні шуми приймача противника, тобто наш сигнал стане повністю невидимим на аналізаторі спектра.

На приймальній стороне все відбувається з точністю до навпаки. ШПС-сигнал з антени надходить на помножувач, що виконує математичну функцію множення та згортки. На другий вхід якого надходить та сама синхронізована псевдовипадкова послідовність, що й у передавачі, і з виходу перемножувача вже вузькосмуговий згорнутий сигнал надходить на інтегратор у вигляді нашого вузькосмугового приймача.

При згортці проявляється друга чудова властивість ШПС, яка полягає в тому, що наш корисний сигнал згорнеться, тобто стиснеться до вихідного спектра, а ось будь-яка інша некорельована несуча на вході (наприклад, сигнал РЕБ) буде розмазана по спектру так само, як наш корисний сигнал при передачі. В результаті ми отримаємо виграш сигнал/шум на величину бази сигналу B. Розглянемо це на прикладах.

Приклад 1

Смуга сигналу: 10 kHz

Рівень корисного сигналу на вході антени: —110 dBm

Чутливість приймача (BER 10^-3): —120 dBm при відношенні сигнал/завада 10 dB

Потужність сигналу РЕБ на частоті несучої на вході приймача: —100 dBm

Таким чином, завада перевищує корисний сигнал на 10 dB, а для коректної роботи приймачу потрібно забезпечити мінімальне відношення сигнал/завада порядку +10 dB. У класичній вузькосмуговій системі це означає необхідність підняти відношення сигнал/завада на 20 dB, що відповідає збільшенню потужності передавача в 100 разів. Наприклад, якщо передавач оператора видає 10 W, то для збереження зв’язку його довелося б збільшити до 1000 W, що практично нереалізовано.

З іншого боку, можна застосувати ШПС із базою сигналу B = 100, що дає виграш по обробці близько 20 dB за рахунок згортки.

Для цього необхідно розширити смугу сигналу в 100 разів — з 10 kHz до 1 MHz.

Приклад 2

Тут ми змоделюємо критичну ситуацію і визначимо, яка база сигналу необхідна.

Частота несучої: Fsig = 1 GHz

Дальність Оператор—FPV: Lop = 5 км

Потужність Оператора: Pop = 5 W

Дальність РЕБ—FPV: Lreb = 0.2 км

Потужність РЕБ: Preb = 50 W

Смуга вихідного сигналу: Wsig = 10 kHz

Необхідне S/N приймача (BER 10^-3): Drx = 10 dB

Посилення всіх антен: 0 dB

1. Розрахунок потужності сигналу на вході приймача (формула Фрііса) Формула: Prx = Ptx * (lambda / (4 * pi * R))^2 lambda = 0.3 м (для 1 ГГц)

Сигнал оператора: Pop_rx = 5 * (0.3 / (4 * pi * 5000))^2 Pop_rx = 1.14e-10 W (округлено −70 dBm)

Сигнал РЕБ: Preb_rx = 50 * (0.3 / (4 * pi * 200))^2 Preb_rx = 7.1e-7 W (округлено −30 dBm)

2. Реальне відношення сигнал/завада SP = −70 dBm — (-30 dBm) = −40 dB

3. Необхідне покращення S/J Необхідний рівень приймача: +10 dB Поточне значення: −40 dB D = 40 + 10 = 50 dB

4. Необхідна база сигналу B = 10^(50/10) = 100000

Необхідна смуга: Wspread = Wsig * B Wspread = 10 kHz * 100000 = 1 GHz

Далі ми обговоримо реалізацію заліза на основі даних, отриманих у прикладах вище. Головні проблеми та реальні можливості реалізації.

Апаратна частина у продовженні....

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!

👍ПодобаєтьсяСподобалось13
До обраногоВ обраному6
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

А чи має сенс щось подібне до стеганографії — коли сигнал (або не тільки сигнал) безперервно емітиться по декількох діапазонах, щоб у ворожої сторони не було розуміння коли саме йде корисна передача, а коли сміття в ефірі? А протоколи звʼязку вже по якихось своїх правилах скакають між доступними діапазонами або навіть роблять одночасну передачу.
Ну тут, думаю, основна проблема буде в тому, як впихнути на робочий апарат декілька різних прийомопередавачів.

Те, що ви описуєте, по суті є ППРЧ, яку я хотів описати останньою з трьох. Однак, ймовірно, я зроблю наступну статтю про ППРЧ. Якщо коротко, то одна пара передавач—приймач стрибає по заздалегідь розрахованих за секретним алгоритмом частотах у широкому діапазоні. Ураження однієї частоти не призводить до втрати зв’язку.

Давно було цікаво, чи не використовують там ще передачу пакета по декількох передавачах на різних діапазонах одночасно, щоб хоч по одному та долітав?

Те, що ви описуєте, по суті є ППРЧ, яку я хотів описати останньою з трьох. Однак, ймовірно, я зроблю наступну статтю про ППРЧ. Якщо коротко, то одна пара передавач—приймач стрибає по заздалегідь розрахованих за секретним алгоритмом частотах у широкому діапазоні. Ураження однієї частоти не призводить до втрати зв’язку.

Ну мабуть те, що він стрибає то ж не зовсім те- так «потік» передачі один. Якщо попало на серйозну перешкоду, це втрата пакета, лаг. Якщо двостороння передача і корекція помилок не допомогла, то це повторна пересилка пакету, в залежності від правил QoS, якщо одностороння то дроп. Чогось я підозрюю, що розширювати умовно безкінечно спектр і стрибати по каналах не можна, як мінімум бо радіотракт, включаючи антену, не настільки широкосмуговий, та і мабуть мають підвищуватися вимоги до синхронізації і швидкості ADC/DAC. По логіці задається надійнішим мати декілька окремих трансмітерів, радіотракти яких заточені під певну смугу з каналами, які працюють паралельно через якийсь хаб, і вже самі там стрибають з розширенням спектру- хоч хтось та має успішно доставити окремо взятий пакет. Хіба це не ускладнило би ще глушіння і не підвищило вимоги до РЕБ?

Якщо говорити в контексті «дронів», то втрата частини «пакетів» не має особливіх наслідків. При умові, що система в цілому спроектована так, щоб втрата частини сигналу не мала критичного значення.

Втрата частини «кадрів» — не важлива. (Можна росширяти принцип на «втрата частини «кадру», тобто мозаічний підхід, з ШІ відновленням/прогназуванням сцени на підставі наявної інформації. І так, це системний рівень який трохи «вище» за радіозв’язок.)

Втрату керуючого сигналу теж можно «обробити»... дрон підкорюється законам фізики, інерція там, вони непогано розраховуються математично. Плюс можна додати «титпові поведінкові профілі» для передбачення «маневра». Провтик частини вхідного сигналу в деяких умовахї може пройти «непомітним».

Я розглядаю найгірший варіант — тільки односпрямований канал зі смугою десь 1–3.5 ГГц. За основу берете два трансивери, наприклад CC1101. Він виступатиме в якості приймача та передавача з першою ПЧ, наприклад, 865 МГц + максимально вузькосмуговий фільтр на цю частоту. Далі вам треба купити два широкосмугові PLL, наприклад MAX2870, для трансвертерів прийому та передачі. Далі вам треба купити два широкосмугові змішувачі для передачі та прийому. Також вам треба зібрати смугові переналаштовувані фільтри на перемикальних конденсаторах типу PE64904. Далі вам треба зібрати широкосмуговий підсилювач потужності близько 5–10 Вт. Беремо 1 Вт широкосмугові підсилювачі, наприклад такі як PMA3-73-1W+, беремо 3 дБ 90-градусні каплери і збираємо масштабуванням широкосмуговий підсилювач на потрібну потужність. Чіпляємо все на контролер STM32 / CH32 / AT32. Вчимося всім керувати окремо. Далі намагаємося налаштувати PLL передачі та прийому з рознесенням нашої ПЧ 865 МГц і спробуємо передати та прийняти на будь-якій частоті нашого діапазону від 1 до 3.5 ГГц. Наприклад, для частоти 2 ГГц треба налаштувати PLL передавача на 2 ГГц + 0.865 ГГц = 2.865 ГГц. При цьому наш основний SDR-модуль CC1101 завжди працює тільки на частоті ПЧ 865 МГц. Для прийому так само. Тепер треба створити цикл: обчислюємо частоту — переналаштовуємо PLL — приймаємо пакет і т.д. І так, ми можемо потрапити на забитий канал, пакет дропнеться. Ідеального нічого немає... Це нормально для радіо. Застосовуємо переміження кількох пакетів, надмірність і код Ріда — Соломона. Так це працює. Синхронізацію приймача і передавача та багато-багато інших питань опишу окремо. Вище дуже сильно урізано просто для розуміння, як це працює і що це можливо.

Експерименти з багатодиапазонними передавачами-приймачами йдуть вже давно. Наскільки ці рішення поширені з нашої сторони — не готовий сказати, не бачив про це публічної інформації, тож, краще промовчу ;-), а ось русня 2-диапазонні фпв використовує ще з 2024 року. Але, знову ж таки, це не правило, а більше виключення, бо конструкція дорожче, пульт — переробляти, споживання батареї росте, бо 2+ приймача треба обслуговувати і ще багато інших нюансів, включно із компоновкою антен.

Багатодіапазонні системи зв’язку на дронах — це результат рівня дитячого гуртка та наслідок небажання або невміння зробити нормальну ППРЧ. Багато розуму не треба, щоб взяти модулі для різних діапазонів і запустити їх. Зробити нормальну широкосмугову ППРЧ у діапазоні 1–3 або 1–5 ГГц цілком реально — це не космічні технології. Вибір варіантів і компонентів величезний. Потрібне лише бажання і люди, здатні це зробити.

Ем. FHSS 1-5 ГГц? з шириною 4 Ггц? А як це реалізовано на рівні антени? Чекаю вашого наступного допису, дуже цікавить саме ця частина вашого рішення ;-)

Наче у UWB omni-directional — слабеньке підсилення. Чи у вас рішення із направленими антенами і для дронів «на рейках»? Давайте вже наступні частини :)

Це не в мене слабке підсилення, а у вас)) Ви сумнівалися в наявності настільки широкосмугових антен, я вам показав, що це звичайний товар. Про підсилення ви не запитували. Підсилення вертикальної антени залежить від висоти антени незалежно від того, широкосмугова вона чи ні.

Хочете знайти такі? Google вам у допомогу, тепер уже знаєте, що шукати. Також можете замовити розробку у відповідного спеціаліста, якщо потрібно щось більш індивідуальне.

Почав писати статтю про ППРЧ, спробую все викласти повністю. Може, за тиждень-два буде час.

Я як би з іншої сторони цієї історії, тож, купляти uwb-шки не доводиться, самі приносять ;-)
Добре, дякую, чекаю.

Підписатись на коментарі